ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 580/10383/21
адміністративне провадження № К/990/15054/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Смоковича М.І., Соколова В.М.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу № 580/10383/21
за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Собківа Я.М., суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Звенигородський міськрайонний ВДВС ГТУЮ, відповідач) з вимогою: визнати незаконною та скасувати постанову Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 29 вересня 2017 року НОМЕР_2 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 91 868,01 грн.
2. На обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваної постанови, виконавчий збір нараховується на суми, що фактично стягнуті у межах виконавчого провадження. Позивач доводив, що у виконавчому провадженні державний виконавець не стягнув суму, зазначену у виконавчому документі, а тому і визначення відповідачем виконавчого збору із розрахунку 10% суми, що підлягала стягненню, є протиправним.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою старшого державного виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 11.05.2017 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 694/718/16-ц2/694/403/16, виданого 09.02.2017 Звенигородським районним судом Черкаської області про стягнення, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту та витрат щодо сплати судового збору у загальному розмірі 921 581,23 грн.
4. У період з 11.05.2017 по 15.03.2019 з боржника було стягнуто 12 374,06 грн боргу; 310,22 грн - виконавчого збору та 99,00 грн - витрат виконавчого провадження.
5. Постановою державного виконавця Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 29.09.2017 № НОМЕР_2 з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 92 178,23 грн.
6. Суму виконавчого збору було визначено із розрахунку 10% від суми, що підлягала стягненню.
7. Відповідно до запису на постанові від 29.09.2017 НОМЕР_2 залишок виконавчого збору (з урахуванням його часткової сплати у розмірі 310,22 грн) становить 91 868,01 грн.
8. 21.02.2018 на адресу Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ надійшла заява ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення виконавчого документу стягувачу.
9. Постановою державного виконавця Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 05.03.2019 № НОМЕР_2 виконавчий документ повернуто стягувачу.
10. Постановою державного виконавця Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 23.09.2019 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового стягнення виконавчого збору у розмірі 91 868,01 грн на підставі постанови державного виконавця Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 29.09.2017 № НОМЕР_2.
11. Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 29.09.2017 НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 91 868,01 грн.
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваної постанови) підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій щодо фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум.
14. Як установив суд першої інстанції, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 фактично на користь стягувача стягнуто 12 374,06 грн, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови, виконавчий збір у якій визначено у розмірі 10 % від суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом.
15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
16. Як зазначив суд апеляційної інстанції, норми Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.
17. На думку суду апеляційної інстанції, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у відсоткову залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. 26.04.2023 до Верховного Суду від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023, у якій скаржник просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
19. Як на підставу для відкриття касаційного провадження скаржник посилається на застосування судом апеляційної інстанції статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 640/20994/21, від 21.10.2021 у справі № 420/4279/19, від 28.01.2021 у справі № 420/769/19, від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20.
20. Як зазначає скаржник, у вказаних постановах Верховний Суд виклав правову позицію, суть якої зводиться до того, що норми статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами, унесеними Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII (щодо бази обчислення виконавчого збору), застосовуються до тих виконавчих проваджень, що були відкриті після зазначених змін, адже указані зміни до статті 27 погіршують становище боржника, а стаття 58 Конституції України забороняє зворотню дію законів у часі, крім випадків, коли закон скасовує чи пом`якшує відповідальність.
21. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
22. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_2., суддів Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е.
23. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 відкрито касаційне провадження з указаних підстав.
24. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 зупинено виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023.
25. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10.08.2023 № 815/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного адміністративного суду призначений повторний автоматизований розподіл справи №580/10383/21.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу № 580/10383/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Смоковича М.І., Соколова В.М.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
27. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII; у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 від 11.05.2017) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
28. Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
29. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
31. Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
32. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції, яка була чинна до 28.08.2018; на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 від 11.05.2017) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
33. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
34. Частинами першою і другою статті 45 передбачено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми;
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
35. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
36. Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 [стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа], 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
37. Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження [до яких частина перша статті 42 Закону № 1404-VІІІ відносить також виконавчий збір] виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
38. Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, за змістом яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27). Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 27).
VI. Позиція Верховного Суду
39. Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання правомірності постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, який визначений із розрахунку 10 % від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
40. Так, з аналізу статей 26, 27 і 45 Закону №1404-VІІІ (у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 11.05.2017) випливає, що виконавчий збір стягується одночасно із задоволенням вимог стягувача за виконавчим документом у розмірі, що становить 10 відсотків фактично стягнутої суми. Про стягнення виконавчого збору та його розмір, який становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
41. Станом на момент відкриття виконавчого провадження (11.05.2017) та ухвалення державним виконавцем оскаржуваної постанови (29.09.2017) випадки (підстави), які зобов`язували державного виконавця ухвалити постанову про стягнення виконавчого збору як окремий документ були визначені у частині третій статті 40 Закону №1404-VІІІ.
42. За змістом указаної норми державний виконавець приймає постанову про стягнення виконавчого збору за сукупності таких умов:
- у виконавчому провадженні приймається рішення про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, або про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону;
- виконавчий збір не стягнуто.
43. Як убачається з обставин, установлених судами попередніх інстанцій, станом на день ухвалення оскаржуваної постанови від 29.09.2017 про стягнення виконавчого збору державний виконавець не вирішував питання про повернення виконавчого документа стягувачеві чи про закінчення виконавчого провадження з підстав, перелічених у частині третій статті 40 Закону №1404-VІІІ.
44. У межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з боржника підлягала стягненню сума в розмірі 921 581,23 грн, водночас фактично було стягнуто лише 12 374,06 грн боргу та 310,22 грн виконавчого збору.
45. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що в спірних правовідносинах у відповідача не було правових підстав для ухвалення постанови про стягнення виконавчого збору від 29.09.2017 НОМЕР_2 у розмірі 92 178,23 грн.
46. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на його письмову заяву прийняття постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця, виконання якого не ставиться в залежність від того, чи були державним виконавцем вчинені дії, спрямовані на примусове виконання відповідного рішення і чи призвели вони до його фактичного виконання.
47. Указані висновки суду апеляційної інстанції суперечать обставинам, установленими під час розгляду справи, адже заява про повернення виконавчого документа від стягувача надійшла 21.02.2018, тобто більш ніж через чотири місяці після ухвалення оскаржуваної постанови. Станом на день ухвалення оскаржуваної постанови державним виконавцем не вирішувалося питання про повернення виконавчого документа стягувачеві.
48. Помилковим є також посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, чинній після 28.08.2018.
49. Дійсно, зміст статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції Закону № 2475-VIII, дає підстави для висновку, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
50. Водночас указані зміни набрали чинності 28.08.2018, тоді як оскаржувану постанову було прийнято 29.09.2017.
51. Суд також зазначає, що підхід, який застосований судом апеляційної інстанції, суперечить висновкам Верховного Суду щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VІІІ, викладеним у постановах 14.03.2024 у справі № 280/7418/23, від 22.12.2023 у справі № 640/38220/21, від 06.09.2023 у справі № 160/11725/22, від 15.06.2023 у справі № 420/2013/22, від 06.04.2023 у справі № 640/20994/21 та від 06.04.2023 у справі № 640/20994/21, на яку посилався позивач як на підставу для відкриття касаційного провадження.
52. У цих постановах Верховний Суд вирішував питання застосування положень частини другої статті 27 Закону №1404-VІІІ за обставин, коли виконавче провадження відкрито за Законом №1404-VІІІ у редакції, що діяла до набрання чинності змінами, внесеними згідно із Законом №2475-VIII, тобто до 28.08.2018, а постанову про стягнення виконавчого збору винесено вже після цієї дати і його розмір розраховано відповідно до Закону №1404-VІІІ у редакції Закону №2475-VIII, при цьому кошти за виконавчим документом не стягнуто.
53. Верховний Суд у вказаних постановах дійшов висновку, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
54. Посилаючись на те, що внесені Законом №2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршують становище боржників, виконавче провадження стосовно яких розпочато під час дії попередньої редакції статті 27 Закону № 1404-VІІІ, Верховний Суд сформулював позицію про відсутність у таких випадках підстав для застосування статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції Закону № 2475-VIII та стягнення з них виконавчого збору.
55. Таким чином, Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.
56. Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
57. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
VІI. Виконання судових рішень
58. Верховний Суд ухвалою від 17.05.2023 зупинив виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
59. За правилами частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції в постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
60. Ураховуючи, що постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 за наслідками касаційного перегляду скасовано, то питання про поновлення її виконання не вирішується.
61. Керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
62. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
63. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 скасувати. Залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2022.
64. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська
Судді: М. І. Смокович
В.М. Соколов