№ 580/3324/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа №580/3324/19

адміністративне провадження № К/9901/26994/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє Будівництво» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Оксененка О.М., Мельничука В.П.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (далі за текстом - «ТОВ «ЕДБ», позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - відповідач, податковий орган) у якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000951401 від 01.10.2019 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 2 831 545 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000971401 від 01.10.2019 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 6469467 грн. 50 коп.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариства зазначило, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 01.10.2019 №0000971401, №0000951401. Також було вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та прийнято нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

4.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000951401 від 01.10.2019 р.

4.2. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000971401 від 01.10.2019 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 429 997 грн. 50 коп., у тому числі 5 143 998 грн. за основним платежем та 1 258 999 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

4.2. У іншій частині позовних відмовлено.

5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції визнав, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача, а тому нарахування відповідачем грошового зобов`язання із податку на додану вартість є протиправним.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. 19 жовтня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі №580/3324/19 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

6.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №580/3324/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

6.2. Так, відповідач зазначає, що детальний опис виявлених фактів, які свідчать про нереальність господарських операцій Позивача зазначено в акті «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЕДБ» від 09.08.2019 №283/23-00-14-0107/33757711, який є носієм доказової бази.

6.3. Податковий орган зазначає, Податковий орган зазначає, що формальна наявність договорів, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактури чи товарно-транспортних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб' єктами.

З огляду на вищезазначене, судами першої та апеляційної інстанції, неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, а саме пункт 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, який надає право на віднесення сум податку до податкового кредиту, порушено принцип бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не виходячи з юридичної форми.

6.4. Також податковий орган указує, ТОВ «Анатек-Захід», ТОВ «Атрейд-трейд», ТОВ «Алікла» є фігурантами у кримінальних провадженнях за фактом придбання та створення суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

6.5. Податковий орган зазначає, що згідно даним Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Хаскелл» не придбавало дизельне паливо, а аналіз ІС «Податковий блок» свідчить про відсутність у ТОВ «Алікла» та ТОВ «Вест Сайд» у власності чи в оренді основних фондів та виробничих потужностей.

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить закрити касаційне провадження у справі або відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.

8. 13 листопада 2020 року справа №580/3324/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Суди попередніх інстанцій установили, що товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє Будівництво», має ідентифікаційний код 33757711, зареєстроване 17.10.2005, здійснює господарську діяльність за код КВЕД: 23.51; 23.61; 23.64; 23.99; 42.11;42.13; 42.91; 43.12; 43.29; 46.13; 46.90; 70.22; 71.12; 49.42; 52.10; 52.21; 52.24; 52.29; 77.12.

10. З 27.06.2019 по 08.08.2019 Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі наказу останнього від 29.05.2019 №1097, проводилась документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019.

11. За результатами інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє Будівництво» складено акт від 09.08.2019 №283/23-00-14-0107/33757711 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення:

- вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.5,п.7 Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п. 8,9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, п. 11,15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2265236 грн., в т.ч.: за 2016 рік на суму 5114 грн.; 2018 рік на суму 2260122 грн., з них за півріччя 2018 року на суму 353105 грн., 3 квартали 2018 року на суму 2014013 грн.;

- вимог пп. 14.1.257 п.14.1 ст. 14, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-Vl, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5175574 грн., в т.ч. за жовтень 2016 року на суму 4025 грн., листопад 2016 року на суму 1567 грн., грудень 2016 року на суму 23571 грн., вересень 2017 року на суму 1134788 грн., березень 2018 року на суму 122107 грн., липень 2018 року на суму 1248981 грн., серпень 2018 року на суму 617120 грн., вересень 2018 року на суму 559222 грн., листопад 2018 року на суму 774613 грн., грудень 2018 року на суму 689580 грн.;

- вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з податком на додану вартість в сумі 23695,35 грн.

- вимог п.242.1, ст.242, ст.243 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, в результаті чого занижено екологічний податок по м. Новодністровськ, Чернівецької обл. (КОАТУУ 7110300000) на загальну суму 27565,66 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2018 року на суму 25277,42 грн., 3 квартал 2018 року на суму 233,02 грн., 4 квартал 2018 року на суму 124,66 грн., 1 квартал 2019 року на суму 1930,56 грн.;

- вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, в результаті чого не подано податкову декларацію екологічного податку по м. Новодністровськ, Чернівецької обл. (КОАТУУ 7110300000 ) за 2 квартал 2016 року, 3 квартал 2016 р., 4 квартал 2016 року, за 1 квартал 2017 року, 2 квартал 2017 року, 3 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року;

- вимог п.242.1, ст.242, ст.243 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, результаті чого занижено екологічний податок по м. Калинівка, Вінницької області (КОАТУУ 0521610100) на загальну суму 147815,37грн., в т.ч. за 3 квартал 2016 року на суму 26851,49 грн., 4 квартал 2016 року на суму 6468,08 гри.; 1 квартал 2017 року на суму 7146,01 грн., 2 квартал 2017 року на суму 9019,01 гри., 3 квартал 2017 року на суму 22229,69 грн., 4 квартал 2017 року на суму 970,75 грн., 1 квартал 2018 року на суму 10808,46 грн., 2 квартал 2018 року на суму 58980,67 грн., 3 квартал 2018 року на суму 543,72 грн., 4 квартал 2018 року на суму 290,86 грн., 1 квартал 2019 року на суму 4506,63 грн.;

- вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України від 12.12.10 №2755-VI, в результаті чого не подано податкову декларацію екологічного податку по м. Калинівка, Вінницької обл. (КОАТУУ 0521610100 ) за 2 квартал 2016 року, 3 квартал 2016 р., 4 квартал 2016 року, за 1 квартал 2017 року, 2 квартал 2017 року, 3 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року; 1 квартал 2019 року

- вимог п.51.1 ст.51 та п.176.2«б» ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого несвоєчасно подано та з недостовірними відомостями та помилками податковий розрахунок за формою 1-ДФ за II квартал 2018 року, І квартал 2019 року;

- вимог абз.2 п.57.1 ст.57, 164.2.11 п.164.5 ст.164, п.167.1, п.167.2 ст.167, пп.168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст.176, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, гі. 177.6 ст.177, п.173.1 га п. 173.3 ст.173 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 47560,80 грн., у т.ч. за жовтень 2017 рік на суму 15365,70 грн., травень 2018 року на суму 30000,00 грн., липень 2018 рік на суму 2195,10 грн.;

- вимог пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168; п. 171.1 ст. 171 та п.176.2«а» ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого несвоєчасно сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за березень - вересень, грудень 2016 року, жовтень 2017 року, січень, березень 2018 року, січень, лютий 2019 року;

- вимог пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 та пп.1.6 п.16-1 підрозд.10 розд. XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 10200 гри., в т.ч. за жовтень 2018 року на суму 1050 грн., за травень 2018 року на суму 9000 грн., липень 2018 року на суму 150 грн.;

- вимог пп. 168.1.1, пп. 168.1.5, п. 168.1 ст.168 та пп.1.4 п.161 підрозд.10 розд. XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого несвоєчасно сплачено до бюджету військовий збір за березень - вересень, грудень 2016 року, жовтень 2017 року, січень, березень 2018 року, січень, лютий 2019 року;

- вимог п.п. 1.2, 2.11, 3.1, 7.41 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, п. 19, п.23 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148, в результаті чого проведено готівкові розрахунки на суму 80000,00 грн. без документального підтвердження їх виплати отримувачу.

- вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого несвоєчасного нараховано єдиний внесок за січень 2018 року.

12. На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято: податкові повідомлення -рішення від 01.10.2019 №0009911401, №000881304, №0001011401, №0001021401, №001001401, №000098401, №0000971401, №000951401, №000871304, №000085134.

13. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 01.10.2019 №000951401 та №000971401, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

V. Позиція Верховного Суду

14. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Анатек-Захід», ТОВ «Хаскелл», ТОВ «Атрейд-трейд», ТОВ «Алікла», ТОВ «Вест Сайд».

15. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

17. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

18. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

19. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

20. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

21. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

22. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

23. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

24. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

25. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

26. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

27. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

28. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

29. Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

30. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

31. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

32. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

33. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

34. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

35. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

36. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

37. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

38. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що Позивач у перевірочний період у взаємовідносинах із ТОВ «Антрей-Трейд» відобразив придбання порошку мінерального неактивованого на підставі договору поставки б/н від 13.04.2018.

39. Факт виконання договірних зобов`язань сторонами підтверджується зареєстрованими податковими накладними: №2 від 15.04.2018, №7 від 27.04.2018, №8 від 30.04.2018, №25 від 17.05.2018, №50 від 18.05.2018, №45 від 25.05.2018, №6 від 01.06.2018, №7 від 07.06.2018, №18 від 11.06.2018; видатковими накладними: №197 від 25.05.2017, № 189 від 21.05.2018, № 184 від 18.05.2018, №177 від №176 від 16.05.2018, №119 від 05.05.2018, №118 від 05.05.2018, №229 від 01.06.2018, №22 від 15.04.2018, №91 від 30.04.2018, №90 від 27.04.2018, №250 від 07.06.2018, №278 від 11.06.2018.

40. Розрахунки за отримані ТМЦ підтверджуються виписками банку №35 від 16.04.2018 на суму 61567, 85 грн., №207 від 05.05.2018 на суму 70687,82 грн., №256 від 22.05.2018 та суму 257614,09 грн., №201 від 22.06.2018 на суму 307544,98 грн.

41. Тобто Позивачем до перевірки надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на виконання договірних зобов`язань з ТОВ «Антрей-Трейд» щодо відвантаження порошку мінерального неактивованого у квітні - червні 2018 р.

42. Також встановлено та не спростовано Відповідачем, що ТОВ «Монтажекспрес» на підставі договору про надання послуг транспортними засобами №б/н від 10.03.2018 надавало позивачу послуги перевезення будівельних матеріалів для дорожнього будівництва.

43. Виконання договірних зобов`язань сторонами підтверджується: актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 52 від 30.06.2018, №53 від 02.07.2018, №56 від №59 від 16.07.2018, №60 від 23.07.2018, №65 від 30.07.2018, №66 від №67 від 06.08.2018, №69 від 13.08.2018, №72 від 20.08.2018, №75 від №78 від 31.08.2018, №79 від 03.09.2018, №80 від 10.09.2018, №82 від №83 від 24.09.2018, №86 від 01.10.2018, №87 від 30.09.2018, №98 від №94 від 22.10.2018, №91 від 16.10.2018, №89 від 07.10.2018, №97 від №107 від 26.11.2018, №111 від 03.12.2018, №112 від 17.12.2018; зареєстрованими податковими накладними №6 від 17.12.2018, №2 від 03.12.2018, №11 від 26.11.2018, №13 від 31.10.2018, №10 від 29.10.2018, №9 від 22.10.2018, №6 від 16.10.2018, №3 від 08.10.2018, №5 від 30.09.2018, №4 від 24.09.2018, №3 від №2 від 10.09.2018, №1 від 03.09.2018, №7 від 31.8.2018, №5 від №4 від 20.08.2018, №2 від 13.08.2018, №1 від 06.08.2018, №10 від №9 від 30.07.2018, №8 від 23.07.2018, №7 від 16.07.2018, №5 від №1 від 02.07.2018, №16 від 30.06.2018.

44. Отже, Позивачем до перевірки надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на виконання договірних зобов`язань з ТОВ «Монтажекспрес», визначених умовами договору.

45. Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «Алікла», судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано Відповідачем, що Позивач у перевірочний період на підставі договору поставки товару б/н від 14.06.2018 із ТОВ «Алікла» відобразив отримання порошку мінерального неактивованого.

46. На підтвердження факту виконання договірних зобов`язань позивач подав до контролюючого органу: видаткові накладні а.с. 77-191 т.2; зареєстровані податкові накладні №9 від 17.10.2018, №1 від 02.10.2018, №17 від 22.09.2018, №15 від №13 від 19.09.2018, №14 від 19.09.2018, №9 від 18.09.2018, №10 від №11 від 18.09.2018, №38 від 28.08.2018, №35 від 28.08.2018, №36 від №37 від 28.08.2018, №34 від 28.08.2018, №31 від 27.08.2018, №32 від №30 від 25.08.2018, №28 від 24.08.2018, №29 від 24.08.2018 №27, від №26 від 18.08.2018, №22 від 16.08.2018, №1 від 01.08.2018, №19 від №20 від 30.07.2018, №17 від 29.07.2018, №15 від 29.07.2018, №18 від №16 від 29.07.2018, №12 від 27.07.2018, №11 від 16.07.2018, №10 від №9 від 07.07.2018, №2 від 23.06.2018, №1 від 15.06.2018.

47. Оплата за отримані ТМЦ підтверджується виписками банку №382 від 04.07.2018 на суму 300000 грн., №420 від 17.07.2018 на суму 587930,40 грн., №534 від 15.08.2018 на суму 1075455,84 грн., №594 від 12.09.2018 на суму 788002 грн., №637 від 28.09.2018 на суму 800000 грн., №462 від 28.12.2018 на суму 1000000 грн.

48. Тобто позивачем до перевірки подані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на виконання договірних зобов`язань із ТОВ «Алікла» щодо відвантаження порошку мінерального неактивованого у червні - жовтні 2018 р.

49. Також судами попередніх інстанцій установлено та не спростовано Відповідачем, що ТОВ «Вест сайд» на підставі договору підряду від 22.09.2017 №1/09 надавало позивачу послуги монтажу асфальтозмішувальної установки.

50. Факт виконання договірних зобов`язань сторонами підтверджується зареєстрованою податковими накладними № 2 від 15.12.2017, №14 від 18.10.2017, №7 від 22.09.2017, актом прийому - передачі б/н від 16.12.2017.

51. Позивач оплатив вартість послуги, що підтверджується виписками банку №701, від 22.09.2017 на суму 390000 грн., №605 від 18.10.2017 на суму 100000 грн., №719 від 15.12.2017 на суму 290000 грн.

52. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до перевірки надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на виконання договірних зобов`язань з ТОВ «Вест сайд».

53. Суд звертає увагу на те, що не спростовано Відповідачем, що у перевірочний період позивач у взаємовідносинах із ТОВ «Анатек-Захід» відобразив придбання порошку мінерального неактивованого на підставі договору поставки б/н від 17.10.2017.

54. На підтвердження факту виконання договірних зобов`язань позивач надав контролюючому органу: видаткові накладні №1295 від 04.11.2017, №1294 від №1223 від 01.11.2017, №1220 від 30.10.2017, №1199 від 27.10.2017, №1198 від 25.10.2017, №1188 від 21.10.2017; податкові накладні №121 від №120 від 03.11.2017, №118 від 01.11.2017, №96 від ЗО. 10.2017, №97 від №93 від 25.10.2017, №94 від 21.10.2017.

55. Оплата за отримані ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями №749 від на суму 39000 грн., №618 від 19.10.2017 на суму 42700,14 грн., №643 від 30.10.2017 на суму 43724, 94 грн., №653 від 03.11.2017 на суму 42797,74 грн., №683 від 27.11.2017 на суму 65000 грн.

56. Наведені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, вказують на виконання договірних зобов`язань із ТОВ «Анатек - Захід» щодо відвантаження порошку мінерального неактивованого у жовтні - листопаді 2017 р.

57. Щодо взаємовідноси позивача з ТОВ «ХАСКЕЛЛ», судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано Відповідачем, що Позивач у перевірочний період на підставі договору поставки нафтопродуктів №082101 від 21.08.20147 із ТОВ «ХАСКЕЛЛ» правомірно відобразив у бухгалтерському та податковому обліку отримання нафтопродуктів. На підтвердження факту виконання договірних зобов`язань позивач надав контролюючому органу: видаткові накладні №2 від 21.08.2017, №3 від 21.08.2017, №4 від 31.08.2017, №5 від 11.09.2017, №6 від 13.09.2017, №7 від 15.09.2017; податкові накладні №3 від 15.09.2017, №5 від 13.09.2017, №4 від 11.09.2017, №3 від 31.08.2017, №1 від 21.08.2017, №2 від 21.08.2017.

58. Позивач оплатив вартість товарів, що підтверджується платіжним дорученням №594 від 21.08.2017 на суму 768000 грн., №595 від 21.08.2017 на суму 416359,82 грн., №732 від 06.10.2017 на суму 2088876,99 грн., №860 від 19.12.2017 на суму 807485,41 грн., №586 від 12.10.2017 на суму 2325000 грн.

59. Отже, позивачем до перевірки подані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на виконання договірних зобов`язань із ТОВ «ХАСКЕЛЛ» щодо отримання дизельного палива та бензину у серні 2017 року.

60. Ураховуючи викладене суд, погоджує висновки суду першої та апеляційної інстанції , що видаткові накладні, укладені між ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» та ТОВ «Анатек-Захід», ТОВ «Хаскелл», ТОВ «Атрейд-трейд», ТОВ «Алікла», ТОВ «Вест Сайд», ТОВ «Монтажекспрес» за особистими підписами, дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, та є первинними документами, що не мають дефектів, котрі в силу статті 9 Закону №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами, підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

61. Суд зазначає, що до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договору та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

62. Водночас, Суд звертає увагу на те , що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

63. Аналогічна позиція з цього приводу була викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №804/7470/16.

64. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання контролюючого органу на недостатність трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами, оскільки висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

65. Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

66. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

67. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

68. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

69. Стосовно посилання відповідача на те що ТОВ «Анатек-Захід», ТОВ «Атрейд-трейд», ТОВ «Алікла» є фігурантами у кримінальних провадженнях, то Суд зазначає про відсутність підстав для їх урахування.

70. Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

71. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

72. Разом з цим, Суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ «ВАЙРЕН» відсутня.

73. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

74. Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18), від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18), від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170).

75. У ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

76. Судом першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі (аналогічні тим, які були вказані в запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду.

77. З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 01.10.2019 №0000951401 та №0000971401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 429 997 грн. 50 коп., у тому числі 5 143 998 грн. за основним платежем та 1 258 999 грн. 50 коп. за штрафними санкціями не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

78. Так, підставою касаційного оскарження позивач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказівкою про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

79. Суд звертає увагу на те, що обов`язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

80. Проте подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

81. Щодо витрат на правову допомогу за касаційний розгляд справи, Суд враховує таке.

82. Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

83. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

84. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

85. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

86. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

87. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

88. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

89. Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

90. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

91. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

92. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

93. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

94. Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

95. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

96. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

97. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

98 Так, зі змісту заяви (клопотання) про відшкодування витрат на правничу допомогу вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі представником позивача оцінено у 21281,71 грн.

99. На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу до суду надано Договір про надання правової допомоги №1906 від 27 лютого 2019 року, а також, додаткова угода до нього № 20 від 03 серпня 2020 року; платіжне доручення № 536 від 01 жовтня 2020 року на суму 2181,71 грн

100. Проте представником позивача не надано Акт приймання - передачі наданих послуг, специфікація послуг, звіт про надання послуг тощо.

101. При цьому, Суд звертає увагу , що відповідні докази повинні містити конкретні висновки надання послуг з описом робіт (година +послуга= сума).

102. Крім того, надання юридичних послуг (правничої допомоги) на суму 2181,71 грн. за підготовку та направлення до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року не вимагало від представника позивача значної кількості часу, адже доводи поданого відзиву перекликаються з доводами позову та висновками суду першої та апеляційної інстанції.

103. Вартість послуг адвоката саме в суді касаційної інстанції, як того вимагає частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, наданими документами не підтверджується.

104. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

105. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

106. У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

107. Верховний Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, позивачем не надано до Суду належних документів, які підтверджують суму витрат на правничу допомогу, що унеможливлює вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

108. З огляду на викладене, Суд відмовляє у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат за надання послуг з правової допомоги у суді касаційної інстанції.

109. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

110. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

111. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

112. Керуючись статтями 3 328 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у цій справі залишити без змін.

3. Відмовити у задоволенні заяви представника позивача Кемінь Віталія Васильовича про стягнення судових витрат за надання послуг з правової допомоги у суді касаційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко