ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №580/1154/19

адміністративне провадження №К/9901/34743/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (головуючий суддя Гаврилюк В.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (головуючий суддя: Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., БезименнаН.В.)

у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Черкаській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Черкаський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (надалі також - ГУ ДФС, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2018 року № 00001474057.

Обґрунтовуючи позовну заяву зазначила, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, адже, матеріали перевірки Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, як підстава для оскаржуваного рішення, містять недоліки, які свідчать про відсутність фактів порушення законодавства щодо реалізації тютюнової продукції.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідачем правомірно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6800 грн, оскільки встановлено факт правопорушення у вигляді продажу тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років продавцем позивача.

При цьому суди зазначили, що факт реалізації тютюнових виробів засвідчено поясненнями продавця, поданням начальника Черкаського відділу поліції Михайлова І. В. та протоколом №324261. При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача на так звані розбіжності у поясненнях щодо часу вчинення правопорушення, оскільки вчинення такого 13 серпня 2019 року о 12 год. 45 хв. чи о 12 год. 30 хв. не впливає на сам факт реалізації тютюнових виробів неповнолітній особі. Також, на думку судів попередніх інстанцій, відсутність в матеріалах справи фіскального чека реєстратора розрахункових операцій (РРО) жодним чином не спростовує факту продажу тютюнових виробів неповнолітній особі, оскільки позивача притягнуто до відповідальності за реалізацію тютонових виробів неповнолітній особі, а не за порушення порядку/процедури ведення розрахункових операцій.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Вказує, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з метою виконання комплексної програми профілактики злочинності, запобігання дитячій бездоглядності, захисту прав дітей, інспекторами з ювенальної превенції сектору превенції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області проводилися заходи по виявленню фактів реалізації неповнолітнім особам алкогольних напоїв та тютюнових виробів в закладах торгівлі та розважальних закладах.

В ході проведення вказаних заходів встановлено, що 13 серпня 2018 року близько 12:45 години в кіоску « ОСОБА_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу, реалізовано пачку цигарок "Winston" неповнолітній особі, про що відносно продавця ОСОБА_2 складено протокол №324261 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі матеріалів перевірки Черкаського ВП ГУПН в Черкаській області (вхідний номер 15634/10 від 23 серпня 2018 року) встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог частини першої статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року.

З урахування наведеного на підставі пункту 54.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 10 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" прийнято податкове-повідомлення рішення від 18 жовтня 2018 року №00001474057 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6800,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим-повідомленням рішенням, позивачем подано до Державної фіскальної служби скаргу.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28 грудня 2018 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 18 жовтня 2018 року № 00001474057, а скаргу позивача - без задоволення.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права, позивачка зазначає, що недопустимим доказом у цій справі є письмові пояснення ОСОБА_2 від 13 серпня 2018 року, згідно з якими вона здійснила продаж неповнолітньому ОСОБА_3 2003 р.н. цигарок " Winston ", оскільки письмові пояснення ОСОБА_2 було одержано з порушенням порядку, встановленого частиною другою статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на дотримання судами норм матеріального та процесуального права та вказує, що факт реалізації тютюнових виробів засвідчено поясненнями продавця ОСОБА_2 , поданням начальника Черкаського відділу поліції та протоколом, які є належними і допустимими доказами у справі.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, в межах встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), виходить з такого.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 № 460-IX, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Спірні правовідносини у справі регулюються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР, положення якого визначають основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

За приписами статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Відповідно до положень абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800,00гривень.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790 (далі - Порядок № 790).

Пунктом 5 Порядку №790 визначено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою застосування фінансових санкцій на підставі абзацу 9 частини другої 17 Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є встановлення на основі належних допустимих та достовірних доказів факт реалізації зокрема тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово Верховним Судом, зокрема у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №813/8278/14, від 16 липня 2019 року у справі №815/968/15, від 11 вересня 2018 року у справі №813/7398/14, від 14 березня 2018 року у справі №813/6129/15.

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що працівниками Черкаського відділу поліції оперативних заходів складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким 13 серпня 2018 року о 12 год. 45 хв., знаходячись на своєму робочому місці в кіоску "ОСОБА_1", розташованому на зупинці громадського транспорту по АДРЕСА_2, продавець ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 реалізувала пачку цигарок "Winston" неповнолітній особі.

Так, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Процесуальним законом чітко визначені способи встановлення (доведення) обставин справи та юридичних фактів, на підставі яких суд приймає рішення в адміністративній справи. Так, засобами доказування в адміністративному судочинстві є: письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків (частина друга статті 72 КАС України).

Залежно від способу утворення докази поділяються на первинні та похідні.

Первинні докази - це докази, які безпосередньо формуються під впливом подій (фактів), що встановлюються та перевіряються у судовому засідання, тобто є першоджерелами. Натомість, похідні докази відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а завдяки перенесенню їх з іншого джерела.

За можливості обставини у справі повинні бути встановлені саме на підставі первинних доказів, оскільки при використанні похідних доказів збільшується ймовірність викривлення фактичних обставин справи. Водночас похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів.

Дієвість адміністративного судочинства істотно залежить від того, наскільки повно і всебічно підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої сукупності незаперечних непрямих, за умови, що вони не є суперечливими.

Суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про підтвердженість вчинення позивачем порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", послались на наявність в матеріалах справи пояснень продавця ОСОБА_2 , наданих працівникам Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в яких вона підтвердила факт реалізації тютюнових напоїв неповнолітній особі неповнолітній особі ОСОБА_3 , подання начальника Черкаського відділу поліції та протоколу.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться пояснення продавця ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 , надані в письмовому вигляді безпосередньо до суду першої інстанції (а.с.65). Згідно з вказаними поясненнями продавець зазначила, що між 12 та 13 годиною 13 серпня 2018 року нею було реалізовано тютюнові вироби незнайомій їй особі чоловічої статі, після чого до приміщення кіоску зайшли представники правоохоронних органів, які повідомили про те, що нею було здійснено реалізацію тютюнових виробів неповнолітній особі. При цьому продавець в поясненнях, наданих до суду, заперечила, що нею був реалізований тютюновий виріб саме неповнолітньому ОСОБА_3 , та наполягала на тому, що, коли працівники правоохоронних органів зайшли до приміщення кіоску, вона зрозуміла, що правоохоронці вважають порушенням продаж нею тютюнового виробу саме останньому покупцю. ОСОБА_2 також зазначила, що разом із працівниками поліції був ще один хлопець, який повторював про факт продажу нею тютюнового виробу. Продавець підтвердила, що останній цього дня намагався придбати цигарки, проте саме цій особі вона не здійснювала реалізації тютюнового виробу.

При цьому під час судового розгляду позивач наголошував на тому, що факт продажу товару жодним чином не підтверджений відповідним фіскальним документом.

Водночас, судові рішення не містять належної оцінки наданим під час судового процесу письмовим поясненням продавця позивача. У судових рішеннях не відображено обставин, які б підтвердили здійснення у передбачений законодавством спосіб допиту ОСОБА_3 , продавця ОСОБА_2 та інших осіб, які надали б можливість встановити обставини, що входять до предмету доказування для цілей вирішення вказаного спору та усунути розбіжності у двох групах доказів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, вважаючи законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, зазначив, що він погоджується з припущеннями суду першої інстанції щодо можливого навмисного не проведення розрахункової операції через РРО, через продаж забороненого товару неповнолітньому з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Разом з тим, процесуальне законодавство не надає можливості формувати висновки судів на підстав припущень та вимагає ухвалення рішення на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Отже, висновки щодо реалізації тютюнового виробу неповнолітній особі та відповідно вчинення позивачем порушення, передбаченого статтею 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", є передчасними, а відтак Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345 349 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13листопада 2019 року скасувати.

Справу №580/1154/19 передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Я. Олендер