Постанова

Іменем України

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 569/7129/21

провадження № 61-2337св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Рівненській області, Департамент патрульної поліції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на його користь 250 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області на його користь 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

З підстав, зазначених у позові, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 19 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Рівненський апеляційний суд ухвалою від 10 лютого 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2021 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована відсутністю поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 11 лютого 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року та направити справу до апеляційного суду для подальшого розгляду.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 02 серпня 2021 року у справі № 914/1191/20; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що 19 жовтня 2022 року міський суд відмовив у задоволенні позову, однак на засіданні було проголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення, при цьому суд зазначив, що повний текст рішення буде надіслано учасникам справи у передбачений законом термін. Однак повний та скорочений текст рішення суду не було вручено позивачу та його представнику ні в день проголошення рішення, ні на дату подання апеляційної скарги - 05 січня 2022 року. Однак апеляційний суд указаного не врахував.

В оскаржуваному рішенні апеляційний суд помилково встановив дати відрядження позивача та ремонту комп`ютера, зазначивши, що відрядження та ремонт відбувалися з 19 до 28 жовтня 2021 року, адже він повернувся з відрядження та забрав ноутбук з ремонту 28 грудня 2021 року, на підтвердження чого надав відповідні докази.

13 червня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Рівненській області на касаційну скаргу, мотивований тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку при постановленні оскаржуваної ухвали, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, які могли б бути підставою для її скасування, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого

доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, посилався на те, що наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не підтверджують факт поважності пропуску заявником строку на апеляційне оскарження.

Проте вказаний висновок є передчасним з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).

Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати

заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр

Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).

Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред`явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).

Установлено, що 19 жовтня 2021 року Рівненський міський суд проголосив у справі вступну та резолютивну частини рішення суду.

19 листопада 2021 року рішення Рівненського міського суду від 19 жовтня 2021 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня (частини третя, п`ята статті 272 ЦПК України).

За змістом підпункту 15.15 підпункту 15 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» ЦПК України єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

При цьому відповідно до підпункту 15.14 підпункту 15 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.

Наведені норми свідчать про те, що суд першої інстанції зобов`язаний був відповідно до закону вручати і надсилати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив, зокрема у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 19 лютого 2021 року у справі № 909/541/19, від 31 березня 2021 року у справі № 240/13092/20, від 09 квітня 2021 року у справі № 500/90/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20.

Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тлумачення вказаних норм статті 272 ЦПК України дозволяє зробити висновок,

що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим (постанова Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 548/467/20).

У матеріалах справи є супровідний лист від 22 листопада 2022 року (а. с. 144), який не підтверджує направлення копії рішення суду до відома, оскільки не містить вихідного номера, передбаченого Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814, крім того, матеріали справи не містять ані зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, ані конверта, який мав повернутися на адресу суду.

Доказів отримання відповідачем чи його представником копії судового рішення в електронній формі матеріали справи також не містять.

Виходячи з наведених норм процесуального закону та враховуючи, що доказів отримання позивачем чи його представником копії повного тексту судового рішення в електронній чи письмовій формі матеріали справи не містять, колегія суддів касаційного суду вважає, що, ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність поважної причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, порушивши, крім іншого, вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Беручи до уваги те, що повний текст рішення суду першої інстанції був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23 листопада 2021 року, апеляційний суд не врахував того, що оприлюднення судового рішення в реєстрі не скасовує обов`язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Крім цього, зазначаючи про перебування відповідача з 19 жовтня 2021 року до 28 жовтня 2021 року у відрядженні, а ноутбука на ремонті, апеляційний суд не вказав з чого саме він виходив, адже матеріали справи містять іншу інформацію щодо дати цих обставин.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги про порушення апеляційним

судом норм ЦПК України заслуговують на увагу.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов