№ 570/4533/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року

м. Київ

справа № 570/4533/23

провадження № 61-14505св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Кушнір Н. В., та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Городоцька сільська рада), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що рішенням Городоцької сільської ради від 16 жовтня 2015 року № 1299 надано дозвіл ОСОБА_2 на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у с. Карпилівка, однак на цій земельній ділянці розташовані земельні ділянки, які раніше були передані йому.

На час прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка у с. Карпилівка Рівненського району Рівненської області (далі - с. Карпилівка), орієнтовною площею 0,15 га, була вільна від будь-яких об`єктів нерухомого майна та згідно з рішенням Городоцької сільської ради від 22 березня 2007 року № 390 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» передана йому у власність (користування).

На час виникнення спірних правовідносин стаття 120 ЗК України передбачала як обов`язкову умову наявність права власності на об`єкт (жилий будинок, будівлю або споруду), однак ОСОБА_2 не набула право власності на будь-який із вказаних об`єктів.

Вважає, що оспорюване рішення сільської ради прийнято з порушенням законодавства:

- порушено процедуру надання земельної ділянки;

- земельна ділянка, яка передана йому у приватну власність, надана іншій особі без попереднього її вилучення, чим порушено статтю 116 ЗК України;

- не погоджено межі земельної ділянки, яка передається у власність третій особі, чим порушено частину другу статті 198 ЗК України, частину шосту статті 118 ЗК України;

- надання ділянки ОСОБА_2 не відповідає затвердженому генплану забудови села, чим порушено частину сьому статті 118 ЗК України.

ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Городоцької сільської ради від 16 жовтня 2015 року № 1299 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року відмовлено у позові ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що позивач не довів, що оспорюваним рішенням порушено його права, а саме: внаслідок надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна) ділянка у с. Карпилівка. Суд урахував, що земельна ділянка під будинком за цією адресою не визначена за позивачем, а судовими рішеннями визнані незаконними правовстановлюючі документи про набуття позивачем права власності на успадкований ним житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст касаційної скарги

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

01 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

08 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Рівненського районного суду Рівненської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 922/2155/18 та у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2099цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16.

Вказує, що відповідач надав дозвіл на розробку технічної документації третій особі, чим порушив ЗК України, оскільки такий дозвіл надається лише тоді, коли на земельній ділянці існує об`єкт нерухомості.

Уважає хибними висновки судів попередніх інстанцій про те, що його право власника не порушено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2024 року Городецька сільська рада подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу надання Городоцькою сільською радою дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) у с. Карпилівка.

Між сторонами вирішувалися судові спори з приводу вказаної земельної ділянки, переданої ОСОБА_2 оспорюваним рішенням Городоцької сільської ради, та спадкового майна ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Виконкому Рівненської районної ради Рівненської області від 13 січня 1987 року № 5 «Про дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку», ОСОБА_2 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на 4 кімнати, житловою площею 68,2 кв. м у с. Карпилівка на земельній ділянці площею 0,11 га, виділеної рішенням загальних зборів члені колгоспу ім. ХХІІ з`їзду КПРС від 13 жовтня 1986 року № 16.

22 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БТІ-Експерт» виготовило ОСОБА_2 технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостей Земельно-кадастрової книги у селах Городок, Карпилівка, Караєвичі, Понебель, Метків, Рубче за ОСОБА_2 обліковується 0,15 га у с. Карпилівка.

За записами у погосподарських книгах Городоцької сільської ради за життя ОСОБА_3 , за ним обліковувалась земельна ділянка загальною площею 0,50 га (0,47 + 0,02 + 0,01).

Відповідно записів у погосподарських книгах Городоцької сільської ради за ОСОБА_2 обліковувалась земельна ділянка площею 0,15 га, із яких: 0,11 га відведено під забудову, решту виділено за рахунок неугідь.

Будь-яких претензій з приводу землекористування ОСОБА_2 . ОСОБА_3 не мав, земельні ділянки, які були у його користуванні, не приватизував, права власності на них не оформлював.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцем його майна за заповітом була його дружина - ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2002 року, розділ 1-517. До складу спадкового майна увійшов житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_1 . Інформація про розмір земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок, у свідоцтві про право на спадщину за заповітом відсутня. Земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та для іншого цільового призначення ОСОБА_4 не приватизувала, права власності на них не оформила.

Земельні ділянки, які перебували у користуванні ОСОБА_3 , загальною площею 0,50 га, не перебували у його власності, відповідно вони не увійшли до спадкової маси ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_1 .

Рішенням Городоцької сільської ради від 22 березня 2007 року № 390 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,80 га, із якої: для ведення особистого селянського господарства у розмірі 0,55 га, для будівництва житлового будинку та господарських споруд земельну ділянку - 0,25 га.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. На випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишила заповіт, за яким все майно, яке належить їй на праві власності, заповіла ОСОБА_1 .

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 14 вересня 2011 року у справі №1-1497/11 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 20 листопада 2013 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 вересня 2011 року у справі №1-1497/11 скасовано, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування.

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року у справі № 570/2243/14-а, яке постановою Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2015 року залишено без змін, задоволено позов ОСОБА_2 .

Визнано протиправним та скасовано рішення Городоцької сільської ради від 28 жовтня 2011 року № 230, яким передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,59 га, зокрема: для будівництва житлового будинку та господарських споруд у розмірі 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,34 га, до складу якої включено земельну ділянку, яку надано ОСОБА_2 у користування.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2015 року у справі № 570/2140/15-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Управління Держземагенства в Рівненському районі, Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції про визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, прийняті 25 вересня 2014 року, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , а саме: на земельну ділянку у с. Карпилівка, площею 0,2723 га, цільове призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624683300:10:034:0162 (індексний номер 16035530,); на земельну ділянку у с. Карпилівка, площею 0,0743 га, цільове призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624683300:10:034:0163 (індексний номер 16033504); на земельну ділянку у с. Карпилівка, площею 0,2355 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5624683300:10:034:0164 (індексний номер 16036961).

Визнано недійсними свідоцтва про право власності не нерухоме майно, видані 25 вересня 2014 року Реєстраційною службою Рівненського районного управління юстиції Рівненської області на ім`я ОСОБА_1 , а саме: індексний номер 27257202, на земельну ділянку площею 0,2723 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624683300:10:034:0162, розташовану у с. Карпилівка; індексний номер 27253409, на земельну ділянку площею 0,0743 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624683300:10:034:0163, розташовану у с. Карпилівка; індексний номер 27259895, на земельну ділянку площею 0,2355 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5624683300:10:034:0164, розташовану у с. Карпилівка.

Рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи.

Рішенням Городоцької сільської ради від 16 жовтня 2015 року № 1299 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки» надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) у с. Карпилівка гр. ОСОБА_2 .

За замовленням ОСОБА_2 . Приватне підприємство-фірма «Абрис» виготовило технічну документацію на підставі оскаржуваного рішення, однак рішенням реєстратора № РВ-4600089132023 відмовлено ОСОБА_2 у реєстрації відомостей до Державного земельного кадастру 16 березня 2023 року через накладання цієї земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5624683300:10:034:0162 (площа 0,2723 га), 5624683300:10:034:0164 (площа 0,2355 га).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункти 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом (стаття 40 ЗК України).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок зі земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,00 га; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га (пункти «б», «г» частини першої статті 121 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, повноваження органів виконавчої влади в частині затвердження цих проєктів регулюється статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частин першої, другої, десятої статті 118 ЗК України (у редакції на час винесення оскаржуваного рішення) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118 ЗК України у редакції на час винесення рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проєкту землеустрою).

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Згідно з частиною першою, пунктом «і» частини другої статті 25 Закону України «Про землеустрій» (у редакції на час винесення рішення) документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку є видом документації із землеустрою.

У статті 56 Закону України «Про землеустрій» (у редакції на час винесення рішення) наведено перелік документів, що включається до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 20 листопада 2013 року у справі №1-1497/11, яке набрало законні сили, відмовлено ОСОБА_1 у визнанні за ним право власності на успадкований ним житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Крім того, рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 листопад 2014 року, яке набрало законної сили, та рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2015 року, яке набрало законної сили, скасовані рішення сільської ради, якими передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,59 га та правовстановлюючі документи про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки) та скасовано рішення державного реєстратора про їх державну реєстрацію.

При цьому на підставі рішення Виконкому Рівненської районної ради Рівненської області від 13 січня 1987 року № 5 «Про дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку», у квітні 2013 року ОСОБА_2 виготовила технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва: садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 .

Таким чином, судами встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення Городецькою сільською радою, у користуванні ОСОБА_2 перебувала земельна ділянка площею 0,15 га у с. Карпилівка, на якій розташовано об`єкт незавершеного будівництва садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 ).

Натомість у ОСОБА_1 були відсутні правовстановлюючі документи на успадковане ним нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 .

При цьому на час прийняття оскаржуваного рішення, у судовому порядку скасовано як рішення органу місцевого самоврядування, так і правовстановлюючі документи та рішення державного реєстратора, на підставі яких ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки загальною площею 0,59 га, розташовані на території с. Карпилівка.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20)).

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, саме на позивача, згідно з вимогами процесуального закону, покладено обов`язок доведення факту порушення його права, свобод чи законних інтересів неправомірним рішенням відповідача, яке є підставою для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органу місцевого самоврядування для затвердження.

Будь-яких належних і достатніх доказів, які б вказували на незаконність оскаржуваного рішення сільської ради, під час розгляду справи не надано.

З урахуванням фактичних обставин справи, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів обставини, якими він обґрунтовує порушення своїх прав, що є його процесуальним обов`язком у силу вимог статей 12 81 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій інстанції виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.

Посилання ОСОБА_1 , як на підставу касаційного оскарження, на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 922/2155/18 та у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2099цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, є також необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими, ніж у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, висновки, викладені у цих постановах, не суперечать висновкам, яких дійшли суди попередніх інстанцій у справі, що переглядається касаційним судом.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник