ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 580/3800/19
адміністративне провадження № К/9901/16690/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів Дашутіна І.В, Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про поновлення на роботі та стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Рідзеля О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Парінова А.Б., суддів: Єгорової Н.М., Ключковича В.Ю.)
УСТАНОВИВ:
I. Суть спору.
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби (далі - позивач) у Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління Держаної податкової служби у Черкаській області (далі - відповідач 2) у якому просив суд:
1.1. - скасувати наказ від 05.11.2019 № 380-о, яким його було звільнено;
1.2. - поновити його на посаді начальника управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області;
1.3. - зобов`язати відповідача 2 видати наказ про його призначення в порядку переведення на посаду начальника управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів Головного управління Держаної податкової служби у Черкаській області;
1.4. - зобов`язати відповідача 2 подати до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у 30-денний строк від дати набрання ним законної сили;
1.5. - стягнути з відповідача 1 або його правонаступників на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2019 по день постановлення судового рішення;
1.6. - стягнути з відповідача 1 або його правонаступників на користь позивача 30000 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач указує, що оскаржуваний наказ є протиправним та його звільнення незаконним з огляду на порушення процедури його звільнення за пунктом першим частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки відповідачами не було запропоновано йому іншої посади внаслідок реорганізації державного органу. Разом з цим, позивач указує, що при його звільненні не було враховано положення статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та в порушення вимог статті 43 КЗпП України його звільнення відбулось за відсутності попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої він є.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Черкаській області від 05.11.2019 №380-о про звільнення ОСОБА_1 .
3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області.
3.3. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2019 по 31.03.2020 в сумі 57635, 65 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача, а тому наказ відповідача 1 від 05.11.2019 № 380-о є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, враховуючи встановлений судом факт незаконного звільнення позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині поновити позивача на попередній посаді начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Черкаській області. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 235 КАС України та виходив з того. що період вимушеного прогулу з 06.11.2019 (наступний день після звільнення) до 31.03.2020 (дата ухвалення рішення суду в цій справі) становить 101 робочий день, а середньоденна заробітна плата 570,65 грн.
IІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовні вимог у повному обсязі.
6. Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначає, що з 13 листопада 2019 року позивачу було призначено та у подальшому виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 36760,14 грн. З огляду на зазначене та враховуючи, що Черкаська районна філія Черкаського обласного центру зайнятості звернулась до ГУ ДФС про відшкодування зазначеної суми коштів, відповідач уважає, що присуджена позивачу сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зменшенню з метою уникнення безпідставних виплат з державного бюджету у вигляді отримання позивачем подвійного заробітку.
6.1. Також, відповідач, зазначає, що ГУ ДФС у Черкаській області було дотримано вимог трудового законодавства під час звільнення позивача на підставі пункту 1 першої частини статті 40 КЗпП України та частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
7. Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. ОСОБА_1 працює в органах податкової служби з 14 січня 2003 року, у тому числі на керівних посадах з 03 липня 2006 року. З 24 жовтня 2014 року позивач обіймав посаду начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Черкаській області.
9. Штатна чисельність Головного управління ДФС у Черкаській області складала 705 штатних одиниць.
10. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 19червня 2019 року № 537 постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1 (п. 1); реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2 (п.2), зокрема Головне управління ДФС у Черкаській області приєднати до Головного управління ДПС у Черкаській області.
11. Згідно з наказом ДФС України від 31 липня 2019 року №7-рг (а.с. 16) розпочато реорганізацію головних управлінь ДФС в областях та м. Києві.
12. Наказом ДПС України від 12 липня 2019 року №17 (а.с. 11) затверджено чисельність працівників територіальних органів Державної податкової служби України, зокрема, у Головному управління ДПС у Черкаській області 690 штатних одиниць.
13. Відповідно до попередження про наступне вивільнення (а.с. 10) 05 вересня 2019 року позивача попереджено про реорганізацію державного органу, скорочення чисельності або штату працівників державного органу та наступне вивільнення з посади начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Черкаській області 05 листопада 2019 року. У попереджені зазначається, що пропозиція вакантних посад буде здійснюватися Головним управлінням ДПС у Черкаській області.
14. Під час попередження про заплановане вивільнення та після такого попередження відповідачі не пропонували позивачу вакантні посади за його кваліфікацією.
15. Наказом ГУ ДФС у Черкаській області від 05 листопада 2019 року №380-о (а.с. 9) припинено державну службу та звільнено з 05 листопада 2019 року позивача з посади начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Черкаській області у зв`язку з реорганізацією державного органу, скороченням чисельності та штату працівників державного органу, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячно заробітної плати згідно з ч. 4 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та ст. 44 КЗпП України.
16. Уважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)
17. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
21. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 889-VIII).
22. Відповідно до статті 43 Закону № 889-VIII підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
23. Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.
24. Пункт 1 частини першої статті 87 цього ж Закону серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення встановлює таку: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Частиною третьою цієї ж статті визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
25. Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
26. Відповідності до статті 1 КЗпП України (тут і надалі - нормативно правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
27. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
28. За приписами частини першої статті третьої КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
29. Згідно зі статтею 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
30. Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
31. Частиною 6 статті 43 КЗпП України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
33. Водночас, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП України ).
34. Частиною 1 статті 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
35. Відповідно до частини 1-3 статті 49-2 КЗпП України , про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
36. Статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
VI. Оцінка Верховного Суду
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
37. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
38. Колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваного Наказу № 380-о від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів з 05 листопада 2019 року на підставі пункту першого частини першої статті 87 ЗУ «Про Державну службу» та пункту першого статті 40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією Головного управління ДФС у Черкаській області, шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Черкаській області.
39. Необхідно зазначити, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
40. Так, 05 вересня 2019 року позивача попереджено про реорганізацію державного органу, скорочення чисельності або штату працівників державного органу та наступне вивільнення з посади начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Черкаській області 05 листопада 2019 року. При цьому, у вказаному попередженні зазначалось, що пропозиція вакантних посад буде здійснюватися Головним управлінням ДПС у Черкаській області.
41. Колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачами не надано доказів про те, що позивачу було запропоновано відповідну вакантну посаду у ГУ ДПС у Черкаській області та разом з цим, не надано доказів про те, що при скороченні штату були залишені працівники із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці ніж позивач.
42. Станом на вересень 2019 року у штатному розписі ГУ ДПС у Черкаській області була вакантна посада начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС у Черкаській області.
43. Указана обставина підтверджується, у тому числі, наявними у матеріалах справи наказами ГУ ДПС у Черкаській області про оголошення конкурсів, зокрема, наказ від 23.09.2019 №257 про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби ГУ ДПС у Черкаській області категорії "Б": заступника начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів - начальника відділу адміністрування акцизного податку (а.с. 60).
44. Також, відповідачами не доведено відсутність вакантних посад у штатному розписі ГУ ДПС у Черкаській області за кваліфікацією позивача у період з дня попередження про заплановане вивільнення (05.09.2019) до дня звільнення з роботи (05.11.2019).
45. Стосовно посилань скаржника, що позивачем не надавались документи для участі в конкурсі на зайняття вакантних посад у ГУ ДПС, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII (в редакції, яка діяла до 25.09.2019, і була чинна станом на день попередження позивача про заплановане вивільнення, а також видання наказу про оголошення конкурсу від 23.09.2019) у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.
46. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача, а тому оскаржуваний наказ від 05.11.2019 №380-о про звільнення позивача є протиправним та підлягає скасуванню.
47. Аналогічні висновки викладені і постановах Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 806/1175/17, від 28.02.2020 у справі №807/819/16.
48. Щодо посилання скаржника про те, що судом першої та апеляційної інстанції було неправильно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, оскільки останній отримував допомогу по безробіттю, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до положень статті 235 КЗпП України, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а чинним законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
49. Указаний правовий висновок викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2016 року у справі № 826/808/16 та постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, зокрема, від 31 березня 2020 року у справі № 819/991/18 та від 13 лютого 2019 року у справі № 815/2959/17.
50. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими, вони лише зводяться до суб`єктивної переоцінки позивачем встановлених судами фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.
51. Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
52. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
53. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
54. Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області слід відмовити.
55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
56. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
57. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
VІ. Судові витрати
58. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
59. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення.
2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач О.О.Шишов
Судді І.В.Дашутін
М. М. Яковенко