ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 580/3213/19

адміністративне провадження № К/9901/5467/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (суддя: Трофімова Л.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі за позовом Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі - УДСНС у Черкаській області, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» (далі - відповідач) про застосування заходів реагування у вигляді заборони експлуатації приміщень, шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів (із накладенням печаток) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом позапланової перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 25 вересня 2019 року № 575 встановлені порушення Черкаським обласним дитячим багатопрофільним санаторієм «Сосновий бір», які створюють пряму та/або опосередковану загрозу життю та/або здоров`ю людей. 25 вересня 2019 для відповідача оформлено і видано припис № 550 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, вказаних у акті від 25 вересня 2019 року № 575. Станом на момент звернення до суду, порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, вказаних у акті від 25 вересня 2019 року № 575 відповідачем не усунуті.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Застосовано заходи реагування до Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий Бір» у вигляді заборони експлуатації приміщень, шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів (із накладенням печаток) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Рішення судів попередніх інстанції мотивовані тим, що на час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів усунення усіх порушень, зафіксованих у акті перевірки від 25 вересня 2019 року № 575.

При цьому суди вказували, що існування хоча би одного із порушень, встановлених позивачем, що загрожує життю та здоров`ю людей є самостійною, достатньою правовою для застосування заходів реагування до відповідача з огляду на найкращі інтереси дитини.

Також суд першої інстанції вказував на постанову Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 823/589/16 відповідно до якої застосування заходів реагування є способом спонукання до усунення виявлених порушень, а не санкцією за виявлені порушення і якщо за результатами усунення порушень залишається хоча б одне порушення, що загрожує життю і здоров`ю людей - заходи реагування належать застосуванню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Відповідач у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вказує, що посилання суду першої та апеляційної інстанцій, що лише відповідний акт перевірки контролюючого органу може свідчити про усунення порушень та ненадання оцінки поданим доказам і аргументам відповідача про усунення порушень унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також на переконання скаржника помилкове тлумачення судами норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на користь контролюючого органу, в частині належного повідомлення керівництва суб`єкта господарювання про проведення перевірки, участі його в такій перевірці та ознайомлення з її результатами, призвело до встановлення судом обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів - акту перевірки, який отриманий з порушення встановленого законом порядку.

Позиція інших учасників справи.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколова В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

За адресою: м. Черкаси, вул. Мечникова, 25 здійснює діяльність Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий Бір» (код ЄДРПОУ 03077865).

Відповідно до наказу управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області від 22 серпня 2019 року №160, виданого на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 17 серпня 2019 року № 27938/0/1-19 та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 04 вересня 2019 року з 24 вересня 2019 року до 25 вересня 2019 року проведено позапланову перевірку додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Актом позапланової перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 25 травня 2019 року № 575 встановлені порушення Кодексу цивільного захисту України № 5403- VI, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, Правил експлуатації та типові норми належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 15 січня 2018 року № 25, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю» № 1200 від 19 серпня 2002 року на території та в будівлях Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий Бір», які створюють пряму та/або опосередковану загрозу життю та/або здоров`ю людей, а саме:

- пункту 1.2 розділу 5 Правил № 1417 не всі приміщення будівель обладнано системою протипожежного захисту;

- пункту 3.11 розділу 5 Правил № 1417 наявні пожежні щити (стенди) не укомплектовані згідно норм, а саме: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 піт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.;

- пункту 2.7 розділу 3 Правил № 1417 облицювання стін допускається з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2, В2, Д2, Т2 (адмінкорпус);

- пункту 2.23 розділу 3, пункту 1.4 розділу 6 Правил № 1417 з другого поверху будівлі відсутній другий евакуаційний вихід (корпуси № 5, № 4, № 3 та № 2) в порушення пункту 7.2.4 ДБН В.1.1-7:2016;

- пункту 2.23, 2.37 розділу 3 Правил № 1417 другий евакуаційний вихід з першого поверху проходить через приміщення, яке зачиняється на замок (корпуси № 5, № 4, № 3 та № 2) в порушення пункту 7.3.1 ДБН В.1.-7:2016;

- пункту 1.6 розділу 4 Правил № 1417 з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів здійснюється методом скрутки (приміщення коридору корпусу № 5);

- пункту 1.17 розділу 4 Правил № 1417 електророзетки встановлені на горючі основи (конструкції) (адмінкорпус);

- пункту 3.6 розділу 5 Правил № 1417 приміщення будівлі не забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно норм (корпус №3);

- пункту 3.15 розділу 5 Правил № 1417 вогнегасники не встановлені у легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі;

- пункту 3.17 розділу 5 Правил № 1417 на вогнегасниках відсутні раструби (корпус № 3);

- пункту 1.5 розділу 3 Правил № 1417 на в`їздах (виїздах) відсутні схеми території, в яких повинно бути вказано розміщення будівель, водойм, гідрантів, під`їздів пожежних автомобілів до них;

- пункту 2.2 розділу 5 Правил № 1417 не проведено технічне обслуговування і перевірку на працездатність пожежних кранів шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування;

- пункту 3.10 розділу 5 Правил № 1417 переносні вогнегасники не розміщені шляхом навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника;

- пункту 5 розділу 2 Правил № 1417 на доповнення до схематичних планів евакуації відсутні інструкції, що визначають дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей у денний та нічний час;

- пункту 2.15 розділу 3 Правил № 1417 стаціонарні зовнішні пожежні сходи не пофарбовані;

- пункту 1.3 розділу 6 Правил № 1417 черговий персонал не забезпечений засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі з розрахунку на максимальну кількість дітей та окремо для обслуговуючого персоналу;

- пункту 2.28 розділу 3 Правил № 1417 килимові доріжки на коридорах не закріплені до підлоги і не є помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, не мають помірну димоутворювальну здатність та не відповідають групам поширення полум`я РП1, РП2;

- пункту 5.1 розділу 6 Правил № 1417 у кімнатах (палатах) не вивішені на видимих місцях: план евакуації з відповідного поверху із зазначенням даної кімнати (палати), евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення первинних засобів пожежогасіння та ручних пожежних сповіщувачів, а також необхідний пояснювальний текст і пам`ятка про дії на випадок виникнення пожежі;

- пункту 2.37 розділу 3 Правил № 1417 двері виходів із поверхів безпосередньо на сходові клітки не в повному обсязі обладнані пристроями самозачинення та ущільнення в притулах; двері на шляхах евакуації та евакуаційних виходах зачинені навісними замками (корпус № 7);

- пункту 16 розділу 2 Правил № 1417 посадові особи та працівники не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки (не надано підтверджуючі документи);

- пункту 2 частини 1 статті 20 Кодексу № 5403 не забезпечено всіх працівників засобами індивідуального захисту, органів дихання у разі застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення проти України в умовах воєнного стану з розрахунку 1 фільтрувальний протигаз та 1 респіратор на одну особу та додатково два відсотки загальної кількості працюючого персоналу відповідно до пункту 2 Постанови № 1200;

- пункту 2 частини 1 статті 20 Кодексу № 5403 не забезпечено всіх працівників засобами індивідуального захисту, а саме промисловими засобами захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин у разі виникнення надзвичайних ситуацій в умовах мирного стану на хімічно небезпечних об`єктах (з розрахунку 1 протигаз (засіб індивідуального захисту) на одну особу та додатково два відсотки загальної кількості працюючого персоналу) відповідно до пункту 3 Постанови № 1200.

25 вересня 2019 року позивачем видано припис № 550 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, який не був предметом судового контролю.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною

Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Частиною 1 статті 4 Закону № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб`єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.

За положеннями Кодексу цивільного захисту України саме загроза життю та/або здоров`ю людей, а не факт порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування.

Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Згідно пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 69 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови: з питань пожежної безпеки у разі: а) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; б) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; в) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки.

Відповідно до статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

При обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Суди попередніх інстанцій, в оскаржуваних рішеннях виходили з того, що сукупність виявлених перевіркою порушень створювали загрозу життю і здоров`ю людей, що є підставою для застосування судом заходів реагування. При цьому суди враховували, що забезпечення техногенної та пожежної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту наседення і територій від надзвичайних ситуацій, а пожежна безпека характеризується відсутністю неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж, а також пов`язаної з ними можливості завдання шкоди людям.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час розгляду цієї справи відповідачем не усунуто всі виявлені перевіркою порушення техногенної та пожежної безпеки, зазначені в акті від 25 травня 2019 року № 575, які є реальною загрозою для життя та здоров`я людей.

При цьому, відповідач не заперечує той факт, що виявлені перевіркою ГУ ДСНС України у Черкаській області порушення на об`єктах та спорудах мали місце і характер цих порушень створював загрозу життю і здоров`ю як працівників установи, так і дітей шкільного віку від 6 до 17 років, які перебувають на профілактичному лікувані, оздоровлені та реабілітації з пульмонологічною, нефрологічною, гастроентерологічною та ортопедичною патологіями.

Той факт, що відповідачем в подальшому частково усунуто виявлені порушення та відсутність фінансування заходів протипожежного захисту, не спростовує висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування заходів реагування на момент ухвалення оскаржуваних рішень та не впливає на оцінку законності цих рішень.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду враховує, що застосування заходу реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Відновлення діяльності після її зупинення рішенням суду в силу частини п`ятої статті 4 Закону № 877-V можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Тобто, внаслідок усунених порушень, якщо такі матимуть місце, відповідач не позбавлений можливості звернутися з відповідною інформацією до позивача. Надання ж судом адміністративної юрисдикції оцінки питанню, чи були усунуті виявлені порушення до висновку компетентного органу в цьому питанні є передчасним.

Необґрунтованими є доводи скаржника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року №826/19328/16, від 21 жовтня 2019 року у справі № 810/4274/17, від 27 жовтня 2019 року у справі № 805/3611/18-а, оскільки скаржником у касаційній скарзі не наведено норм матеріального чи процесуального права, які саме неправильно застосовані судами попередніх інстанцій та щодо застосування яких містився б висновок у вказаних постановах. Висновки Верховного Суду у цих справах нерозривно пов`язані із обставинами кожної конкретної справи, які різняться кількістю та видами об`єктів, відносно яких пред`явлені позови про застосування заходів реагування, а також за обсягами та видами порушень, встановленими контролюючими органами у кожній конкретній ситуації.

У цьому аспекті варто зауважити, що вирішення питання про застосування заходів реагування обумовлюється конкретними обставинами/ситуацією (як-от суть, характер порушень, їх наслідки). У цій справі особливу увагу привертає той факт, що об`єкти, до яких судами застосовано заходи реагування, призначені для дітей шкільного віку від 6 до 17 років, які перебувають на профілактичному лікувані, оздоровлені та реабілітації з пульмонологічною, нефрологічною, гастроентерологічною та ортопедичною патологіями.

Конституцією України (стаття 51) проголошено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року закріплено (стаття 3): Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби й органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали встановленим компетентними органами нормам, зокрема, щодо безпеки й охорони здоров`я та стосовно кількості й придатності їхнього персоналу, а також компетентного нагляду. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, увага насамперед приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Найкращі інтереси дитини є одним із головних принципів розбудови системи соціальних послуг. У рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.

Доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29)

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов