ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №580/1953/21
адміністративне провадження № К/9901/31152/21
Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року (головуючий суддя - Білоноженко М.А.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року (суддя-доповідач - Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Собків Я.М.),
І. СУТЬ СПОРУ
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Відділ), в якому просила:
- скасувати постанову державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зеленюк О.В. від 28 лютого 2020 року у ВП №61274235 про стягнення виконавчого збору в сумі 158 808,03 грн. із ОСОБА_1 на користь Відділу;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зеленюк О.В. про відкриття виконавчого провадження від 04 березня 2021 року у ВП №64724096 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
2. На думку позивачки, оскаржувані постанови винесені із порушенням вимог статей 4, 12, 40, 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Державний виконавець не вчинив жодних виконавчих дій для стягнення у примусового порядку суми боргу за виконавчим листом, прийняв виконавчий документ із пропуском строку для виконання та . неправильно визначив розмір виконавчого збору.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 18 серпня 2014 року у справі №695/4828/13-ц видано виконавчого листа про стягнення солідарно з позивачки та ОСОБА_2 суми боргу за кредитним договором №11156040000 та №11380132000 в розмірі 64688,13 дол. США, що за курсом НБУ 11,72 грн. за 1 долар станом на 10 квітня 2014 року, що становить 757910,48 грн. та судовий збір в сумі 3441,00 грн.
4. 13 лютого 2020 року державним виконавцем Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зеленюк О.В. відкрито ВП №61274235 за вказаним виконавчим листом.
5. 28 лютого 2020 року державним виконавцем у ВП №61274235 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з позивачки у розмірі 158808,03 грн.
6. 08 липня 2020 року на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого листа, постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу.
7. 04 березня 2021 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №64724096 за постановою від 28 лютого 2020 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 158808,03 грн.
8. Позивачка, вважаючи винесену постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення виконавчого збору протиправними, звернулась до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
10. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для стягнення виконавчого збору із боржника у спірному виконавчому провадженні , оскільки в редакції статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, міститься імперативна норма, яка вказує, що виконавчий збір стягується в розмірі 10% від суми, що підлягала стягненню, а не від фактично стягненої суми.
11. Суди першої та апеляційної інстанцій вказали на правомірність розрахунку виконавчого збору відповідачем, враховуючи встановлення суми заборгованості за кредитним договором у судовому рішенні у доларах США, а не в гривнях.
12. Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державний виконавець діяв у межах, спосіб та на підставі наданих законодавством повноважень при винесенні постанови про відкриття ВП №64724096 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 28 лютого 2020 року, прийнятої у ВП №61274235.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
13. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (cуд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
15. У касаційній скарзі вказано, що суди попередніх інстанцій під час вирішення вказаного спору застосували приписи пунктів 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 та частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII без урахування висновку Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №580/1328/19.
16. Окрім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанції застосовано приписи статей 4, 12, 23 Закону №1404-VIII без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 12 серпня 2020 року у справі №320/6360/18 та від 11 жовтня 2018 року у справі №826/7974/17.
17. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
18. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. Пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
21. Частинами першою, п`ятою статті 12 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
22. Згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
23. Частинами першою-четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
24. Згідно із частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
25. Статтею 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
27. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.
28. Предметом спору у даній справі є постанова про стягнення виконавчого збору від 28 лютого 2020 року у ВП №61274235 та постанова про відкриття ВП №64724096 від 04 березня 2021 року щодо виконання вказаної постанови про стягнення виконавчого збору.
29. Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про законність оскаржуваних постанов державного виконавця. Верховний Суд вважає такий висновок протиправним.
30. Щодо постанови про стягнення виконавчого збору від 28 лютого 2020 року у ВП №61274235 колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в основному ВП №61274235 здійснювалось виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 квітня 2014 року у справі №695/4828/13-ц. Згідно із судовим рішенням сума боргу за кредитним договором становила 64688,13 доларів США, що за курсом Національного банку України за 1 долар станом на 10 квітня 2014 року становить 757910,48 грн. Аналогічна сума боргу вказана у виконавчому листі, виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області від 10 квітня 2014 року №695/4828/13-ц.
32. Враховуючи приписи статті 533 Цивільного кодексу України, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв`язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди зазначають в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.
У разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
33. У спірній постанові державним виконавцем визначено виконавчий збір у розмірі 158808,03 грн.
34. Статтею 27 Закону № 1404-VIII, в редакції на момент прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору, встановлено, що виконавчий збір становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Отже, законодавцем визначено, що сума виконавчого збору обчислюється із суми боргу, вказаної у виконавчому документі. Проте, державний виконавець визначив суму виконавчого збору не відповідно до суми боргу, вказаного у судовому рішенні, а згідно із офіційним курсом Національного банку України на дату прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.
35. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про невідповідність постанови про стягнення виконавчого збору від 28 лютого 2020 року у ВП №61274235 вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.
36. Щодо постанови про відкриття ВП №64724096 від 04 березня 2021 року, Верховний Суд зазначає наступне.
37. Статтями 4, 12 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий документ обов`язково повинен містити строк пред`явлення до виконання, який переривається у разі його пред`явлення. Під час перевірки законності постанов про відкриття виконавчих проваджень суди повинні в першу чергу досліджувати чи подані виконавчі документи у межах такого строку. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі №826/7974/17.
38. У разі прийняття постанови про стягнення виконавчого збору одночасно із початком примусового виконання рішення така постанова вважається автоматично пред`явленою до виконання із дати її прийняття. Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №320/6360/18.
39. Статтею 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу у разі пропуску встановленого законом строку пред`явлення.
40. Із матеріалів справи вбачається, що у постанові про стягнення виконавчого збору від 28 лютого 2020 року, який є виконавчим документом, вказано тримісячний строк пред`явлення до виконання. Враховуючи правовий висновок Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №320/6360/18, строк пред`явлення необхідно обраховувати із дати прийняття цієї постанови, отже, останній день для пред`явлення - це 29 травня 2020 року. Спірне виконавче провадження відкрито 04 березня 2021 року, тобто поза межами визначеного строку.
41. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд констатує незаконність постанови про відкриття ВП №64724096 від 04 березня 2021 року, оскільки вона не відповідає вимогам статей 4, 12 Закону №1404-VIII.
42. Доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 24 жовтня 2019 року у справі №580/1328/19, є необґрунтованими. У вказаній справі правовідносини виникли щодо закінчення виконавчого провадження, а не стосовно повернення виконавчого документу стягувачу.
43. Частинами першою, третьою статті 351 КАС України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
44. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно застосували статті 4, 12, 27 Закону №1404-VIII, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового про задоволення позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ
45. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп. відповідно до квитанції №37 від 21 квітня 2021 року.
46. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
47. Частиною шостою статті 139 КАС України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
48. Таким чином, враховуючи приписи статті 139 КАС України та результат судового розгляду судом касаційної інстанції, судовий збір підлягає розподілу.
Керуючись статтями 341 344 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі №580/1953/21 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зеленюк О.В. від 28 лютого 2020 року у виконавчому провадженні №61274235 про стягнення виконавчого збору та від 04 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №64724096.
Стягнути із Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (9700, Черкаська область, місто Золотоноша, вулиця Гагаріна, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 35002221) судовий збір в розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп. на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді О.В. Калашнікова
М.В. Білак
Н.М. Мартинюк