ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 580/505/21

адміністративне провадження № К/9901/35017/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Білоуса О.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

секретар судового засідання - Носенко Л.О.,

за участю: представника відповідача - Єгорова А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №419-51 від 31.12.2020,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (далі - Товариство) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 31.12.2020 року №419-51, відповідно до якої станом на 30.12.2020 року сума податкового боргу Товариства становить 2 842 871,62 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.

Верховний Суд, заслухавши представників Відповідача, Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 22.11.2016 року №111/28-04-14-00/31082518 ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» були визначені податкові зобов`язання та штрафні санкції:

- згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03.07.2017 року №0000012200 визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 111 900,00 грн, в тому числі 111 900,00 грн основний платіж;

- згідно з податковим повідомленням-рішення від 22.12.2016 року №0000421400 визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4 179 681,00 грн, в тому числі 2 786 454,00 грн - основний платіж, 1 393 227,00 грн - штрафні санкції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року у справі №823/957/17 були визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ з обслуговування ВПП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ ДФС від 22.12.2016 року №0000421400 та податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 03.07.2017 року №0000012200.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 року у справі №823/957/17 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №823/957/17 касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 року без змін.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 року у справі №823/957/17 заяву Товариства про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 року за нововиявленими обставинами у справі №823/957/17 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою апеляційну скаргу Офісу ВПП ДФС на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року у справі №823/957/17 задоволено частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2016 року №0000421400 щодо донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 245 982,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій на суму 662 991,00 грн та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2017 року №0000012200 щодо донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 40 384,00 грн скасовано та в цій частині у задоволенні позовних вимог ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» відмовлено.

В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року залишено без змін.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 року у справі №823/957/17 набрала законної сили 03.09.2018 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з інтегрованої картки платника податку на додану вартість 17.09.2018 року податковим органом були відображені донарахування за актом перевірки від 22.11.2016 року основного платежу у сумі 1 245 982 грн та штрафної санкції у сумі 662 991 грн згідно податкового повідомлення-рішення №0004082200 від 03.09.2018 року.

Окрім того, згідно з інтегрованою карткою платника податку на прибуток 17.09.2018 року відповідачем були відображені донарахування за актом перевірки від 22.11.2016 року основного платежу у сумі 40 384 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004062200 від 03.09.2018 року.

05.11.2018 року контролюючим органом прийнято податкову вимогу №602-47, відповідно до якої станом на 04.11.2018 року сума податкового боргу Товариства становить 3 057 234,85 грн: з податку на прибуток за основним платежем - 39 849,53 грн, пеня - 144 884,69 грн; з податку на додану вартість за основним платежем 1 820 616,36 грн, пеня - 1 051 884,27 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року у справі №2340/5002/18 визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Офісу ВПП ДФС від 05.11.2018 року №602-474; зобов`язано Офіс ВПП ДФС здійснити коригування облікових показників інтегрованої картки Товариства по податку на додану вартість шляхом скасування податкового боргу за основним платежем в сумі 1 512 135,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 року у справі №2340/5002/18 рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року в частині зобов`язання Офісу ВПП ДФС здійснити коригування облікових показників інтегрованої картки Товариства по податку на додану вартість шляхом скасування податкового боргу за основним платежем в сумі 1 512 135,00 грн скасовано, в іншій частині залишено без змін.

31.12.2020 року Офісом ВПП ДПС сформована та направлена позивачу податкова вимога №419-51, відповідно до якої станом на 30.12.2020 року сума податкового боргу становить 2 842 871,62 грн, в т.ч.: по податку на прибуток підприємств (код 11021000) 18 081,61 грн основного боргу; по податку на додану вартість (код 14010100) - 2 824 790,01 грн, з яких 2 824 613,64 основного боргу і 176,30 грн пені.

Не погоджуючись із правомірністю податкової вимоги від 31.12.2020 року №419-51, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач зобов`язаний був самостійно сплатити узгоджені за результатами судового оскарження грошові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 245 982,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 662 991,00 грн і з податку на прибуток підприємств у сумі 40 384,00 грн протягом 10 днів після прийняття постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 року у справі №823/957/17, проте вказаний обов`язок не виконав.

Надаючи правову оцінку цим висновкам, суд звертає увагу на наступне правове регулювання спірних правовідносин Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є податковим боргом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом пункту 56.18 статті 56 ПП України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За змістом пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

За сталою та послідовною судовою практикою Верховного Суду при зверненні платника податків до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення визначене у такому акті індивідуальної дії податкове зобов`язання вважається неузгодженим до розгляду справи судом по суті та прийняття відповідного рішення. Лише з дня набрання законної сили судовим рішенням про відмову в позові про оскарження податкового повідомлення-рішення податкове зобов`язання вважається узгодженим і у платника податку виникає обов`язок протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження, погасити узгоджену суму.

У постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №240/9395/20 Верховний Суд вказав, що аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України. Виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до формування та документального визначення податкового боргу. При цьому вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу (постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 804/3642/16, від 14 липня 2021 року у справі № 815/2362/17, 21 вересня 2018 року у справі №808/3046/16).

З огляду на вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого та такого, що ґрунтується на нормах права висновку про те, що позивач зобов`язаний був самостійно сплатити узгоджені за результатами судового оскарження грошові зобов`язання.

Зважаючи на наведене вище необхідно погодитись із тим, що відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної вимоги з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, що згідно з даними інтегрованої картки з податку на прибуток підприємств станом на 30.11.2020 обліковувався податковий борг у сумі 18081,61 грн, а згідно з даними інтегрованої картки з податку на додану вартість станом на 31.12.2020 обліковується податковий борг у сумі 2824613, 64 грн, який виник внаслідок несплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1245982,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 662991,00 грн і з податку на прибуток підприємств у сумі 40384,00 грн.

Щодо решти тверджень касаційної скарги, Верховний Суд звертає увагу на те, що податкове повідомлення-рішення є формою реалізації податковим органом владних управлінських функцій щодо повідомлення платника податків про обов`язок сплати податкового зобов`язання.

Так, суб`єкт владних повноважень одночасно з прийняттям податкових повідомлень-рішень не завжди визначає нові грошові зобов`язання. Така ситуація виникає, зокрема, в разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі судового рішення про часткове скасування збільшених грошових зобов`язань, яке набрало законної сили.

Верховний Суд у постановах від 4 грудня 2019 року у справі №360/4447/18, від 11 грудня 2019 року у справі №813/3211/16, від 03 червня 2021 року у справі №1.380.2019.005571 вказував, що прийняття податковим органом похідних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку зі зміною/скасуванням за наслідками оскарження основного податкового повідомлення-рішення, має формальний характер та здійснюється з метою доведення до відома платника податків нових термінів сплати первинно визначеного податкового зобов`язання.

Як підтверджується обставинами, з`ясованими судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення у справі №823/957/17, яке набрало законної сили 03.09.2018 року, прийнято податкові повідомлення-рішення №0004082200 та №0004062200.

У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, зокрема, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Водночас посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

За змістовим та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі, та в зазначених Позивачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає можливість скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій на підставі застосування зазначених у цих постановах правових висновків; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для відмови у позові не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

До того ж доводи зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

Виходячи з наведеного, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильних та таких, що не ґрунтуються на нормах права висновків щодо відсутності правових підстав для скасування спірної і справі податкової вимоги.

За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 3 195 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2022 року.

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх