ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2023 року

м. Київ

справа № 580/3531/19

касаційні провадження № К/9901/29085/20 № К/9901/20175/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Київської митниці Держмитслужби та Офісу великих платників податків ДФС

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року (головуючий суддя - Кульчицький С.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.)

у справі № 580/3531/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво»

до Офісу великих платників податків ДФС,

Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво» (далі - ТОВ «Уманьпиво»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС; відповідач-1) та Київської митниці Держмитслужби (далі - митниця; відповідач-2), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2019 року № 0004201403 та від 21 червня 2019 року № 0004211403.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 06 березня 2020 року позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 липня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Митниця та Офіс ВПП ДФС звернулися до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідачі посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошують на тому, що постачальником Фірмою «Kronenbrauerei Offenburg GmbH» зменшено оцінену вартість обладнання на суму 217750,00 Євро, яка є його частиною, що припадає на вартість проведених робіт (наданих послуг) позивачем з демонтажу обладнання без отримання плати за їх проведення, тобто здійснено обмін частини оціненої вартості товарів - «комплектне обладнання пивзаводу» на надані послуги (виконані роботи) з демонтажу обладнання: безвалютний обмін, міжнародний обмін товарами, послугами та іншими результатами діяльності, не опосередкований платежами в іноземній валюті. Звертають увагу на те, що матеріали, надіслані митними органами Федеративної Республіки Німеччини, спростовують позицію позивача, а також зазначають про відсутність інформації про надання оптової знижки в договорі.

Крім того, митниця вказує про безпідставне задоволення судом першої інстанції вимоги платника щодо стягнення з відповідачів судових витрат, пов`язаних із підготовкою справи до розгляду, в сумі 90472,02 грн на відрядження представника до Федеративної Республіки Німеччини, оскільки пов`язаність цих витрат зі справою не доведено, а необхідність витрат не обґрунтовано.

Верховний Суд ухвалами від 23 листопада 2020 року та від 30 квітня 2021 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами митниці та Офісу ВПП ДФС відповідно.

28 грудня 2020 року та 27 травня 2021 року від позивача надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких він зазначив, що доводи касаційних скарг не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем-1 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Уманьпиво» щодо правильності визначення бази оподаткування, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за 63 митними деклараціями, за якими від відправника Фірми «Kronenbrauerei Offenburg GmbH» на митну територію України імпортовано «комплектне обладнання пивзаводу», за результатами якої складено акт від 27 травня 2019 року № н23/19/28-10-14-03-03/0005380243.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Уманьпиво» та Фірмою «Kronenbrauerei Offenburg GmbH» укладено договір купівлі-продажу від 20 жовтня 2016 року, відповідно до умов якого нерезидент продає позивачу бувший у використанні товар, що належить йому на праві власності, а саме - «комплектне обладнання пивзаводу № 21139».

Сумарна фактурна вартість товару з урахуванням укладеного додатка до договору склала 907000,00 Євро.

Згідно з пропозицією Фірми «Kronenbrauerei Offenburg GmbH» щодо продажу «комплектного обладнання пивзаводу» від 14 жовтня 2016 року початкова ціна для позивача з 1250000,00 Євро знижена до 880000,00 Євро. За змістом цього листа вказана пропозиція щодо зменшення ціни купівлі-продажу обумовлена прагненням контрагента продати обладнання в цілому.

Посередником при зазначеній операції купівлі-продажу виступала Фірма «Hammer GmbH-Brauerei - und Getrankeindustrieberatіeberatung», яка організувала митне оформлення для німецького підприємства-постачальника.

Обладнання для пивоварні початково оцінено Фірмою «Hammer GmbH-Brauerei - und Getrankeindustrieberatіeberatung» на рівні 1124750,00 Євро.

Фірма «Hammer GmbH-Brauerei - und Getrankeindustrieberatіeberatung» доручила здійснення митного оформлення Фірмі «DHL Freight GmbH», якою в експортних деклараціях подано оцінену вартість.

Вартість 65 митних декларацій, оформлених митними органами Федеративної Республіки Німеччини за обробленими даними, складає 1125400,00 Євро, в яких подана оцінена вартість «комплектного обладнання пивзаводу».

У період з 10 грудня 2016 року по 10 червня 2017 року митницею здійснено митне оформлення товару - «комплектне обладнання пивзаводу», відправником якого виступала Фірма «Kronenbrauerei Offenburg GmbH», за 63 митними деклараціями. Сумарна фактурна вартість товару згідно з вказаними митними деклараціями склала 907000,00 Євро.

Натомість, згідно з даними, отриманими від митних органів Федеративної Республіки Німеччини, оцінена вартість обладнання - це вартість обладнання, до якої входить вартість демонтажу, що готове до реалізації за місцем розташування продавця. Оцінена вартість обладнання Фірмою «Hammer GmbH-Brauerei - und Getrankeindustrieberatіeberatung» складає 1124750,00 Євро. Фірма «Hammer GmbH-Brauerei - und Getrankeindustrieberatіeberatung» не є стороною укладеного договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2016 року та відповідно до наданих до перевірки документів не приймає участі в розрахунках. Фірма «Hammer GmbH-Brauerei - und Getrankeindustrieberatіeberatung» доручила митне оформлення Фірмі «DHL Freight GmbH» та передала їй дані щодо оціненої вартості обладнання (дані згідно з прайс-листом). Митними органами Федеративної Республіки Німеччини в підтвердження оціненої вартості «комплектного обладнання пивзаводу» надано Price list Brewery-Eguipment Object № 21139.

В акті вказано, що вартість 65 митних декларацій, оформлених митними органами Федеративної Республіки Німеччини, за обробленими даними складає 1125400,00 Євро, в яких подана оцінена вартість «комплектного обладнання пивзаводу». Згідно з умовами договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2016 року послуги щодо спеціалізованого демонтажу обладнання повинні бути виконані позивачем самостійно, за власні кошти. Платником проведено демонтаж «комплектного обладнання пивзаводу», яке на час виконання робіт (послуг) належало нерезиденту на праві власності. Після здійснення ТОВ «Уманьпиво» робіт з демонтажу «комплектного обладнання пивзаводу» та здачі його власнику обладнання разом з територією робіт, останнім передано у власність позивача обладнання за ціною демонтованого.

Визначена частина вартості робіт з проведеного демонтажу в загальній оціненій вартості обладнання складає 217750,00 Євро, що є різницею між оціненою вартістю обладнання та ціною демонтованого обладнання згідно з умовами договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2016 року.

Фірмою «Kronenbrauerei Offenburg GmbH» зменшено оцінену вартість обладнання на 217750,00 Євро, визнану як частина оціненої вартості обладнання, що припадає на вартість проведених робіт (наданих послуг) платником з демонтажу обладнання без отримання оплати за їх проведення, тобто здійснено обмін частини оціненої вартості товарів «комплектне обладнання пивзаводу» на надані послуги (виконані роботи) з демонтажу обладнання: безвалютний обмін, міжнародний обмін товарами, послугами та іншими результатами діяльності, не опосередкований платежами в іноземній валюті.

Виходячи з наведеного, встановлено заниження позивачем сукупної митної вартості товарів за 63 вантажними митними деклараціями, за якими від відправника Фірми «Kronenbrauerei Offenburg GmbH» на митну територію України імпортовано «комплектне обладнання пивзаводу», на 217750,00 Євро.

У зв`язку з цим контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Уманьпиво» вимог частин четвертої - сьомої статті 58 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України), пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) та прийняв податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2019 року № 0004211403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, в розмірі 223748,79 грн за основним платежем та 55937,21 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 21 червня 2019 року № 0004201403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, в розмірі 909059,27 грн за основним платежем та 227264,83 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За правилами пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частина третя статті 318 МК України при цьому передбачає, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За правилами статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючі органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право проводити документальні перевірки після завершення процедури митного оформлення та випуску товарів. При цьому, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника.

У спірній ситуації підставою для збільшення позивачу сум грошових зобов`язань з ввізного мита та податку на додану вартість послугував висновок відповідача-1 про те, що позивачем занижено сукупну митну вартість товарів за 63 митними деклараціями, за якими від відправника Фірми «Kronenbrauerei Offenburg GmbH» на митну територію України імпортовано «комплектне обладнання пивзаводу», на 217750,00 Євро. Вказаний висновок ґрунтується на наданій країною походження товару інформації про те, що різниця між оціненою вартістю в експортних деклараціях і ціною продажу є результатом дуже великих витрат на демонтаж вказаного обладнання, здійснений платником, як безвалютний обмін, міжнародний обмін товарами, послугами та іншими результатами діяльності, не опосередкований платежами в іноземній валюті.

Водночас листом Генеральної митної дирекції Директората VIII Митної кримінальної поліції Федеративної Республіки Німеччини від 12 вересня 2019 року Державну фіскальну службу України повідомлено, що фактична вартість обладнання для пивоваріння складає 880000,00 Євро, що було підтверджено через перелічення надходження платежів. Обладнання для пивоваріння було задекларовано на експорт Фірмою «DHL Freight GmbH». На час транспортування транспортна фірма не знала, що з початково оціненої вартості товарів у розмірі 1125400,00 Євро вираховано витрати на демонтаж. З цієї причини вартість товарів згідно з експортними деклараціями складає 1125400,00 Євро. Пізніше коригування вартості товару в експортних деклараціях не відбувалося. Перевірка правильності поданої вартості товару відбулася лише шляхом перевірки рахунків та належних до цього надходжень платежів головною митницею Льоррах. З цієї підстави, як зазначено в листі, вартість товарів, що перелічені у 63 експортних деклараціях, є неправильними і тому не годяться для обрахування митних зборів в Україні. Оскільки рахунок та надходження оплати були перевірені відповідальною головною митницею, лише вони є належними в якості підстави для обрахування митних зборів.

З огляду на наведену інформацію уповноваженого органу іноземної держави відповідачем-1 безпідставно не враховано рахунок-фактуру від 20 жовтня 2016 року № 201016 на суму 880000,00 Євро та рахунок-фактуру від 19 квітня 2017 року № 608038 на суму 27000,00 Євро, на підставі яких позивач задекларував митну вартість товару за першим методом за ціною договору.

Правильність визначення платником митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачами. Зокрема, в митниці була наявна в розпорядженні інформація щодо митного оформлення (декларування) товару, заявленого ТОВ «Уманьпиво» до митного оформлення за митною вартістю, визначеною за основним методом. Однак, відповідачем-2 не здійснено будь-яких коригувань митної вартості, задекларованої в 63 спірних митних деклараціях.

За таких обставин висновок судових інстанцій про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Проте, на переконання Суду, стягнення судових витрат, пов`язаних із підготовкою до розгляду справи, в сумі 90470,02 грн є передчасним.

Так, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою цієї ж статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У розглядуваній ситуації судами констатовано, що позивачем понесено витрати в сумі 90470,02 грн на оплату таблиці експортних декларацій та відрядження представника позивача до місцезнаходження контрагента Фірми «Kronenbrauerei Offenburg GmbH». Проте, не зазначено, якими доказами підтверджено зазначену суму судових витрат, пов`язаних із підготовкою до розгляду справи, та не перевірено необхідність відрядження представника платника до місцезнаходження контрагента Фірми «Kronenbrauerei Offenburg GmbH» саме в межах даного судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДФС та митниці солідарно на користь ТОВ «Уманьпиво» судових витрат, пов`язаних із підготовкою до розгляду справи, в сумі 90472,02 грн з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 351 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Київської митниці Держмитслужби та Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС та Київської митниці Держмитслужби солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво» судових витрат, пов`язаних із підготовкою до розгляду справи, в сумі 90472,02 грн.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова