ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 580/6452/23
адміністративне провадження № К/990/15246/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (головуючий суддя - Гаращенко В.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді: Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.)
у справі №580/6452/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту Черкаської міської ради «Центр надання адміністративних послуг»
про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.
РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про скасування запису про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати відповідача поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що подала до відповідача повний пакет документів для реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого її зареєстровано на вказаною адресою та надано витяг з реєстру територіальної громади, який вона в подальшому подала до ДМС з метою внесення змін про її місце реєстрації. Однак, 01 липня 2023 року отримала лист/повідомлення про скасування реєстрації із задекларованого місця проживання (перебування) у зв`язку з відсутністю згоди наймача житлового приміщення. Вважаючи скасування реєстрації її місця проживання незаконним, ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. У касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. ОСОБА_1 20 травня 2023 року звернулась із заявою від 20 травня 2023 року до відповідача про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , до якої додала такі документи: копію паспорту громадянина України, виданого ОСОБА_1 (на 1 арк. в 1 прим.); копію довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1379435-2023 від 17 травня 2023 року (на 1 арк. в 1 прим.); копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00039758034 від 19 травня 2023 року (на 1 арк. в 1 прим.); копію свідоцтва про народження НОМЕР_1 (на 1 арк. в 1 прим.); копію списку на заселення громадян в 205-кв. житловий будинок по АДРЕСА_2 на 1 арк. в 1 прим. (далі - Список на заселення); копію рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів місто Черкаси від 03 червня 1987 року №207 на 1 арк. в 1 прим. (далі - Рішення місцевої ради); копію паспорту та картки платника податків, виданих ОСОБА_2 (на 1 арк. в 1 прим).
7. В цей же день, посадовою особою відповідача до Реєстру Черкаської територіальної громади внесено запис про реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
8. В подальшому, 22 червня 2023 року позивач звернулась до директора Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради із заявою про зміну договору найму житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку зі смертю наймача квартири - матері ОСОБА_3 на ОСОБА_1 .
9. До Реєстру Черкаської територіальної громади 26 червня 2023 року внесено запис про скасування з 22 травня 2023 року реєстрації місця проживання ОСОБА_1 з підстав відсутності згоди наймача житлового приміщення.
10. ОСОБА_1 01 липня 2023 року отримала повідомлення про скасування реєстрації місця проживання за формою згідно з додатком 7 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
11. Не погоджуючись із скасуванням реєстрації її місця проживання, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при зверненні з заявою від 20 травня 2023 року ОСОБА_1 не надала усіх документів, передбачених чинним законодавством України, для реєстрації місця проживання, тому за результатами перевірки правомірності проведення такої реєстрації відповідач мав об`єктивні підстави для її скасування.
13. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи вимоги статті 61 Житлового кодексу України, зазначали, що право користування житловим приміщенням виникає на підставі укладеного в подальшому договору найму житлового приміщення, який позивачкою не було надано при зверненні з вказаною заявою від 20 травня 2023 року.
14. Також судами попередніх інстанцій наголошено, що однією з вимог для реєстрації місця проживання, є надання документів, що підтверджують право на проживання в житлі, а у разі відсутності таких документів Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07 лютого 2022 року №265 (далі - Порядок №265) визначена необхідність надання згоди власника чи наймача помешкання.
15. Враховуючи відсутність згоди наймача вказаного житлового приміщення при зверненні ОСОБА_1 із заявою від 20 травня 2023 року, суди дійшли висновку про правомірність дій відповідача при скасуванні реєстрації місця проживання позивача з огляду на проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом (пунктів 91 та 92 Порядку №265).
16. Крім цього судами першої та апеляційної інстанцій вказано на те, що наявність Рішення місцевої ради та ордеру, виписаного на ім`я матері позивача, не надає останній право користування житловим приміщенням.
17. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вказує на те, що наразі відсутня практика Верховного Суду стосовно застосування пункту 35 Порядку №265 в контексті правомірності реєстрації місця проживання особи на підставі Рішення місцевої ради та Списку на заселення, що відповідає регламентованому зазначеним вище нормативним актом «інші підтверджуючі документи», адже договір найму житлового приміщення може бути укладений тільки з особами, які зареєстровані у вказаному приміщенні.
18. Також автор касаційної скарги вказує на те, що справа має виняткове значення з огляду на те, що скасування запису про реєстрацію позивача за місцем її проживання тягне виселення останньої з квартири, в якій вона проживає з 1987 року (оскільки квартира не приватизована, а мати, яка була єдиним квартиронаймачем, померла, міська рада має намір передати її іншим особам), при цьому у позивача відсутнє інше житло.
19. Позиція позивача полягає в тому, що, враховуючи приписи пункту 3 статті 9 Закону України від 05 листопада 2021 року №1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон №1871-ІХ) та пункту 35 Порядку №265, реєстрація місця проживання (перебування) особи проводиться також на підставі «інших підтверджуючих документів», які надають право на проживання (перебування) в житлі.
20. Скаржник звертає увагу на те, що до заяви від 20 травня 2023 року нею, серед іншого, було надано Список на заселення (архівний витяг), під порядковим номером 21 якого зазначені ОСОБА_4 (мати позивача) та члени її сім`ї, що, на думку скаржника, і є іншим підтверджуючим документом, який дає право ОСОБА_1 на проживання у вказаній квартирі.
21 . При цьому позивач наполягає на тому, що за наявності документів, що дають право на проживання в житлі, згода власника (співласника) житла, наймача та членів його сім`ї не вимагається.
22. Департаментом Черкаської міської ради «Центр надання адміністративних послуг» надіслано відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V.ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
24. Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, щодо відсутності висновку питання застосування пункту 35 Порядку №265, зокрема, правомірності реєстрації місця проживання на підставі Рішення місцевої ради та Списку на заселення.
25. У цій справі спір стосується наявності правових підстав для скасування суб`єктом владних повноважень реєстрації місця проживання позивача з огляду на не надання останнім разом із заявою про реєстрацію всіх необхідних документів, зокрема, згоди наймача житлового приміщення.
26. Суспільні відносини з приводу реєстрації громадянином місця проживання в Україні унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Закону України «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та правилами Порядку №265.
27. Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження Стаття 3 цього Закону передбачає, що місце проживання - це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
28. Стаття 3 цього Закону передбачає, що місце проживання - це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
29. Частиною другою статті 4 Закону №1871-ІХ визначено, що порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
30. Варто зауважити, що дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом (частина друга статті 1 Закону №1871-ІХ).
31. Декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила (частина третя статті 3 Закону №1871-ІХ).
32. Відповідно до частини шостої статті 5 Закону №1871-ІХ реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
33. Приписами статті 9 Закону №1871-ІХ регламентовано процедуру реєстрації місця проживання.
34. Зокрема, частиною першою статті 9 Закону №1871-ІХ визначено, що у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
35. Згідно з пунктом 3 частин другої та третьої статті 9 Закону №1871-ІХ до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України). У разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла.
36. Також, згідно з підпунктом 5 пункту 35 Порядку №265 для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає, зокрема: документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них.
37. Отже, і нормою закону, і нормою підзаконного акту права чітко та однозначно визначено, що до заяви про реєстрацію місця проживання особа повинна приєднати документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі (зокрема, або, документи про належність права користування житлом, або рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, або рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання за особою права користування житлом).
38. Відповідно до пункту 91 Порядку №265 відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи скасовуються органом реєстрації у разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом.
39. У разі виявлення реєстраційних дій проведених з порушенням вимог, встановлених законом, керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав для декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи (пункт 92 Порядку №265).
40. Статтею 310 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
41. Відповідно до частин другої та третьої статті 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
42. Приписами статті 64 Житлового кодексу України встановлено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.
43. Отже, оскільки вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 Житлового кодексу України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.
44. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- позивачем до заяви про реєстрацію місця проживання в якості документів на право проживання в житлі надано лише копію Списку на заселення та копію Рішення місцевої ради, наявність яких передбачає видачу ордерів на заселення до житлового будинку по АДРЕСА_2 ;
- на ім`я матері позивача - ОСОБА_4 видано ордер на житлове приміщення №010201 від 05 червня 1987 року, який передбачав право на зайняття житлового приміщення зі складом сім`ї: чоловіком - ОСОБА_5 , сином - ОСОБА_6 , дочкою - ОСОБА_7 ;
- у заяві від 20 травня 2023 року ОСОБА_1 у графі, де зазначається згода власника чи наймача, вказала « ОСОБА_2 », який не є наймачем чи користувачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- з підстави відсутності згоди наймача житлового приміщення відповідачем внесено запис про скасування з 22 травня 2023 року реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .
45. Отже, на підставі вказаних фактичних обставин судами попередніх інстанцій зроблено висновок про наявність правових підстав для скасування місця реєстрації ОСОБА_1 .
46. При цьому, суди попередніх інстанцій, посилаючись на вимоги Житлового кодексу України, зазначають, що ордер дає право членам сім`ї громадянина, на чиє ім`я виписаний ордер, заселитись у житлове приміщення протягом 30 днів з дати видачі ордеру, за умови зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання.
47. Також судами акцентовано увагу на тому, що право користування житловим приміщенням виникає на підставі укладеного в подальшому договору найму житлового приміщення, проте під час звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою від 20 травня 2023 року нею не було подано договору найму житлового приміщення.
48. Крім цього судом апеляційної інстанції зауважено, що наявність лише вказаного Рішення місцевої ради та ордеру, виписаного на ім`я матері позивача, не надає останній право користування житловим приміщенням.
49. Водночас, варто зауважити, що посилання апеляційного суду на ордер на житлове приміщення не можна визнати обґрунтованим, оскільки відповідачем скасовано реєстрацію місця проживання на підставі поданих ОСОБА_1 документів, серед яких ордер на житлове приміщення відсутній.
50. Позивач в касаційній скарзі стверджує та визнає законодавчу вимогу того, що реєстрація місця проживання (перебування) особи проводиться також на підставі «інших підтверджуючих документів», які дають право на проживання (перебуванні) в житлі.
51. При цьому позивач зазначає, що її мати - ОСОБА_4 заселилася у спірну квартиру у 30-денний строк з моменту видачі означеного ордеру разом із сім`єю, в тому числі з дочкою ОСОБА_7 , та в подальшому її матір уклала договір найму житлового приміщення.
52. Ключова позиція автора касаційної скарги полягає в тому, що Рішення місцевої ради та Список на заселення належать до «інших підтверджуючих документів», які дають право на проживання позивачу.
53. З цього приводу колегія суддів зазначає, що системний аналіз положень частини другої статті 9 та підпункту 5 пункту 35 Порядку свідчить про те, що від особи вимагається надання разом із заявою про реєстрацію місця проживання документів, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, при цьому, наведений у пункті 3 частини другої статті 9 Закону №1871-IX та підпункті 5 пункту 35 Порядку перелік таких документів є примірним, а не вичерпним.
54. Позивач в касаційній скарзі, серед іншого, наголошує, що докази її реєстрації за відповідною адресою з часу заселення додані до суду апеляційної інстанції.
55. При цьому слід враховувати, що відповідно до пункту 6 статті 15 Житлового кодексу Української РСР (у редакції, чинній на час ухвалення рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів міста Черкаси від 03 червня 1987 року №207) виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті: приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду (стаття 52).
56. Статтею 52 цього Кодексу ( у зазначеній редакції) жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
57. Як вбачається із Рішення місцевої ради, виконавчим комітетом районної ради затверджено протокол комісії виконкому від 19 травня 1987 року та вирішено провести заселення 205-ти квартирного житлового будинку і квартир згідно Списку на заселення.
58. Разом з цим, у справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції зазначено, що оскільки при зверненні із заявою від 20 травня 2023 року ОСОБА_1 не надала усіх необхідних документів для реєстрації місця проживання та під час перевірки у поданих документах зазначила недостовірні відомості, наявні правові підстави для скасування реєстрації її місця проживання.
59. Приписами статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
60. Разом з цим, судом апеляційної інстанції, при перегляді рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та на підставі вимог статті 308 КАС України, залишено поза увагою та не надано належної оцінки:
- наданим позивачем доказам стосовно її реєстрації за вказаною вище адресою з часу заселення (на підставі рішення місцевої ради та Списку заселення, які долучені позивачем до апеляційної скарги) з огляду на наявність або відсутність в наданих документах актуальної інформації щодо права позивача на проживання (перебування) у цьому приміщенні;
- фактичної наявності/відсутності договору найму житлового приміщення, укладеного матір`ю позивача ОСОБА_4 , після отримання нею ордеру на житлове приміщення №010201 від 05 червня 1987 року, який передбачав право на зайняття житлового приміщення зі складом сім`ї: чоловіком ОСОБА_5 , сином ОСОБА_6 , дочкою ОСОБА_7 .
61. Отже, колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводами апеляційної скарги та мотивам, якими ОСОБА_1 обґрунтовувала неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи щодо надання нею «інших підтверджуючих документів», які, на її думку, надають право на проживання у вказаному житлі, натомість зміст мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції свідчить про поверхневе вирішення справи і ненадання оцінки доводам апеляційної скарги.
62. Варто зазначити, що в основі обґрунтованого судового рішення лежать повнота і всебічність з`ясування обставин справи. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
63. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі №480/6932/22.
64. Колегія суддів також вказує на те, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.
65. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.
66. За вказаних обставин, колегія суддів в цій справі не надає оцінки щодо належності Рішення місцевої ради та Списку на заселення до «інших підтверджуючих документів» згідно з вимогами пункту 35 Порядку №265, проте така оцінка повинна відбуватись при повному дослідженні всіх обставин, які можуть додатково підтвердити або спростувати вже встановлені судами попередніх інстанцій факти щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням та, відповідно, проведення реєстраційних дій з порушенням або дотриманням вимог, встановленим чинним законодавством України.
67. Відповідно до частин першої, третьої і четвертої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
68. У сукупності все вказане свідчить про те, що судом апеляційної інстанції не встановлено всі фактичні обставин справи та не досліджено відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням статей 9 242 308 КАС України.
69. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
70. Таким чином, з огляду на неповноту апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а також те, що доводи касаційної скарги в значній частині дублюють доводи апеляційної скарги, що стосується неповного з`ясування обставин справи, і оцінку яких суд касаційної інстанції надати не може в силу передбачених КАС України повноважень, колегія суддів зазначає про наявність підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 353 КАС України для скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
71. Доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.
72. Крім цього відповідно до вимог статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
73. Також слід зазначити, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.
74. При цьому слід зазначити, що вирішальним для правильного вирішення спору є момент виникнення спірних правовідносин.
75. У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку зі скасуванням 22 травня 2023 року Департаментом Черкаської міської ради «Центр надання адміністративних послуг» запису про реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за вказаною вище адресою.
76. Водночас, підтверджуючи законність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі, суд апеляційної інстанції мотивував та обґрунтовував судове рішення, посилаючись:
- на статті 6 та 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», проте вказані правові норми на час виникнення спірних правовідносин виключені на підставі Закону №1871-IX від 05 листопада 2021 року;
- на вимоги статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», водночас зміст цієї норми права викладено в редакції, чинній до 01 грудня 2021 року, станом на час виникнення спірних правовідносин діяла інша редакція вказаної статті.
77. Тобто, вирішення питання щодо правомірності/неправомірності скасування запису про реєстрацію місця проживання повинно ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день ухвалення оскаржуваного рішення суб`єктом владних повноважень законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
78. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
79. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
80. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд позбавлений можливості оцінити в повній мірі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та надати відповідний правовий висновок щодо застосування норм права, які ОСОБА_1 порушує перед судом касаційної інстанції.
81. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог статті 353 КАС України, скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
82. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 353 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року скасувати, справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду