ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 585/2811/19
адміністративне провадження № К/9901/28919/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 585/2811/19
за адміністративним позовом Роменського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області до ОСОБА_1 про примусове видворення особи без громадянства за межі території України та його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,
за касаційною скаргою Роменського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Я. М. Макаренко, А. М. Григоров, А. О. Бегунц) від 20 вересня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2019 року Роменський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі - Роменський МВ УДМС України в Сумській області) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , у якому просило:
- примусово видворити за межі території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- затримати строком на 6 місяців ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що з ГУНП в Сумській області надійшов лист за № 1045/03/16-2019 щодо примусового видворення за межі України особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 25 липня 2019 року буде звільнений з ДУ «Роменська ВК (№56)», останній відбуває покарання за частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України. Суспільна небезпечність перебування ОСОБА_1 на території України після закінчення терміну відбування покарання полягає у можливому здійсненні ним злочинної діяльності проти основ громадської безпеки і порядку, недоторканості державного кордону України, миру і безпеки людства, що несе у собі загрозу життєво важливим інтересам людини і громадянина, суспільства і держави. ОСОБА_1 , перебуваючи у місцях позбавлення волі, будучи фактично нелегальним мігрантом, не надав до відповідних органів документи з метою легалізації на території України, чи оформлення належності до громадянства та паспортного документу країни походження з метою виїзду з території України. 25 липня 2019 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МСМ № 052123 за частиною першою статті 203 КУпАП та заступником начальника Роменського MB Управління ДМС України в Сумській області застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МСМ № 048898 від 25 липня 2019 року, штраф не сплачений так як, зі слів відповідача, він не має коштів на сплату стягнення. Тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 не покине територію України та буде знаходитися тут нелегально. Крім того, з метою пошуку засобів для існування ОСОБА_1 може скоювати адміністративні та кримінальні правопорушення. За результатами перевірки, проведеної за наявними обліками територіальних органів ДМС та відомчої інформаційної системи «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ЄІАС УМП встановлено, що ОСОБА_1 на території України зареєстрованим не значиться, громадянства не набував, посвідкою на постійне проживання та тимчасове проживання не документувався. Під час перебування на території України (Державній установі «Роменська виправна колонія (№56)») до підрозділів ДМС України щодо продовження термінів чи з інших питань перебування на території України не звертався. З заявою про отримання статусу біженця чи додаткового захисту іноземець не звертався. На сьогоднішній день підстав для подальшого перебування в Україні у нього не має та він знаходиться на території України з порушенням вимог чинного міграційної законодавства.
3. Рішенням Ровенського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2019 року позов задоволено.
Примусово видворено за межі території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Затримано строком на шість місяців ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року скасовано рішення Ровенського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2019 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 21 жовтня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, а рішення Ровенського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2019 року залишити в силі.
6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. 26 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_1 був засуджений за частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України до 6 років позбавлення волі.
9. З вироку Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2013 року слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Телаві Грузія , має середню освіту, не одружений, не працює, раніше судимий.
10. 25 липня 2019 року відбув покарання. Має довідку про звільнення серії СУМ № 01023, видану 25 липня 2019 року Державною установою Роменська виправна колонія (№56), яка має фотокартку відповідача, незаконно перебуває на території України без відповідних документів.
11. Відносно ОСОБА_1 25 липня 2019 року складений протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МСМ №052123 за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення та постановою серії ПН МСМ № 048898 від 25 липня 2019 року заступника начальника Роменського МВ Управління ДМС України в Сумській області застосовано до відповідача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
12. 25 липня 2019 року Роменським міським відділом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було прийнято рішення № 3 про примусове повернення до країни походження або третьої країни особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати його покинути територію України у термін до 23 серпня 2019 року, однак останній виконати вказане рішення не має можливості в зв`язку з відсутністю коштів для виїзду за межі України та паспортного документа. Відповідно до розписки відповідач був ознайомлений з ним 25 липня 2019 року.
13. Оскільки вказане рішення відповідач виконати не зможе, раніше був неодноразово засудженим до позбавлення волі, відбував покарання, паспортного документу немає, засобів до існування на території України не має, існує очевидне не виконання відповідачем рішення органу про примусове повернення, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та наявності передбачених законом підстав для його задоволення.
15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доказів ухилення відповідача від виконання рішення про примусове повернення матеріали справи не містять, також, відповідач не може добровільно виконати рішення про примусове повернення до країни походження та покинути територію України у термін до 23 серпня 2019 року або вчинити дії щодо ухилення від виконання вказаного рішення, бо після прийняття 25 липня 2019 року рішення про примусове повернення до країни походження був одразу затриманий та поміщений у Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.
16. Водночас, враховуючи, відсутність підстав для задоволення позову про примусове видворення відповідача, суд також прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині затримання відповідача строком на 6 місяців з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
17. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи містять відомості щодо ідентифікації відповідача, а тому затримання відповідача з метою його ідентифікації є безпідставним.
18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
19. Зокрема, скаржник наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову та відзиву на апеляційну скаргу, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
22. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773- VI).
24. Частиною першою статті 26 Закону № 3773- VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
25. Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3773- VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
26. Згідно частини третьої статті 26 Закону № 3773- VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
27. Відповідно до частини п`ятою статті 26 Закону № 3773- VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
28. Частиною першою статті 30 Закону № 3773- VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
29. Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 22 січня 2018 року № 38/77), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119 (далі - Інструкція) , згідно пункту 4 якої іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворенні на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
30. Інструкція детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що:
- у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу);
- у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС;
- у разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
31. У пункті 7 Інструкції визначено, що підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є:
невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави; якщо іноземці, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію; якщо іноземець, стосовно якого прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не виїхав з України протягом місяця з дня отримання копії такого рішення, за винятком випадків, коли особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, - до набрання рішенням суду законної сили.
32. Розділом ІІІ Інструкції встановлено, що у разі виявлення підстав, передбачених частиною 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», органи ДМС, органи охорони державного кордону та органи СБУ залежно від обставин виявлення/затримання іноземця невідкладно готують позовну заяву до адміністративного суду.
За наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або за наявності ризику його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, що вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, органи ДМС, орган охорони державного кордону або орган СБУ подають до адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ позовну заяву відповідно до частини першої статті 289 КАС України (п. 1, 2 розділу ІІІ Інструкції).
33. Згідно частини першої статті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
34. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства підлягають особи у випадку їх ухилення без поважних причин від виїзду в установлений рішенням про примусове повернення строк, або коли існують обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства буде ухилятися від виконання такого рішення ще до спливу цього строку.
35. Суд зазначає, що відповідні органи за наявності підстав, передбачених частини першої статті 30 Закону № 3773- VI (тобто або не виконання у встановлений строк рішення про примусове повернення, або при наявності підстав вважати, що така особа буде ухилятися від виконання такого рішення) після виявлення/затримання такої особи невідкладно здійснюють підготовку для звернення з позовом до суду. При цьому, законодавством передбачена можливість подання до адміністративного суду позовної заяви відповідно до частини першої статті 289 КАС України.
36. В той же час, правовий аналіз норм матеріального та процесуального права щодо вирішення питання затримання іноземця або особи без громадянства стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, дає Суду право дійти висновку, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити таке затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації.
37. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, що одразу після звільнення відповідача з місць позбавлення волі, 25 липня 2019 року Роменським міським відділом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було прийнято рішення № 3 про примусове повернення до країни походження або третьої країни особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язано його покинути територію України у термін до 23 серпня 2019 року.
38. При прийнятті рішення про примусове повернення так і зверненні з позовом до суду, позивач наголошував та наявності передбачених вищенаведеними правовими нормами підстав для його задоволення у повному обсязі. Позивач доводив, що відповідач був неодноразово судимий за тяжкі злочини та відбував покарання, перебуває на території України без належних на то законних підставах, засобів до існування та коштів немає, що може спровокувати на вчинення інших злочинів, за даними ЄІАС УМП відповідач на території України не зареєстрований, паспортний документ для виїзду з України та що посвідчує особу відсутній, існує лише довідка про звільнення з місця позбавлення волі.
39. Частиною 1 статті 15 Закону № 3773-УІ наведений перелік документів, за якими здійснюється в`їзд в Україну та виїзд з України іноземцями та особами без громадянства. Основними такими документами є паспортний документ за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України, відповідні посвідки на постійне або тимчасове проживання, посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон, проїзний документом для виїзду за кордон тощо.
40. Довідка про звільнення серії СУМ № 01023, видану 25 липня 2019 року Державною установою Роменська виправна колонія (№56), яка має фотокартку відповідача, не є передбаченим частиною першою статті 15 Закону № 3773-УІ документом, що дає можливість відповідачу здійснити виїзд з території України.
41. На підставі викладеного, Суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок про обґрунтованість підстав вважати щодо можливості ухилення відповідача від виконання рішення про його примусове видворення, та про необхідність затримання відповідача із поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Позивач з урахуванням особи відповідача обґрунтовано наголошує у скарзі, про існування ризику його втечі, а так само відсутності документа, що дає право на виїзд з України, що в свою чергу робить неможливим для відповідача самостійного залишення території України.
42. Суд вважає, що затримання особи-відповідача не зважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені судами фактичні обставини, є цілком виправданими та належними, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України. Затримання до закінчення проведенню процедури видворення, в тому числі для належної ідентифікації особи, відповідає волі національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин.
43. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції надано вірну оцінку спірним правовідносинам, щодо наявності законних підстав для задоволення позову.
44. Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи у касаційному провадженні.
45. Отже, Другий апеляційний адміністративний суд скасовуючи рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
46. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
47. З огляду на викладене, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року підлягає скасуванню, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2019 року залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Роменського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року у справі № 585/2811/19 скасувати.
Рішення Ровенського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2019 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов