Постанова

Іменем України

29 березня 2021 року

м. Київ

справа № 583/1673/17

провадження № 61-1558св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-Банк»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Сумського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-банк»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договорів недійсними.

Позов обґрунтований тим, що 22 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» (далі - АКБ «Правекс-Банк»), правонаступником якого є

ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф, відповідно до якого позивачу наданий кредит у іноземній валюті для споживчих цілей на загальну суму 80 000,00 доларів США, строком із 22 вересня 2008 року до 22 вересня 2018 року зі сплатою 14,99 % відсотків річних, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами і виконати свої зобов`язання згідно з умовами кредитного договору у повному обсязі.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та позичальником 22 вересня 2008 року укладений договір іпотеки № 6535-002/08Ф. Предметом застави за іпотечним договором є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заставна вартість предмета іпотеки на момент укладання іпотечного договору становить

136 742,00 доларів США.

Умовами укладеного договору про відкриття кредитної лінії від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф сторонами визначено порядок надання і погашення кредиту, порядок внесення змін до його змісту. АКБ «Правекс-Банк» викладено графік погашення заборгованості.

Вважає, що банк не виконав вимоги закону про дотримання істотних умов договору щодо надання позичальнику об`єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту, забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду; банк в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом та того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгодженого між сторонами кредитного правочину в його умовах. Позичальник був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до змісту кредитного договору і при його укладенні мав можливість погодитись лише на ті умови, які були запропоновані йому банком щодо істотних умов договору та відсоткової ставки. Відповідачем навмисно не дотримано та грубо порушено встановлені вимоги діючого законодавства України та приписи Національного Банку України для укладення оспорюваного виду кредитного договору, які визначені законом як істотні та є необхідні.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладенням договору споживчого кредитування. Основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті кредитодавцем до укладення договору про іпотечний борг. Ця інформація має бути оприлюднена ним у письмовій формі. Крім того, законодавцем встановлена в цій нормі закону передумова обов`язкової необхідності для банку здійснювати встановлення положення про інфляційне застереження, дотримання справедливого балансу договірних правовідносин та на збереження реальної вартості предмету іпотеки. Відсутність в умовах спірного правочину вище зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору, суттєво порушує баланс договірних правовідносин, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище іпотекодавця, що є недопустимим.

У договорі про відкриття кредитної лінії відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для їх укладення, а саме: не встановлено умов надання кредиту, зокрема про можливість настання валютних ризиків для позичальника; не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов`язкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу шляхом оприлюднення їх у письмовій формі до укладення такого договору; не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості відносно досягнутої домовленості про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості. Вважає, що в момент підписання кредитного договору між сторонами, він був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки. Укладаючи кредитний договір, позивач піддався завірянням працівників банку щодо цілковитої та фактичної відповідності викладених банком у змісті кредитного договору даних, відомостей і цифрових показників. Оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, вважає, що слід визнати припиненим і договір іпотеки.

Вважає, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив визнати порушеним право ОСОБА_1 , як споживача фінансових послуг банку; визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф, укладений між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 , визнати недійсним договір іпотеки від 22 вересня

2008 року № 6535-002/08Ф, укладений між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф, укладений між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 Визнано недійсним договір іпотеки від 22 вересня 2008 року

№ 6535-002/08Ф, укладений між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є

ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що при укладенні оспорюваного кредитного договору відповідач вказав позичальнику недостовірну інформацію щодо розміру процентної ставки, щомісячного ануїтетного платежу, не зазначив суму абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), що є істотними умовами договору кредиту, тобто навмисно ввів другу сторону (позичальника) в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Крім того, відповідач, у порушення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 3.8. Правил надання банками України інформацію споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, не попередив позивача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за цим договором несе споживач.

Постановою Сумського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу

АТ «Правекс-Банк» задоволено. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2020 року скасовано і прийнято нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відсутні підстави для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним у повному обсязі через невідповідність його умов вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», невідповідність умов договору положенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України 10 травня

2007 року за № 168, а позовних вимог щодо визнання недійсними чи зміну окремих пунктів кредитного договору, які позивачем вважає несправедливими, останнім не заявлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 19 січня

2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 718/194/17 (провадження № 61-29385сво18), від 28 жовтня 2020 року у справі № 523/18181/18 (провадження № 61-14767св19).

У лютому 2021 року АТ «Правекс-Банк» подало до суду відзив на касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на те, що апеляційним судом у повному обсязі з`ясовано обставини, які мають значення для справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, отже, відсутні підстави для скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного суду.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Встановлені судами обставини

22 вересня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 6.1 кредитного договору, ПАТ КБ «Правекс-Банк» надав позичальнику кредит в іноземній валюті для споживчих цілей, а також з метою сплати страхових платежів відповідно до договорів страхування заставного майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог пункту 6.1.11 цього договору на загальну суму 80 000,00 доларів США, строком із 22 вересня 2008 року до 22 вересня 2018 року зі сплатою 14,99 % відсотків річних, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами і виконати свої зобов`язання згідно з умовами кредитного договору у повному обсязі.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 кредитного договору, позичальник зобов`язується повертати кредит щомісячно у розмірі 666,00 доларів США відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, встановленого у пункті 1.1 цього договору. Відсотки за користування, кредитними коштами підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування, грошовими коштами протягом календарного місяця) у строк до «10» числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту, вказаний у пункті 1.2 цього договору.

Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно, виходячи з фактичної кількості днів у відсотковому періоді. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком протягом строку користування кредитом відповідно до

пункту 1.2 цього договору. Рік умовно прийнятий рівним 360 дням (пункт 10.1 кредитного договору).

Кредитний договір діє від дня його підписання і до повного виконання зобов`язань за ним (пункт 10.5 кредитного договору).

Погоджено сторонами й загальні умови кредитування, згідно з якими видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси банку після укладення договору за надання позичальником банку документу, що підтверджує страхування заставленого майна на користь банку, а також письмового повідомлення банка про намір позичальника скористатися кредитом або його частиною.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси банку після укладення договору застави та надання позичальником банку документу, що підтверджує страхування заставленого майна на користь банку, а також письмового повідомлення банка про намір позичальника скористатися кредитом або його частиною. Письмове повідомлення позичальником банка про намір скористатися кредитом або його частиною повинно бути оформлено у вигляді листа, підписаного позичальником з обов`язковим визначенням необхідної суми кредиту, та надано банку не менш ніж за 3 календарних дні до фактичної видачі кредиту або його частини.

Перебіг строку користування кредитом починається з моменту перерахування грошових коштів по розпорядженню позичальника або видачі грошових коштів з каси банку (пункт 1.4 кредитного договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов

пункту 6.1.11 цього договору, у частині щорічного укладення договорів страхування нерухомого майна, позичальник доручає банку укладати договори страхування нерухомого майна зі страховою компанією та на умовах, визначених банком, а також здійснювати сплату страхових платежів у строки, у розмірі та на умовах, передбачених відповідними договорами страхування, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог пункту 6.1.11 цього договору за рахунок кредитних коштів, надання яких здійснюється банком у межах цього договору.

Розмір заборгованості за кредитом збільшується на суму страхового платежу, сплаченого за страховим договором банком за дорученням позичальника, з моменту здійсненні платежу (пункт 1.6 кредитного договору).

Позичальник доручає банку списувати з рахунків позичальника в АКБ «Правекс-Банк» грошові кошти у рахунок погашення заборгованості позичальника перед банком за цим договором (за кредитом, відсотками, пені та штрафам) на відповідні позичкові рахунки, відкриті позичальнику, відповідно до умов цього договору (пункт 1.7 кредитного договору).

Пунктом 6.1.3 договору визначено, що кошти для погашення заборгованості у першу чергу спрямовувати на сплату витрат банку, пов`язаних з виконанням зобов`язань за цим договором, у другу чергу - на погашення заборгованості за відсотками та неустойки за порушення строків сплати відсотків, у третю чергу - на погашення заборгованості за кредитом та неустойки за порушення строків сплати кредиту, потім - на погашення іншої заборгованості (штраф, пеня та інша заборгованість за цим договором).

Згідно з пунктом 9.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту або погашення чергової частини кредиту відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування та/або внесення відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної відсоткової ставки, вказаної у пункті 1.2 цього договору, від суми заборгованості за весь період прострочки.

Погоджено сторонами й особливі умови кредитного договору.

Так, згідно з пунктами 10.8, 10.9, 10.10 договору позичальник підтверджує факт письмового повідомлення його банком про умови надання кредиту, а також про всі збори, відсотки, тарифи, комісії та інші елементи вартості кредиту за цим договором, згідно з пунктом 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»

від 12 травня 1991 року № 1023-ХII, зобов`язується їх сплачувати та підтверджує факт ознайомлення з вказаною нормою Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 10.12 договору встановлено, що шляхом укладення та підписання позичальником (уповноваженого особою позичальника) цього договору позичальник підтверджує факт повідомлення банком про всі існуючі валютні ризики, пов`язані з наданням позичальнику кредиту в іноземній валюті.

22 вересня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладений та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договір іпотеки

№ 6535-002/08Ф, відповідно до якого передане в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця, а саме житловий будинок, який складається з двох поверхів, загальною площею 228,1 кв. м, житловою - 110,8 кв. м, земельна ділянка, площею 0,1000 га. Цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель - споруд.

Крім того, 22 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та АКБ «Правекс-Банк», укладений договір поруки № 6535-002/08Ф, відповідно до якого поручитель у порядку та на умовах, передбачених цим договором зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 22 вересня 2018 року у розмірі 80 000,00 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

Згідно з висновком експерта від 27 липня 2018 року № 25730 за результатами проведення судово-економічної експертизи, за пунктом 1.2 договору про відкриття кредитної лінії від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф процентна ставка за користування кредитом становить 14,99 % річних. У межах наявних матеріалів, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф не визначені. У зв`язку з відсутністю розрахунків реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту та повного обсягу документів, необхідних для проведення розрахунків, згідно з «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168), у межах наданих матеріалів неможливо у повній мірі встановити якою є реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф.

У результаті проведеного дослідження у частині арифметичних розрахунків, виходячи з умов на момент укладення договору від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф, встановлена сукупна вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) складає: реальна процентна ставка на момент укладення договору від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф - 16,91 %; абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору

від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф- 61 971,29 доларів США.

У зв`язку з відсутністю розрахунків реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту та повного обсягу документів, необхідних для проведення розрахунків, згідно з «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», у межах наданих матеріалів неможливо у повній мірі встановити якою є реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту та дослідити їх відповідність даним, наведеним на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії

від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф.

У зв`язку з відсутністю графіку погашення заборгованості (у розрізі погашення основного боргу та відсотків) та повного обсягу документів, необхідних для проведення розрахунків згідно з «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», у межах наданих матеріалів неможливо у повній мірі встановити документально обґрунтований розмір щомісячних платежів (у тому числі за кредитом, проценти за користування кредитом, комісії, страхові та інші платежі) на момент укладення договору від 22 вересня

2008 року № 6535-002/08Ф.

У результаті проведених арифметичних розрахунків, відповідно до наявних матеріалів та умов кредитування, викладених на момент укладення договору

від 22 вересня 2008 року № 6535-002/08Ф встановлений щомісячний платіж складає від 675,63 доларів США до 1 690,05 доларів США та 80,70 доларів США в останній період сплати.

У межах наявних матеріалів під час укладення договору від 22 вересня 2008 року

№ 6535-002/08Ф не встановлено виконання банком вимог пунктів 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та пункти 2 та 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо викладення у його змісті повного обсягу інформації про кредитні умови, у тому числі графіку погашення заборгованості, розміру орієнтовної сукупної вартості кредиту, детального розпису загальної вартості кредиту для споживача та сукупної вартості кредиту із визначенням її в процентному значенні та в грошовому виразі, у вигляді - реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентної ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору. Положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення є несправедливими і це є підставою для визнання таких положень договору недійсними.

Законом чітко визначено наслідки надання недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця), і такими наслідками є виникнення права у споживача розірвати договір та вимагати відшкодування збитків, завданих такими неправомірними діями.

Отже, ненадання чи надання неповної інформації про продукцію, товари, послуги не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки договір як правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом, який визначає наслідки, що виникають у результаті вчинення недійсних правочинів. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону. Своєю правомірністю правочини відрізняються від правопорушень (деліктів) - вольових дій, що суперечать вимогам закону та тягнуть за собою правові наслідки, які сторони не бажали отримати. Згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні правовідносини.

Відповідно до статті 230 ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 12 ЦПК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже, під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених статтею 230 ЦК України та статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, позивач у силу положення частини третьої статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору не заявляв додаткових вимог або заперечень щодо його умов, не звертався до банку за додатковими роз`яснення щодо умов договору. Крім того, після укладення кредитного договору тривалий час виконував його умови, ітільки у липні 2017 року звернувся з позовом до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання договорів недійсними. До того ж, така підстава для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним як несправедливості включених до нього умов, із посиланням на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає доведенню на загальних підставах виходячи із принципу змагальності цивільного процесу. Тобто, ОСОБА_1 необхідно було довести суду несправедливість умов договору, і яким чином оспорювані умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, проте, позивачем такі підстави не були доведені.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що банк навмисно ввів позичальника в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не доведено, що оспорюваний правочин укладений шляхом обману зі сторони банку, адже встановлено, що цей договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, що свідчить про прийняття обумовлених умов.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 718/194/17 (провадження № 61-29385сво18), не заслуговують на увагу, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать позиції, викладеної у зазначеній постанові.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що апеляційним судом не врахована позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі

№ 523/18181/18 (провадження № 61-14767св19), не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову у наведеній справі є стягнення аліментів на дітей, натомість, у цій справі предметом позовних вимог є визнання договорів недійсними, а отже, правовідносини у зазначеній, як приклад справі, та у справі, яка переглядається, не є тотожними, а тому не може бути підтвердженням неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте до повноважень суду касаційної інстанції не належить переоцінка доказів та встановлення нових обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 19 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик