ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 570/3449/16-ц

провадження № 61-2488св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області, Городищенська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - управління Держгеокадастру в Рівненському районі Рівненської області, ОСОБА_4 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року в складі колегії суддів Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

11 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і просив визнати незаконними та скасувати:

- розпорядження Рівненської РДА від 31 березня 2008 року № 272 про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Городищенської сільської ради в частині надання таких дозволів громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

- розпорядження Рівненської РДА від 18 березня 2009 року № 184 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Городищенської сільської ради в частині затвердження проектів землеустрою громадянам ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ,

- скасувати право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5624683000:01:003:0765, що зареєстрована за ОСОБА_3 , і на земельну ділянку кадастровий номер 5624683000:01:003:0789, що зареєстрована за ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх вимог позивач указував, що на підставі рішення Городищенської сільської ради народних депутатів від 28 березня 1997 року № 196 йому надана в постійне користування земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства (ріллі) із земель запасу сільської ради розміром 0,80 га.

Розпорядженням голови РДА від 28 березня 2008 року № 265 зі змінами, внесеними розпорядженням голови Рівненської РДА від 01 березня 2011 року № 143, ОСОБА_1 наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,7020 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі) на території Городищенської сільської ради.

Звернувшись до ПП «Геоземсфера» з метою виготовлення технічної документації, позивач дізнався, що виготовити технічну документацію немає можливості, оскільки на даній земельній ділянці зареєстровані три інші земельні ділянки, в зв`язку з чим подальше погодження проекту землеустрою неможливе.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 і ОСОБА_2 передані у власність земельні ділянки, які накладаються на передану в користування позивачеві земельну ділянку, та порушують право останнього на отримання її у власність.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним (недійсним) і скасовано розпорядження Рівненської РДА від 31 березня 2008 року № 272 про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Городищенської сільської ради в частині надання таких дозволів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Визнано незаконним (недійсним) і скасовано розпорядження Рівненської РДА від 18 березня 2009 року № 184 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Городищенської сільської ради в частині затвердження проектів землеустрою ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Скасовано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5624683000:01:003:0765, і на земельну ділянку, кадастровий номер 5624683000:01:003:0766, що зареєстровані за ОСОБА_3 .

Скасовано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5624683000:01:003:0789, що зареєстрована за ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 виділена в користування земельна ділянка, відповідне рішення не скасоване, позивач добровільної відмови від користування земельною ділянкою не надавав, земельна ділянка в нього не вилучалася, тому ОСОБА_1 має право на приватизацію земельної ділянки, яка тривалий час перебуває в його користуванні.

Позивач не пропустив позовну давність, оскільки про порушення своїх прав на земельну ділянку дізнався в 2015 році, коли отримав відмову державного реєстратора в унесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що позивач відмовився від проведення судової земельно-технічної експертиризи, висновки якої є обов`язковим і належним доказом у даній справі, та не довів у встановленому законом порядку обставини, на які посилається як на підставу для задоволення позову, а саме факт накладення(перетину) земельних ділянок, які перебувають у власності, та земельної ділянки, щодо якої позивач як користувач мав намір розробити землевпорядну документацію.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

25 січня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за зазначеною скаргою.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач указує, що факт накладення земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на земельну ділянку, якою користується ОСОБА_1 , підтверджується відмовою державного реєстратора від 25 серпня 2015 року, а тому висновок апеляційного суду про недоведеність позовних вимог не ґрунтується на обставинах справи.

Відзив на касаційні скарги

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Городищенської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області від 28 березня 1997 року № 196 ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства (ріллі) з земель запасу сільської ради площею 0,80 га.

Розпорядженням голови Рівненської РДА від 28 березня 2008 року № 265 надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Городищенської сільської ради, площею 0,80 га.

Розпорядженням голови Рівненської РДА від 01 березня 2011 року № 143 внесено зміни в попереднє розпорядження стосовно площі земельної ділянки та надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,7020 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Городищенської сільської ради.

Рішенням державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру в Рівненському районі від 25 серпня 2015 року № РВ-5600073172015 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 і внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з тим, що наявний перетин з земельними ділянками № 5624683000:01:003:0766 (площа співпадає на 35,859 %), № 562483000:01:003:0789 (площа співпадає на 10,1466 %), № 5624683000:01:003:0765 (площа співпадає на 32,3505 %).

Розпорядженням голови Рівненської РДА від 31 березня 2008 року № 272 надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Городищенської сільської ради ОСОБА_2 площею 0,20 га та ОСОБА_3 площею 0,30 га.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 18 березня 2009 року № 184 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Городищенської сільської ради, а саме ОСОБА_2 площею 0,1700 га та ОСОБА_3 площею 0,2600 га.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 065632 від 09 жовтня 2009 року ОСОБА_3 на підставі розпорядження Рівненської РДа від 18 березня 2009 року № 184, належить земельна ділянка, кадастровий номер 5624683000:01:003:0790, площею 0,2600 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_3 здійснив поділ указаної земельної ділянки на дві частини та зареєстрував право власності на дві окремі земельні ділянки: за кадастровим номером 5624683000:01:003:0765, площею 0,1200 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та кадастровим номером 5624683000:01:003:0766, площею 0,1400 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Пізніше, цільове призначення даної земельної ділянки було змінено і цільове призначенням даної земельної ділянки на даний час є - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 065633 від 09 жовтня 2009 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження Рівненської районної державної адміністрації від 18 березня 2009 року № 184, належить земельна ділянка, кадастровий номер 5624683000:01:003:0789, площею 0,1700 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Пізніше, цільове призначення даної земельної ділянки було змінено і цільове призначенням даної земельної ділянки на даний час є - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

ОСОБА_1 із часу надання в 1997 році земельної ділянки в постійне користування та до моменту надання в 2008 році ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території до уповноважених органів із метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою та оформлення права власності на земельну ділянку не звертався, земельна ділянка у власність не виділялася, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не визначалися.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 відмовився від проведення судової земельно-технічної експертизи в справі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що для висновків про порушення права позивача мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у його власності, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази, зазвичай, можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2020 року в справі № 911/1480/18 вказано, що «офіційні дані Публічної кадастрової карти України дійсно можуть бути доказом у справі за умови їх відповідності наведеним вимогам статей 73 76-79 ГПК, а саме, що на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять в предмет доказування. Можливість суду самостійно на основі даних Публічної кадастрової карти України встановити факт саме накладення земельних ділянок по суті потребує, щоб такі спірні земельні ділянки були внесені до Державного земельного кадастру та відображені на вказаній карті. При цьому, жодною із сторін не надано висновку з цих самих питань, однак, з`ясування відповідного питання має значення для визначення того, чи накладаються земельні ділянки, які належать позивачу, на земельну ділянку, передану СТ «Економіст» у постійне користування на підставі рішення Гнідинської сільської ради народних депутатів від 27.09.2001 № 77 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000331 від 10.12.2001 та огороджену парканом з розсувними воротами. Дослідження відповідної обставини дійсно потребує спеціальних знань. Крім того, у зв`язку з тим, що саме позивачем, як ініціатором судового провадження у даній справі, не надано доказів знаходження вказаних ділянок на території відповідача, а для з`ясування вказаної обставини суд дійшов висновку щодо необхідності призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, місцевий суд мотивовано попередньо поклав судові витрати за проведення такої експертизи саме на позивача. Однак, судова експертиза була не проведена, оскільки позивачем не здійснено її оплату, хоча такий обов`язок покладався саме на відповідну особу».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Установивши, що факт накладення земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні позивача, в установленому законом порядку не доведений і від проведення земельно-технічної експертизи ОСОБА_1 відмовився, що позбавляє можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін та порушення прав позивача на землекористування, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову в зв`язку з його недоведеністю.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального та процесуального права в подібних правовідносинах викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 370/2351/16-ц(провадження №61-46192).

Аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваною постановою апеляційного суду, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук