ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

справа №580/3501/19

адміністративне провадження №К/9901/5093/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року (судді Чаку Є.В., Федотов І.В., Коротких А.Ю.) у справі № 580/3501/19 за заявою приватного виконавця Бурмаги Євгена Анатолійовича про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 60073509 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У листопаді 2019 року приватний виконавець Бурмага Євген Анатолійович звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у якій просив замінити сторону виконавчого провадження ВП №60073509 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а саме вибулого боржника ОСОБА_2 на нового - ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця Бурмаги Є.А. перебуває виконавче провадження ВП № 60073509 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 4360, вчиненого 17 грудня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною щодо звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок житловою площею 302,3 кв. м, загальною площею 508,2 кв. м, а також споруди Б, Б'' споруди №№ 1-10; та земельну ділянку площею 0,3003 га, на якій розташований вказаний будинок, кадастровий номер 7124985200:02:002:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з 2014 року власником вказаного нерухомого майна є ОСОБА_1 . Приватний виконавець вважає, що оскільки іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна, то боржника у вказаному виконавчому провадженні слід замінити.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року заяву приватного виконавця Бурмаги Є.А. задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження ВП № 60073509 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а саме вибулого боржника ОСОБА_2 на нового - ОСОБА_1 .

Прийняття указаної ухвали суд першої інстанції мотивував тим, що відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву приватного виконавця Бурмаги Є.А. про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 60073509 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження ВП №60073509 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а саме: вибулого боржника ОСОБА_2 на нового - ОСОБА_1 .

Приймаючи означену ухвалу, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні ВП № 60073509, однак скасував ухвалу суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права в частині неповідомлення належним чином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (боржника у виконавчому провадженні) про дату, час та місце розгляду заяви.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

На постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення у частині задоволення заяви приватного виконавця Бурмаги Є.А. про заміну боржника у виконавчому провадженні ВП № 60073509, а в іншій частині - залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права - статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Окрім того, скаржник вказує на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах ,викладеного у постанові Верховного Суду від 24 червня 2019 року у справі № 805/4082/17-а.

Скаржник уважає, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнює правові наслідки, що виникли у зв`язку з набуттям права власності на предмет іпотеки іншою особою, зі змістом договору уступки боргу чи змістом правонаступництва, а посилання суду на статтю 23 Закону України «Про іпотеку» є безпідставними, оскільки зазначена норма регулює інші правовідносини, а перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи не є правонаступництвом. Також апеляційним судом не враховано, що у разі невідповідності боржника та майна у виконавчому документі, на підставі якого відкрито виконавче провадження, виконавець повертає виконавчий документ стягувачу, а не здійснює заміну боржника у виконавчому провадженні.

Ухвалою від 18 лютого 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Приватний виконавець Бурмага Є.А. відзив на касаційну скаргу не подав, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою від 29 червня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII; у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Положення статті 379 КАС України визначають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З викладеного висновується, що на стадії виконавчого провадження сторони набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з іпотечним договором № 04/І-241 від 18 серпня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 17 грудня 2010 року вчинено виконавчий напис № 4360 щодо звернення стягнення на житловий будинок житловою площею 302,3 кв. м, загальною площею 508,2 кв. м, а також споруди Б, Б'' споруди №№ 1-10; та земельну ділянку площею 0,3003 га, на якій розташований вказаний будинок, кадастровий номер 7124985200:02:002:0001.

Відповідно до іпотечного договору та виконавчого напису нотаріуса майно належить ОСОБА_2 та передане в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 1189 від 18 серпня 2005 року, укладеним між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 181122594 від 16 вересня 2019 року у Державному реєстрі Іпотек 11 серпня 2009 року за реєстраційним номером 2303553 зареєстровано обтяження на житловий будинок, позначений в технічній документації на плані присадибної ділянки літ. "А-2" з мансардою та басейном, цегляний, загальною площею 508,2 кв. м, житловою площею 302,3 кв. м, має господарські будівлі та споруди: гараж під літ. "Б" цегляний, огорожа під № 1-5, свердловина під № 6, зливна яма під № 8-10, літня кухня під літ. "Б", басейн під № 7 за адресою: АДРЕСА_1 , тип обтяження - іпотека, підстава - договір про внесення змін до іпотечного договору № 1807 від 11 серпня 2009 року.

Між тим, у подальшому, житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 2 251 750,00 грн, який придбаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кредит у відповідності до кредитного договору № 1189 від 18 серпня 2005 року та який обтяжено іпотекою відповідно до договору іпотеки № 04/І-241 від 18 серпня 2005 року, земельну ділянку площею 0,3003 га, кадастровий номер 7124985200:02:002:0001 виділено та визнано право власності за ОСОБА_1 згідно рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2010 року у справі № 2-1810/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк, про розподіл майна подружжя.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 181122594 від 16 вересня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 425746271249 наявний запис про об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого згідно з записом про право власності № 6598867 від 01 серпня 2014 року є ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 189122131 від 18 листопада 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 264694071249 наявний запис про об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,3003 га, кадастровий номер 7124985200:02:002:0001, власником якого згідно з записом про право власності № 4217617 від 08 січня 2014 року є ОСОБА_1 .

За змістом статті 3 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV, тут - у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону № 898-IV (у редакції, чинній на час звернення приватного виконавця із заявою) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, в силу законодавчих норм іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

З огляду на це колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що на житловий будинок та земельну ділянку, які є предметом договору іпотеки № 04/І-241 від 18 серпня 2005 року, власником яких є ОСОБА_1 , поширюється дія іпотеки.

У контексті такого висновку колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24 червня 2019 року у справі № 805/4082/17-а, оскільки в цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» просило замінити сторону виконавчого провадження, а саме боржника за договором застави ОСОБА_3 , який без згоди заставодержателя відчужив предмет застави іншій особі.

Суд зауважує, що іпотека є різновидом застави, і пов`язані з ними відносини мають різне нормативне регулювання.

Верховний Суд наголошує, що у розглядуваній справі суть спірних правовідносин полягає у заміні сторони виконавчого провадження, а саме боржника за договором іпотеки. Безумовно, іпотека, поряд із заставою, є видом забезпечення виконання зобов`язань, однак передбачає таке забезпечення нерухомими майном. При цьому, правове регулювання іпотечних правовідносин визначається спеціальним законом - Законом України «Про іпотеку», який містить ряд особливостей правового регулювання порівняно із правовідносинами, які виникають із такого виду забезпечення виконання зобов`язань, як застава.

Відтак, висловлена у справі № 805/4082/17-а правова позиція Верховного Суду не підлягає застосуванню при вирішенні справи, що розглядається, оскільки не є релевантною спірним правовідносинам.

Стосовно посилань у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/3901/16-ц, то колегія суддів уважає, що скаржник неправильно тлумачить висновок Суду, зроблений у даній справі.

У названій постанові Верховний Суд зазначив, що у випадку визнання права власності на предмет іпотеки за одним із подружжям або за особою, яка проживає з іншою особою однією сім?єю без реєстрації шлюбу, то тут до нового набувача не переходить право власності на предмет іпотеки після укладення договору іпотеки, оскільки вважається, що така особа набула право на майно у період первинного придбання майна.

Тобто, в даному випадку мається на увазі те, що якщо на момент придбання предмета іпотеки особа перебувала в шлюбі або проживала з іншою особою однією сім?єю без реєстрації шлюбу, то інший із цих осіб уже набув право на предмет іпотеки, а тому, відповідно, до такої особи право власності на предмет іпотеки не переходить.

Підсумовуючи викладене та враховуючи положення частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII, статті 379 КАС України у взаємозв`язку з приписами статті 23 Закону № 898-IV та фактичними обставинами справи, Верховний Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні ВП № 60073509, а саме вибулого боржника ОСОБА_2 на нового - ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Таким чином у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року залишити без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 580/3501/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак О.В. Калашнікова