ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року

м. Київ

справа № 580/11507/24

адміністративне провадження № К/990/25138/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року, постановлену суддею Гайдаш В. А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, ухвалену колегією суддів у складі Кузьменка В. В., Ганечко О. М., Василенко Я. М., у справі № 580/11507/24 за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Центр» Люльки Олексія Андрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

20 листопада 2024 року Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - позивач, контролюючий орган, податковий орган, скаржник) звернулося з позовною заявою (у порядку статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України) до керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Центр» ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просив застосувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до відповідача у зв`язку з наявністю податкового боргу 14416999,97 грн.

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 листопада 2024 року залишив позовну заяву без руху у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, повернув позовну заяву.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що право на звернення до суду виникло у позивача 08 грудня 2023 року, тоді як позовна заява була подана лише 20 листопада 2024 року, тобто з пропущенням встановленого тримісячного строку звернення до суду. Жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду подано не було.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Черкаській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Податковий орган наголосив, що згідно з приписами Податкового кодексу України контролюючий орган має право вживати заходи, пов`язані зі стягненням податкового боргу протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно, оскільки тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника платника податків - боржника є забезпечувальним заходом стягнення податкового боргу, то такий захід може бути застосований у межах 1095 днів з дня виникнення податкового боргу, і такий строк є спеціальним до загального тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження уважається таким, що повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Позивач звернувся до суду з цим позовом саме на підставі положень вказаної статті, а також статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Частиною першою статті 289-2 КАС України встановлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід уважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень.

Таким чином, законодавець передбачив об`єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб`єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує збалансованість інтересів суб`єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 120/2322/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.

При цьому, право на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган сформував в автоматичному режимі податкову вимогу форми «Ю» від 04 квітня 2023 року № 0000120-1302-2300 та направив її на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Центр». Зазначена податкова вимога отримана уповноваженим представником платника податків 12 квітня 2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1800109655040.

Відповідно, граничний 240-денний строк, визначений пунктом 87.13 статті 87 ПК України та частиною першою статті 289-2 КАС України, завершився 08 грудня 2023 року. Саме ця дата є тим днем, з якого у контролюючого органу виникло право на пред`явлення відповідних позовних вимог, а відтак з цього моменту почав свій перебіг тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, контролюючий орган подав позов до суду лише 20 листопада 2024 року, що свідчить про те, що він скористався своїм правом звернення до суду значно пізніше визначеного законом тримісячного строку, при цьому жодних поважних причин такого пропуску ним не наведено.

Суди попередніх інстанцій правильно відхилили посилання скаржника на приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України. Указаною нормою дійсно встановлено спеціальний строк звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Водночас зазначений строк не підлягає застосуванню до позовних вимог про застосування тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України керівника платника податків-боржника. Це пояснюється тим, що такі забезпечувальні заходи, хоча й мають певний зв`язок із погашенням податкового боргу, але вони не можуть ототожнюватися з вимогами про безпосереднє стягнення податкового боргу.

Колегія суддів також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 280/5400/19, де зазначено, що повноваження податкового органу щодо стягнення податкового боргу та щодо інших заходів впливу на платника податків з метою погашення податкового боргу законом чітко розмежовуються, що виключає можливість їх ототожнення. За своєю правовою природою ці повноваження є різними, як з огляду на підстави їх виникнення, так і юридичні наслідки.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегії суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 580/11507/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко