Постанова

Іменем України

27 січня 2023 року

м. Київ

справа № 587/832/17-ц

провадження № 61-3046св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Сумська районна державна нотаріальна контора, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану ОСОБА_4 , на постанову Сумського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Собини О. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Сумська районна державна нотаріальна контора, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»),Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»), Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України»), Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський»), про визнання права власності на майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 із 2003 року до 06 жовтня 2015 року. До травня 2010 року вони проживали в м. Нягань Російської Федерації, а потім переїхали в Україну. За спільні кошти вони придбали квартиру АДРЕСА_1 , оформивши по 1/2 частини квартири за кожним.

11 січня 2011 року вони склали заповіт, відповідно до якого кожен із них заповідає іншому на випадок смерті належну йому частину квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , після смерті якого він успадкував земельні ділянки та будинок, розташований в с. Гірне, який ними було відремонтовано вже після успадкування ОСОБА_5 . Таким чином спільними зусиллями. фактично створено новий житловий об`єкт, а майно істотно збільшилося у своїй вартості саме внаслідок зроблених поліпшень за період фактичних шлюбних відносин. Крім того, вони перебудували сарай, баню, терасу, металопрофільну огорожу з гаражними воротами і хвірточкою, відремонтовано погріб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Вважає, що вона має право на 1/2 частини земельних ділянок та житлового будинку, які належали ОСОБА_5 . Проте сини померлого ОСОБА_5 претендують на весь житловий будинок та земельні ділянки з чим вона не погоджується. Зазначає, що за рахунок їхніх з ОСОБА_5 заощаджень, які вони мали, а також заробітної плати, пенсії, коштів, отриманих нею від продажу у м. Нягань належних їй квартири, дачі, гаража, автомобіля марки «ВАЗ-2104», коштів отриманих ОСОБА_5 від продажу належного йому автомобіля «Hyundai», під час спільного сумісного проживання за договорами банківського вкладу (депозиту) вони вносили у банківські установи наявні у них грошові суми, оформивши банківські договори на ім`я ОСОБА_5 .

Крім того, вони з ОСОБА_5 вносили кошти на депозитні рахунки: ПАТ «Фідобанк» - 44 000,00 грн, АТ КБ «ПриватБанк» - 20 000,00 дол. США, АТ АБ «Украгазбанк» - 90 000,00 грн, ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» - близько 7 000,00 дол. США, ПАТ «Банк Надра» - 17 000,00 дол. США, ПАТ «Державний ощадний банк» - 45 000,00 грн, ПАТ «Банк Михайлівський» - 220 000,00 грн, а всього 399 000 грн та 44 000 дол. США.

Посилаючись на викладене, позивачка, з урахуванням уточнених вимог, просила визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами та на 1/2 частину земельних ділянок, загальною площею 0,28 га, наданих для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства, розташованих на АДРЕСА_2 ; визнати за нею право власності на 1/2 частини грошових коштів, розміщені на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_5 у ПАТ «Фідобанк»,АТ КБ «ПриватБанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «КБ «Надра», АТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Банк Михайлівський», із виплатою на її користь належної частини грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 13 липня 2021 року у складі суді ОСОБА_7 у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала жодного чеку, квитанції, накладної тощо, які б свідчили про придбання будівельних матеріалів, використаних на ремонт та переобладнання, проведення інших поліпшень у спірному домоволодінні. Не надала позивачка належних доказів на підтвердження того, що вони з ОСОБА_5 вкладали спільні кошти у ремонт та переобладнання будинку.

Заявляючи вимоги про визнання права на 1/2 частини грошових вкладів, які знаходяться на депозитних рахунках ОСОБА_5 , позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ці грошові кошти набуті внаслідок спільної праці її та ОСОБА_5 і не надала доказів на підтвердження часу набуття грошових коштів та джерела таких доходів.

Грошові кошти на депозитних рахунках у ПАТ «Фідобанк», АТ КБ «ПриватБанк», ПТ АБ «Украгазбанк», ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «Банк Надра», ПАТ «Державний ощадний банк», ПАТ «Банк Михайлівський» були розміщені ОСОБА_5 після переїзду в Україну, тобто після 2010 року, проте коли саме ці кошти ОСОБА_5 були набуті, за яких обставин, джерело походження цих коштів, факт набуття спірних коштів внаслідок спільної праці ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , доказів на підтвердження цих обставин позивачка не надала.

Додатковим рішенням Сумського районного суду Сумської області від 02 вересня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правову допомогу. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 20 січня 2022 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частини грошових вкладів на банківських рахунках та додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області

від 02 вересня 2021 року скасовано, прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на розміщені на ім`я ОСОБА_5 :

на 1/2 частини банківського вкладу, що знаходиться на банківському рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 6 786 дол. США та банківському рахунку № НОМЕР_2 у розмірі 372,81 дол. США у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»;

на 1/2 частини банківського вкладу, що знаходиться на банківському рахунку № НОМЕР_3 у розмірі 222 786,18 грн у ПАТ «Банк Михайлівський»;

на 1/2 частини банківського вкладу, що знаходиться на банківському рахунку № НОМЕР_4 у розмірі 360 040, 49 грн у ПАТ «КБ «Надра»;

на 1/2 частини грошових вкладів, що знаходиться на банківських рахунках, які відкриті в АТ КБ «ПриватБанк»:

№ НОМЕР_5 у розмірі 2 760 грн;

№ НОМЕР_6 у розмірі 111,91 грн;

№ НОМЕР_7 у розмірі 327,11 грн;

№ НОМЕР_8 у розмірі 100 грн;

№ НОМЕР_9 у розмірі 8 371, 37 грн;

№ НОМЕР_10 у розмірі 1 297,44 дол. США;

№ НОМЕР_11 у розмірі 18 738,99 дол. США;

№ НОМЕР_12 у розмірі 2 859,52 дол. США;

№ НОМЕР_13 у розмірі 8,01 дол. США;

№ НОМЕР_18 у розмірі 8,01 дол. США;

№ НОМЕР_19 у розмірі 8,01 дол. США;

№ НОМЕР_20 у розмірі 8,01 дол. США;

на 1/2 частини банківського вкладу у розмірі 50 013,52 грн, що знаходиться на банківському рахунку уПАТ «Фідобанк»;

на 1/2 частини банківського вкладу, за депозитним договором № 019/05/15/0311 від 14 травня 2015 року у розмірі 94 368,42 грн розміщеного у ПАТ АБ «Укргазбанк».

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновки суду першої інстанції про те, що спірні заощадження набуті саме ОСОБА_5 від продажу автомобіля, квартири та акцій ВАТ «Газпрома» є помилковими та не підтверджуються наявними у справі доказами, оскільки відповідачем не надано доказів вкладення саме цих коштів на депозитні рахунки ОСОБА_5 , натомість, як встановлено під час судового розгляду, спірні банківські рахунки відкривалися ОСОБА_5 саме в період їхнього спільного проживання з позивачем, а також те, що як позивачем так і відповідачем здійснювалося відчуження рухомого та нерухомого майна у зазначений період, кошти від реалізації якого спрямовано на спільне накопичення в банківських установах.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 25 травня 2022 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

10 червня 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

У зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці пов`язаній з вагітністю та пологами, Розпорядженням від 19 січня 2023 року № 78/0/226-23 про призначення повторного автоматизованого розподілу справи, справу передано судді-доповідачу Ступак О. В.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2022 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 20 січня 2022 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 552/5693/18, від 06 червня 2019 року у справі № 757/41827/15-ц, та у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15.

Також заявники указують на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У червні 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює виведення з ринку ПАТ «КБ «Надра» подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що суд апеляційної інстанції визнав, що підлягає задоволенню вимога щодо визнання права власності на банківські вклади, які залишились на час смерті ОСОБА_5 незважаючи на те, що грошові кошти у ПАТ «Банк «Михайлівський», AT «Банк «Фінанси та кредит», ПУАТ «Фідобанк» виплачені за довіреністю вже після його смерті, тобто суд визнав право власності на кошти, які виплачені вкладнику і зобов`язання за якими припинено.

У червні 2022 року ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що відповідачами у справі не надані докази на спростовання презумпції спільності права власності ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на грошові кошти, які знаходяться на депозитних рахунках у банківських установах.

У липні 2022 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду пояснення.

У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду клопотання у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та по 7 820,00 грн судового збору кожному.

У липні 2022 року ОСОБА_1 подала пояснення на відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює виведення з ринку ПАТ «КБ «Надра», у яких зазначила, що у 2019 році спірні грошові кошти виплачені сторонній особі - ОСОБА_8 на підставі незаконно посвідченої приватним нотаріусом м. Полтави Дробітько В. В. 17 липня 2018 року довіреності, померлого у 2015 році ОСОБА_5 .

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала пояснення щодо заяви представника відповідачів про стягнення витрат на правничу допомогу.

ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_4 не надані суду: детальний опис робіт (наданих послуг), акт виконання робіт (надання послуг), договори про надання правової допомоги.

Є необґрунтованими витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн, вони не відповідають принципу розумності, справедливості, не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами та 1/2 частини земельних ділянок, загальною площею 0,28 га, наданих для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_2 не оскаржувалося, а тому судом касаційної інстанції не переглядається.

Обставини, встановлені судами

Громадяни Російської Федерації ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які проживали однією сім`єю без укладання шлюбу, в травні 2010 року прибули в Україну з метою постійного проживання.

15 листопада 2010 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1 у спільну часткову власність, в якій частки кожного із них є рівними та зареєстрували в ній своє постійне місце проживання.

11 січня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 склали заповіти на випадок своєї смерті, згідно з якими заповіли один одному належні їм частки квартири АДРЕСА_1 .

27 грудня 2011 року за спільні кошти вони придбали автомобіль Ssang Yong Korando C200Di, номер шасі НОМЕР_14 , який 30 грудня 2011 року зареєстрували за ОСОБА_5 за номером НОМЕР_15 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року встановлений факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у період з травня 2010 року до 06 жовтня 2015 року. Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини автомобіля Ssang Yong Korando C200Di, та на 1/3 частини житлового будинку та земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 02 березня 2017 року частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_10 . Рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року в частині задоволення вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частини житлового будинку та 1/3 частини земельних ділянок загальною площею 0,28 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , скасовано та ухвалено рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Також змінено рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу між фізичними особами від 01 грудня 2011 року ОСОБА_5 відчужив транспортний засіб: HYUNDAI TUCSON срібного кольору, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_16 за 530 000,00 російських рублів.

За договором купівлі-продажу від 22 травня 2009 року № 113-04 ОСОБА_5 відчужив, а «Газпромбанк» придбав належні ОСОБА_5 звичайні без документарні акції ВАТ «Газпром», загальна сума правочину 247 500,00 російських рублів.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20 січня 2011 року ОСОБА_5 відчужив належне йому житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_3 за 2 700 000 російських рублів.

З виписки з Єдиного державного реєстру нерухомості про перехід прав на об`єкт нерухомості від 23 травня 2017 року № 99/2017/17912971 ОСОБА_1 відчужила належне їй приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 жовтня 2006 року, рег № 86-01/04-15/2002-13/01, сума за яку продана квартира не зазначена.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру нерухомості про перехід прав на об`єкт нерухомості від 23 травня 2017 року № 99/2017/179116840 ОСОБА_1 належить приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , дата державної реєстрації 23 жовтня 2006 року.

Відповідно до депозитного договору від 14 травня 2015 року № 019/05/15/0311, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_5 оформлено депозит на суму 90 000,00 грн строком дії до 18 травня 2016 року.

28 квітня 2015 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Банк «Михайлівський» укладений договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту). Відповідно до наданої представником фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації від 10 листопада 2021 року, сума відшкодування за вкладами ОСОБА_5 у межах гарантованої суми, а саме 200 000 грн виплачена 10 червня 2019 року, а решта суми у розмірі 22 786,18 грн - списана у зв`язку з не включенням коштів до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку через відсутність відповідної заяви кредитора.

Із виписки, наданої АТ «Банк «Фінанси та Кредит», за особовим рахунком ОСОБА_5 за період із 23 січня 2013 року до 03 жовтня 2017 року, останнім 23 січня 2013 року внесено на депозитний рахунок, згідно з укладеним між ОСОБА_5 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» договором банківського вкладу від 23 січня 2013 року № 2211/370-13, грошові кошти у розмірі 6 581 дол. США. 13 січня 2014 року цей банківський рахунок поповнено ще на 205 дол. США.

З листа уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 22 листопада 2021 року, гарантовану суму відшкодування коштів у розмірі 156 223,84 грн за вказаним депозитним договором виплачено померлому ОСОБА_5 через банк-агент Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ «Ощадбанк» 01 серпня 2019 року.

Відповідно до наданої ПАТ КБ «ПриватБанк» довідки, ОСОБА_5 у період із 03 липня 2012 року до 08 липня 2015 року відкрито 14 депозитних рахунків на яких перебувало 22 878, 55 дол. США та 8 492,33 грн.

04 червня 2014 року ОСОБА_5 подано до ПУАТ «Фідобанк» заяву, в якій він просив відкрити йому банківський рахунок № НОМЕР_17 у національній валюті. Того ж дня ОСОБА_5 подано до банку заяву про розміщення банківського депозиту на депозитному рахунку № 26301000553879 у національній валюті за № 177044-980/2014 строком до 04 вересня 2014 року на суму 38 940,00 грн. Також, у вказаній заяві ОСОБА_5 просив перерахувати йому проценти та по закінченню договору, суму депозитних коштів на рахунок № НОМЕР_17 .

15 вересня 2014 року ОСОБА_5 подано до банку заяву про розміщення банківського депозиту на депозитному рахунку № 26302010553879 у національній валюті за № 202875-980/2014 строком до 15 березня 2015 року на суму 41 000,00 грн. Згідно з поданою ОСОБА_5 заявою, сума грошових коштів має бути перерахована на депозитний рахунок ОСОБА_5 із відкритого на його ім`я банківського рахунку № НОМЕР_17 у день прийняття вказаної заяви банком. Також у вказаній заяві ОСОБА_5 просив перерахувати йому проценти та по закінченню договору, суму депозитних коштів на рахунок № НОМЕР_17 .

17 березня 2015 року ОСОБА_5 подано до банку заяву про розміщення банківського депозиту на депозитному рахунку № 26300001553879 у національній валюті за № 236938-980/2014 строком до 17 вересня 2015 року на суму 44 000,00 грн. Згідно з поданою ОСОБА_5 заявою, сума грошових коштів має бути перерахована на депозитний рахунок ОСОБА_5 із відкритого на його ім`я банківського рахунку № НОМЕР_17 у день прийняття банком заяви. Також, у вказаній заяві ОСОБА_5 просив перерахувати йому проценти та по закінченню договору, суму депозитних коштів на рахунок № НОМЕР_17 .

17 вересня 2015 року ОСОБА_5 подано до банку заяву про розміщення банківського депозиту на депозитному рахунку № 26356000553879 у національній валюті за № 283238-980/2014 строком до 21 вересня 2016 року на суму 44 000,00 грн. Згідно з поданою ОСОБА_5 заявою, сума грошових коштів має бути перерахована на депозитний рахунок ОСОБА_5 із відкритого на його ім`я банківського рахунку № НОМЕР_17 у день прийняття банком вказаної заяви. Також, у вказаній заяві ОСОБА_5 просив перерахувати йому проценти та по закінченню договору, суму депозитних коштів на рахунок № НОМЕР_17 .

Отже, грошові кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_5 за № НОМЕР_17 в ПУАТ «Фідобанк» були накопичені в період із 04 червня 2014 року до 21 червня 2016 року.

З наданої ПУАТ «Фідобанк» інформації від 13 грудня 2021 року за ОСОБА_5 обліковувалася сума вкладу в розмірі 50 013,52 грн, яка виплачена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 01 серпня 2019 року.

З наданих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» договорів, укладених із банком, між ОСОБА_5 та ПАТ «КБ «Надра» 05 січня 2012 року укладений договір на обслуговування послуг від 05 січня 2012 року № 2027418 за яким банком відкрито рахунок для зберігання коштів та/або здійснення розрахунково-касових операцій, та взято обов`язок приймати вклади та виплатити клієнту всю суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначених цим договором та новим пакетом послуг.

Того ж дня між ОСОБА_5 та ПАТ «КБ «Надра» укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Дякуємо за довіру» за № 1408748, строком дії на 12 місяців від дати надходження вкладу. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_5 передав, а банк прийняв на зберігання грошову суму в розмірі 18 000,00 дол. США. Відповідно до звіту за депозитом без поповнення у валюті № 1408748 USD, ОСОБА_5 08 січня 2013 року виплачено наявні в нього кошти на депозитному рахунку за цим договором. Вихідний залишок - 0, 00.

23 січня 2013 року між ОСОБА_5 та ПАТ «КБ «Надра» укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення за № 1561854, строком дії на 12 місяців від дати надходження вкладу. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_5 передав, а банк прийняв на зберігання грошову суму в розмірі 23 615,62 дол. США. Відповідно до звіту за депозитом без поповнення у валюті USD № 1561854, ОСОБА_5 23 січня 2014 року виплачено кошти. Вихідний залишок - 0, 00.

23 січня 2014 року ОСОБА_5 та ПАТ «КБ «Надра» укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення за № 1821502, строком дії на 12 місяців та 1 день від дати надходження вкладу. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_5 передав, а банк прийняв на зберігання грошову суму в розмірі 25 736,00 дол. США. Відповідно до звіту за депозитом без поповнення в валюті USD № 1821502, ОСОБА_5 23 січня 2014 року переказано кошти на депозитному рахунку на поточний рахунок. Вихідний залишок - 0, 00.

Відповідно до наданої представником фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації від 10 листопада 2021 року, сума відшкодування за вкладами в межах гарантованої суми у розмірі 200 000,00 грн виплачена 05 травня 2015 року, тобто за життя покійного ОСОБА_5 , через банк-агент - АТ «ПУМБ». Сума грошових коштів у розмірі 360 040,49 грн включена до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» та обліковувалася станом на 06 жовтня 2015 року на рахунку № НОМЕР_4 .

Правове обґрунтування

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Статтею 60 СК Українивизначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, положення статті 60 СК Українисвідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК Україникореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина третя статті 65 СК України).

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК Українидає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України висловленої у постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13.

За таких обставин згідно з нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року у справі № 587/302/16-ц встановлений юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 із травня 2010 року до 06 жовтня 2015 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки відповідачі не надали належних та допустимих доказів, які б моли свідчити про те, що грошові кошти на депозитних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_5 , були його особистою приватною власністю, а тому не спростували презумпцію спільності права власності на майно подружжя.

Доводи заявників про те, що ОСОБА_5 відчужив акції ВАТ «Газпром» 22 травня 2009 року, тобто до травня 2010 року, а ОСОБА_1 відчужила належну їй квартиру АДРЕСА_6 , 04 жовтня 2006 року, на суть прийнятого рішення суду апеляційної інстанції не впливає, оскільки такі доводи зводяться виключно до необхідності проведення переоцінки доказів щодо обставин накопичення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 грошових коштів на депозитних рахунках, тоді як суд апеляційної інстанції встановив і інші джерела накопичення грошових коштів.

У касаційній скарзі заявники вказують на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 552/5693/18, від 06 червня 2019 року у справі № 757/41827/15-ц, та у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15.

Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у справі № 552/5693/18 погодився з тим, що спірне майно, а саме: квартира, автомобіль та грошові кошти на рахунках відповідача є його та позивачки спільною сумісною власністю, оскільки набуто у період їх спільного проживання: сторони працювали, одержували доходи, які об`єднували для ведення спільного господарства та набуття спільного майна, його ремонт та утримання.

У справі № 757/41827/15 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог із підстав їх недоведеності, оскільки позивачем не доведено належними доказами спільне проживання з відповідачкою, а також ведення з нею спільного господарства, побуту та бюджету, що виключає можливість встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу відповідно до норм СК України та визнання права власності на спільно придбане майно у період із 1997 року по 2015 рік.

Водночас Верховний Суд відхиляє доводи заявників щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, оскільки вказані висновки та встановлені судами фактичні обставини є відмінними у порівнянні зі справою, яка переглядається.

У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі, що переглядається, питання встановлення факту спільного проживання однією сім`єю вирішувалося у іншій справі № 587/302/16-ц. Суд апеляційної інстанції надав оцінку доказами, наявними у матеріалах справи, та дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка довела віднесення спірного майна до переліку об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 сформульований висновок про те, що особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти; вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності; рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

У справі, що переглядається, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15.

Також Верховний Суд відхиляє доводи заявників про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки, оскільки це спростовується висновками суду апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи заявників, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо заяви про розподіл судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає, а отже, заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подана ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу та судового збору, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 20 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний