ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа №580/1365/19
адміністративне провадження № К/9901/3286/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний інститут "Промтехнологія"
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (головуючий суддя Ганечко О.М., судді Василенко Я.М., Кузьменко В.В.)
у справі № 580/1365/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний інститут "Промтехнологія"
до Управління Держпраці у Черкаській області
про визнання та скасування постанови про накладення штрафу.
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний інститут "Промтехнологія" звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Черкаській області, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Черкаській області від 19 березня 2019 року № ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 19 березня 2019 року № ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» штрафу в сумі 125190 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 19 березня 2019 року № ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» штрафу в сумі 125190 грн. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. У іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року залишено без змін.
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний інститут "Промтехнологія" з судовими рішеннями частково не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю, а рішення окружного адміністративного суду в тій частині, якою відмолено у позові і прийняти нове рішення про повне задоволення позову.
5. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу від 19 лютого 2019 року № 264-Н та направлення від 19 лютого 2019 року № 259, посадовою особою Управління Держпраці у Черкаській області в період з 25 лютого 2019 року по 25 лютого 2019 року проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія». Результати перевірки оформлені актом перевірки від 25 лютого 2019 року № ЧК193/1548/АВ.
7. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства України про працю, а саме: правовідносини позивача із працівниками ОСОБА_1 (директор) та ОСОБА_2 (головний інженер), не оформлені - не укладено трудовими договорами (контрактами) у письмовій формі та не було повідомлено територіальний органу ДФС про їх прийняття на роботу за трудовим договором.
8. На підставі вищевказаного акта перевірки, управлінням Держпраці у Черкаській області прийнято постанову від 19 березня 2019 року № ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 про накладення штрафу, в розмірі 250 380 грн.
9. Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафу, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» звернулося до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позов в частині визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 19 березня 2019 року № ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» штрафу в сумі 125190 грн., суд першої інстанції, керувався тим, що гр. ОСОБА_2 надавав позивачу разові послуги, що підтверджується актами приймання-здачі наданих послуг; щодо гр. ОСОБА_2 позивачем не видавалися жодні накази, розпорядження про прийняття його на роботу, допуск до роботи; не вівся облік його робочого часу, що свідчить про цивільно-правовий характер правовідносин, що виникли між позивачем та гр. ОСОБА_2 ; виконавець за цим договором, на відміну від працівника, не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовував свою роботу; жодних передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність правочинів позивача із гр. ОСОБА_2 перевіркою не встановлено, а відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових угод недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умови.
11. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в іншій частині, мотивуючи це тим, що позивачем в порушення вимог пункту 10.1 статуту не було укладено з гр. ОСОБА_1 контракт (трудовий договір) у письмовій формі, відповідно, не повідомлено територіальний орган ДФС про його прийняття на роботу за трудовим договором (контрактом). Цивільно-правовий договір від 05 січня 2017 року №1-001, укладений позивачем з гр. ОСОБА_1 щодо виконання функцій директора товариства, має ознаки трудового характеру.
12. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, виходячи з того, що аналіз змісту наявних у матеріалах справи укладених між позивачем та ОСОБА_2 договорів підряду на виконання послуг, давали підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, адже, по-перше, містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу, змісту та очікуваного кінцевого результату - 3800,00 грн., по-друге, не визначають порядок надання таких послуг у розрізі з необхідним (очікуваним) кінцевим результатом, а включають в себе загальне керівництво, координацію по проектним рішенням на об`єктах та є систематичними роботами. У цивільно-правових договорах, укладених між позивачем та ОСОБА_2 , відсутні відомості про те, який саме результат послуг повинен передати виконавець замовнику - зазначено лише про загальне керівництво, координацію. Договори не містять відомостей щодо обсягу наданих послуг у вигляді конкретних фізичних величин, що належать вимірюванню, їх якісних та кількісних характеристик, а їх предметом, насамперед, є процес праці, що не передбачає кінцевого результату. Функції, що становлять предмет договору, відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327, відповідають кваліфікаційній характеристиці професій «головний інженер, головний інженер проекту», а завдання та обов`язки вказаної професії передбачені у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 64 «Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи»).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
13. Касаційну скаргу мотивовано порушенням окружним та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
14. Позивач наголошує, що суд першої інстанції правильно дослідив правовідносини, які склалися між позивачем та ОСОБА_2 , при цьому в акті відповідача необґрунтовано зазначено, що ОСОБА_2 виконує обов`язки головного інженера товариства.
ОСОБА_1 є засновником товариства, а відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора-засновника підприємства без укладання трудового договору є корпоративними і відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати і сплачувати заробітну плату.
15. На обґрунтування своєї позиції товариство посилається на рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 і від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.
16. Також позивач вважає, що інспекційне відвідування є незаконним, оскільки проведено на підставі постанови Кабінету Міністрів України, яку визнано нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/8917/17.
17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та стверджує, що статутом товариства позивача не передбачено повноважень засновника (власника) виконувати обов`язки та функції директора підприємства без укладення трудового договору (контракту). Натомість, статут містить імперативне положення, яким вимагає укласти з директором контракт. Також відповідач звертає увагу, що згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 , які надані інспектору праці 26 лютого 2019 року в ході інспекційного відвідування, він виконував у товаристві обов`язки головного інженера. Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» від 05 квітня 2017 № 3 (копія додавалася позивачем до позову), копія якого надана інспектору праці у ході інспекційного відвідування, вирішено залучати до виконання функцій і обов`язків головного інженера та головного архітектора проектів окремих спеціалістів.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
Щодо фактичного допуску до роботи ОСОБА_2 .
19. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
20. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
21. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
22. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.
23. Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
24. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
25. Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 839 Цивільного кодексу України).
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний інститут «Промтехнологія» та ОСОБА_2 укладені договори підряду на виконання послуг від 21 червня 2018 року № 1-430/17-14, від 25 червня 2018 року № 1-428/17-10, від 27 червня 2018 року № 1-431/17-11.
27. Відповідно до предметів даних договорів підряду на виконання послуг (цивільно-правових угод), замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов`язання виконати разову послугу, зокрема, загальне керівництво, координація і ув`язування проектних рішень і частин робочого проекту по об`єктах:
- «Будівництво будівлі підприємств медичної промисловості по АДРЕСА_1 » (згідно договору підряду від 27 червня 2018 року № 1-431/17-11);
- «Будівництво складського комплексу по АДРЕСА_2 » (згідно договору підряду від 25 червня 2018 року № 1-428/17-10);
- «Реконструкція будівлі (літер. А-2) «Позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» (згідно договору підряду від 21 червня 2018 року № 1-430/17-14).
28. Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказані договори, зробив висновок про те, що предметом зазначених вище договорів фактично є виконання ОСОБА_2 трудових функцій за конкретною професією (посадою), що є ознакою трудових відносин, та не узгоджується з природою договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Наявні в матеріалах справи акти прийому передачі наданих послуг до цивільно-правових договорів, на підставі яких проводилась оплата праці, не містять інформації щодо конкретно наданих послуг, в них мова лише йде про загальне керівництво, координацію і ув`язування проектних рішень і частин робочого проекту по об`єкту. За цивільно-правовими договорами оплачувався не результат наданих послуг, а процес трудової діяльності, що є характерною ознакою трудових відносин.
29. Суд апеляційної інстанції надав оцінку письмовим поясненням інспектора праці, де зазначено, що ОСОБА_2 виконував у товаристві обов`язки головного інженера підприємства по наказу згідно цивільно-правових угод, зокрема, договорів підряду на виконання послуг від 25 червня 2018 року, 21 червня 2018 року, 27 червня 2018 року, що надавались інспектору праці під час інспекційного відвідування. ОСОБА_2 в поясненнях вказав на те, що час, протягом якого він виконував обов`язки, залежав від режиму роботи товариства (згідно з графіком роботи підприємства), що також вказував на підпорядкованість робочому розпорядку та відсутності критерію можливості вибору визначення самим виконавцем робіт свого робочого часу.
30. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що фактичні відносини у позивача і ОСОБА_2 мали характер трудових, а не цивільно-правових, як стверджує позивач.
Щодо фактичного допуску до роботи директора товариства ОСОБА_1 .
31. Відповідно до частин 1-3 статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
32. Частина 4 вказаної статті визначає, що у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
33. Аналіз статті 65 Господарського кодексу України свідчить, що власники підприємства можуть обрати або найняти керівника товариства.
34. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний інститут "Промтехнологія". У касаційній скарзі він стверджує, що не повинен був наймати сам себе роботу.
35. У пунктах 8.2, 10.1 Статуту товариства позивача зазначено, що виконавчим органом Товариства є Директор, призначений рішенням Учасників. Директором може бути і один з Учасників Товариства.
36. У рішенні Конституційного суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
37. У цьому ж рішенні Конституційного Суду України також зазначено, що відповідно до положень законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частини першої статті 98, частини першої статті 99 Цивільного кодексу, частини першої статті 23, пункту "г" частини п`ятої статті 41, частини першої статті 59 Закону України "Про господарські товариства", підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або, як зазначено у частині п`ятій статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
38. У частинах 1-4 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у редакції, чинній на момент спірних правовідносин передбачалося, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
39. Частиною 7 вказаної статті визначалося, що для прийняття рішень з питань, які віднесені до компетенції виконавчого органу, але виходять за межі звичайної щоденної діяльності товариства, голова колегіального виконавчого органу зобов`язаний скликати засідання виконавчого органу. Статутом товариства можуть встановлюватися обмеження щодо суми, типу, предмета правочинів, для прийняття рішення щодо яких голова колегіального виконавчого органу має скликати засідання виконавчого органу товариства.
40. Одноосібний виконавчий орган товариства або голова колегіального виконавчого органу товариства може діяти від імені товариства без довіреності. Статут товариства може передбачати можливість кожного або окремих членів колегіального виконавчого органу діяти від імені товариства без довіреності або можливість усіх чи окремих членів виконавчого органу вчиняти дії від імені товариства без довіреності виключно разом (частина 10 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
41. Отже, одноосібний виконавчий орган може здійснювати від імені товариства без довіреності певні правомочності. Повноваження директора конкретизуються в установчих документах товариства.
42. Враховуючи те, що ОСОБА_1 є одним і засновників товариства, обраний загальними зборами учасників товариства і чинним законодавством не було визначено обов`язкового укладання з директором товариства, який є одним із засновників, трудового договору, Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що директор підприємства мав бути оформлений саме за трудовим договором.
43. Отже, знайшли підтвердження доводи касаційної скарги щодо протиправності постанови Головного управління Держпраці у Черкаській області від 19 березня 2019 року №ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 в частині виявлених порушень трудового законодавства відносно ОСОБА_1 і накладення штрафу у розмірі 125190 грн.
44. При цьому Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року за №295, виходячи з такого.
45. Суд зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26 квітня 2017 року № 295 визнано нечинною.
46. Водночас, за змістом частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
47. Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації ст. 259 КЗпП України та ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26 квітня 2017 року № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14 травня 2019 року.
48. Тому, норми постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26 квітня 2017 року № 295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.
49. У зв`язку з вищевикладеним, постанова суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 2 3 341 345 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний інститут "Промтехнологія" - задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №580/1365/19 - скасувати в частині відмови у визнанні протиправною і скасування постанови Головного управління Держпраці у Черкаській області від 19 березня 2019 року №ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 щодо виявлених порушень трудового законодавства відносно ОСОБА_1 і накладення штрафу у розмірі 125190 грн.
У зазначеній частині прийняти нове рішення, яким визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Черкаській області від 19 березня 2019 року №ЧК193/1548/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-122 щодо виявлених порушень трудового законодавства відносно ОСОБА_1 і накладення штрафу у розмірі 125190 грн.
В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №580/1365/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб