ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 580/8169/24
адміністративне провадження № К/990/10501/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №580/8169/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Ключковича В.Ю., суддів - Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30 листопада 2016 року по 29 травня 2017 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), з визначенням місяців, у яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30 листопада 2016 року по 29 травня 2017 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44), з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30 листопада 2016 року до 29 травня 2017 року;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30 листопада 2016 року до 29 травня 2017 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
3. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов залишено без розгляду.
5. Апеляційний суд установив, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 29 травня 2017 року.
6. Зазначив, що на момент звернення до суду із цим позовом частиною другою статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, установлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
7. Указав, що карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19 закінчився 30 червня 2023 року, відтак тримісячний строк звернення до суду закінчився 30 вересня 2023 року.
8. З урахуванням наведеного суд констатував, що звернувшись до суду з даним позовом 16 серпня 2024 року позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з цими позовними вимогами.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. 12 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10. У тексті касаційної скарги позивач зазначив, що стаття 233 КЗпП України у редакції, що набрала чинності 19 липня 2022 року, не розповсюджується на правовідносини, які виникли до внесення змін в указану норму.
11. Зауважує, що на момент звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, частина друга статті 233 КЗпП України діяла у редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
12. 26 березня 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
13. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 12 березня 2025 року.
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2025 року для розгляду справи №580/8169/24 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №580/8169/24.
16. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу №580/8169/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
17. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
18. У межах цього касаційного провадження необхідно вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення звільненому військовослужбовцю за період з 30 листопада 2016 року по 29 травня 2017 року.
19. Підставою для залишення позову без розгляду слугував висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною на момент звернення до суду з цим позовом, становить три місяці й обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
20. Відповідаючи на питання, які порушені у касаційній скарзі, у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням цих відносин, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
21. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
22. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
23. Залишаючи позов без розгляду апеляційний суд урахував висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у якій зазначено, що при вирішенні питання строку звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати/грошового забезпечення слід керуватись статтею 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною на момент звернення до суду з позовними вимогами.
24. Колегія суддів зауважує, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відступила від зазначеного висновку та сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
25. Зокрема, Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
26. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
27. З урахуванням викладеного Судова палата констатувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
28. Як зазначалось вище, спір у цій справі стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення звільненому [29 травня 2017 року] військовослужбовцю за період з 30 листопада 2016 року по 29 травня 2017 року.
29. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин частина друга статті 233 КЗпП України визначала право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
30. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
31. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
32. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
33. У цій справі суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
34. За таких обставин, з огляду на заявлені до суду касаційної інстанції вимоги, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
V. Висновок щодо розподілу судових витрат
35. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №580/8169/24 скасувати.
3. Справу №580/8169/24 направити для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду