№ 580/7691/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

справа №580/7691/24

адміністративне провадження № К/990/14644/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу № 580/7691/24

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Аліменка В.О., суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.),

у с т а н о в и в:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

31.07.2024 ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі також - відповідач, ГУПФУ в Черкаській області), в якому просила:

визнати протиправними дії ГУПФУ в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.1996;

- зобов`язати ГУПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (II)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.1996 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати ГУПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУПФУ в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.1996.

Зобов`язано ГУПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.1996 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2024, ухвалено нове рішення яким позовні вимоги за період з 01.07.2021 по 30.01.2024 залишено без розгляду, а позовні вимоги за період з 31.01.2024 задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.1996.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 31.01.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.1996 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та процесуальні дії у справі

27.02.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишення позовних вимог без розгляду.

Обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, від 03.07.2024 у справі №460/13832/23. Також зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), серії НОМЕР_1 , виданим 03.10.2019 Черкаською обласною державною адміністрацією, підтверджується, що позивач є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.

Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи від захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

Згідно із рішенням № 971190118804 про перерахунок пенсії, яке міститься у матеріалах справи, розмір пенсії позивача з 01.03.2024 з надбавками становить 7299,12 грн.

11.06.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Листом від 11.07.2024 № 9471-8366/Б-02/8-2300/24 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що чинним законодавством не передбачено виплату пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону № 796-XII, зокрема по ІІ групі інвалідності, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того, також зазначено, що частина 4 статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 06.06.1996 № 230/96-ВР застосуванню не підлягає.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Ключовим для правильного вирішення цієї справи є питання, яка редакція статті 54 Закону № 796-ХІІ має застосовуватися до спірних правовідносин.

Приписами частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), було передбачено таке:

"В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".

28.12.2014 Верховна Рада України прийняла Закон № 76-VIII, яким текст статті 54 Закону № 796-ХІІ був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.

Змінивши підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.

Згодом мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210 зі змінами (далі - Порядок № 1210).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії становить:

1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:

осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто раніше визначений статтею 54 Закону № 796-ХІІ розмір пенсій було знижено.

Рішенням від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За рішенням Конституційного Суду України, Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Тобто за результатами виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України, з метою врегулювання на законодавчому рівні розмірів пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, мала прийняти не будь-який закон, а такий, що відповідає Конституції України та згаданому Рішенню Конституційного Суду України.

29.06.2021 Верховною Радою України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 прийнято Закон України № 1584-IX "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", який набрав чинності 01 липня 2021 року, відповідно до якого:

частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ викладено в такій редакції:

"В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

для I групи інвалідності - 6000 гривень;

для II групи інвалідності - 4800 гривень;

для III групи інвалідності - 3700 гривень;

для дітей з інвалідністю - 3700 гривень";

статтю 54 Закону № 796-ХІІ доповнено частинами четвертою і п`ятою такого змісту:

"Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України".

Саме на зазначену редакцію статті 54 Закону № 796-ХІІ послався відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку її пенсії.

Колегія суддів звертає увагу на те, що подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 не знайшов підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 12.05.2024 у справі № 400/12117/21, від 10.09.2024 у справі № 240/34675/23, від 11.09.2024 у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12.09.2024 у справі № 240/1024/24, від 02.10.2024 у справах від № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23. Судова палата дійшла висновку, що:

"прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

Як уже було зазначено, у пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закон № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Враховуючи, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, судова палата констатує, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР".

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягають у відмові нарахувати і виплатити позивачу пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.1996 та щодо зобов`язання здійснити перерахунок основної пенсії позивача і провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Спірним у межах касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції є період, з якого підлягає перерахування і виплата пенсії у належному розмірі (з 31.01.2024), а також наявність підстав для захисту прав позивача шляхом зобов`язання пенсійний орган виплачувати їй основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.

В цій частині, суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, а частину позовних вимог з 01.07.2021 по 30.01.2024 залишив без розгляду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернулася до суду із цим позовом 31.07.2024.

Частинами першою - другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з приписами частин третьої, четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Визначальним є те, що пенсія -це щомісячний періодичний платіж, через що у будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує кожного місяця. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення від 18.10.2005 у справі "МПП "Голуб" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України" визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, встановив, що питання поважності причин пропуску та поновлення строку звернення до суду із цим позовом не порушено позивачем у позовній заяві. Будь-якої оцінки питанню дотримання позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом судом першої інстанції не надано.

У свою чергу, правильність висновків Черкаського окружного адміністративного суду, у тому числі щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, була предметом перевірки суду апеляційної інстанції, оскільки порушення судом відповідних норм процесуального права було одним з доводів апеляційної скарги відповідача.

До того ж, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що позивач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, у яких надав пояснення на спростування аргументів відповідача щодо недотримання строків звернення до суду із цим позовом.

Повною мірою аргументовано суд апеляційної інстанції висновувався, що положення пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України, яка передбачає, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, позаяк предметом спору у цій справі є встановлення наявності у позивача права на отримання пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР і у такій категорії справ застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України.

Доводи позивача про те, що пропущення шестимісячного строку звернення до суду відбулось з вини органів публічної влади, які не виконали своїх конституційних обов`язків, є необґрунтованим, адже пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, від 03.07.2024 у справі №460/13832/23, відповідно до якої Суд зобов`язав відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивача з 01.07.2021, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Верховний Суду у вказаних судових рішеннях не досліджував питання дотримання строків звернення до суду у цій категорії справ та не висловлював висновки з цього приводу.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 01.06.2022 у справі № 460/100/21, від 10.04.2023 у справі №240/18017/22, від 18.12.2024 у справі №240/9795/24.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію після проведення перерахунку, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУПФУ в Черкаській області за наслідками розгляду заяви позивача відмовило їй у перерахунку пенсії з мотивів відсутності правових підстав. Крім того, позивач у своїй заяві не просив пенсійний орган виплачувати пенсію, а просив здійснити лише перерахунок пенсії.

Отже, спору щодо вказаних позовних вимог не існувало, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог апеляційним судом обґрунтовано відмовлено, як таких, що є передчасними.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341- 343 349 350 355 356 359 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі №580/7691/24- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець