Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 569/707/21

провадження № 61-4180св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради Дядюсь Микола Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області, в складі судді Бучко Т. М., від 26 липня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду, в складі колегії суддів:

Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С., від 20 січня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради Дядюсь М. М., про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що він займається нотаріальною діяльністю за адресою: АДРЕСА_1 . Частина приміщення належала йому на праві власності.

У 2018 році він почав облаштовувати окремий вхід у своє приміщення та навіс над ним.

16 листопада 2018 року головний спеціаліст інспекційно-адміністративного відділу Управління державного архітектурно-будівельного контролю

в результаті позапланової перевірки державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт склав акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та видав приписи про зупинення підготовчих, будівельних робіт і про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Постановою заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради Дядюся М. М.

від 23 листопада 2018 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.

Однак вказана постанова була скасована Рівненським міським судом Рівненської області.

Незважаючи на це судове рішення, начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дядюсь М. М. поширював та продовжує поширювати інформацію про те, що облаштування навісу є самочинним будівництвом, яке підлягає знесенню. Вказана інформація, зокрема, була розповсюджена в газеті «Рівне вечірнє» від 07 березня 2019 року, в

інтернет-виданні «ЧаРівне» від 17 листопада 2020 року, в інтернет-виданні «Рівне вечірнє» від 18 листопада 2020 року, в газеті «Рівне вечірнє»

від 19 листопада 2020 року.

Посилаючись на те, що поширена інформація негативно вплинула на його професійну діяльність, є недостовірною та порушує його особисті немайнові права, ганьбить честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації, спотворює, принижує оцінку з боку громадськості та суспільства його діяльності, ставить під сумнів дотримання ним законодавства України, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації, інформацію, розповсюджену відповідачем: у газеті «Рівне вечірнє» від 07 березня 2019 року «Це ніякий не навіс, а самочинне будівництво. За такі дії був виписаний штраф, а будівельні роботи припинено…»; в інтернет-виданні «ЧаРівне» від 17 листопада 2020 року «Це ніякий не навіс,…а повноцінна самочинна добудова, самочинне будівництво…»; в інтернет-виданні «Рівне вечірнє» від 18 листопада 2020 року «…добиватимемося через суд, щоб …незаконну прибудову знесли»; у газеті «Рівне вечірнє» від 19 листопада 2020 року «…нотаріус Сохацький продав свою незаконну прибудову іншій особі…Через це добиватимемося через суд, щоб…незаконну прибудову знесли»;

- зобов`язати відповідача невідкладно, але не пізніше 10-ти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, спростувати поширену відносно нього недостовірну інформацію шляхом розміщення в засобах масової інформації, а саме: газеті «Рівне вечірнє», інтернет-виданні «Рівне вечірнє», інтернет-виданні «ЧаРівне» оголошень наступного змісту: у газеті «Рівне вечірнє»: «У газетах «Рівне вечірнє» від 07 березня 2019 року (стаття «Суддя проведе засідання за пам`ятником Петлюрі») та від 19 листопада 2020 року (стаття «Нотаріус незаконно збудував паркан в історичній частині Рівного») начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради була оприлюднена інформація про самочинне будівництво, незаконну прибудову на вулиці Пересопницькій у Рівному нотаріусом Сохацьким І. С. Повідомляємо, що розповсюджена інформація стосовно нотаріуса ОСОБА_1 є непідтвердженою та недостовірною»; в інтернет-виданні «ЧаРівне»: «В інтернет-виданні «ЧаРівне» від 17 листопада 2020 року (стаття «В центрі Рівного нотаріус Сохацький збудував «навіс» та встановив паркан») начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради Дядюсем Миколою була оприлюднена інформація про самочинне будівництво і самочинну добудову по вул. Пересопницькій у Рівному ОСОБА_1 . Повідомляємо, що розповсюджена інформація стосовно нотаріуса ОСОБА_1 є непідтвердженою та недостовірною»; в інтернет-виданні «Рівне вечірнє»: «В інтернет-виданні «Рівне вечірнє» від 18 листопада

2020 року (стаття «Нотаріус збудував самочинний паркан у історичній частині Рівного») ОСОБА_2 , начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради була оприлюднена інформація про незаконну прибудову нотаріусом ОСОБА_1 . Повідомляємо, що розповсюджена інформація стосовно нотаріуса ОСОБА_1 є непідтвердженою та недостовірною»;

- стягнути з відповідача 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 липня

2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 20 січня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розповсюджена третьою особою інформація про те, що:

- «був виписаний штраф» є правдивою, оскільки постанова заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради Дядюся М. М. від 23 листопада 2018 року № 052А/01-22 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн скасована лише 29 листопада 2019 року;

- «будівельні роботи припинено» - відповідає дійсності, оскільки

16 листопада 2018 року головним спеціалістом інспекційно-адміністративного відділу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради Кравцем О. М. винесено припис № 189/1-ПП про зупинення підготовчих та будівельних робіт, який позивач не оскаржував;

- «добиватимемося через суд» - підтверджується фактом звернення Рівненської міської ради до ОСОБА_1 з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

Позовні вимоги позивача щодо визнання недостовірною інформації, поширеної заступником начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради Дядюсем М. М., про те, що ОСОБА_1 здійснив самочинне, незаконне будівництво, не підлягають задоволенню, оскільки питання законності будівництва позивачем навісу не було предметом дослідження відповідних органів.

Враховуючи наведене місцевий суд дійшов висновку про відсутність складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, вважав, що поширена начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дядюсем М. М. інформація (коментар) є його власною оцінкою отриманої інформації.

Крім того апеляційний суд вважав, що позивач не довів, що поширена інформація порушує його особисті немайнові права, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати частково та ухвалити нове рішення про визнання оспорюваної інформації недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до честі, гідності, недоторканість ділової репутації та зобов`язати відповідача спростувати вказану інформацію.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

ОСОБА_1 подав до Верховного суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 липня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 січня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.

У липні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник оскаржує судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації.

Вважає що суди не звернули уваги на те, що відповідач, зміст висловлювань, розповсюджених у засобах масової інформації, не розцінював як оціночні судження, а наполягав, що позивач здійснив самочинне будівництво.

Вказує, що зроблені відповідачем спірні вислови не можна вважати оціночним судженням, оскільки вони не є критичною оцінкою певного факту, суб`єктивною думкою ОСОБА_3 . Крім того, спірні висловлювання щодо самочинного будівництва виражені у стверджувальній формі, а не як припущення.

Зазначає, що спірні висловлювання є фактичними даними, оскільки можуть бути перевірені на предмет їх дійсності щодо істинності фактів; висловлені в категоричній формі, містять конкретні звинувачення у здійсненні самочинного будівництва.

Недостовірність поширеної ОСОБА_3 інформації підтверджена доказами, які містяться в матеріалах справи та які суди попередніх інстанції не дослідили.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради у відзиві на касаційну скаргу вважає оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими. Звертає увагу на наявність у провадженні суду першої інстанції справи № 569/11522/19 за позовом Рівненської міської ради про знесення самочинного будівництва.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 здійснює нотаріальну діяльність за адресою:

АДРЕСА_1 .

У 2018 році позивач здійснив роботи по облаштуванню окремого входу в належну йому частину приміщення.

16 листопада 2018 року відносно ОСОБА_1 складений протокол

№ 189-ПП про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті

96 КУпАП та прийнято приписи: № 189/1-ПП про зупинення підготовчих та будівельних робіт, № 189/2-ПП про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

23 листопада 2018 року начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради Дядюсь М. М. прийняв постанову № 052А/01-22 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Відповідно до інформації від 12 лютого 2019 року № 155868519 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна,

04 грудня 2018 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нежитлове приміщення першого поверху, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1602740756101, за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 77,2 кв. м. Об`єкт нерухомого майна згідно з описом складається з нежитлового приміщення першого поверху літ. «А» та навісу літ. «а». Зміни до права власності зареєстровані на підставі поданого технічного висновку БП1745/2018, виданого ТОВ «БП Експерт» 27 листопада 2018 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2019 року в справі № 569/785/19 скасовано постанову заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради Дядюся М. М від 23 листопада 2018 року

№ 052А/01-22. Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 96 КУпАП направлено на новий розгляд до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради.

Постановою начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради Дядюся М. М. від 26 грудня 2019 року

№ 84А/01-22 справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

В засобах масової інформації начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради Дядюсь М. М. поширив інформацію про те, що облаштування навісу є самочинним будівництвом, яке підлягає знесенню.

Зокрема, у газеті «Рівне вечірнє» від 07 березня 2019 року: «Це ніякий не навіс, а самочинне будівництво. За такі дії був виписаний штраф, а будівельні роботи припинено. Цю прибудову нотаріусу вписали у технічний паспорт будівлі як навіс. Через це реєстратори її оформили у ЦНАПі. Але його власник стверджує у суді, що це навіс».

В інтернет-виданні «ЧаРівне» від 17 листопада 2020 року: «Два роки назад Сохацький розпочав добудову цього приміщення. Це ніякий не навіс, як він називає, а повноцінна самочинна добудова, самочинне будівництво».

В інтернет-виданні «Рівне вечірнє» від 18 листопада 2020 року та в газеті «Рівне вечірнє» від 19 листопада 2020 року: «Коли отримали доручення міського голови, то одразу подали до суду. Процес тривав довго, проте цю суддю, яка розглядала нашу справу, звільнили. Тепер справу заново почне розглядати новий суддя. Коли це сталося, то нотаріус Сохацький продав свою незаконну прибудову іншій особі. Це трохи ускладнило процес, бо тепер нам ще й доведеться скасовувати через суд право власності на неї. Нотаріус стверджує, що ця прибудова не є капітальною спорудою, а лише навісом, проте це не змінює суті справи. Не можна без дозволу щось робити на землях міської ради. Має бути право користування цією земельною ділянкою, а в нотаріуса немає нічого. Ця земля є власність громади Рівного. Через це добиватимемося через суд, щоб реєстрацію нерухомості скасували, а незаконну прибудову знесли».

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно із статтями 297 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 28 березня

2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти росії», вказав, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

ЄСПЛ також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема

з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавчим правом на відповідь. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує її гідність, честь чи ділову репутацію, на особу яка таким чином чи у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суб`єктивні думки і погляди на підставі закону, положень Конвенції,

з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.

У постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі

№ 428/3780/20-ц, від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20,

від 25 травня 2022 року у справі № 185/871/18 зазначено, що чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із розглядуваним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради, зокрема, просив визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації, інформацію, розповсюджену відповідачем: у газеті «Рівне вечірнє» від 07 березня 2019 року «Це ніякий не навіс, а самочинне будівництво. За такі дії був виписаний штраф, а будівельні роботи припинено…»; в інтернет-виданні «ЧаРівне» від 17 листопада 2020 року «Це ніякий не навіс,…а повноцінна самочинна добудова, самочинне будівництво…»; в інтернет-виданні «Рівне вечірнє» від 18 листопада 2020 року «…добиватимемося через суд, щоб …незаконну прибудову знесли»; у газеті «Рівне вечірнє»

від 19 листопада 2020 року «…нотаріус Сохацький продав свою незаконну прибудову іншій особі…Через це добиватимемося через суд, щоб…незаконну прибудову знесли».

Визначаючи характер спірних висловлювань, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що поширена ОСОБА_3 інформація (коментар) була його оцінкою інформації отриманої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того Верховний Суд звертає увагу, що за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області із липня 2019 року перебуває цивільна справа № 569/11522/19 за позовом Рівненської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за вказаною адресою шляхом знесення самочинного прибудованого приміщення, що відображене в технічному паспорті, як навіс.

Отже ОСОБА_3 , будучи керівником утвореного Рівненською міською радою Управління державного архітектурно-будівельного контролю, інформував у місцевих ЗМІ територіальну громаду м. Рівне про свою позицію у спорі, який виник між органом місцевого самоврядування та ОСОБА_1 .

Вочевидь вказана інформація, яка стосувалась питання забудови історичного центру міста, мала значення для місцевої громади.

ОСОБА_1 , в свою чергу, не був позбавлений можливості скористатись правом на відповідь та викласти власну позицію щодо порушеного питання.

Зміст публікацій у газеті «Рівне вечірнє», в інтернет-виданнях «ЧаРівне» та «Рівне вечірнє» свідчить про те, що в них висвітлена позиція обох сторін, зокрема після позиції ОСОБА_3 наведені коментарі та позиція

ОСОБА_1 , що вказує на публічну дискусію на шпальтах місцевої газети та місцевих інтернет-ресурсах.

Верховний Суд вважає, що під час цієї публічної дискусії не були порушені особисті немайнові права ОСОБА_1 на повагу до гідності та честі, а також на недоторканість ділової репутації.

При цьому правова оцінка того чи належать будівлі і споруди по

АДРЕСА_1 до об`єктів самочинного будівництва, буде надана судами у справі № 569/11522/19.

Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду

від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів, підлягають відхиленню, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті

411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 липня

2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович