Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
місто Київ
справа № 591/134/22
провадження № 61-1663св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: приватний нотаріус Сумського міського територіального округу Сокол Тетяна Петрівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 11 листопада 2022 року, постановлену суддею Сидоренко А. П., та постанову Сумського апеляційного суду від 03 січня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявниці
ОСОБА_1 у січні 2022 року звернулася до суду із заявою, у якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме проживання однією сім`єю ОСОБА_8 та її, ОСОБА_1 , починаючи з лютого 2014 року до 09 липня 2021 року.
Заява обґрунтовувалася тим, що після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яку вона приймає. Зазначила, що вона та ОСОБА_8 , проживаючи однією сім`єю, не зверталися до органів реєстрації актів цивільного стану для реєстрації шлюбу, не надаючи цій обставині значення, вважаючи одне одного чоловіком та дружиною, а державну реєстрацію шлюбу - формальністю.
Стверджувала, що немає спору про право, батьки ОСОБА_8 виявили власну волю та розпорядилися належними їм частками спадкового майна, відмовившись від них на її користь, а на права та обов`язки інших спадкоємців першої черги або будь-яких інших осіб встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем не впливає.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 , діючи в своїх інтересах та від імені малолітньої ОСОБА_7 , просила залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з існуванням спору про право. Вимоги клопотання обґрунтовувала тим, що вона заперечує проти задоволення заяви повністю, вважає її необґрунтованою, заявниця не надала доказів на підтвердження відсутності заперечень інших спадкоємців, котрі належать до першої черги спадкування за законом, а тому має місце оспорення права заявниці на спадкове майно.
ОСОБА_3 також подав клопотання про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку зі спором про право. Вважав подану заяву необґрунтованою, такою, що порушує його права як спадкоємця першої черги, а посилання заявниці на ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, на переконання заінтересованої особи, не може доводити відсутність спору та заперечень з боку інших спадкоємців.
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 просили задовольнити заяву ОСОБА_1 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 11 листопада 2022 року Зарічний районний суд м. Суми залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 .
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виснував, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу з лютого 2014 року до 09 липня 2021 року є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 з метою подальшого вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті останнього.
Доводи заявниці щодо спадкування частини спадщини померлого, право на спадкування якої мають батьки ОСОБА_8 , суд першої інстанції відхилив, оскільки відповідно до змісту заяви не встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з метою успадкування частини спадщини. З обставин, повідомлених учасниками справи, відомості про наявність виділеної частки у майні спадкодавця не встановлені.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право між заявницею та заінтересованими особами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в тому числі як законного представника ОСОБА_7 , 2009 року народження, щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_8 , який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Постановою від 03 січня 2023 року Сумський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 11 листопада 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що встановлення такого юридичного факту не впливає на права та обов`язки інших спадкоємців першої черги - дітей спадкодавця або будь-яких інших осіб, висновку суду не спростовують і не ґрунтуються на законі.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 02 лютого 2023 року із застосуванням системи «Електронний суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 11 листопада 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 03 січня 2023 року, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявниця зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження судових рішень визначила те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), відповідно до яких справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду із вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження;
- рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять вказівок, які би співпадали зі змістом заяви, матеріалами і обставинами справи та свідчили про наявність спору про право. Існування заяви про наявність спору про право без вказівки на сутність такого спору, а також того, як це впливає на спадкові права інших спадкоємців, не є підставою для залишення заяви про встановлення юридичного факту без розгляду;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22), у яких зазначено, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка (у разі відсутності спору про право) розглядається в порядку окремого провадження;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), згідно з якими юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_7 , подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. У відзиві на касаційну скаргу заінтересована особа наполягає на тому, що між нею, яка діє в своїх інтересах та від імені малолітньої ОСОБА_7 , та заявницею існує спір про право.
Також засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , який також просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з тих підстав, що між заявницею та ним існує спір про право.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 06 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2014 року із спадкодавцем ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто понад п`ять років до часу смерті, для подальшого отримання права на спадкування як спадкоємець за законом четвертої черги.
За матеріалами спадкової справи № 63/2021 спадкоємці за законом першої черги - батьки спадкодавця ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини за законом після сина ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 .
До складу спадкового майна, частину якого хоче успадкувати заявниця, входить придбана спадкодавцем під час перебування у шлюбі зі ОСОБА_10 квартира АДРЕСА_1 . Відомостей про виділення часток у праві власності на нерухоме спадкове майно немає.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19
(провадження № 61-13709св20)).
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18
(провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить - виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.
Тож справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19
(провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).
Верховний Суд встановив, що встановлення факту проживання заявниці та ОСОБА_8 однією сім`єю без реєстрації шлюбу має юридичне значення, від його встановлення залежить виникнення спадкових прав у заявниці, такий факт не може бути встановлений у позасудовому порядку.
Водночас, вирішуючи питання, чи підлягає розгляду така заява в порядку окремого провадження, Верховний Суд врахував таке.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, якщо немає спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19)).
Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц
(провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21
(провадження № 61-126св22)).
В оцінці доводів касаційної скарги про те, що у справі, яка переглядається, немає спору про право, адже батьки спадкодавця відмовилися від спадщини на її користь, Верховний Суд врахував, що суди першої та апеляційної інстанції встановили, що проти розгляду справи у порядку окремого провадження заперечували спадкоємці ОСОБА_8 - діти ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , від імені якої діє її законний представник ОСОБА_2 , вважаючи, що таке рішення стосується їхніх прав як спадкоємців ОСОБА_8 . Вони заперечують факт проживання заявниці разом із спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тобто заперечують, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_8 , так само заперечувала проти такого факту і співвласник спадкового майна - колишня дружина спадкодавця ОСОБА_2 , частка у спільному майні якої не визначена.
Це свідчить про існування реального, а не гіпотетичного спору між спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , співвласником майна ОСОБА_2 , з однієї сторони, та заявницею, яка вважає себе спадкоємцем, з іншої сторони. Позиція цих заінтересованих осіб є незмінною протягом розгляду справи судами усіх інстанцій. Тож встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за таких обставин підлягає розгляду саме у порядку позовного провадження.
Оскаржувані судові рішення не суперечать наведеним правовим висновкам Верховного Суду, оскільки суди встановили інших спадкоємців, які заперечують проти спадкових прав заявниці, тобто встановили реальність спору про право, а тому у справі, що переглядається, немає підстав для розгляду заяви у порядку окремого провадження, коли існує реальний спір про право між спадкоємцями ОСОБА_8 , зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , та заявницею. Також встановлення такого факту стосуватиметься прав та інтересів ОСОБА_2 , частка якої у спільному майні не виділена.
Підсумовуючи, враховуючи, що встановлення факту проживання заявниці та спадкодавця однією сім`єю без реєстрації шлюбу стосується прав чи законних інтереси інших осіб, зокрема інших спадкоємців ОСОБА_8 , тому висновки судів першої та апеляційної інстанції, що така заява ОСОБА_1 підлягає розгляду у порядку позовного провадження, не суперечать правовій позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20) про те, що юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Верховний Суд наголошує, що достатньою підставою для висновку, що існує спір про право, є те, що хоча б один із спадкоємців має спір про право із заявником, тобто не є обов`язковою підставою для залишення заяви, поданої в порядку окремого провадження, без розгляду існування спору про право між усіма спадкоємцями та заявником, що спростовує доводи заявниці, що батьки спадкодавця відмовилися від спадщини на її користь, а тому між ними немає спору про право. Такі обставини не спростовують того, що такий спір існує між заявницею та іншими спадкоємцями ОСОБА_8 , що виключає можливість розгляду заяви у порядку окремого провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд встановив, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням того, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених у касаційній скарзі постановах.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141 142 ЦПК України.
У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У цій справі Верховний Суд зробив висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, а тому підстав для розподілу судових витрат немає. Судові витрати, понесені заявником під час касаційного перегляду справи, покладаються на неї.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 11 листопада 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 03 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак