№ 570/5726/14-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 570/5726/14-ц

провадження № 61-10912св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду

від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С.,

Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про виділення в натурі частки

з майна, що перебуває у спільній частковій власності, визнання права власності на майно, припинення права спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що сторони є співвласниками будинку АДРЕСА_1 в рівних частках, проте вони не можуть дійти згоди щодо здійснення ними права спільної часткової власності, тому це майно необхідно поділити в натурі.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив: виділити йому у натурі 1/2 частку зазначеного будинку зі спільної часткової власності; визнати за ним право власності на виділену частину; припинити право спільної часткової власності сторін на вказаний будинок; визначити порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 0,12 га, на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 січня

2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 зі спільної часткової власності частину домоволодіння, господарських будівель та споруд на

АДРЕСА_1 згідно з висновком експерта від 05 січня 2016 року (варіант розподілу № 1), з урахуванням висновку додаткової судової інженерно-технічної експертизи від 15 липня 2016 року, що складає 44/100 частин домоволодіння, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на це майно.

Виділено ОСОБА_2 зі спільної часткової власності частину домоволодіння, господарських будівель та споруд на

АДРЕСА_1 згідно з висновком експерта від 05 січня 2016 року з урахуванням висновку додаткової судової інженерно-технічної експертизи від 15 липня 2016 року, що складає

56/100 частин домоволодіння, господарських будівель та споруд

АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на вищевказане майно.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на домоволодіння, господарські будівлі та споруди

АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 615 грн в якості компенсації за нерівність часток (6%).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони

є співвласниками спірного житлового будинку в рівних частках, які не можуть дійти згоди щодо порядку користування ним, тому будинок підлягає поділу в натурі відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи з урахуванням порядку користування спірними приміщеннями, що склався між сторонами.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 21 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції,

а також зазначив, що місцевим судом повно та всебічно встановлено обставини справи, поділ спірного житлового будинку проведено відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи. Позивачем не доведено, що між сторонами склався інший порядок користування житловим будинком, ніж встановлений судом.

Постановою Верховного Суду від 17 липня 2019 року рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що, здійснюючи розподіл спірного домоволодіння, з урахуванням проведених у справі судових інженерно-технічних експертиз, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що поділ домоволодіння

АДРЕСА_1 в натурі у рівних частках між сторонами технічно неможливий, а запропонований експертом варіант № 1 розподілу домоволодіння відповідає порядку фактичного користування спірним будинком, який склався між співвласниками, та є найбільш оптимальним.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що між ним та відповідачем склався інший порядок користування, зокрема, що він користується більшою часткою будинку. Судами надано належну оцінку запропонованим варіантам поділу домоволодіння, яке знаходиться у спільній частковій власності сторін спору, відносно якого виник спір, а також визначено компенсацію за незначний відступ від рівності часток (6%), яка підлягає сплаті на користь позивача.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що з метою поділу спірного майна сторони повинні здійснити відповідні роботи щодо переобладнання та перепланування вищевказаного домоволодіння, що підтверджується експертним висновком, проте у судовому рішенні не зазначено конкретний обсяг робіт, які повинні здійснити кожна зі сторін.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила: зобов`язати

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно замурувати дверні прорізи між приміщеннями № 1-6 і 1-7 та 1-2 і 1-3 у житловому будинку

АДРЕСА_1 (варіант розподілу № 1, додаток № 1 до графічної частини висновку експерта від 05 січня 2016 року); зобов`язати ОСОБА_2 у виділеній частині № 1 вказаного житлового будинку переглянути влаштування інженерних мереж (варіант розподілу № 1, додаток № 1 до графічної частини висновку експерта від 05 січня 2016 року); зобов`язати ОСОБА_1 у виділеній частині № 2 житлового будинку АДРЕСА_1 переглянути влаштування інженерних мереж та санітарно-технічних зручностей (варіант розподілу

№ 1, додаток № 1 до графічної частини висновку експерта від 05 січня

2016 року).

Короткий зміст судових рішень

Додатковим рішенням Рівненського районного суду Рівненської області

від 02 березня 2020 року зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно замурувати дверні прорізи між приміщеннями № 1-6 і 1-7 та 1-2 і 1-3 у житловому будинку АДРЕСА_1 (варіант розподілу № 1, додаток № 1 до графічної частини висновку експерта від 05 січня 2016 року).

Зобов`язано ОСОБА_2 у виділеній частині № 1 у житловому будинку АДРЕСА_1 переглянути влаштування інженерних мереж (варіант розподілу № 1, додаток № 1 до графічної частини експерта від 05 січня 2016 року).

Зобов`язано ОСОБА_1 у виділеній частині АДРЕСА_2 переглянути влаштування інженерних мереж та санітарно-технічних зручностей (варіант розподілу № 1, додаток № 1 до графічної частини висновку експерта від 05 січня 2016 року).

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з експертним висновком сторонам необхідно провести відповідні роботи з метою вирішення спору між ними, про що не зазначено у судовому рішенні, постановленому по суті заявлених вимог.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року додаткове рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, ухвалюючи додаткове рішення, місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки зобов`язав сторін вчинити ряд будівельних дій щодо спірного майна, які не були предметом позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року та залишити в силі додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 березня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з варіантом розподілу № 1 висновку експерта, який визнаний судами найбільш оптимальним, співвласникам спірного домоволодіння необхідно провести конкретні будівельні роботи, про які не було зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Отже, місцевий суд відповідно до вимог статті 270 ЦПК України дійшов правильного висновку про ухвалення додаткового рішення. Крім того, представники ОСОБА_1 у суді першої інстанції також вважали за необхідне постановити додаткове рішення з метою належного вирішення спору між сторонами, про що вони вказували у судовому засіданні.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що суд не може зобов`язувати співвласників спірного майна вчиняти стосовно нього будь-які дії до повної сплати позивачу відповідачем грошової компенсації у зв`язку з нерівністю часток.

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.

11 вересня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були співвласниками будинку, господарських будівель та споруд на

АДРЕСА_1 , а саме: по 1/2 частині кожен. Право власності у сторін виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 листопада 2011 року, виданого державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори.

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, визнання права власності на майно, припинення права спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Під час розгляду справи за клопотанням позивача призначено судову інженерно-технічну експертизу.

Так, ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2015 року на вирішення експертизи поставлено питання, зокрема, які можливі варіанти поділу домоволодіння на АДРЕСА_1 , при цьому експерта зобов`язано вказати сторону, на яку покладається обов`язок перепланування, перебудови та облаштування комунікацій.

Відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи від 05 січня

2016 року поділ домоволодіння АДРЕСА_1 у натурі у рівних частках неможливий. Поділ можливий з відхиленням від ідеальних часток.

Експертом запропоновано два варіанти поділу спірного будинку. Варіантом № 1 запропоновано поділити спірний будинок з відхиленням від ідеальних часток у розмірі 6 % з встановленням фактичних часток - 56/100 та 44/100. Згідно з варіантом № 2 відхилення від ідеальних часток становить 11 %, та складає - 61/100 та 39/100 часток.

Висновком додаткової судової інженерно-технічної експертизи від 15 липня 2016 року, проведеної за клопотання позивача, визначено вартість грошової компенсації відповідно до запропонованих варіантів розподілу спірного житлового будинку.

Також у висновку експерта від 05 січня 2016 року зазначено, що для виконання розподілу по житловому будинку відповідно до варіанту № 1 необхідно провести наступні роботи, а саме: спільно замурувати дверні прорізи між приміщеннями № 1-6 і 1-7 та 1-2 і 1-3 в житловому будинку АДРЕСА_1 ; у виділеній частині № 1 переглянути влаштування інженерних мереж; у виділеній частині № 2 переглянути влаштування інженерних мереж та санітарно-технічних зручностей.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 січня

2017 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 зі спільної часткової власності частину домоволодіння, господарських будівель та споруд на

Виділено ОСОБА_2 зі спільної часткової власності частину домоволодіння, господарських будівель та споруд на

56/100 частин домоволодіння, господарських будівель та споруд

АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на вищевказане майно.

АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 615 грн в якості компенсації за нерівність часток (6%).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша та третя статті 364 ЦК України).

У тих випадках, коли у результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію та зазначає в рішенні про зміну часток

у праві власності на будинок.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відповідну грошову компенсацію у зв`язку зі зміною часток у праві власності на будинок.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку

статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу.

Водночас, при поділі житлового будинку в натурі, у разі необхідності його переобладнання та перепланування, до ухвалення рішення до матеріалів справи повинні бути долучені відповідні висновки.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 подав до суду клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення варіантів розподілу спірного домоволодіння.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2015 року клопотання позивача задоволено та призначено у справі будівельно-технічну експертизу. На вирішення експертизи поставлено питання, зокрема, які можливі варіанти поділу домоволодіння на

АДРЕСА_1 , при цьому експерта зобов`язано вказати сторону, на яку покладається обов`язок перепланування, перебудови та облаштування комунікацій.

У висновку судової інженерно-технічної експертизи від 05 січня 2016 року експертом зазначено, зокрема, що для виділення сторонам окремих приміщень необхідно провести певні роботи та зазначено перелік цих робіт, без зміни загальної площі будинку. Так, експертом у варіанті № 1, який прийнято судами до уваги, вказано, що сторонам необхідно спільно замурувати дверні прорізи між приміщеннями № 1-6 і 1-7 та 1-2 і 1-3 у житловому будинку; у виділеній частині № 1 необхідно переглянути влаштування інженерних мереж; у виділеній частині № 2 необхідно переглянути влаштування інженерних мереж та санітарно-технічних зручностей.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд апеляційної інстанції не врахував, що поділ спірного будинку можливий лише за умов виконання певних робіт з переобладнання та перепланування будинку, про що вказано експертом у висновку від 15 липня 2016 року.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у рішенні

від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України», визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Отже, права чи інтереси осіб мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання. У ній, зокрема, має бути зазначено конкретні дії, які сторони повинні вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Разом з тим, резолютивна частина судового рішення повинна бути викладена таким чином, щоб не ускладнювати його реалізацію. Судове рішення повинно бути конкретним, чітким і зрозумілим. Висновки по суті заявлених вимог повинні бути викладені повно та ясно, не викликати труднощі у виконанні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених

статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове рішення суду - це такий акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання.

Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або розв`язати нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, виходив з того, що без проведення зазначених експертом робіт, які були досліджені у судовому засіданні, не можливо виконати рішення суду щодо виділу конкретних приміщень, на які визнано право власності за сторонами.

Отже, у разі незазначення дії, що треба виконати з метою належного поділу спірного будинку, захист прав та інтересів як позивача, так і відповідача не буде практичним та ефективним, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про ухвалення додаткового рішення, в якому конкретизував перелік робіт з переобладнання та перепланування будинку, які необхідно виконати кожному зі сторін для виділення їм окремих приміщень та які узгоджуються з висновком вищевказаної судової експертизи.

Додаткове рішення не змінило зміст рішення місцевого суду, ухваленого по суті заявлених у справі вимог, оскільки воно лише конкретизувало дії, які необхідно виконати сторонам для реалізації ефективного захисту порушеного права.

Отже, місцевий суд, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 і ухвалення додаткового рішення.

Апеляційний суд не врахував указані вище норми права, тому дійшов помилкових висновків про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року скасувати та залишити в силі додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 березня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська