ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 580/1444/19

адміністративне провадження № К/9901/33710/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №580/1444/19

за позовом ОСОБА_1

до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації

про визнання протиправними і скасування наказів, стягнення сум з оплати праці і моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Трофімової Л.В.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Бєлової Л.В., Лічевецького І.О.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації (далі - «Управління»), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:

- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ Управління від 24 травня 2018 року №22к;

- визнати протиправним акт індивідуальної дії - наказ відповідача від 30 травня 2018 року №25к;

- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ Управління від 4 червня 2018 року №26к;

- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ відповідача від 18 червня 2018 року №30к;

- стягнути з Управління на користь позивачки премію у розмірі: 50% від окладу і надбавку за високі досягнення у праці у розмірі: 45% від окладу за травень і червень місяці, що не виплачені ОСОБА_1 у сумі: 3274,15 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивачки 70 000 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій Управління під час здійснення дисциплінарних проваджень стосовно позивачки і прийняттям протиправних наказів під час здійснення таких проваджень, в тому числі за результатами одного з них. Так, вважаючи протиправними оскаржувані накази відповідача, ОСОБА_1 вказує на те, що вона не була ознайомлена з матеріалами першого дисциплінарного провадження (в межах якого була відсторонена від виконання посадових обов`язків наказом від 24 травня 2018 року №22к, а наказом від 30 травня 2018 року №25к їй оголошено догану), а також з матеріалами другого дисциплінарного провадження (в межах якого прийнято наказ від 4 червня 2018 року №26к), а після здійснення третього дисциплінарного провадження (в межах якого прийнято наказ від 18 червня 2018 року №30к) позивачка змушена була звільнитися з роботи.

Відтак ОСОБА_1 вважає оскаржувані накази протиправними, оскільки на її думку, метою проведення дисциплінарних провадження було здійснення на неї тиску з метою звільнення, що вона й зробила 20 червня 2018 року. Крім того, позивачка вказує на те, що підтвердженням протиправності оскаржуваних наказів є невидання її керівником наказів про проведення службової перевірки, за відсутності яких неможливо визначити дати початку дисциплінарних проваджень. Також ОСОБА_1 зазначає, що її керівник не видав наказу про створення нової дисциплінарної комісії у складі не менше 6 осіб для проведення кожного з трьох дисциплінарних проваджень, у зв`язку з чим дисциплінарна комісія діяла у неправомочному складі. До того ж під час здійснення трьох дисциплінарних проваджень до складу дисциплінарної комісії не було включено юриста згідно методичних рекомендацій.

Водночас ОСОБА_1 зауважує, що наказ від 24 травня 2018 року №22к (про відсторонення її від посади) є незаконним, оскільки не містить мотивів його прийняття, у неї не було відібрано письмові пояснення у першому дисциплінарному провадженні, у зв`язку з чим сфальсифіковано акт про відмову надавати пояснення, не складено опису матеріалів першої дисциплінарної справи, а посадові особи відповідача проігнорували її клопотання про відібрання пояснень від тих посадових осіб, якими проводилася підготовка пакетів документів з договорами та вживались відповідні заходи, до того ж оскаржувані накази прийняті в умовах реального конфлікту інтересів. Крім того, вказує, що наказ від 30 травня 2018 року №25к (про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани) є незаконним, оскільки не містить мотивів його прийняття, зокрема відсутні посилання на факт допущеного порушення, відсутня оцінка ступеню його тяжкості, характеру проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, відомості про наявність заохочень, стягнень та ставлення до служби, відсутнє обґрунтування вини позивачки.

Також ОСОБА_1 вказує, що накази від 4 червня 2018 року №26к і від 18 червня 2018 №30к (про відсторонення її від посади) є незаконними, оскільки не містять посилань на конкретну частину статті 72 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII.

В обґрунтування розміру моральної шкоди, спричиненої вказаними порушеннями з боку відповідача, позивачка зазначила, що дії керівництва були спрямовані на звільнення її з роботи шляхом психологічного тиску на неї, що призвело до зміни її роботи і життя. ОСОБА_1 вказала, що у силу віку і особистих якостей можливості зайняти будь-яку посаду на державній службі майже нереальні, вона втратила соціальні зв`язки із колишніми колегами, відомості про конфлікт розповсюдилися і вона втратила свої доходи. За період на державній службі щомісячно отримувала б 12775,18 грн, тоді як після звільнення у інших організаціях, де позивачка працювала, отримувала 4800,00 грн, а отже, щомісячна втрата її доходів складає 7975,18 грн. Відтак за 10 місяців позивачка втратила 79751,80 грн. Зазначені обставини вважає такими, що призвели до моральних страждань, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить відшкодувати моральну шкоду у розмірі: 70 000 грн.

Крім того, в обґрунтування позову зазначено, що за травень та червень 2018 року премія у розмірі: 50% від окладу і надбавка за високі досягнення у праці у розмірі: 45% від окладу позивачці не виплачені у зв`язку з конфліктною ситуацією: премія за травень: 3 144,58 грн * 50% = 1 572,29 грн; премія за червень: 301,89 грн * 50% = 150,95грн; надбавка за травень: 3 144,58 грн * 45% - 1415,06 грн; надбавка за червень: 301,89 грн * 45% = 135,85 грн. Усього, на думку позивачки, їй протиправно не виплачено 3274,15 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Управління щодо ненарахування на користь позивачки надбавки за високі досягнення у праці у розмірі: 45% за травень і червень 2018 року;

- зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці в розмірі: 45% за травень і червень 2018 року;

- стягнуто з Управління на користь позивачки 3872 грн моральної шкоди.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскаржувані накази відповідача про відсторонення позивачки від виконання посадових обов`язків від 24 травня 2018 року №22к, від 4 червня 2018 року №26к і від 18 червня 2018 року №30к є правовими актами одноразового застосування, що вичерпали свою дію фактом їх виконання, закритими дисциплінарними провадженнями і скасуванням відповідачем свого ж наказу від 30 травня 2018 року №25 про застосування до ОСОБА_1 догани у зв`язку з його незаконністю, а тому не можуть бути додатково визнані протиправними і скасованими, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення премії, то суди дійшли висновку, що премія у квітні, травні та червні 2018 року позивачці не виплачувалася з підстав перебування її у квітні 2018 у відпустці, тоді як у інші періоди нарахування премії правомірно не здійснювалося, оскільки премія не належить до складових основної заробітної плати, а є додатковою виплатою, не є обов`язковою і преміювання залежить від подання, підготовленого керівником за оцінкою результатів роботи державного службовця.

Водночас суди дійшли висновку, що відповідач не надав обґрунтувань щодо ненарахування або причин позбавлення позивачки щомісячної надбавки за високі досягнення у праці у травні-червні 2018 року. Чинних рішень про застосування до позивачки дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни та відповідних наказів, що можливо було б оцінити як підставу позбавлення надбавки не надано, наказів про позбавлення позивачки надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у травні - червні 2018 року відповідач не приймав. Задовольняючи позовні вимоги у цій частині суди вирішили обрати належний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 : визнати протиправними дії Управління щодо ненарахування позивачці надбавки за високі досягнення у праці, оскільки вона не була нарахована, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача такої надбавки є передчасною.

Щодо моральної шкоди, то суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов такого висновку: відкриття дисциплінарних проваджень, що у подальшому були припинені, оголошення догани та її скасування, невиплата у зв`язку із цим надбавок мало наслідком моральні переживання і страждання ОСОБА_1 , тому суди вирішили, що розумним розміром відшкодування моральної шкоди є 3872 грн із розрахунку одного місячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн) за кожен місяць, коли стосовно позивачки відкривалися і закривалися дисциплінарні провадження і ОСОБА_1 безпідставно не нараховувалася надбавка за високі досягнення у праці у травні й червні 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечення

У касаційній скарзі позивачка просить повністю скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове, яким її позов задовольнити повністю.

ОСОБА_1 вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права: частини третьої статті 293, частини першої статті 306, частин першої - третьої статті 308, частин першої - третьої статті 317, частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»). Обґрунтовуючи порушення вказаних норм, позивачка зауважує, що: (1) суд апеляційної інстанції не навів жодних мотивів відхилення її заперечень на ухвали суду першої інстанції від 8 липня 2019 року стосовно відмови у задоволенні відводу головуючій судді в першій інстанції, що були включені позивачкою до апеляційної скарги на рішення по суті спору, оскільки окремо не оскаржуються. Також ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не вказав у постанові про встановлені обставини і докази, як і не спростував доводи апеляційної скарги, кожен з яких вона вважає актуальним і для касаційного розгляду; (2) апеляційний суд не розглянув її клопотання про витребування доказів і про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим вона була позбавлена права, зокрема, на участь у судовому засіданні; (3) суди безпідставно змінили спосіб захисту порушеного права позивачки щодо отримання надбавки за високі досягнення у праці, оскільки зобов`язали відповідача нарахувати і виплатити таку надбавку, а не стягнути її суму. ОСОБА_1 вважає, що рішення з обраним судом способом захисту у частині вказаних позовних вимог не може бути виконане державним виконавцем.

Крім того, позивачка вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права: статей 7, 11, 69, 71, 72 75, 76 Закону України «Про державну службу» і наказу Національного агентства України з питань державної служби від 3 березня 2016 року №49. Обґрунтовуючи порушення цих норм ОСОБА_1 зазначає про ряд порушень процедури здійснення дисциплінарних проваджень щодо неї, а також порушення її прав, якими вона наділена як учасниця відповідних процедур, внаслідок чого відповідач прийняв протиправні накази, які є предметом цього спору. Крім того, позивачка вважає, що вказаними порушеннями підтверджується її право на відшкодування шкоди.

Також скаржниця посилається на постанову Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №806/590/16 і постанову Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 року у справі №21-138а11, вказуючи на те, що у цих судових рішеннях предметом позову було також скасування актів індивідуальної дії, однак суди у вказаних справах не висловили позиції про те, що такі акти не можуть бути скасовані. Водночас ОСОБА_1 вважає, що суди повинні були перевірити законність оскаржуваних наказів з огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №826/1304/18.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головного бухгалтера Управління з 22 грудня 2015 року, що підтверджується наказом від 22 грудня 2015 року №72-к (а.с. 215, том 1), до 20 червня 2018 року, що підтверджується наказом від 20 червня 2018 року №32-к про звільнення ОСОБА_1 згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, статті 86 Закону України «Про державну службу» (за угодою сторін). Позивачка мала 9 ранг державного службовця.

Згідно відомостей особової картки державного службовця №75 ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця 3 жовтня 1994 року (а.с. 236, том 1).

21 травня 2018 року відповідач сформував дисциплінарну справу стосовно позивачки, підставою для відкриття дисциплінарного провадження зазначено доручення начальника Управління відповідно до резолюції голови Черкаської обласної державної адміністрації від 27 квітня 2018 року №2869/01/01-24 до листа Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області від 27 квітня 2018 року №08.1-10/36-1445 (а.с. 253-269, том 1).

1 червня 2019 року сформовано другу дисциплінарну справу стосовно позивачки, підставою для відкриття дисциплінарного провадження зазначено резолюцію начальника Управління до доручення від 24 травня 2018 року №1256/01 за неналежне виконання посадових обов`язків (а.с. 270-284, том 1).

Протягом травня - червня 2018 року Управлінням прийнято накази, які позивачка вважає протиправними і такими, що порушують її права, а саме:

- наказ від 24 травня 2018 року №22к, яким позивачку відсторонено від виконання посадових обов`язків з цієї дати;

- наказ від 30 травня 2018 року №25к, яким ОСОБА_1 оголошено догану у зв`язку з результатами зовнішнього оцінювання діяльності позивачки і визнання такої незадовільною;

- наказ від 4 червня 2018 року №26к, яким позивачку відсторонено від виконання посадових обов`язків з цієї дати;

- наказ від 18 червня 2018 №30к, яким відкрито дисциплінарне провадження стосовно невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків та відсторонено позивачку від їх виконання з 18 червня 2018 року.

Наказом Управління від 22 червня 2018 року №35-к скасовано наказ відповідача від 30 травня 2018 року №25к про оголошення позивачці догани (а.с. 64, том 1).

Крім того, наказом Управління від 22 червня 2018 року №36-к визнано таким, що втратив чинність наказ відповідача від 18 червня 2018 року №30-к «Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 » (а.с. 138, том 1).

Також судами встановлено, що відповідно до штатного розпису на 2018 рік від 1 березня 2018 року (а.с. 217, том 1) затверджено штат Управління у кількості 17 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовим окладом 92900 грн. Відділ бухгалтерського обліку та документообігу налічує 6 осіб, зокрема начальник відділу - головний бухгалтер з окладом 6000 грн, чотири головні спеціалісти з окладом 4000 грн та провідний документознавець.

Згідно довідки від 1 липня 2018 року №1446/03 ОСОБА_1 виплачено заробітну плату за травень 2018 року: 2574,46 відпускні (виплачено в квітні); 3144 грн окладу, 262,05 грн за ранг, 1226,39 грн надбавки за вислугу років (виплачено в травні); донараховано в червні за 30 і 31 травня 2018 року - 852,39 грн; донараховано в червні у зв`язку зі скасуванням наказу від 30 травня 2018 року №25-к за 24, 25 і 29 травня 2018 року: 1305,71 грн, а всього у сумі: 9365,23 грн (а.с. 219, том 1).

За довідкою від 3 серпня 2018 року №1280/03 позивачці виплачено заробітну плату за червень 2018 року з 1 червня 2018 року і з 5 до 7 червня 2018 року: 301,89 грн окладу, 25,16 грн за ранг, 117,74 грн за вислугу років, 1249,32 грн відпускних, 832,88 грн компенсації за відпустку, утримано надлишково нараховані відпускні за квітень 2018 року - 264,65 грн; донараховано в червні за 30 - 31 травня 2018 року 578,31 грн, 48,19 грн, 225,54 грн, всього 852,04 грн (оклад, за ранг, за вислугу років); донараховано у червні у зв`язку зі скасуванням наказу від 30 травня 2018 року №25-к за 24, 25 і 29 травня 2018 року середній заробіток у сумі: 1305,71 грн; донараховано у червні у зв`язку зі скасуванням наказу від 4 червня 2018 року №26-к за 4 червня, 11 - 20 червня 2018 року середній заробіток у сумі: 3747,96 (а.с. 220, том 1).

Вважаючи протиправними накази відповідача від 24 травня 2018 року №22к, від 30 травня 2018 року №25к, від 4 червня 2018 року №26к, від 18 червня 2018 №30к, а також вказуючи на невиплату їй премії і надбавки у розмірах 50% і 45% від окладу відповідно за травень і червень, у зв`язку з чим їй завдано моральної шкоди, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 313 КАС України (тут і далі у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року і до 8 лютого 2020 року) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

За змістом статті 195 КАС України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом.

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Згідно з частиною першою статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення (частина третя статті 341 КАС України).

Надаючи оцінку доводам скаржниці про те, що апеляційний суд не розглянув її клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим вона була позбавлена права на участь у судовому засіданні, Верховний Суд зазначає таке.

За пунктами 2, 6 частини третьої статті 44 КАС України (тут і далі у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 КАС України).

Право на доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що випливає з практики Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства»).

За частиною п`ятою статті 195 КАС України суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке обґрунтувала тим, що не має коштів на приїзд до міста Києва, тому просила провести відеоконференцію у приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 2 вересня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд призначив апеляційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 жовтня 2019 року об 11:30 год.

Повістку-повідомлення про вказане судове засідання позивачка отримала 23 жовтня 2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 73, том 2), тобто за один день до засідання.

Однак, згідно з частиною третьою статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Тобто процесуальний закон вимагає, щоб повістки повинні бути вручені сторонам завчасно, з таким розрахунком, щоб учасники процесу мали реальну можливість з`явитися до суду.

Оскільки позивачка в апеляційній скарзі висловила своє бажання взяти участь в судовому засіданні, хоча і шляхом прохання про відеоконференцію, то суд апеляційної інстанції повинен був вжити передбачених КАС України заходів щодо забезпечення реалізації позивачкою її права на доступ до суду, зокрема завчасно повідомити про дату судового засідання і врахувати наявність клопотання щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Натомість апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися і про причини неявки суду не повідомили.

Однак, враховуючи викладене, позивачка не могла вважатися належним чином повідомленою, тому рішення суду про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження було передчасним і має своїм наслідком порушення права позивачки на участь у судовому засіданні, а відтак і порушення її права на доступ до правосуддя.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Наведені положення процесуального закону, обставини справи щодо несвоєчасного повідомлення позивачки апеляційним судом про дату, час і місце судового засідання, висловлене ОСОБА_1 бажання взяти участь у розгляді справи свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що за частиною третьою статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а справу направити до цього ж суду на новий розгляд.

Оскільки суд касаційної інстанції встановив порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування постанови апеляційного суду, внаслідок чого справа направляється на новий розгляд, то іншим доводам касаційної скарги Верховний Суд оцінку не надає. Так, згідно частини шостої статті 353 КАС України постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

Л.О. Єресько

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду