№ 580/10635/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа №580/10635/21

адміністративне провадження № К/990/795/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №580/10635/21

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області

про визнання протиправними й скасування актів, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України

на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року (головуючий суддя: Білоноженко М.А.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року (головуючий суддя: Оксененко О.М., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У грудні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати Акт Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області від 15 листопада 2021 року за формою Н-5* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 2 грудня 2001 року о 13 годині із капітаном міліції ОСОБА_1 , за висновком якого «нещасний випадок настав у період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків»;

- визнати протиправним і скасувати Акт №17 Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області від 15 листопада 2021 року за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 2 грудня 2001 року о 13 годині із капітаном міліції ОСОБА_1 , за висновком якого «нещасний випадок настав в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків»;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Черкаській області (ЄДРПОУ 08592537) за фактом нещасного випадку, що стався 2 грудня 2001 року о 13 годині із капітаном міліції ОСОБА_1 , скласти Акти за формою Н-5* та Н-1* з висновком: «нещасний випадок трапився у період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків» та взяти зазначений випадок на облік.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 3 червня 2022 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 2 грудня 2001 року близько 13 години із капітаном міліції ОСОБА_1 , від 15 листопада 2021 форми Н-5*;

- визнано протиправним та скасовано Акт Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області форми НТ* від 15 листопада 2021 року №17 про нещасний випадок невиробничого характеру;

- зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався 2 грудня 2001 року близько 13 години із капітаном міліції ОСОБА_1 , з урахування висновків суду в цьому рішенні;

- у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

5 липня 2022 року указане рішення набрало законної сили.

31 серпня 2022 року Черкаський окружний адміністративний суд видав позивачу виконавчий лист у зобов`язальній частині судового рішення.

20 вересня 2022 року ОСОБА_1 подав до Черкаського окружного адміністративного суду заяву про заміну боржника у виконавчому листі, а саме з Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області на Міністерство внутрішніх справ України. ОСОБА_1 мотивував заяву тим, що Управління МВС України в Черкаській області як юридична особа припинене 20 січня 2022 року. Стверджував, що єдиним органом, який може виконати рішення суду, є Міністерство внутрішніх справ України.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено:

- замінено у виконавчому листі Черкаського окружного адміністративного суду №580/10635/21 від 31 серпня 2022 року про зобов`язання Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області (вулиця Смілянська, 57, місто Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 08592537) провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався 2 грудня 2001 року близько 13 години, із капітаном міліції ОСОБА_1 , з урахування висновків суду в цьому рішенні, боржника - Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 08592537) на Міністерство внутрішніх справ України (01024, місто Київ, вулиця Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684).

Здійснюючи заміну боржника у виконавчому листі, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство внутрішніх справ України було єдиним засновником Управління МВС України в Черкаській області, тому у розумінні статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») це Міністерство є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Управління МВС України в Черкаській області.

Цю ухвалу Міністерство внутрішніх справ України оскаржило в апеляційному порядку. Позиція апелянта полягала в тому, що правонаступником ліквідованого Управління МВС України в Черкаській області має бути Головне управління Національної поліції в Черкаській області, а не Міністерство внутрішніх справ України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року залишено без змін.

Переглянувши ухвалу про заміну боржника у виконавчому листі, суд апеляційної інстанції констатував, що доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції стосовно наявності правонаступництва Міністерства внутрішніх справ України.

3 січня 2023 року Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу на хвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження з Управління МВС України в Черкаській області на Міністерство внутрішніх справ України.

Скаржник не погоджується з висновком судів про те, що він є правонаступником Управління МВС України в Черкаській області. У цьому контексті скаржник відстоює позицію про те, що належним правонаступником є Головне управління Національної поліції в Черкаській області.

Таку позицію скаржник мотивував посиланнями на статті 104 609 Цивільного кодексу України, статті 5, 13 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Положення про Міністерство внутрішніх справ України України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, Положення про Національну поліцію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Національну поліцію», постанову Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074.

Крім цього, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм статті 242 КАС України, оскільки не застосували до спірних правовідносин висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №П/811/3414/15, від 27 лютого 2020 року у справі №826/27239/15, від 25 червня 2020 року у справі №420/6852/18, від 6 серпня 2020 року у справі №821/3865/15-а, від 22 жовтня 2020 року у справі №520/5147/19, від 5 листопада 2020 року у справі №752/2391/17, від 4 серпня 2022 року у справі №824/3161/14-а, а також у постановах Верховного Суду України від 4 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі №21-108а14.

Також скаржник відстоює думку про те, що суд першої інстанції порушив вимоги частини другої статті 379 КАС України, оскільки розглянув питання про заміну сторони виконавчого провадження за відсутності зацікавленої особи, на яку судом фактично покладено необґрунтований обов`язок щодо виконання рішення, а також не взяв до уваги приписи частини третьої статті 317 КАС України і розглянуто справу за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, і прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зрештою скаржник зауважує на тому, що суди попередніх інстанцій послалися на постанову Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №804/8952/15, яка стосується неподібних правовідносин.

2 червня 2023 року до суду надійшли додаткові пояснення, у яких скаржник указує на наявність постанови Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі №240/11052/20 (провадження №К/990/35082/22) з подібними правовідносинами.

ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 9 березня 2023 року. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Статтею 52 КАС України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За приписами частини першої 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 379 КАС України).

Частинами першою, п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII установлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, підставою для заміни боржника у виконавчому листі або сторони виконавчого провадження є припинення юридичної особи та перехід її прав і обов`язків до іншої юридичної особи.

Як установили суди, 31 серпня 2022 року Черкаський окружний адміністративний суд видав позивачу виконавчий лист у зобов`язальній частині судового рішення, яка стосується зобов`язання Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку.

14 квітня 2015 року Міністерство внутрішніх справ України видало наказ №431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ».

16 вересня 2015 року Уряд прийняв постанову №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якою вирішив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі Головне управління Національної поліції в Черкаській області. Цією ж постановою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Управління МВС України в Черкаській області.

Суди попередніх інстанцій установили, що 20 січня 2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 1000261110014010951 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Управління МВС України в Черкаській області.

Отже, на час видання судом першої інстанції виконавчого листа від 31 серпня 2022 року Управління МВС України в Черкаській області припинило свою діяльність як юридична особа.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з положень постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», якими передбачено правонаступництво територіальних органів міністерства - юридичних осіб публічного права.

Суди встановили, що пунктом 1 Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, визначено, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство внутрішніх справ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг.

Згідно відомостей, які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Управління МВС України в Черкаській області його засновником було МВС України, а основним видом діяльності - діяльність з охорони громадського порядку та безпеки. Рішення про створення та припинення вказаної юридичної особи публічного права приймались МВС України.

На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що завдання і функції, які виконувало Управління МВС України в Черкаській області, перейшли до Міністерства внутрішніх справ України.

Однак Верховний Суд не може погодитися з цим висновком з огляду на таке.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі №524/4478/17, від 20 лютого 2019 року у справі №826/16659/15.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі №2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Водночас можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Згідно з пунктом 51 рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» (заява №28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».

Указані правові висновки щодо правонаступництва викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 грудня 2021 року у справі №9901/348/19.

Крім цього, у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18 Верховний Суд зазначив, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У зв`язку із цим Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого:

- якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень;

- якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво).

Колегія суддів ураховує, що спір між сторонами цієї справи виник у відносинах публічної служби - у зв`язку з проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ та не стосується публічно-владних функцій Управління МВС України в Черкаській області.

Обов`язок, покладений на Управління МВС України в Черкаській області рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 3 червня 2022 року, не стосується реалізації повноважень у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності. Тож підстави для правонаступництва у цих правовідносинах виникли саме з моменту державної реєстрації припинення Управління МВС України в Черкаській області.

Однак це не змінює тієї обставини, що правонаступником ліквідованого Управління МВС України в Черкаській області за виконавчим листом від 31 серпня 2022 року у справі №580/10635/21 є саме та особа, до якої перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився.

На тлі цього Суд вважає за необхідне проаналізувати й співставити функції та завдання, які виконувала міліція і які наразі виконують Міністерство внутрішніх справ України та Національна поліція.

Так, положеннями статей 1, 2 Закону України «Про міліцію» було передбачено, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основними завданнями міліції, зокрема було: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень.

Приписами статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію» установлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Основними завданнями Національної поліції є: 1) реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики в зазначених сферах; 3) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

На підставі співставлення завдань і функцій цих трьох органів можна дійти висновку, що Міністерство внутрішніх справ України є органом влади, який формує державну політику, зокрема у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Між тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього вказані завдання та функції держави покладались на міліцію.

Отже, у спірних правовідносинах правонаступником прав та обов`язків припиненого Управління МВС України в Черкаській області, ураховуючи статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є територіальний орган Національної поліції, а саме Головне управління Національної поліції в Черкаській області.

Аналогічна правова позиція щодо передачі функцій ліквідованих управлінь Міністерства внутрішніх справ України до відповідних управлінь Національної поліції неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 травня 2018 року у справі №П/811/3414/15, від 5 листопада 2020 року у справі №752/2391/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №520/5147/19, від 4 серпня 2022 року у справі №824/3161/14-а, від 17 травня 2023 року у справі №240/11052/20 (провадження №К/990/35082/22).

Ураховуючи наведене Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про заміну боржника у виконавчому листі неправильно застосовували норми матеріального і процесуального права та не врахували існуючу правозастосовчу практику Верховного Суду, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

У зв`язку із цим Суд вважає, що ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року необхідно скасувати, а заяву ОСОБА_1 задовольнити частково, здійснивши заміну боржника - Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області у виконавчому листі у справі №580/10635/21 на правонаступника - Головне управління Національної поліції в Черкаській області.

Разом з тим, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на порушення судом першої інстанції вимог частини другої статті 379 КАС України, яке полягає у неповідомлені Міністерства внутрішніх справ України про судове засідання з розгляду питання про заміну сторони виконавчого провадження як заінтересованої особи, оскільки заінтересованими особами, за змістом вказаної норми права, є саме ті особи, які звернулися з поданням (заявою) про заміну сторони виконавчого провадження.

Зважаючи на приписи статті 351 КАС України, касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати і прийняти нову постанову про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому листі в цій справі.

З огляду на відсутність документального підтвердження понесених суб`єктом владних повноважень витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року у справі №580/10635/21 скасувати й ухвалити нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі задовольнити частково.

Замінити боржника у виконавчому листі, виданому Черкаським окружним адміністративним судом 31 серпня 2022 року у справі №580/10635/21, Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Черкаській області на її правонаступника - Головне управління Національної поліції в Черкаській області (18036, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 57, код ЄДРПОУ 40108667).

У задоволенні іншої частини вимог заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

……………………………………

Н.М.

Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко ,

Судді Верховного Суду