ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 580/1823/19

адміністративне провадження № К/9901/31761/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ТЕП ТРАНСКО" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 (головуючий суддя - Бабич А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 (головуючий суддя - Бужак Н. П., судді: Костюк Л.О., Файдюк В.В.) по справі № 580/1823/19 за позовом ТОВ "ТЕП ТРАНСКО" до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ТОВ "ТЕП ТРАНСКО" (далі також - позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (далі також - відповідач) з позовом, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову від 02.05.2019 №ЧК-307/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-188 про накладення штрафу в розмірі 500760,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ТЕП ТРАНСКО" зазначив, що залучив чотирьох осіб до виконання робіт, пов`язаних з навантаженням/розвантаженням зерна на підставі цивільно-правових договорів, не здійснював їх допуск до роботи, як своїх працівників, і трудових відносини з ними не має.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2019, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019, у задоволенні позову ТОВ "ТЕП ТРАНСКО" відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що договори, укладені позивачем з фізичними особами, мають ознаки трудового характеру.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ТОВ "ТЕП ТРАНСКО" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди не врахували, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої правовідносини, які не врегульовані цими актами, а ознаки, які відрізняють трудові відносини від цивільних, мають бути передбачені законодавством. Крім того, заявник вказує, що договір свідчить лише про намір виконати дії, а не про їх фактичне виконання. Водночас, позивач акцентує увагу на тому, що товариство не забезпечувало виконавців усім необхідним для виконання робіт та не надавало їм вказівок.

Управління Держпраці у Черкаській області подало відзив на касаційну скаргу, в якій заперечує проти задоволення касаційної скарги ТОВ "ТЕП ТРАНСКО", зазначає, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і позивачем мали місце саме трудові правовідносини.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою 21.11.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТЕП ТРАНСКО".

Ухвалою від 06.04.2020 справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 02.04.2019 року №478-Н про проведення інспекційного відвідування доручено головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю Томіленко Т.Д., Шевченко М.В. здійснити у період з 02.04.2019 до 15.04.2019 інспекційне відвідування ТОВ "ТЕП ТРАНСКО" з питань оформлення трудових відносин.

На підставі вказаного наказу видане направлення від 02.04.2019 за №463.

02.04.2019 вказані службові особи відповідача склали акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.

08.04.2019 контролюючим органом проведено інспекційне відвідування ТОВ "ТЕП ТРАНСКО".

Результати інспекційного відвідування оформлені актом від 08.04.2019 №ЧК-307/375/АВ, у якому перевіряючими відображений висновок про порушення позивачем вимог частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Як слідує з вказаного акту інспекційного відвідування, фактичною підставою для висновку про наявність в діях товариства порушень вимог частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 КЗпП, слугували встановлені інспекторами обставини, що свідчать про допуск позивачем до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без оформлення трудових відносин, зважаючи, що додані цивільно-правові договори містять ознаки трудових відносин.

02.05.2019 Управлінням Держпраці у Черкаській області винесено постанову №ЧК-307/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-188 про накладення на ТОВ "ТЕП ТРАНСКО" штрафу в сумі 500 760,00 грн. за вказане вище порушення.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» (далі - Конвенція Міжнародної організації праці) система інспекції праці на промислових підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов`язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.

Пунктом «а» статті 3 вказаної Конвенції визначено, що завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров`я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

КЗпП України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України) .

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно із статтею 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Отже, ГУ Держпраці наділено контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

Так, відповідно до частини першої та другої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295)

Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентовано статтею 256 КЗпП України, частиною першою якої передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (пункт 2 частини другої статті 256 КЗпП України).

Згідно із частиною четвертою статті 256 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до частини сьомої статті 256 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

У справі, яка розглядається суди встановили, що оспорювану постанову про накладення на позивача штрафу ухвалено відповідачем за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме за допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 4-х працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Так, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За визначенням статті 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694-XII) працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно частин першої та другої статті 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами положень статей 902-903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу чинного законодавства слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 02.02.2021 по справі №0540/5987/18-а.

У справі, яка розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.

Так, у акті перевіряючими відображено, що під час інспекційного відвідування за адресою: м. Золотоноша, вул. Шевченка, 4 (погрузочна платформа на станції Золотоноша-1), - засобами відеофіксації зафіксовано перебування чотирьох осіб, які представились ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

На час інспекційного відвідування ОСОБА_3 перебував і виконував роботи вантажника на криші залізничного вагону; ОСОБА_6 перебував за кермом транспортного засобу та виконував роботу водія; ОСОБА_5 здійснював роботу вантажника, а ОСОБА_1 перебував за кермом трактора та виконував роботу водія.

У акті інспекційного відвідування також відображено, що адміністрацією підприємства надані цивільно правові договори: від 01.03.2019 №15, укладений з ОСОБА_5 ; від 01.02.2019 №13, укладений з ОСОБА_3 ; від 02.01.2019 №10, укладений з ОСОБА_1 . Згідно цих договорів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 беруть на себе зобов`язання здійснювати допоміжні роботи, пов`язані з вивантаженням зернових та масляних культур з вантажних автомобілів на залізничні вагони за допомогою вантажно-розвантажувальних пристроїв. Також позивачем надано цивільно-правовий договір від 02.01.2019 №11, укладений з ОСОБА_4 , який за умовами цього договору бере на себе зобов`язання виконувати допоміжні роботи, пов`язані з вивантаженням зернових та масляних культур з вантажних автомобілів на залізничні вагони за допомогою вантажно-розвантажувальних пристроїв. Також перевіряючими відображено у акті інспекційного відвідування, що за умовами пунктів 2.3 вищезазначених договорів, товариство щомісячно сплачує виконавцю за виконану роботу вантажника. Інспекторами крім іншого зазначено, що станом на 08.04.2019 наказ про прийняття ОСОБА_6 (що виконував роботу водія вантажного транспорту) адміністрацією ТОВ «ТЕП ТРАНСКО» не видавався, повідомлення до ДФС про прийняття його на роботу відсутнє.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові про накладення штрафу, застосовуючи санкції, контролюючий орган виходив з того, що позивачем допущені до роботи чотири особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Водночас, щодо допуску до роботи ОСОБА_6 акт інспекційного відвідування хоча і містить посилання на фактичне виконання цією особою робіт на перевіряємому об`єкті, але згідно постанови Управління Держпраці за допуск цієї особи до роботи, санкції не були застосовані до позивача, через що доводи касаційної скарги про відсутність договору ТОВ «ТЕП ТРАНСКО» із ОСОБА_6 є безпідставними. Посилання ж судів попередніх інстанцій на те, що під час інспекційного відвідування ОСОБА_6 перебував на території погрузочної платформи на станції Золотоноша-1, де проводилась перевірка, пов`язано з дослідженням відображених у акті обставин і також не впливає на оцінку судами оскаржуваного рішення Управління Держпраці, позаяк, приймаючи постанову від 02.05.2019 №ЧК-307/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-188 про накладення штрафу в розмірі 500760,00 грн, відповідач врахував допуск ТОВ "ТЕП ТРАНСКО" до праці без оформлення трудових відносин саме 4-х осіб, серед яких ОСОБА_6 відсутній.

Водночас, зміст укладених між позивачем та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договорів та складених на їх виконання актів прийняття-передачі виконаних робіт, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, дають підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, адже, містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу та змісту, не визначають порядок надання таких послуг, надання таких послуг є систематичним, без урахування їх якості, кількості та кінцевого результату. Предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат.

Так, відповідно до пункту 1.1. цих договорів їх предметом є здійснення допоміжних робіт, пов`язаних з вивантаженням зернових та масляних культур, з вантажних автомобілів та перевантаження на залізничні вагони з допомогою вантажно-розвантажувальних пристроїв.

З наведених цивільно-правових договорів, укладених між позивачем та фізичними особами, слідує, що їх предметами є надання послуг вантажників, тобто процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.

В укладених договорах не визначений обсяг виконуваної роботи, а вказаний обов`язок виконувати роботи (надавати послуги). Не зазначено, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, строків і термінів тощо.

З пунктів 1.2., 1.4., 1.5. договорів судами встановлено, що замовник (позивач) забезпечує виконавців усім необхідним для виконання робіт; має право здійснювати контроль та нагляд за роботами; виконавець зобов`язаний виконувати отримані від замовника вказівки. Також відповідно до пункту 3.2. договорів виконавці зобов`язані під час виконання робіт дотримуватись правил техніки безпеки та охорони праці.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами, не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язана із самим процесом, що є характерним для трудових функцій, а вищевказані особи самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідачу.

На підставі пункту 2.3. договорів замовник щомісяця сплачує виконавцям винагороду в розмірі 600,00 грн. в день за виконані роботи (послуги) вантажника.

Згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт до договорів, винагорода за виконані роботи (послуги) здійснювалась з розрахунку кількості відпрацьованих днів, а не обсягу виконаної роботи. У додатках до актів приймання-передачі виконаних робіт вказано про кількість навантажених вагонів за конкретний період часу, однак розмір винагороди цих осіб не залежав від обсягу роботи, що додатково підтверджено показами свідків.

Таким чином, вищевказані договори, укладені позивачем з фізичними особами, мають ознаки трудового характеру.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, яким до позивача застосовані санкції за допуск ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору.

Отже, суди попередніх інстанцій належним чином проаналізували норми матеріального права, повно та всебічно з`ясували обставини в справі, ретельно дослідили надані на підтвердження цих обставин докази, надали відповідну оцінку всім аргументам учасників справи та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

В аспекті наведеного також слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів- без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

Т.Г. Стрелець