Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 572/966/18

провадження № 61-9279св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділ освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2019 року в складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працював на посаді директора Люхчанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Сарненської районної ради Рівненської області на підставі контракту від 13 листопада 2013 року, дію якого продовжено до 12 листопада 2017 року на підставі додаткової угоди від 13 листопада 2014 року № 19. Проте, 29 вересня 2016 року, згідно з наказом № 147 позивача було звільнено із займаної посади на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України за систематичне невиконання керівником обов`язків, передбачених контрактом і статутних завдань.

Рішенням Сарненського районного Рівненської області суду від 07 лютого 2018 року, яке набрало законної сили 12 березня 2018 року, ОСОБА_1 був поновлений на роботі, однак відповідач на його звернення, щодо надання йому копії наказу про поновлення на посаді, у кінці робочого дня видав трудову книжку із записом про поновлення з одночасним записом про звільнення у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. При цьому позивач стверджує, що копію наказу про своє звільнення отримав на свою повторну вимогу 13 березня 2018 року. ОСОБА_1 вважає звільнення незаконним, оскільки воно здійснено після припинення строку дії контракту від 13 листопада 2013 року та в період, коли трудовий договір із ним був укладений на невизначений строк у відповідності до положень статті 39-1 КЗпП України, оскільки контракт неодноразово поновлювався, а характер його роботи як керівника навчального закладу та умови виконання цієї роботи не свідчать про обов`язковість дотримання строкової форми трудового договору.

Враховуючи наведене, позивач з урахуванням збільшення позовних вимог, просив поновити його на посаді директора Люхчанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Сарненської районної ради Рівненської області, визнавши незаконним та скасувавши наказ відділу освіти, молоді та спорту Сарненської державної адміністрації від 12 березня 2018 року № 22-к «Про кадрові питання» про його звільнення з роботи; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 13 березня 2018 року до дати прийняття рішення по даній справі у розмірі 71 071,84 грн та суму моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 04 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області від 12 березня 2018 року № 22-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Люхчанської ЗОШ І-ІІІ ступеня Сарненської районної ради Рівненської області у зв`язку із закінченням строку дії трудового контракту, поновивши останнього на посаді директора Люхчанської ЗОШ І-ІІІ ступеня Сарненської районної ради Рівненської області.

Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 71 071,84 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5 000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення 12 березня 2018 року ОСОБА_1 із займаної посади директора Люхчанської ЗОШ І-ІІІ ступенів за закінченням строку дії контракту є неправомірним, оскільки трудові відносини між сторонами продовжувались, а звільнення фактично мало місце за минуванням строку, з якого контракт мав бути припиненим та який минув 12 листопада 2017 року. Також, як на підставу для поновлення на роботі ОСОБА_1 в даній справі, суд посилався на обставину невиконання відповідачем попереднього рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі та його не допуск до виконання повноважень. Суд вважав доведеними вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 71071,84 грн та про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення ОСОБА_1 проведено у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому підстав для його поновлення на посаді директора Люхчанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Сарненської районної ради немає, відповідно відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки його не було, а також відшкодування моральної шкоди, яка не може відшкодовуватись при законному припиненні трудового контракту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2019 рокута залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду апеляційної інстанції суперечить положенню статті 26 Закону України «Про загальну освіту» щодо конкурсного відбору керівників закладів середньої освіти. На момент прийняття Сарненським районним судом рішення від 07 лютого 2018 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора строк контракту з ним вже закінчився, а тому відповідач погодившись з рішення суду щодо поновлення останнього на роботі визнав, що трудовий договір з ним вважається таким, що укладений на невизначений строк. Закон України «Про освіту» не містить імперативної норми щодо обов`язкового укладення контракту з керівниками системи освіти комунальної власності, а характер роботи керівника навчального закладу та умови її виконання не свідчать про обов`язковість саме строкової форми трудового договору.

Також в поданій на адресу суду касаційній скарзі заявник просив повідомити його про час та місце розгляду справи.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року відділ освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що судом прийнято законне та обґрунтоване судове рішення.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на касаційну скаргу.

Заяви та клопотання

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить повідомити про час та місце розгляду справи за вказаною ним адресою.

Відповідно до положень частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З урахуванням того, що розгляд справи закінчений під час проведення попереднього розгляду, то підстави для виклику заявника відсутні, а тому подана останнім заява про розгляд справи за його участі підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивач із 03 вересня 1975 року перебуває з відповідачем в трудових відносинах, а 01 лютого 1989 року його було призначено на посаду директора Люхчанської середньої школи, яка в подальшому було перейменована в Люхчанську ЗОШ І-ІІІ ступенів.

13 листопада 2013 року між Сарненською районною радою Рівненської області, від імені якої діє уповноважений орган управління в особі начальника відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації, та ОСОБА_1 укладено контракт на 1 рік, дію якого на підставі додаткової угоди від 13 листопада 2014 року № 19 продовжено на три роки до 12 листопада 2017 року включно.

29 вересня 2016 року ОСОБА_1 був звільнений з посади директора відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України з підстав передбачених контрактом, а саме - за систематичне невиконання керівником обов`язків, покладених на нього контрактом і статутних завдань (підпункт «а» пункту 24 Контракту від 13 листопада 2013 року).

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року, яке набрало законної сили 12 березня 2018 року, у справі № 572/4062/16-ц визнано протиправним та скасовано наказ відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області від 29 вересня 2016 року № 147-к «Про кадрові питання». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Люхчанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Сарненської районної ради Рівненської області. Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2016 року до 07 лютого 2018 року в сумі 92 895,22 грн (а. с.55-60).

На виконання вказаного судового рішення наказом відділу освіти, молоді та спорту Сарненської РДА від 12 березня 2018 року № 21-к ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Люхчанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Сарненської районної ради Рівненської області та вирішено виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2016 року до 07 лютого 2018 року в сумі 92 895,22 грн (а. с. 66).

Наказом відділу освіти, молоді та спорту Сарненської РДА від 12 березня 2018 року № 22-к з отриманням відповідних погоджень від районної ради та райдержадміністрації ОСОБА_1 звільнено з посади директора Люхчанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Сарненської районної ради Рівненської області у зв`язку із закінченням строку дії контракту, на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Обставини попереднього поновлення позивача на роботі вже після закінчення строку дії контракту та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу останній вважає беззаперечним доказом, що підтверджує безстроковість укладеного з ним трудового договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Нормами частини першої статті 21 КЗпП України, визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 2 частини другої статті 23 КЗпП визначено, що трудовий договір може укладатись на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні контракту.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 цього Кодексу), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

У пункті 23 Контракту зазначено, що контракт припиняється у разі закінчення його дії.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Закінчення терміну дії контракту і видання у зв`язку із цим наказу про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку, що роботодавець, звільнивши позивача у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, діяв у межах та у відповідності до норм чинного трудового законодавства, а позивачем не доведено порушення відповідачем вимог законодавства під час його звільнення.

Доводи позивача про те, що в результаті його поновлення на посаді після закінчення строку дії контракту, а саме - 12 березня 2018 року, трудові відносини між сторонами не припинилися та трудовий договір було продовжено на невизначений строк зводяться до власного тлумачення позивачем норм трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що Закон України «Про освіту» не містить імперативної норми щодо обов`язкового укладення контракту з керівниками системи освіти комунальної власності, а характер роботи керівника навчального закладу та умови її виконання не свідчать про обов`язковість саме строкової форми трудового договору, не заслуговують на увагу, оскільки вказані доводи не впливають на правильність та обґрунтованість оскарженого судового рішення з огляду на те, що укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим, позивач укладаючи з відповідачем контракт погодив строк його дії та виразив свою волю на його припинення після закінчення строку, на який він був укладений.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судом правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, а тому підстав для його скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401 409 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська