Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 581/10/19
провадження № 61-14359св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Липоводолинська районна державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області, у складі судді Бутенка Д. В., від 27 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенко В. І. , Хвостик С. Г., від 25 червня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Липоводолинської районної державної нотаріальної контори про визнання відмови у вчиненні нотаріальних дій незаконною та зобов`язання вчинити дію.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Шафранне Сімферопольського району Автономної Республіки Крим померла її сестра - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 3,46 га, розташовану на території Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.
ОСОБА_1 , як спадкоємиці другої черги за законом, у судовому порядку визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті сестри. Після набранням законної сили рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 квітня 2017 року про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті сестри, вона подала до Липоводолинської районної державної нотаріальної контори заяву від 19 липня 2017 року про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 за № 140/2017, однак жодних дій по видачі свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом не вживалося, а 01 листопада 2018 року вона отримала постанову державного нотаріуса Липоводолинської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на неможливість встановити факт прийняття чи неприйняття спадщини спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_3 (рідним сином спадкодавця), який проживає на тимчасово окупованій території в Автономній Республіці Крим, та відсутність від указаної особи заяви про відмову від спадщини.
Позивач вважає, що такі дії державного нотаріуса порушують її право на реалізацію своїх спадкових прав, не відповідають змісту матеріалів спадкової справи, ґрунтуються на домислах та припущеннях та ігнорують положення діючого законодавства.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 01 листопада 2018 року №1276/02-31 як протиправну та таку, що суперечить положенням діючого законодавства, і зобов`язати відповідача видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 27 березня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з відсутністю відомостей про постійне і точне місце проживання спадкодавця, відомостей про склад сім`ї спадкодавця на території Автономної Республіки Крим (далі - АРК) станом на день відкриття спадщини, про вжиття чи невжиття спадкоємцем першої черги офіційних дій із прийняття спадщини чи відмови від неї у встановленому національним законодавством України порядку, а також складання чи не складання на території АРК до її окупації Російською Федерацією (далі - РФ) спадкодавцем заповіту, відсутні підстави для визнання незаконною оскаржуваної постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
За наявності спадкоємця першої черги за законом, який фактичним проживанням зі спадкодавцем на день смерті прийняв спадщину після її смерті, зобов`язання вчинити нотаріальну дію щодо видачі свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю другої черги є порушенням принципу черговості спадкування за законом і призведе до істотного порушення прав спадкоємця першої черги спадкування за законом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 25 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.
Апеляційний суд зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що при ухваленні оскаржуваної постанови державний нотаріус Липоводолинської районної державної нотаріальної контори Мельник В. Ю. діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про нотаріат», у його діях не виявлено нотаріальних помилок, помилкового тлумачення чинного нотаріально-спадкового законодавства, що підтверджується зібраними у даній справі доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 27 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 червня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Судом не було враховано, що вона у встановленому законом порядку прийняла спадщину від померлої, натомість ОСОБА_3 із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не звертався і на час смерті спадкодавця не проживав разом із ним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до запису акта про народження № 105, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 54).
Згідно з записом акта про народження № 371 батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 59).
19 листопада 1963 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 , після реєстрації шлюбу обрала прізвище чоловіка « ОСОБА_8 » (а.с. 55).
24 лютого 1995 року ОСОБА_11 зареєструвала шлюб із ОСОБА_12 і після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_11 » (а.с. 56).
Таким чином, ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 .
Відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 351435 від 22 травня 2009 року, ОСОБА_14 , на підставі розпорядження голови Липоводолинської районної державної адміністрації № 87 від 25 лютого 2009 року належить земельна ділянка площею 3,4679 га, яка розташована на території Калінінської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 76 років, у с. Шафранне Сімферопольського району АРК (а.с. 13, 44).
Отже, останнім місцем проживання ОСОБА_2 був населений пункт на території АРК.
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 квітня 2017 року встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території тимчасово окупованої території України: місце смерті - с. Шафранне Сімферопольського району АРК. Визначено ОСОБА_1 додатковий, тривалістю два місяці, строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 45-46).
Згідно з листом-повідомленням державного нотаріуса Липоводолинської районної державної нотаріальної контори Мельника В. О. від 19 липня 2017 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 19 липня 2017 року у зазначеній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 140/2017 (а.с. 16, 38, 49).
08 лютого 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Липоводолинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка зареєстрована у книзі обліку спадкових справ за № 59 та приєднана до спадкової справи №140/2017 (а.с. 40).
Згідно з довідкою Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 30 жовтня 2018 року № 768-02-34 ОСОБА_2 проживала у с. Перемога Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області разом із матір`ю ОСОБА_15 та сином ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с. 63).
01 листопада 2018 року державним нотаріусом Липоводолинської районної державної нотаріальної контори Мельником В.О. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1276/02-31, а саме: про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті її сестри ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова нотаріуса мотивована тим, що ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1262 ЦК України є спадкоємцем другої черги, а син спадкодавця - ОСОБА_3 за положеннями статі 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги, який згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки у порядку, передбаченому статтею 1273 ЦК України, не відмовився від прийняття спадщини (а.с. 17).
Із паспорту громадянина України ОСОБА_3 вбачається, що він із 1989 року зареєстрований у будинку по АДРЕСА_1 , АРК (а.с. 51-52).
Під час розгляду справи позивачем надані до суду заяви, виконані від імені сина померлої, від 22 березня 2017 року та від 10 червня 2018 року, про відмову від частини спадщини після смерті ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , а саме земельного паю, який знаходиться на території Калінінської сільської ради (а.с. 50, 60).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За положеннями статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
У статті 1261 ЦК України зазначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до положень статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.
За частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно із пунктом першим частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визнана тимчасово окупованою територією, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Статтею 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимог кредиторів.
З копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 вбачається, що вона померла у с. Шафранне Сімферопольського району АРК, у той же час відомості про зареєстроване місце її проживання на час її смерті та склад її сім`ї, а отже і спадкоємців які у порядку передбаченому статтею 1268 ЦК України є такими, що прийняли спадщину, у матеріалах справи відсутні.
Відомості про останнє відоме місце проживання померлої ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , вказані у державному акті про право власності на земельну ділянку, виданому їй 22 травня 2009 року і вони повністю співпадають із відомостями про місце проживання спадкоємця першої черги померлої її сина ОСОБА_3 , зазначені у його паспорті громадянина України.
За правилами частини першої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до положень статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про те, що ОСОБА_3 відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину і доказів на спростування цієї обставини позивачем суду надано не було.
Відомості про те, що ОСОБА_3 у порядку, передбаченому законом, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, відмовився від прийняття спадщини у матеріалах справи відсутні.
Надані позивачем заяви виконані від імені сина померлої від 22 березня 2017 року та від 10 червня 2018 року про відмову від частини спадщини після смерті ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , а саме земельного паю, який знаходиться на території Калінінської сільської ради (а.с.50, 60), не можуть вважатися належним доказом, оскільки статтями 1268 1270 ЦК України визначений інший порядок та строк такої відмови.
Пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття.
Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.
Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.
Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.
Заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів.
Усупереч доводам касаційної скарги заяви про відмову від спадщини від імені ОСОБА_3 , датовані 22 березня 2017 року та 10 червня 2018 року, надані ним поза межами встановленого законом шестимісячного строку для відмови від прийняття спадщини, не містять нотаріального засвідчення справжності його підпису та відмітки про реєстрацію нотаріусом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Місцевий суд виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 27 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська