Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 587/849/17-ц

провадження № 61-21913св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, державного підприємства «Сумське лісове господарство»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області на постанову Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Сумська місцева прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації (далі - Сумська ОДА), державного підприємства «Сумське лісове господарство» (далі - ДП «Сумське лісове господарство») до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 398571 у ОСОБА_1 перебуває у власності земельна ділянка з кадастровим номером 5924787100:08:002:0010, загальною площею 1,0964 га на території с. Радьківка, хутора Петрухи Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області.

Також згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 398570 у ОСОБА_1 у власності перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 5924787100:08:002:0009, загальною площею 0,9036 га на території с. Радьківка, хутора Петрухи Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області.

Вказані земельні ділянки передані відповідачу у приватну власність на підставі рішення 19 сесії 5 скликання Стецьківської сільської ради від 20 травня 2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовища), загальною площею 2 га в приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням 19 сесії 6 скликання Стецьківської сільської ради від 18 квітня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 з кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та 5924787100:08:002:0010 із зміною цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Зазначені земельні ділянки знаходяться одна навпроти одної.

Позивач вказував, що згідно з протоколом огляду місця події від 28 лютого 2017 року, складеного у кримінальному провадженні із залученням спеціаліста, встановлено, що вищевказані земельні ділянки огороджені спільним парканом та частково сіткою рабицею.

Відповідно до листа ДП «Сумський інститут землеустрою» інженером землевпорядником здійснено виїзд за місцем розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та 5924787100:08:002:0010, геодезичним обладнанням здійснено топографо-геодезичну зйомку. За результатами опрацювання даних зйомки складено схему розташування земельної ділянки, відповідно до якої самовільно зайнято земельну ділянку (лісу) площею 1,3511 га.

Таким чином, парканом огороджено як земельні ділянки, надані ОСОБА_1 у власність, так і земельну ділянку, яка знаходиться між ними.

Також згідно листів ДП «Сумське лісове господарство» вищезгадана земельна ділянка перебуває в його постійному користуванні, вкрита лісами та знаходиться в кварталі 64 виділах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 між земельними ділянками із кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та 5924787100:08:002:0010, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути ДП «Сумське лісове господарство» самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 1,3511 га, що розташована на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області в кварталі 64 виділах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 між земельними ділянками під кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та 5924787100:08:002:0010, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення паркану.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2019 року у складі судді Шелєхової Г. В. позов заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської ОДА, ДП «Сумське лісове господарство» задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ДП «Сумське лісове господарство» самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 1,3511 га, яка розташована на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області в кварталі 64 виділах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 між земельними ділянками під кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та 5924787100:08:002:0010, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення паркану.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 було самовільно зайнято земельну ділянку лісового фонду, загальною площею 1,3511 га, тому наявні підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо участі прокурора у вказаній справі, місцевий суд виходив із того, що самовільним зайняттям земельної ділянки було порушено інтереси держави, що й слугувало підставою для звернення із вказаним позовом.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позову заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської ОДА, ДП «Сумське лісове господарство» відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що факт використання спірної земельної ділянки лісового фонду, загальною площею 1,3511 га, яка розташована на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області без правовстановлюючих документів підтверджується матеріалами справи.

Разом із тим, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог прокурора відсутні, оскільки у даному випадку відсутній державний інтерес, проте наявний інтерес самостійного учасника господарських відносин - ДП «Сумське лісове господарство», яке в результаті облаштування відповідачем паркану позбавлено можливості використовувати земельну ділянку, а прокурор при цьому відповідно до положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» позбавлений права на представництво.

Крім того, апеляційним судом зазначено, що прокурором всупереч приписів статей 12 81 ЦПК України не було доведено порушення прав іншого позивача - Сумської ОДА.

Апеляційний суд вказав, що ДП «Сумське лісове господарство» не позбавлено права самостійно звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі заступник прокурора Сумської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Сумської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що у відповідності до положень статей 7 8 31 ЛК України, статті 57 ЗК України Сумська ОДА наділена не тільки правами на здійснення контролю за використанням спірної земельної ділянки, а також правом власника (від імені Держави в особі Українського народу) на здійснення володіння, розпорядження та користування земельними ділянками для ведення лісового господарства. Проте, будь-яких розпорядчих документів щодо передачі спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, що огорожена парканом та перебуває у користування ОСОБА_1 , у власність або користування останньому Сумська ОДА не приймала, що означає, що держава, як власник, волю на відчуження цієї земельної ділянки не проявляла, а тому самовільне захоплення відповідачем земельної ділянки лісового фонду порушує інтереси держави в особі Сумської ОДА.

Крім того, зазначає, що предметом вказаного спору є звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки лісового фонду державної форми власності, що передана у постійне користування ДП «Сумське лісове господарство» для здійснення лісогосподарської діяльності та не належить йому на праві власності, а тому прокурор, представляючи в суді інтересів ДП «Сумське лісове господарство», здійснював захист не приватних (особистих) інтересів суб`єктів господарювання, а інтересів держави. Таким чином, висновок апеляційного суду про наявність у лісгоспу власних (приватних) інтересів щодо користування спірною земельною ділянкою державної форми власності є хибними. При цьому можливість та здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі державних підприємств підтверджується судовою практикою, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року № 369/1777/13-ц та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 453/183/18 та від 28 серпня 2019 року у справі № 372/404/17.

Також вказує, що при зверненні до суду заступник прокурора Сумської місцевої прокуратури на виконання вимог ЦПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у позовній заяві обґрунтував наявність підстав для захисту інтересів держави (навів підставу представництва), порушення цих інтересів та визначив осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Апеляційний суд, серед іншого, здійснив недоречне посилання у мотивувальній частині постанови на положення норм статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, який втратив чинність з 15 липня 2015 року, тобто на момент звернення прокурора із позовом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області від Сумської ОДА, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно державних актів на право власності на земельну ділянку та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належать земельна ділянка з кадастровим номером 5924787100:08:002:0009, загальною площею 0,9036 га та земельна ділянка з кадастровим номером 5924787100:08:002:0010, загальною площею 1,0964 га на території с. Радьківка, хутора Петрухи на території Стецьківської сільської ради Сумського району (т. 1, а. с. 33-41).

Згідно листа ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 346/01-20 від 06 березня 2017 року спеціалістом підприємства - інженером-землевпорядником І категорії Дівочим Г. І. було здійснено виїзд за місцем розташування земельної ділянки, за допомогою геодезичного обладнання здійснено топографо-геодезичну зйомку. За результатами опрацювання даних зйомки складено Схему розташування земельної ділянки.

До листа додано схему розташування земельної ділянки за адресою Стецьківська сільська рада с. Радьківка, 1 - земельна ділянка кадастровий номер 5924787100:08:002:0009, загальною площею 0,9036 га, 2 - земельна ділянка кадастровий номер 5924787100:08:002:0010, загальною площею 1,0936 га, 3 - самовільно зайнята земельна ділянка (проїзд) площею 0,0461 га, 4 - самовільно зайнята земельна ділянка (ліс) площею 1,3511 га. (т. 1, а. с.13).

Згідно протоколу огляду місця події оглянуті були земельні ділянки за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та 5924787100:08:002:0010, розташовані на землях Стецьківської сільської ради біля с. Радьківка (Петрухи). На момент огляду вказані земельні ділянки огорожені спільним парканом (бетоно-цегляним) та частково сіткою-рабицею. За допомогою електронного тахеометра NJPCON GTS 229 S/n UP0483 було фактично здійснено обмір вказаних земельних ділянок (визначено точки із зовнішньої сторони паркану). На момент огляду на території, огороженій парканом, ростуть дерева порід «береза», «сосни», «дуб». Також на вказаній території проводяться будівельні роботи. Зовні за парканом оглянута земельна ділянка: з південного боку та східного боку знаходиться лісовий масив з порід дерев «сосни», «береза», «дуб». Загальна площа близько 3,5 га оглянутих земельних ділянок. (т. 1, а. с.15-17).

До протоколу додані ілюстративні таблиці: вид паркану, яким огорожено частково земельні ділянки за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та №5924787100:08:002:0010; вид забору, розташованого з південної сторони, який веде до земельних ділянок за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та №5924787100:08:002:0010; вид земельних ділянок з пагорбу за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та №5924787100:08:002:0010, які огороджені парканом; вид земельних ділянок з пагорбу за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та №5924787100:08:002:0010; вид зі сторони дороги земельних ділянок за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та №5924787100:08:002:0010; вид зблизу земельних ділянок за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та №5924787100:08:002:0010; вхід до земельних ділянок за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та №5924787100:08:002:0010; вид земельних ділянок з пагорбу за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та №5924787100:08:002:0010, які огороджені парканом; вид земельних ділянок з пагорбу за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та №5924787100:08:002:0010, які огороджені парканом; вимірювання площі земельних ділянок за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та №5924787100:08:002:0010, які огороджені парканом; вимірювання площі земельних ділянок за кадастровими номерами 5924787100:08:002:0009 та №5924787100:08:002:0010, які огороджені парканом; вид дороги яка веде до лісу (т. 1, а. с.18-23).

Відповідно до листа ДП «Сумського інституту землеустрою» № 618/01-20 від 21 березня 2017 року станом на 1 січня 2017 року грошова оцінка земельної ділянки лісогосподарського призначення на території Стецьківської сільської ради Сумського району площею 1,3511 га, що перебуває в постійному користуванні ДП «Сумське лісове господарство» в НОМЕР_2, НОМЕР_3 виділів 64 кварталу становить 106 801 грн 93 коп. (т. 1, а. с.24-27).

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на лист Сумської місцевої прокуратури щодо проведення перевірки по факту самовільного зайняття земельної ділянки ДП «Сумське лісове господарство» площею 1,3511 га для підтвердження або спростування факту зазначеного у листі необхідно провести позапланову перевірку при використанні земельної ділянки за вищевказаною адресою (т. 1, а. с. 27).

Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Сумський лісгосп» Сумської області визначено межі державного лісового фонду. Додаток до проекту містить картографічні матеріали - планшет № 4 (т. 1, а. с. 30-32).

Відповідно до акту на право користування землею від 1965 року та рішення № 25 від 29 січня 1965 року Сумському лісгоспу відведено в постійне користування 28044 га землі згідно плану і опису (т. 1, а. с. 41-44).

Згідно з актом на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Сумської районної Ради депутатів працюючих, Сумському лісгоспзагу на праві постійного користування відведено 28044 га землі, згідно з планом та описом меж (т. 2, а. с. 42-43). Із загальної площі відведених земель: рілля, городи та залежі - 279 га, сіножаття - 801 га, пасовища - 17 га, сади, виноградники - 172 га, інші угіддя - 814 га, ліси - 25961 га.

Наказом Міністерства лісового господарства УРСР № 85 від 08 червня 1989 року Сумський лісгоспзаг реорганізований у Сумське державне лісомисливське господарство, яке в свою чергу реорганізовано 10 травня 1994 року в «Сумський держлісгосп». В результаті численних реорганізацій та перейменувань було утворено ДП «Сумське лісове господарство», яке є правонаступником Сумського держлісгоспу (т. 1, а. с. 240).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги заступника прокурора Сумської області здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Сумської області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України (тут і надалі у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом)).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом)).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

З оскаржуваного судового рішення апеляційного суду та матеріалів касаційної скарги вбачається, що суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_1 самовільно було зайнято земельну ділянку, загальною площею 1,3511 га лісового фонду, яка перебуває у користуванні ДП «Сумське лісове господарство», проте, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що у прокурора були відсутні підстави для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки у даному випадку відсутній державний інтерес, проте наявний інтерес самостійного учасника правовідносин - ДП «Сумське лісове господарство».

Колегія суддів не погоджується із таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Пунктом 7 статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (тут і надалі у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкіллі.

Положеннями статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів.

Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб'єктами права власності на землю, серед іншого, є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 8 ЛК України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Положеннями статті 31 ЛК України визначено повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері лісових відносин.

Так, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, серед іншого: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення; вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

З наведеного вбачається, що Сумська ОДА наділена правами щодо здійснення контролю за землями лісогосподарського призначення, які є державною власністю, незалежно від передання їх у постійне користування.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка вибула із володіння без згоди на те уповноваженого органу.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) визначено, що на прокуратуру покладаються такі функції, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частиною другою статті 45 ЦПК України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи зміст поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи могло відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи, що землі лісогосподарського призначення є об`єктами права державної власності, мають перебувати під посиленою охороною задля збереження безпечного довкілля, непогіршення екологічної ситуації, тому саме держава в особі її органів заінтересована в забезпеченні дотримання порядку їх використання та збереження цільового призначення.

У позовній заяві пред'явлення вказаного позову прокурором обґрунтовано тим, що з лютого 2017 року ані ДП «Сумське лісове господарство», ані Сумською ОДА, які під час розгляду справи позов підтримали, жодних заходів, спрямованих на на усунення порушень законодавства під час розпорядження землями державної власності, не вживалось.

Також матеріали справи містять лист Сумської місцевої прокуратури від 04 квітня 2017 року, який було направлено на адресу ДП «Сумське лісове господарство» та Сумської ОДА, у якому вказано, що місцева прокуратура звертається до суду із позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Сумське лісове господарство».

Отже, вбачається, що прокурором було виконано вимоги законодавства щодо обґрунтованості звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави й здійснено відповідне повідомлення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково з підстав, зазначених у статті 377 ЦПК України.

В той же час частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, з приписів вищевикладених норм процесуального права вбачається, що суд апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про відсутність у прокурора повноважень на представництво у вказаній справі, міг лише скасувати судове рішення місцевого суду і залишити позов без розгляду, а не скасовувати рішення місцевого суду з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку, що у вказаній справі відсутній державний інтерес та, що прокурор позбавлений можливості звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі Сумської ОДА.

Враховуючи наведене суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, вірно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, сплачений за її подання судовий збір у розмірі 3 204 грн 06 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь прокуратури Сумської області.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Постанову Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року скасувати.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьпрокуратури Сумської області витрати, пов`язані з переглядом справи судом касаційної інстанції, у розмірі 3 204 грн 06 коп. (три тисячі двісті чотири гривні шість копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович