№ 580/8301/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року

м. Київ

справа №580/8301/24

адміністративне провадження № К/990/17238/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Гриціва М.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 580/8301/24

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 (головуючий суддя Файдюк В. В., судді Карпушова О. В., Мєзєнцев Є. І.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

14.08.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, Управління, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати позивачці основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачці у здійсненні перерахунку її пенсії за період з 01.07.2021 відповідно до вимог Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 25.10.2024 позов задовольнив частково:

- визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язав Управління здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 (щодо права уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв`язку із цим суд дійшов до висновку, що прийняттям Закону України № 1584-IX «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» не досягаються всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.03.2025 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову:

- зобов`язав Управління здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 14.02.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 по 13.02.2024 залишив без розгляду;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас апеляційний суд зазначив, що право громадян на пенсію не є абсолютним і його захист може бути обмежений строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак, за висновком суду, застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вирішуючи питання стосовно дотримання позивачкою строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що соціальні виплати, визначені статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у вигляді підвищення до пенсії та додаткової пенсії, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний щомісячно.

Крім того суд врахував висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС, у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка просила здійснити перерахунок пенсії з 01.07.2021, однак, до суду з позовною заявою звернулася 14.08.2024.

Указана обставина зумовила висновок суду про те, що права позивачки можуть бути захищені судом з 14.02.2024, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС, а не з 01.07.2021, як просила позивачка. Відповідно позовні вимоги за період з 01.07.2021 по 13.02.2024 апеляційний суд залишив без розгляду.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію після проведення перерахунку, суд апеляційної інстанції зазначив, що ця вимога є передчасною, оскільки Управління відмовило позивачці саме в перерахунку пенсії з мотивів відсутності на це правових підстав, відтак, спору щодо цієї позовної вимоги не існує.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та залишення позовних вимог без розгляду, у якій просить скасувати вказане судове рішення в цій частині та ухвалити нове про задоволення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивачка вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 та від 03.07.2024 у справі № 460/13832/23.

Зазначає також про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 122 КАС у подібних правовідносинах (стосовно застосування строків у справах, пов`язаних з пенсійними виплатами особам з інвалідністю, що настала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС).

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Тацій Л. В. - головуючий суддя, судді Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г.

Верховний Суд ухвалою від 12.05.2025 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС.

У зв`язку з обранням судді Стрелець Т. Г. до Великої Палати Верховного Суду розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24.06.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.06.2025 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Тацій Л. В. - головуючий суддя, судді: Гриців М. І., Стеценко С. Г.

Відповідач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 , виданим 12.06.2019 Черкаською обласною державною адміністрацією, підтверджується, що позивачка є потерпілою особою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та особою з інвалідністю 3 групи безстроково.

Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності 3 групи від захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

06.06.2024 позивачка звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

Листом від 08.07.2024 відповідач повідомив позивачку, що чинним законодавством не передбачено виплату пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема по 3 групі інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Також зазначив, що частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню не підлягає.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи межі касаційного перегляду справи, Верховний Суд перевіряє висновки суду апеляційної інстанції щодо залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 по 13.02.2024, а також стосовно відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Управління виплачувати пенсію після проведення перерахунку.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивачки, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні питання стосовно дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом колегія суддів виходить з таких мотивів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені

Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС у спорах цієї категорії:

Вищезазначені висновки є застосовними і до спірних правовідносин з огляду на те, що соціальні виплати, визначені статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у вигляді підвищення до пенсії та додаткової пенсії, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватися така виплата (з першого до першого числа).

Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 18.12.2024 у справі № 240/9795/24.

Крім того колегія суддів зазначає, що положення пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, позаяк предметом спору у цій справі є встановлення наявності у позивачки права на отримання пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і у такій категорії справ застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України.

Таку ж правову позиція Верховний Суд сформулював і в постановах від 30.05.2025 у справі № 580/8300/24 та від 21.05.2025 у справі № 580/7691/24, вирішуючи питання стосовно застосування строку звернення до суду в подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, від 03.07.2024 у справі №460/13832/23, відповідно до якої Суд зобов`язав відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивача з 01.07.2021, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Верховний Суд у вказаних судових рішеннях не досліджував питання дотримання строків звернення до суду у цій категорії справ та не висловлював висновки з цього приводу.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію після проведення перерахунку, Верховний Суд зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ПФУ в Черкаській області за наслідками розгляду заяви позивачки відмовило їй у перерахунку пенсії з мотивів відсутності правових підстав. Крім того позивачка у своїй заяві не просила пенсійний орган виплачувати пенсію, а просила здійснити лише перерахунок пенсії.

Отже, спору щодо вказаної позовної вимоги не існувало, а тому відсутні підстави вважати, що права позивачки у зазначеній частині будуть порушені.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому, відтак обґрунтовано відмовив у задоволенні згаданої позовної заяви як такої, що є передчасною.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

У зв`язку з викладеним Суд резюмує, що доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваного судового рішення, і не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично полягають у помилковому трактуванні норм матеріального права та незгоді з оцінкою, наданою судом повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 580/8301/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.В. Тацій М.І. Грицiв С.Г. Стеценко