№ 580/379/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 580/379/19

провадження № 61-7218св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2020 рокуу складі колегії суддів: Орлова І. В., Левченко Т.А., Собини О. І.,у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто просто», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ТОВ «Авто Просто» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу, в обґрунтування якого посилалось на те, що 22 січня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_3 , як учасником системи, було укладено угоду № 345774 та підписано додатки № 1 і № 2 щодо придбання ОСОБА_3 автомобіля марки Chevrolet AVEO базової комплектації в рамках організованої позивачем в Україні системи надання послуг «Авто Так». 20 червня 2011 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про зміну моделі автомобіля на Daewoo TF 690024, 2011 року випуску, отримав його та зареєстрував на своє ім`я 25 червня 2011 року у Лебединському відділенні РЕР Управління ДАІ УМВС України у Сумській області. В свою чергу ОСОБА_3 зобов`язався оплатити вартість автомобіля та вартість наданих послуг шляхом сплати 120-ти щомісячних внесків.

14 червня 2011 року між ТОВ «Авто Просто», як кредитором, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , як поручителями, було укладено нотаріально посвідчений договір поруки (реєстровий номер 1980). Згідно з умовами цього договору поручителі зобов`язались у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_3 усіх зобов`язань останнього, що виникли за угодою № 345774. Договором від 20 червня 2011 року були внесені зміни до договору поруки від 14 червня 2011 року. Зазначеними змінами дію договору поруки подовжено на строк до 31 січня 2024 року. З вересня 2018 року ОСОБА_3 припинив сплачувати щомісячні внески. Відповідачі зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконали, що призвело до виникнення заборгованості.

Позивач ТОВ «Авто Просто» просив суд стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3 та поручителів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 101 823,05 грн, яка виникла за договором станом на січень 2019 року ( а. с. 3-7, т. 1).

У березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Авто Просто» про визнання договорів недійсними, в обґрунтування якого посилались на те, що 22 січня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» і ОСОБА_3 , було укладено угоду з додатками 1 і 2 за № 345774 про надання послуг з придбання автомобіля.

14 червня 2011 року між товариством та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , було укладено договір поруки, за яким вони зобов`язалися відповідати за зобов`язаннями по вищезазначеній угоді.

20 червня 2011 року було укладено додаткову угоду до договору поруки від 14 червня 2011 року в частині зміни строку дії основного договору.

У період з 31 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року ОСОБА_3 , який зобов`язувався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля шляхом сплати 120 щомісячних платежів, регулярно здійснював виплату коштів за автомобіль позивачу, а у 2017 та в 2018 роках здійснював не регулярні платежі, потім виплату коштів припинив взагалі, автомобіль продав, а сам виїхав за кордон, де перебуває і на цей час. Будь які стосунки зі сторонами по цивільній справі не підтримує.

Угода від 22 січня 2011 року № 345774 укладена між ТОВ «Авто Просто» і ОСОБА_3 , з порушенням положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», принципу добросовісності, справедливості та з порушенням як прав основного боржника так і їх прав як поручителів.

Угода про надання послуг від 22 січня 2011 року № 345774 з додатками № 1 і 2 укладена з порушенням норм матеріального права, зокрема частин першої та третьої статті 203 215 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» та вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12 липня 2001 року, оскільки при укладенні спірної угоди ні боржнику ОСОБА_3 , ні поручителям ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , не було доведено до відома реальні умови надання даної фінансової послуги.

На момент укладення спірної угоди ТОВ «Авто Просто» не володів ліцензією на право укладення даної угоди. Окрім того, шляхом укладення угоди, ТОВ «Авто Просто» ввело ОСОБА_3 , і поручителів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в оману та допустило нечесну підприємницьку діяльність, порушило принцип добросовісності та справедливості. Крім того, договір фінансового лізингу не посвідчений нотаріально. Недобросовісним і не справедливими та такими що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та такі що завдають шкоди споживачеві є ті умови угоди від 22 січня 2011 року з додатками 1 і 2 якими передбачено право ТОВ «Авто Просто» постійно змінювати його істотні умови, в частині принципу остаточного визначення Поточної ціни отриманого автомобіля в залежності від зміни виробництва автомобіля чи припинення їх продажів, застосування аналогії цін на автомобілів по маркам, модифікаціям, комплектації, тобто постійної зміни Ціни Автомобіля зазначеної при отриманні автомобіля до повного внесення його вартості, (ст. 9 додатку 2) Боржник ОСОБА_3 і поручителі фізично не в змозі шляхом внесення 120 платежів, сплатити вартість отриманого автомобіля, який був оцінений в сумі 92 960 грн, а станом на 13 серпня 2018 року його аналог виробництва RAVON становив - 298 935 грн, згідно Розрахунку товариства. Вказане свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителів, згоду на яке поручителі не надавали.

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просили суд визнатинедійсними:

- угоду від 22 січня 2011 року № 345774, з додатками 1 і 2 , який укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Просто»,

- договір поруки від 14 липня 2011 року і додатковий договір внесення змін до договору поруки від 20 червня 2011 року укладені між та ТОВ «Авто Просто» і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ( а.с.49-55, том 1).

25 березня 2019 року ухвалою Лебединського районного суду до спільного розгляду з первісним позовом був прийнятий зустрічний позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ТОВ «Авто Просто».

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 25 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Авто Просто» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за угодою № 345774 в розмірі 101 823 грн відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Авто Просто», третя особа - ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним угоду від 22 січня 2011 року № 345774 з додатками № 1 і № 2, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Просто».

Визнано недійсним договір поруки від 14 червня 2011 року і додатковий договір від 20 червня 2011 року, укладений між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Так, відмову у задоволенні первісного позову суд першої інстанції мотивував тим, що угода № 345774 від 22 січня 2011 року та договір поруки є недійсними, оскільки укладені з порушенням положень Закону України «Про захист прав споживачів», принципів добросовісності і справедливості, та з порушенням поручителів.

Задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що боржнику ОСОБА_3 та його поручителям не були доведені реальні умови надання фінансової послуги і зокрема, вартість автомобіля та сума платежів яка розраховується з вартості. Умови основного договору з додатками, якими передбачено право ТОВ «Авто Просто» постійно, на власний розсуд змінювати його істотні умови і зокрема, визначати Поточну ціну отриманого автомобіля в залежності від зміни виробництва автомобілів чи припинення їх продажів, застосовувати аналогію цін на автомобілі по маркам, модифікаціям, комплектації, суд визнав недобросовісними, несправедливими і такими, що призвели до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін і завдали шкоди споживачеві. Суд першої інстанції констатував наявність підстав для визнання договору недійсним відповідно до статей 203 215 ЦК України, оскільки угода від 22 січня 2011 року № 345774 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару та Додатки 1 та 2, містить явно несправедливі умови у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також суд виходив з того, що оспорювана угода фактично є договором фінансового лізингу, відносно якого не дотримано вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, а діяльність ТОВ «Авто Просто» на момент укладення угоди носила ознаки фінансових послуг, проте позивач не мав відповідної ліцензії на надання таких послуг.

Постановою Сумського апеляційного суду від 19 березня 2020 року скасовано рішення Лебединського районного суду Сумської області від 25 жовтня 2019 року та ухвалено нове судове рішення.

Позов ТОВ «Авто Просто» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ТОВ «Авто Просто» заборгованість за угодою № 345774 від 22 січня 2011 року у розмірі 101 823, 05 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Авто Просто» про визнання недійсними договорів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що угода № 345774 за своєю правовою природою є договором з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, а не договором фінансового лізингу. Договори, предметом яких є надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, не підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Оскільки автомобіль можна викупити лише за дійсною вартістю на момент викупу, яка в залежності від ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого позивачу раніше, визначення щомісячних внесків та інших платежів у відповідності до ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, а тому не є несправедливими умовами у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Зміни поточної вартості автомобіля передбачені умовами угоди і обумовлені зміною вартості автомобіля протягом дії угоди, а тому вони не призвели до зміни обсягу відповідальності поручителів і припинення поруки, оскільки поручителі, підписавши договір поруки, на такі зміни надали свою згоду.Таким чином, доводи зустрічного позову про те, що відбулась зміна основного зобов`язання без згоди поручителів, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності є безпідставними, оскільки з підписанням договору поруки було надано згоду на такі зміни. Звернувшись з позовом 06 лютого 2019 року шестимісячний строк для звернення до поручителів ТОВ «Авто Просто» не порушило.

Висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ «Авто Просто» на момент укладення договору з ОСОБА_3 законодавчо зобов`язувалося мати ліцензію, є необґрунтованими і такими, що не відповідають висновкам Верховного Суду України, які зазначені у постанові від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано з Лебединського районного суду Сумської області матеріали цивільної справи № 580/379/19.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржники просили суд скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Скаржники як на підстави касаційного оскарження, посилаються на те, що:

1. суд апеляційної інстанції застосував норму матеріального права без врахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: суд апеляційної інстанції не взяв до уваги пункт 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтю 227 ЦК України (пункт перший частини другої статті 389 ЦПК України);

2. судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму права за відсутності правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: не застосовано положення статей 251 252 ЦПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

3. суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності належним чином повідомленого про дату, час та місце слухання справи відповідача ОСОБА_3 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Окрім того, касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не зупинив апеляційне провадження до розгляду кримінальної справи щодо обвинувачення ОСОБА_3 за незаконний продаж автомобіля, який перебував під приватним обтяженням у ТОВ «Авто Просто». У разі доведення винних дій ОСОБА_3 , поручителі будуть звільнені від виконання зобов`язання за оспорюваними угодою та договором поруки.

Суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки збільшенню обсягу відповідальності поручителів через те, що відбувалась зміна початкової та поточної ціни автомобіля, та зміна його марки.

Відзив на касаційну скаргу ТОВ «Авто Просто» мотивовано тим, що доводи касаційної скарги щодо необхідності отримання ліцензії ТОВ «Авто Просто» на здійснення діяльності з адміністрування придбання товарів у групах є необґрунтованими та суперечать правовим позиціям Верховного суду у постановах від 23 травня 2018 року, провадження № 61-5729св18, від 11 вересня 2013 року провадження № 6-40цс13. Угода № 345774 за своєю природою є договором з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, а не договором фінансового лізингу, як помилково зазначає в своїй позовній заяві позивач, відповідно обов`язковому нотаріальному посвідченню не підлягають. Оскільки поручителі погодились з умовами договору щодо способу визначення грошових зобов`язань боржника за угодою, тому ТОВ «Авто Просто» не зобов`язане було інформувати поручителів про кожен факт зміни поточної ціни автомобіля, оскільки це не є зміною основного зобов`язання та, відповідно не змінює обсягу відповідальності поручителів.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 22 січня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_3 , як учасником системи, укладено угоду № 345774 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару - автомобіля (а. с. 8, т. 1).

Предметом договору було надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто Так». Угоду укладено шляхом її підписання сторонами разом з додатками № 1 та № 2, які є невід`ємними частинами договору.

ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_3 в статті 2 додатку № 2 до угоди погоджено, що розмір кожного повного щомісячного внеску (у тому числі адміністративних витрат) визначатиметься у відсотках до встановленої щомісячно Виробником чи Імпортером актуальної ціни автомобіля. Також відповідно до термінології, поточна ціна автомобіля - ціна Автомобіля, яка встановлюється Виробником та/або Імпортером та/або Дистриб`ютором в останній робочий день кожного місяця та є основою розрахунку розміру складових Повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою.

Додатком № 1 до угоди № 345774 сторони погодили марку автомобіля та його модель, а також поточну ціну автомобіля, а саме: транспортний засіб автомобіль Cevrolet Aveo, вартістю 92 960 гривень (а.с. 9, т. 1). ОСОБА_3 зобов`язався сплатити винагороду за послуги, пов`язані із включенням до системи «Авто Так» та формуванням групи у сумі 3 346,56 гривень. Як учасник ОСОБА_3 зобов`язувався щомісяця сплачувати: цілий чистий внесок - 0,8333 %, внесок в оплату послуг - 0,38 % та ПДВ, плату за право на отримання автомобіля - 3 % + ПДВ, щомісячний внесок в оплату страхового платежу 0,065%.

Додатком № 2 до угоди № 345774 сторони погодили інші умови договору, а саме: щодо розрахунку та сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, призначення внесків (ст. 2 Додатку); щодо авансових внесків та дострокового завершення графіку внесків (ст.3 Додатку); щодо права вибору моделі автомобіля (ст. 7 Додатку); щодо заміни, припинення випуску або припинення продажу марки та/або моделі автомобіля, зазначених в угоді (ст. 9 Додатку), та інші умови (а. с. 10-12, т. 1).

27 травня 2011 року ОСОБА_3 обрав автомобіль марки Daewoo TF690024, який 25 червня 2011 року зареєстрував за собою з отриманням Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. На вказаний автомобіль Daewoo НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 на підставі договору застави від 25 червня 2011 року накладено обтяження у вигляді заборони відчуження строком до 08 серпня 2021 року (а. с. 18-19,186 , т. 1).

Згідно з розрахунком станом на січень 2019 року ОСОБА_3 сплатив за договором 169 101,24 гривень, заборгованість складає 101 823,05 гривень, останній платіж внесено 13 серпня 2018 року ( а. с. 15-17, т.1).

14 червня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_6 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за умовами якого поручителі зобов`язались солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 в повному обсязі зобов`язань, що виникають з угоди № 345774, а в разі їх невиконання - відповідати перед ТОВ «Авто Просто» як солідарні боржники. Договором поруки, зокрема передбачено, що розмір забезпечених порукою вимог кредитора до боржника дорівнює сумі всіх повних внесків та інших передбачених угодою платежів, що підлягають сплаті боржником. На момент підписання договору поруки розмір забезпечених порукою вимог складав 96 868,12 гривень ( а. с. 13, т. 1).

20 червня 2011 року у договір поруки від 14 червня 2011 року були внесені зміни, а саме: строк дії цього договору продовжено до 31 січня 2024 року (а. с. 14, т. 1).

Автомобіль Daewoo НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 на підставі договору застави від 25 червня 2011 року має обтяження у вигляді заборони його відчужувати строком до 08 серпня 2021 року (а. с.186, т. 1).

17 серпня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200090000352 внесені відомості по частині 1 статті 388 КК України на підставі матеріалів правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення кримінальних правопорушень, щодо продажу ОСОБА_3 автомобіля, який знаходиться у Державному реєстрі обтяжень, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200090000352 (а.с.221, т.1).

Постановами старшого слідчого СВ Лебединського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області від 27 вересня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано потерпілими у кримінальному провадженні № 12019200090000352 (а. с. 222,223, т.1).

Порука з підстав частини четвертої статті 559 ЦК України не припинилась.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Щодо правової природи договору

За договором лізингу, відповідно до статті 806 ЦК України, одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі змістом вказаної норми права в лізинг лізингоодержувачу лізингодавець передає у користування майно, яке належить йому на праві власності або спеціально придбане ним для такої передачі. У будь-якому випадку предмет лізингу перед передачею лізингоодержувачу має належати лізингодавцю на праві власності, і передається лізингоодержувачу у користування на певний строк, з можливістю подальшого набуття права власності.

Спірним договором передбачено, що ТОВ «Авто Просто» надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання в групах. Тобто, за умови виконання сторонами всіх договірних зобов`язань, учасник від третьої особи, а не від відповідача, набуває право власності, а не тимчасового користування, на замовлений ним автомобіль.

Предметом договору, укладеного сторонами, є надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто Так».

Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до пункту 11-1 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг) є фінансовою послугою, а не договором лізингу.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 126/1105/16-ц та від 22 квітня 2020 року у справі № 570/43958/18. Підстав відступати від вказаних висновків колегія суддів не вбачає.

Неспроможними є доводи касаційної скарги про те, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, нотаріально не посвідчувався, що є самостійною підставою для визнання його недійним, з огляду на те, що предметом оспорюваного договору є надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників справи, що за своєю суттю не є договором фінансового лізингу. Вимог щодо обов`язкового нотаріального посвідчення вказаного договору немає.

Щодо необхідності отримання ліцензії ТОВ «Авто Просто»

Доводи касаційної скарги про те, що станом на момент укладення оспорюваного договору ТОВ «Авто Просто» не володіло ліцензією, а тому не мало права укладати угоду з надання фінансових послуг, є необґрунтованими з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 02 червня 2011 року № 3462-IV, введеного в дію з 09 січня 2012 року, внесено зміни до частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено пунктом 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Таким чином, на момент укладання сторонами оспорюваної угоди (22 січня 2011 року) законодавством не вимагалося наявність ліцензії на здійснення ТОВ «Авто Просто» такого виду фінансової діяльності як придбання товарів у групах. Ліцензія на цей вид діяльності була отримана ТОВ «Авто Просто» 15 січня 2013 року в межах строку, встановленого Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» у редакції від 02 червня 2011 року ( а.с.123, том 1).

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 752/5984/16-ц.

Щодо припинення договору поруки з підстав частини першої статті 559 ЦК України

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель(частини перша та друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Отже, правове значення має, чи відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя під час виконання боржником основного зобов`язання.

Предметом укладеної 22 січня 2011року угоди є надання послуг, спрямованих на придбання автомобілю, а не продаж самого автомобіля. За угодою про надання послуг за системою «АвтоТак» послуги почали надаватися з моменту підписання угоди за визначеними в додатку № 1 до угоди цінами у відсотках від взаємно обраного критерію - ціни автомобіля, що діє в місяці сплати. Такий спосіб визначення ціни погоджений між учасником та ТОВ «Авто Просто» шляхом підписання угоди. Механізм визначення ціни автомобіля детально викладений в Правилах функціонування системи придбання в групах «Авто Так» (додаток № 2 до угоди).

Розмір оплати послуг (адміністративні витрати) встановлений у відсотках, а не в твердій сумі. Позивачем та відповідачем ОСОБА_3 в статті 2 додатку № 2 до угоди погоджено, що розмір кожного повного щомісячного внеску (у тому числі адміністративних витрат) визначатиметься у відсотках до встановленої щомісячно Виробником чи Імпортером актуальної ціни автомобіля. Також відповідно до термінології, поточна ціна автомобіля - ціна Автомобіля, яка встановлюється Виробником та/або Імпортером та/або Дистриб`ютором в останній робочий день кожного місяця та є основою розрахунку розміру складових Повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою.

Угодою не передбачено можливості зміни ціни послуг ТОВ «Авто Просто», оскільки ціна послуг погоджена між учасниками у відсотках від взаємно обраного критерію і складає узгоджений відсоток від поточної ціни автомобіля на весь період дії угоди між сторонами, а саме: щомісячний цілий чистий внесок - 0,8333 % від поточної ціни автомобіля, щомісячний внесок в оплату послуг - 0,38 % від поточної ціни автомобіля, щомісячний внесок в оплату страхового платежу - 0,065 % від Поточної ціни Автомобіля.

Відповідно до правовідносин, які виникли між сторонами, ОСОБА_3 отримав у власність обраний ним автомобіль до виплати його повної вартості, отже, за кошти, сплачені іншими учасниками системи, які ще не отримали автомобілі, проте мають потенційне право на це. Оскільки такі автомобілі можна викупити лише за дійсною вартістю на момент викупу, яка в залежності від ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого позивачу раніше, визначення щомісячних внесків та інших платежів у відповідності до ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, а тому не є несправедливими умовами у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з додатком № 2 до угоди № 310064, який є невід`ємною її частиною, поточна ціна автомобіля - це ціна автомобіля, яка встановлюється виробником та/або імпортером та/або дистриб`ютором в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою.

Відповідно до пункту 2.1 додатку № 2 поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється «Авто Просто» виробником та/або імпортером та/або дистриб`ютором.

Згідно з пунктом 3. 2 додатку № 2 розмір авансових внесків розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати.

Пунктом 2.5 договору поруки сторони погодили, що протягом дії договору у випадках зміни умов угоди, якщо можливість цих змін прямо передбачена угодою, у випадках зміни розміру зобов`язань, забезпечених порукою та/або зміни строків виконання зобов`язань, якщо такі зміни здійснюються на підставах, передбачених основним зобов`язанням, відповідні зміни вносяться лише до угоди, і не потребують внесення змін до цього договору. На внесення передбачених цим пунктом змін співпоручителі надають згоду під час підписання цього договору.

Зазначена умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які є вільними у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Зміни поточної вартості автомобіля передбачені умовами угоди і обумовлені зміною вартості автомобіля протягом дії угоди, а тому вони не призвели до зміни обсягу відповідальності поручителів і припинення поруки, оскільки поручителі, підписавши договір поруки, на такі зміни надали свою згоду.

Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 591/3876/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 205/16077/14 та від 26 вересня 2019 року у справі № 205/16077/14.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що відбулась зміна основного зобов`язання без згоди поручителів, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності є безпідставними, оскільки з підписанням договору поруки було надано згоду на такі зміни.

Посилання позивачів за зустрічним позовом на те, що зміна початкової ціни отриманого ОСОБА_3 автомобіля свідчить про збільшення розміру зобов`язань, не заслуговують на увагу, оскільки вказаною угодою не передбачено зобов`язання сплатити початкову ціну обраного автомобіля, а передбачено сплатити його вартість поточну, яка змінюється кожного місяця з урахуванням ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого позивачу раніше .

Щодо укладення угоди з порушенням положень Закону України «Про захист прав споживачів» принципу добросовісності, справедливості та з порушенням як прав основного боржника так і прав поручителів

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Предметом угоди від 22 січня 2011 року № 345774 є надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто Так», тому правовідносини, які виникають на підставі цього правочину, регулюються вищевказаним законом та іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункт 3);визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що «для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві».

Доводи позивача, що умовами оспорюваного договору передбачено можливість відповідача збільшувати ціну товару порівняно з тією, що погоджена сторонами на момент укладення договору, не заслуговують на увагу, оскільки ціна товару визначена сторонами у договорі та складає узгоджений відсоток від поточної ціни автомобіля на весь період дії договору, відповідач не має змоги самостійно встановлювати поточну ціну автомобіля, оскільки відповідно до умов договору поточна ціна автомобіля щомісячно повідомляється постачальником/виробником/імпортером автомобіля в останній робочий день кожного місяця.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 313/1464/15 зроблено висновок, що «такі умови договору узгоджуються із вимогами Положення про обов`язкові критерії та фінансові нормативи, а також вимоги, що обмежують ризики в діяльності фінансових компаній при наданні фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 08 серпня 2017 року № 3384, у пункті 34 якого передбачено, що у разі зміни поточної ціни товару адміністратор може змінювати розмір періодичних платежів та винагороди, які мають надалі вноситися учасниками групи з дати зміни поточної ціни товару, на умовах, у порядку та строки, визначені у договорі про адміністрування, при цьому раніше сплачена учасниками групи сума періодичних платежів та винагороди не перераховується і не підлягає додатковій оплаті у зв`язку зі зміною поточної ціни товару. Відповідно до правовідносин, які виникли між сторонами, позивач отримає у власність обраний ним автомобіль до виплати його повної вартості, отже, за кошти, сплачені іншими учасниками системи, які ще не отримали автомобілі, проте мають потенційне право на це. Оскільки такі автомобілі можна викупити лише за дійсною вартістю на момент викупу, яка в залежності від ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого позивачу раніше, визначення щомісячних внесків та інших платежів у відповідності до ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, а тому не є несправедливими умовами у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Доводи касаційної скарги щодо несправедливість умов договору у зв`язку з тим, що розмір кожного платежу визначається на час проведення оплати і залежить від поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати, є неспроможними, оскільки саме такі умови були погоджені сторонами при укладенні договору, і вони є зрозумілими. За змістом цих умов поточна ціна автомобіля - це ціна транспортного засобу, яка встановлена постачальником в останній робочий день кожного місяця, є змінною величиною, яка може змінюватися як у бік збільшення, так і у бік зменшення.

Визначення розміру щомісячних платежів у прив`язці до поточної ціни автомобіля, а не у прив`язці до інших чинників, наприклад зміни курсу валют, підвищення облікової ставник Національного банку України, рівня інфляції, які також можуть впливати на вартість товарів та послуг на ринку, не можна вважати несправедливими умовами договору.

За системою «Авто Так»транспортний засіб можна викупити лише за дійсною вартістю на момент викупу, яка в залежності від ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого учаснику раніше. Визначення щомісячних внесків та інших платежів відповідно до ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, а тому не є несправедливими умовами в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від

17 квітня 2019 року у справі № 357/13841/16-ц (провадження № 61-30638св18), від 22 травня 2019 року у справі № 285/1777/17 (провадження № 61-39721св18), та від 30 жовтня 2019 року у справі № 141/480/17 (провадження № 61-31528св18).

Крім того, поручитель не є споживачем послуг відповідача, а, навпаки, є особою, яка забезпечує відповідальність боржника у договорі, а сам договір поруки не є договором на придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, тому поручитель не може розглядатись як споживач послуг і на нього не може поширюватися дія Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачами за зустрічним позовом несправедливості умов угоди та застосування ТОВ «Авто Просто» нечесної підприємницької практики.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції повинен був зупинити апеляційне провадження до розгляду кримінальної справи щодо боржника ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки вирішення кримінальної справи не впливає на розгляд справи по суті первісного та зустрічного позовів.

Постановлення ухвали при відмову у зупиненні апеляційного провадження у протокольній (усній) формі не є процесуальним порушенням суду, оскільки така ухвала оскарженню не підлягає, відповідно і обов`язку постановляти її у письмовому вигляді цивільно-процесуальним законодавством не встановлено.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі відповідача ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки з вказаних підстав рішення суду апеляційної інстанції має право оскаржити тільки ОСОБА_3 .

Касаційна скарга не містить доводів щодо необґрунтованості стягнення з боржника та поручителів заборгованості у розмірі 101 823 грн, тому Верховний Суд не надає оцінку вказаному розміру заборгованості, який визначено судом апеляційної інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2020 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук