Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 571/731/21

провадження № 61-3430св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 січня 2022 року в складі колегії суддів: Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Гордійчук С. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Заповіт спадкодавець не складала. На день смерті з нею проживали: ОСОБА_4 - сестра тітки, та ОСОБА_5 - чоловік ОСОБА_4 .

Позивач, як племінниця спадкодавця, відповідно до статті 1266 ЦК України, оскільки мати позивача - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою спадкування за правом представлення, звернулася до нотаріальної контори. Нотаріус зареєстрував спадкову справу, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовив. Відмова обґрунтована тим, що позивач пропустила 6-ти місячний строк звернення із відповідною заявою до нотаріуса.

Позивач вказувала, що строк для прийняття спадщини пропущений позивачем з поважної причини. У зв`язку з пандемією коронавірусу COVID-19, 11 березня 2020 року КМ України прийняв постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою на всій території України було запроваджено карантин. Лише 04 травня 2020 року були внесені зміни до постанови КМ України від 11 березня 2020 року № 211 та пом`якшено карантинні обмеження, зокрема, з 11 травня 2020 року дозволялось діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів. При цьому Міністерство охорони здоров`я України через свій офіційний сайт роз`яснювало про необхідність навіть після 11 травня 2020 року не відвідувати громадських місць, перебувати вдома та вирішувати питання дистанційно. Оскільки позивач є пенсіонером з інвалідністю, відноситься до «групи ризику», то вона дотримувалася вказівок медичного відомства. Строк для прийняття спадщини сплив у період запровадженого карантину і ця обставина є поважною, оскільки не залежала від волі позивача.

Позивач зазначала, що її тітка - ОСОБА_4 , прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , адже на день відкриття спадщини вони проживали разом. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, спадщину після її смерті прийняв чоловік - ОСОБА_5 , оскільки на день смерті проживав разом з нею. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, а спадщину після його смерті прийняв племінник ОСОБА_2 , у зв`язку з чим саме його вказує відповідачем у справі.

ОСОБА_1 просила:

визначити їй додатковий строк тривалістю в три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 вересня 2021 року в складі судді: Комзюк А. Ф., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

оскільки спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , то до 14 травня 2020 року позивач мала право подати заяву про прийняття спадщини. Згідно повідомлення приватного нотаріуса Рокитнівського районного нотаріального округу Рівненської області Тарасюка О. Г. від 16 вересня 2021 року, 16 листопада 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який залишився після смерті тітки - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

в обґрунтування поважності причин пропуску звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті тітки позивач посилається на оголошений карантин та те, що вона віднесена до групи ризику. Відповідно до довідки МСЕК серії РВН № 0212167 встановлено, що ОСОБА_1 є особою із інвалідністю третьої групи довічно;

за змістом статті 1271 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1271 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. У постанові від 03 червня 2021 року по справі № 636/1160/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій;

постановами КМ України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин. Внаслідок карантинних обмежень було зупинено рух громадського транспорту, обмежувалось пересування громадян та вводилось ряд інших обмежень. Листом Міністерства юстиції України від 17 березня 2020 року № 1534/19.5/32-20 «Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину» було рекомендовано державним та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії. Отже, обмеження, які діяли з 12 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року в Україні у зв`язку із запровадженням карантину, внаслідок чого було зупинено рух громадського транспорту, обмежено пересування громадян, обмежено прийом громадян державними нотаріальними конторами, вплинуло на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті тітки. Також слід врахувати, що два місяці з шестимісячного строку припали на період дії карантинних обмежень, за відсутності яких позивач цілком могла вчинити дії, пов`язані з прийняттям спадщини;

пропуск строку є незначним (із заявою про прийняття спадщини позивач звернулася 16 листопада 2020 року, тобто, через шість місяців після закінчення шестимісячного терміну, три з яких припали на карантинні обмеження). Необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до державного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті тітки та є поважними. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 206/3473/20;

таким чином позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 вересня 2021 року скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо;

враховуючи, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 14 травня 2020 року. До нотаріуса позивач звернулася 16 листопада 2020 року, а тому пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини складає 6 місяців 2 дні. Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) зробив правовий висновок, згідно з яким при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Зазначені вимоги закону і висновки судом першої інстанції належним чином враховані не були;

мотивуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилається на оголошений карантин та те, що вона віднесена до «групи ризику». Проте надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з введеними карантинними обмеженнями не є об`єктивними і переконливими доказами, оскільки охоплюють лише частину строку, встановленого на прийняття спадщини. Так, спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а останнім днем звернення до нотаріуса із заявою було 14 травня 2020 року. При цьому береться до уваги, що постановами КМ України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин. Тобто позивач, обґрунтовуючи неможливість своєчасного звернення з заявою про прийняття спадщини, фактично на увазі мала період часу починаючи з 11 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року. Отже, позивачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини до 11 березня 2020 року взагалі. Окрім іншого, судом не надано належної правової оцінки і тій обставині, що після 31 серпня 2020 року (пом`якшення карантинних обмежень) до дати звернення із заявою про прийняття спадщини - 16 листопада 2020 року, минуло 2 місяці 16 днів. Жодних же доказів щодо поважності причин зволікання зі зверненням до нотаріуса позивачем не надано. Натомість судом попередньої інстанції встановлено, що пропуск строку є незначним, не зазначивши, на підставі яких доказів такі обставини встановив;

з`ясувавши, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини більше ніж на 6 місяців, однак не встановивши при цьому обставин, які створювали об`єктивні та непереборні труднощі позивачу для подання такої заяви, суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме частину третю статті 1272 ЦК України, за змістом якої підлягає визначенню додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважної причини, та зробив помилковий висновок про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини. Перебування особи на карантинних заходах, як причина пропуску строку для прийняття спадщини, не може бути визнана поважною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку, чого позивачем доведено не було. Тому позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не доведено наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Аргументи учасників справи

У березні 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, в якій просить: оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 вересня 2021 року у справі № 206/3473/20 та від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20. Верховним Судом зроблено висновки, що необхідність дотримання карантинних обмежень, запроваджених постановами КМ України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19. спричиненої коропавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19. спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, тому спадкоємець за таких обставин має право на визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказує, що помилковим є висновок апеляційного суду про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав пропуск строку, який минув після пом`якшення карантинних обмежень до моменту подання заяви про прийняття спадщини до нотаріуса (з 01 вересня 2020 року по 16 листопада 2020 року) є незначним. Позивач подала заяву про прийняття спадщини через 2 місяці та 16 днів після пом`якшення карантинних обмежень. У цей період позивач вживала заходів щодо збору необхідних документів, зокрема тих, які підтверджують родинний зв`язок зі спадкодавцем. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла тітка - ОСОБА_4 , яка проживала разом з спадкодавцем ( ОСОБА_3 ). Вказана подія теж вплинула на можливість звернення до нотаріуса, оскільки позивач допомагала в похованні ОСОБА_7 . Також через стрес та емоційний стан певний час після її смерті не могла сконцентруватися на вчиненні необхідних дій, зокрема і дій щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

У червні 2022 року ОСОБА_2 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що враховано що у позивача було достатньо часу для прийняття спадщини, як до початку карантинних обмежень, так і після послаблення карантину. Не вважаються поважними наступні причини пропуску строку для прийняття спадщини: 1) юридична неграмотність та необізнаність спадкоємців; 2) подання заяви про прийняття спадщини за місцем проживання спадкоємця, а не за місцем її відкриття: 3) відсутність можливості вчасно звернутися до нотаріуса з причин великої черги; 4) хвороба членів сім`ї спадкоємців; 5) надмірна заклопотаність на роботі; 6) тяжкий матеріальний стан спадкоємців тощо. Вживання заходів щодо збору документів, через стрес та емоційний стан після смерті родичів не вважаються поважними на які постилається позивач у касаційній скарзі. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для и прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року: клопотання ОСОБА_2 про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу задоволено; Продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу; справупризначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 травня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 вересня 2021 року у справі № 206/3473/20 та від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть.

Згідно з випискою погосподарської книги с. Рокитне Рокитнівського району Рівненської області № 6, будинок АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою, виданою Рокитнівською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області 17 листопада 2020 року № 6289/03-10.

Відповідно до копії метричної книги в сім`ї ОСОБА_8 та його законної дружини ОСОБА_9 народилися близнята ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Рокитне Рокитнівського району Рівненської області; її батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_13

11 листопада 1947 року ОСОБА_12 одружилася з ОСОБА_14 та змінила прізвище на « ОСОБА_15 ».

ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Рокитно, Рокитнівського району Рівненської області, батьками якої записані ОСОБА_14 та ОСОБА_6 .

Копіями свідоцтва про розірвання шлюбу та витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, підтверджується, що позивач є дочкою ОСОБА_6 .

Позивач є племінницею ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 в шлюбі не перебувала і дітей не мала.

Оскільки спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 відсутні, позивач за правом представлення та ОСОБА_4 є спадкоємцями другої черги після смерті ОСОБА_3 .

Тобто позивач має право на спадкування майна ОСОБА_3 в рівній частині з ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки № 6288/03-10 від 17 листопада 2020 року, виданої виконавчим комітетом Рокитнівської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 . На день її смерті з нею проживала сестра ОСОБА_4 , тому в розумінні статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, проте ІНФОРМАЦІЯ_3 вона померла.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв чоловік ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , після чого спадщину прийняв ОСОБА_2 , про що 27 січня 2021 року заведено відповідну спадкову справу № 21/2021.

Позиція Верховного Суду

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19). При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави доля встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Обміркувавши аргументи касаційної скарги, підстави відкриття касаційного провадження, колегія суддів зауважує, що:

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 15 травня 2020 року. До нотаріуса позивач звернулася 16 листопада 2020 року, а тому пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини складає більше 6 місяців;

мотивуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалася на оголошений карантин та те, що вона віднесена до «групи ризику»;

суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з введеними карантинними обмеженнями охоплюють лише частину строку, встановленого на прийняття спадщини. Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а останнім днем звернення до нотаріуса із заявою було 15 травня 2020 року. Постановами КМ України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин. Тобто позивач, обґрунтовуючи неможливість своєчасного звернення з заявою про прийняття спадщини, фактично на увазі мала період часу починаючи з 11 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року. Отже, позивачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини до 11 березня 2020 року взагалі. Окрім іншого, після 31 серпня 2020 року (пом`якшення карантинних обмежень) до дати звернення із заявою про прийняття спадщини - 16 листопада 2020 року, минуло 2 місяці 16 днів. Жодних доказів щодо поважності причин зволікання зі зверненням до нотаріуса позивачем не надано.

За таких обставин, установивши, що у позивача були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Посилання у касаційній скарзі, що у період з 01 вересня 2020 року по 16 листопада 2020 року позивач вживала заходів щодо збору документів, які підтверджують родинний зв`язок зі спадкодавцем, є необґрунтованим. Оскільки вказані обставини не свідчать про існування поважних причин у розумінні статті 1272 ЦК України.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21), колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 25 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук