Постанова

Іменем України

22 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 577/5615/19

провадження № 61-12815св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Конотопська міська рада Сумської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2021 року у складі судді

Буток Т. А. та постанову Сумського апеляційного суду від 01 липня 2021 рокуу складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Конотопська міська рада Сумської області, про реальний поділ приватизованої земельної ділянки, житлового будинку садибного типу, що знаходяться у спільній частковій власності.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 проживає разом з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору від 03 вересня 1982 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали за вищезазначеною адресою будинок та надвірні будівлі. Їй в користування відійшла кімната 1-5, площею 7,7 кв.м; 1-6 площею 4,6 кв.м; 1-8 площею 20,6 кв.м; сіни «а», веранда «а», погріб, частина огорожі, що складає 29/50 частин.

Згідно експлікації приміщень (технічного паспорту на будинок, справа № 9242 від 21 жовтня 2015 року) до плану житлового будинку садибного типу

АДРЕСА_2 їй належить коридор 5,8 кв.м, передня 4,5 кв. м., житлова 17,7 кв. м, житлова 9,2 кв. м, житлова 9,9 кв.м, кухня 8 кв.м, сан

вузол 3 кв.м.

Рішенням Конотопської міської ради від 19 червня 2019 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок площею 0,0540 га та 0,0261 га по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , кадастрові номери земельних ділянок 5910400000:04:143:0006 та 5910400000:04:103:0052, у результаті чого 21/50 частину земельної ділянки від загальної площі 0,0801 га, що становить 0,0336 га по АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5910400000:04:103:0056, а 29/50 частин земельної ділянки від загальної площі 0,0801 га, що становить 0,0465 га по АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5910400000:04:103:0056.

Позивачка зазначала, що вона з відповідачкою не може дійти згоди щодо користування належною їм на праві спільної часткової власності земельною ділянкою та житловим будинком садибного типу.

Посилаючись на вказані обставини, просила здійснити реальний поділ приватизованої земельної ділянки та житлового будинку садибного типу, що знаходиться у спільній частковій власності за адресою:

АДРЕСА_1 ; встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня

2021 року позов задоволено частково.

Здійснено реальний поділ приватизованої земельної ділянки, що знаходиться у спільній частковій власності за адресою:

АДРЕСА_1 .

Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 згідно ІІ варіанту поділу земельної ділянки висновку земельно-технічної експертизи № 10 від 29 квітня

2020 року:

- ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, яка відображена на схемі блакитним кольором, площею 465 кв.м, з урахуванням площі під будівлями;

- ОСОБА_2 виділено земельну ділянку, яка відображена на схемі жовтим кольором, площею 336 кв.м, з урахуванням площі під будівлями.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 768,4 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн сплаченого судового збору та 4 395,68 грн витрат на проведення експертизи, всього - 5 164,08 грн.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що встановлення порядку користування земельною ділянкою по

АДРЕСА_2 за ІІ варіантом поділу земельної ділянки висновку земельно-технічної експертизи №10 від 29 квітня 2020 року відповідатиме часткам сторін у праві власності на будинковолодіння і права співвласників щодо користування власністю не порушуються.

Постановою Сумського апеляційного суду ід 01 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня

2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

30 липня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2021 року тапостанову Сумського апеляційного суду від 01 липня 2021 року та направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга, мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою не звернули уваги на те, що між співвласниками будинку укладено угоду про порядок користування земельною ділянкою.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від

01 листопада 2017 року в справі № 6-2454цс16

Доводи інших учасників справи

24 листопада 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги

ОСОБА_2 відмовити, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від

01 липня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

Зупинено дію рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 28 квітня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 01 липня 2021 рокудо закінчення касаційного провадження.

18 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

На підставі договору від 03 вересня 1982 року, ОСОБА_2 придбала 21/50 частини, ОСОБА_1 придбала 29/50 частин будинку та відповідні надвірні будівлі, розташовані на земельній ділянці 840 кв.м за адресою:

АДРЕСА_2 . У користування ОСОБА_2 відходить: кімната 1-3,

площею 9 кв.м, кухня 1-9, площею 12,8 кв.м, сіни «а», сарай «б», частина огорожі.

У користування ОСОБА_1 відходить: кімната 1-5, площею7,7, кв.м, 1-6,

площею 4,6 кв.м, 1-8, площею 20,6 кв.м, сіни «а», веранда «а2», погріб, частина огорожі.

На даний час садибний житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_2 , загальною площею 89,9 кв.м, житловою площею 45,8 кв.м, складається з двох квартир, загальна площа квартири АДРЕСА_4 , яка належить

ОСОБА_2 , становить 31,8 кв.м, житлова площа становить 9 кв.м, квартира складається з: 1 - коридор, 2 - кладовка, 3 - кухня. Загальна площа квартири АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_1 , становить 58,1 кв.м, житлова площа становить 36,8 кв.м, квартира складається з: 1 - коридор, 2 - передня, 3 - житова, 4 - житлова,

5 - житлова, 6 - кухня, 7 - санвузол.

Постановою апеляційного суду Сумської області від 01 листопада 2018 року у справі № 577/4064/17 задоволено позов ОСОБА_2 . Скасовано рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради від 28 листопада 2003 року № 503 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки по

АДРЕСА_3 . Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0540 га, яка розташована по

АДРЕСА_6 від 30 грудня 2003 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Рішенням Конотопської міської ради від 19 червня 2019 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання - земельних ділянок площею

0,0540 га та 0,0261 га по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , кадастрові номери земельних ділянок 5910400000:04:143:0006 та 5910400000:04:103:0052 у результаті чого: 21/50 частину земельної ділянки від загальної площі 0,0801 га, що становить 0,0336 га по АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5910400000:04:103:0056. 29/50 частин земельної ділянки від загальної площі 0,0801 га, що становить 0,0465 га по АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5910400000:04:103:0056.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25064437 від

18 січня 2010 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 29/50 частини будинку за адресою:

АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 належить 29/50 частин земельної ділянки кадастровий номер: 5910400000:04:103:0056.

З висновку земельної-технічної експертизи № 10 від 29 квітня 2020 року вбачається, що запропоновано два схематичних варіанту поділу земельної ділянки, площею 0,0801 га (кадастровий номер 5910400000:04:103:0056) між співвласниками за адресою: АДРЕСА_2 , які є технічно можливі та нормативно обґрунтовані. При першому варіанті співвласнику

ОСОБА_1 виділяється земельна ділянка, яка відображена блакитним кольором, площею 537 кв.м з урахуванням площі під будівлями, а співвласнику ОСОБА_2 виділяється земельна ділянка, яка відображена жовтим кольором, площею

264 кв.м з урахуванням площі під будівлями. При другому варіанті співвласнику ОСОБА_1 виділяється земельна ділянка, яка відображена блакитним кольором, площею 465 кв.м з урахуванням площі під будівлями, а співвласнику ОСОБА_2 виділяється земельна ділянка, яка відображена жовтим кольором,

площею 336 кв.м з урахуванням площі під будівлями.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно зі частиною 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Згідно із статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі

№ 6-1500цс15 викладено правовий висновок, що «первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном».

Відповідно до змісту положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

У частині першій статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

У постанові від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що «при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Встановивши, що між сторонами не досягнуто домовленості про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про здійснення поділу спірної земельної ділянки за другим варіантом висновку земельно-технічної експертизи № 10 від 29 квітня 2020 року, оскільки такий поділ відповідає розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, площі земельних ділянок, які передані їм у власність рішенням Конотопської міської ради від 19 червня

2019 року, забезпечує вільне користування кожним зі співвласників належним йому майном, а також відповідає інтересам сторін та не порушує їх прав.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01 листопада

2017 року в справі № 6-2454цс16 є безпідставними, оскільки зроблені Верховним Судом України в ній висновки є аналогічні тим, до яких дійшли суди у справі, яка переглядається.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронінапроти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня

2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 липня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня

2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 липня 2021 рокузалишити без змін.

Поновити дію рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від

28 квітня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 01 липня

2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська