ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2025 року
м. Київ
справа № 572/774/20
провадження № 51 - 3454 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
потерпілого ОСОБА_6 ,
його представника адвоката ОСОБА_7 ,
захисників засудженого ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180200000074
від 19 січня 2020 року, щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вирка Сарненського району Рівненської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області
від 24 червня 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 24 червня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено, стягнуто на його користь
з ОСОБА_8 100 000 грн та 10 865 грн у рахунок відшкодування моральної
та матеріальної шкоди відповідно.
Прийнято рішення щодо речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
19 січня 2020 року близько 02 години 15 хвилин ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння неподалік від кафе «Панорама» на околиці с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_11 не менше десяти ударів кулаками та ногами по голові, шиї і тулубу, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишено
без задоволення, а вирок Сарненського районного суду Рівненської області
від 24 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник,посилаючись на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вищезазначені судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо
ОСОБА_8 на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України через відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення.
Зазначає, що суд першої інстанції безпосередньо не досліджував доказів,
не проаналізував їх на предмет допустимості та належності, не надав оцінку доводам сторони захисту. Вказує, що протокол огляду місця події з додатками
є недопустимим доказом, оскільки в ньому не вказано номер кримінального провадження, однак місцевий суд не розглянув клопотання захисника про визнання цього доказу недопустимим. Те саме стосується і протоколу огляду трупа.
Вказує, що суд першої інстанції не спростував версію сторони захисту щодо неможливості нанесення ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння ударів такої сили, що призвели до смерті ОСОБА_11 , не звернув увагу на ушкодження обличчя загиблого, сліди крові на території кафе та їх походження, відсутність таких слідів на одязі й взутті ОСОБА_8 , неконкретність висновків експертів щодо належності вказаних слідів, що свідчить про наявність суперечностей і непереконливості висновків про доведеність винуватості останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, місцевий суд не дав оцінку і законності отримання відеозаписів у кримінальному провадженні.
Також зазначає, що апеляційний суд не звернув увагу на наведені порушення,
без клопотань учасників судового провадження дав оцінку іншим доказам,
не перевірив та не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_12 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених захисником доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Від засудженого ОСОБА_8 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі.
Позиції учасників судового провадження
Захисники у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали
її обґрунтованою та просили задовольнити.
У судовому засіданні потерпілий, його представник та прокурор вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, визначення якій дано у ст. 410
КПК України та на що є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно
до вимог ст. 433 ч. 1, ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження і перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, тобто
в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть
ОСОБА_11 , послався на такі докази:
- показання ОСОБА_8 , який вину не визнав, однак не заперечував,
що 19 січня 2020 року наносив тілесні ушкодження ОСОБА_11 та зазначив,
що після цього відвів останнього через природні потреби за приміщення кафе, де ОСОБА_11 вимазав його кров`ю, і він більше його не бачив;
- показання свідка ОСОБА_13 про те, як 19 січня 2020 року ОСОБА_8 наніс ОСОБА_11 кілька ударів в обличчя, після чого вони пішли до кафе. ОСОБА_8 повернувся через 4-5 хвилин та повідомив, що він побився
з ОСОБА_11 ;
- показання свідка ОСОБА_14 про надання диску з відеозаписами побиття ОСОБА_11 19 січня 2020 року;
- протокол огляду місця події від 19 січня 2020 року, згідно з яким оглянуто приміщення кафе «Панорама» та прилеглу до нього територію, вилучено змиви речовини бурого кольору, капці, шапку та інші предмети;
- протокол огляду відеозаписів від 20 січня 2020 року, на яких зафіксовано побиття ОСОБА_8 ОСОБА_11 ;
- протокол огляду трупа від 20 січня 2020 року про виявлення у ОСОБА_11 травм обличчя;
- протокол огляду від 19 січня 2020 року про огляд одягу та взуття,
які добровільно видав ОСОБА_8 ;
- протокол освідування ОСОБА_8 від 19 січня 2020 року;
- висновки судово-медичних експертиз від 29 січня 2020 року № 100, 101, 105, від 21 лютого 2020 року № 159, 160, 161, 162, від 13 березня № 222, згідно
з якими визначено групову належність крові ОСОБА_11 , ОСОБА_8
та ОСОБА_13 , проведено порівняння зі вилученими зразками слідів речовини бурого кольору і встановлено їх можливе походження від вказаних осіб;
- висновок судово-медичної експертиз від 11 березня 2020 року № 221
про виявлення на штанах і шкарпетках ОСОБА_8 крові ОСОБА_11 ;
- висновки судово-медичних експертиз від 17 березня 2020 року № 24-25 мк,
№ 28-29-мк, згідно з якими встановлено механізм утворення бризок на одязі ОСОБА_11 та ОСОБА_8 ;
- висновок судово-медичної експертизи від 19 січня 2020 року № 15
про виявлення у ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень;
- висновки судово-медичних експертиз від 21 лютого 2020 року № 23-мк,
від 03 березня 2020 року № 14, згідно з якими встановлено локалізацію, характер, ступінь тяжкості, механізм утворення виявлених у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, а також причину його смерті, яка настала внаслідок закритої поєднаної тупої травми шиї та голови;
- протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 , під час якого він показав та відтворив обставини нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого
йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії
за ст. 121 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно
до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності
та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Всупереч доводам захисника у вироку суду наявний аналіз досліджених доказів
і мотиви відхилення судом показань ОСОБА_8 про його непричетність
до вчиненого злочину, які, як зазначив місцевий суд, спростовуються відеозаписами з місця події, висновками судових експертиз та іншими дослідженими доказами.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_8 належним чином умотивований і відповідає вимогам статей
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9
на вирок місцевого суду, належним чином перевірив його доводи про неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення і зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою.
Зокрема апеляційний суд на спростування доводів сторони захисту щодо
не встановлення походження слідів крові, виявлених на території кафе, зазначив, що згідно з показаннями свідка ОСОБА_13 після нанесення ОСОБА_8 ударів в обличчя ОСОБА_11 , обидва пішли в напрямку кафе, що об`єктивно пояснює наявність там слідів та бризок крові. При цьому на взутті ОСОБА_8
не було виявлено слідів крові, оскільки останній видав працівникам поліції
не те взуття, в яке був взутий під час вчинення злочину. В подальшому було встановлено, що видані черевики були замалі на ОСОБА_8 .
Також апеляційний суд врахував і те, що ОСОБА_8 у суді першої інстанції
не заперечував вживання ним безпосередньо перед нанесенням ударів ОСОБА_11 разом зі свідком ОСОБА_13 горілки в кафе, і це також підтвердив ОСОБА_13 . Заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, їх характер та ступніть тяжкості підтверджуються висновками судово-медичних експертиз від 21 лютого 2020 року № 23-мк, від 03 березня 2020 року № 14 і вони є тяжкими тілесними ушкодженнями, що спричинили його смерть. Вказані висновки проведені відповідно до вимог КПК України і містять відповіді на всі поставлені питання. За таких обставин суд апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо нанесення ОСОБА_8 таких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 у стані алкогольного сп`яніння.
Не обґрунтованими є доводи захисника про неврахування місцевим судом того,
що на обличчі загиблого були виявлені ушкодження, оскільки згідно з висновками суду такі ушкодження утворилися внаслідок неправомірних дій ОСОБА_8 ,
що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 03 березня
2020 року № 14 про виявлення у потерпілого забоїв, ран, синців, саден, гематом переломів кісток голови, який суд дослідив та оцінив у сукупності з іншими доказами.
Крім того, суд першої інстанції послався на ряд висновків судово-медичних експертиз, згідно з якими на виданих ОСОБА_8 штанах і шкарпетках виявлена кров ОСОБА_11 , а також встановлено механізм утворення бризок як на одязі
ОСОБА_11 , так і ОСОБА_8
Зокрема згідно з висновком від 17 березня 2020 року № 28-29 мк на тканині брюк ОСОБА_8 виявлені численні сліди крові у вигляді бризок та мазків, які можуть походити за рахунок крові потерпілого ОСОБА_11 . На тканині шкарпеток ОСОБА_8 виявлені численні сліди крові у вигляді бризок та мазків, які можуть походити за рахунок крові потерпілого ОСОБА_11 . Сліди крові у вигляді бризок виникли внаслідок попадання на тканину одягу ОСОБА_8 бризок незгорнутої крові ОСОБА_11 (період часу 3-5 хвилин) після виділення крові з джерела кровотечі
на тілі людини та могли виникнути при нанесенні ударів ногами та іншими предметами по поверхнях тіла ОСОБА_11 , вкритих незгорнутою або частково згорнутою кров`ю. Сліди крові у вигляді мазків виникли внаслідок ковзаючого контакту тканини предметів одягу ОСОБА_8 з поверхнями тіла ОСОБА_11 або предметів вкритих нерозгорнутою чи частково згорнутою кров`ю останнього та могли виникнути при нанесенні ковзаючих ударів ногами, від боротьби, та інших обставин.
Доводи захисника про не встановлення законності походження відеозаписів
у кримінальному провадженні є безпідставними, оскільки вони були добровільно видані власником території, на якій розташоване кафе «Панорама», ОСОБА_14 ,
що останній підтвердив під час допиту в суді першої інстанції та про що свідчить його письмова заява, наявна в матеріалах справи (т. 3, а.к.п. 64).
Крім того, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що відсутність в протоколі огляду місця події номера кримінального провадження не є підставною для визнання зазначеного доказу недопустимим, оскільки цей номер не є обов`язковим реквізитом протоколу згідно з вимогами ст. 104 ч. 3 КПК України. Це ж стосується
і протоколу огляду трупа.
До того ж, огляд місця події відповідно до вимог ст. 214 ч. 3 КПК України є єдиною слідчою дією, яка у невідкладних випадках може бути проведена до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто до того, коли кримінальному провадженню буде присвоєно унікальний номер, що також свідчить про безпідставність наведених захисником доводів.
Відповідно до вимог ст. 89 ч. 2 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу
або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Оскільки очевидної недопустимості протоколу огляду місця події, за результатом його дослідження в судовому засіданні місцевим судом не було встановлено, головуючий розглянув клопотання сторони захисту про визнання зазначеного доказу недопустимим у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку,
як це передбачено приписами ст. 89 ч. 1 КПК України.
Твердження захисника про порушення судом принципу безпосередності дослідження доказів, зокрема документів, оскільки їх зміст оголошувався
в судовому засіданні прокурором є необґрунтованими.
Статтею 23 ч. 1 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
При цьому згідно зі ст. 358 ч. 1 КПК України протоколи слідчих (розшукових) дій
та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів
і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред`явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження.
Таким чином, чинний кримінальний процесуальний закон не містить вимоги щодо необхідності оголошення документів саме головуючим суддею.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що після оголошення прокурором письмових документів сторона захисту ставила запитання щодо
їх змісту, приймала участь у їх обговоренні, досліджені документи були долучені
до матеріалів судового провадження та перевірені судом на предмет достовірності в нарадчій кімнаті.
За таких обставин, судом першої інстанції не було порушено принципу безпосередності дослідження доказів. До того ж, докази сторони обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України були попередньо відкриті стороні захисту, тобто їх зміст був відомий цій стороні.
Крім того, зі змісту ухвали апеляційного суду не вбачається посилань на докази,
які не досліджував суд першої інстанції, а тому посилання захисника в касаційній скарзі на ці обставини є необґрунтованими.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу захисника з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника,
які є аналогічними доводам його касаційної скарги, навів переконливі аргументи
на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 121 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
КПК України.
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений винний у його вчиненні.
При призначенні ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, наслідки, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та призначив ОСОБА_8 покарання в межах санкції ст. 121 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Отже, покарання, призначене ОСОБА_8 , за своїм видом і розміром є необхідним
та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо
ОСОБА_8 за результатом касаційного розгляду не встановлено.
Керуючись статтями 436 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 24 червня 2024 року
та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3