ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 580/2606/22

адміністративне провадження № К/990/25732/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року (головуючий суддя Гаращенко В.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року (суддя-доповідач Бужак Н. П., судді: Костюк Л.О., Степанюк А.Г.)

у справі № 580/2606/22

за позовом ОСОБА_1

до Жашківського районного суду Черкаської області

про визнання незаконним розпорядження, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до суду з позовом до Жашківського районного суду Черкаської області (далі - відповідач), у якому просила:

- визнати незаконним розпорядження №705/3812/20/4446/22 від 08 червня 2022 року Жашківського районного суду Черкаської області;

- зобов`язати Жашківський районний суд Черкаської області винести розпорядження про передачу справи №705/3812/20 до найбільш територіально наближеного суду- Маньківського районного суду Черкаської області;

- стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що в Жашківському районному суді Черкаської області перебували матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до комунального підприємства «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3» про захист прав споживачів. 08 червня 2022 року в.о. голови Жашківського районного суду Черкаської області видав розпорядження №705/3812/20/4446/22 про направлення матеріалів цивільної справи №705/3812/20 до Лисянського районного суду Черкаської області.

Разом з тим, ухвалою відповідача від 03 лютого 2017 року у справі №693/106/17 справу передано до Маньківського районного суду Черкаської області з мотивів, що вказаний суд є найбільш територіально наближеним до Жашківського районного суду Черкаської області.

Позивачка стверджує, що відповідач видав незаконне розпорядження №705/3812/20/4446/22 від 08 червня 2022 року, що вчинив з мотивів помсти за звернення позивачки до Черкаського окружного адміністративного суду із позовами до відповідача (справа №580/2031/22 та справа №580/2183/22).

Позивачка також зазначала, що протиправними діями відповідача їй нанесено суттєву моральну шкоду.

ІІ. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правовідносини, що склались між сторонами, не є публічно-правовими, оскільки їх суть не пов`язана із захистом порушених прав у сфері публічно-правових відносин, тому не належить до юрисдикції адміністративних судів і має вирішуватися в іншому порядку, визначеному законом.

Судами попередніх інстанцій вказувалось, що передача за підсудністю цивільної справи не є публічно-правовими відносинами, оскільки вони не є пов`язаними з реалізацією публічної влади; процедура передачі справи до іншого суду врегульована процесуальними нормами ЦПК України, тому в даному випадку голова суду не здійснює повноваження, пов`язані з реалізацією публічної влади, та не наділений дискреційними повноваженнями, а реалізує обов`язок, визначений процесуальним законом, з метою забезпечення дотримання права на судовий захист особи, яка звертається до суду; при цьому, оскарження розпорядження голови суду про передачу справи за підсудністю не передбачено нормами ЦПК України.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій позивачка просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що правовідносини у цій справі не є публічно-правовими.

Предметом розгляду даного спору є оскарження рішення відповідача, яке прийняв голова Жашківського районного суду Черкаської області у формі розпорядження під час виконання адміністративних функцій, що передбачено відповідними нормами матеріального права.

Водночас, голова суду приймає рішення, які стосуються, виключно, його адміністративної компетенції, а тому твердження суду щодо здійснення ним процесуальної діяльності, на думку позивачки, є незаконними та необґрунтованими.

Окрім того, позивачка зазначає, що суд апеляційної інстанції повністю проігнорував доводи щодо перебування Черкаського окружного адміністративного суду у спірних правовідносинах із позивачкою, що є доказом участі у розгляді справи неповноважного складу суду.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідач вказує про те, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

У цьому випадку передача за підсудністю цивільної справи не є публічно-правовими відносинами, оскільки вони не є пов`язаними з реалізацією публічної влади.

31 жовтня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про передачу справи №580/2606/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Означене клопотання мотивовано тим, що вказана справа має виключну правову проблему, яка полягає у вирішенні питання щодо вчинення адміністративних повноважень головою суду при видачі розпорядження про передачу справи до найбільш територіально наближеного суду в поряду частини четвертої статті 31 ЦПК України.

Позивачка зазначає, що таке питання вищою судово інстанцією не вирішувалось, що є підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України.

IV. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року на підставі частини другої статті 328 КАС України.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2024 року (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку та обранням судді Шевцової Н.В. до складу Великої Палати Верховного Суду) призначено склад колегії суддів: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), Білак М.В., Губська О.А.

Ухвалою від 03 грудня 2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 05 грудня 2024 року.

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Згідно із частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

У частині 3 статті 124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суди попередніх інстанцій вірно вказували, що вжитий у КАС України термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому, під владними повноваженнями треба розуміти засновані на нормах публічного права можливості суб`єктів публічної влади (суб`єктів владних повноважень) видавати юридичні акти та вчиняти дії, спрямовані на забезпечення реалізації публічного інтересу.

Разом з тим, суд та суддя при розгляді справ не виконують владно-управлінських функцій, а здійснюють повноваження відповідно до норм процесуального закону, спрямовані на вирішення спору між сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка оспорює розпорядження голови Жашківського районного суду Черкаської області щодо передачі за підсудністю цивільної справи № 705/3812/20.

Суди попередніх інстанцій зазначали, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, оскільки їх суть не пов`язана із захистом порушених прав у сфері публічно-правових відносин.

Верховний Суд погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій. В цьому випадку, дії відповідача під час винесення розпорядження про передачу за підсудністю цивільної справи №705/3812/20, не може вважатись публічно-правовим спором в розумінні положень КАС України.

Верховний Суд зазначає, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

Згідно частиною 4 статті 31 ЦПК України передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

З наведеного правового регулювання вбачається, що у випадку задоволення відводів та неможливості утворити новий склад суду ЦПК України передбачає процедуру передачі справи за підсудністю до іншого суду.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що процедура передачі справи до іншого суду в даному випадку врегульована нормами ЦПК України, тому в даному випадку голова суду не здійснював повноваження, пов`язані з реалізацією публічної влади, а реалізував обов`язок, визначений процесуальним законом, з метою забезпечення дотримання права на судовий захист особи, яка звертається до суду.

Окрім того, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Таким чином, у разі якщо учасник справи вважає, що справу розглянуто неповноважним складом суду, то вона повинна захищати свої права шляхом подачі апеляційної скарги на відповідне судове рішення в цивільній справі, а не шляхом звернення за судовим захистом в порядку адміністративного судочинства про визнання протиправними дій щодо передачі справи за підсудністю.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України перебачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Дані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 5 лютого 2019 року у справі №9901/638/18 та від 27 лютого 2019 року у справі №9901/798/18.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що згідно заявлених позовних вимог, відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владні управлінські функції в розумінні КАС України, а позовні вимоги в частині визнання незаконним розпорядження та зобов`язання винести інше розпорядження про передачу справи до найбільш територіально наближеного суду в даному випадку не підлягають окремому судовому розгляду.

Окрім того, предметом даного спору є також стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З огляду на висновки, що цей спір не є публічно-правовим, то вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, як похідні, мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Доводи скаржниці щодо неповноважного складу суду з підстав перебування Черкаського окружного адміністративного суду у правовідносинах із позивачем Верховним Судом відхиляються через їх необґрунтованість. На підтвердження зазначених тверджень скаржницею не надано жодних доказів та обґрунтувань, в суді першої інстанції не заявлено відводів та клопотань.

Що стосується клопотання позивачки про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів уважає, що такі підстави відсутні, оскільки Верховним Судом було сформовано правову позицію стосовно правовідносин, які виникли, і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від них. Більш того, у справі відсутня й виключна правова проблема, яка б потребувала ретельного та кваліфікованого аналізу для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень. А відтак, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови та оскаржуваних судових рішень, не спростовують.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутністю понесених судових витрат, такі не розподіляються.

Керуючись статтями 242 341 34 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу адміністративної справи № 580/2606/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді М.В. Білак

О.А. Губська