Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 591/387/21

провадження № 61-17858св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Сумська обласна прокуратура,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуСумської обласної прокуратури на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 07 липня 2021 року в складі судді Ніколаєнко О. О., додаткове рішення Зарічного районного суду міста Суми від 13 серпня 2021 року в складі судді Ніколаєнко О. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня

2021 рокув складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Сумської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, у розмірі 1 500 000,00 грн та стягнення витрат, понесених на правову допомогу під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, у розмірі 90 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що з 10 березня 2016 року він працював на посаді начальника Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - Ковпаківський ВДВС Сумського МУЮ).

04 жовтня 2016 року його було затримано, а 05 жовтня 2016 року - повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. До нього були застосовані запобіжні заходи, зокрема: утримання під вартою та носіння засобу електронного контролю (браслет), а також заходи забезпечення кримінального провадження, а саме відсторонення від посади.

Вироком Зарічного районного суду міста Суми від 14 червня 2018 року його виправдано за недоведеністю вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною першою статті

369, частиною другою статті 190 КК України. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 06 травня 2020 року виправдувальний вирок суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року ухвалу Сумського апеляційного суду від 06 травня 2020 року також залишено без змін.

14 грудня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Ковпаківського ВДВС Сумського МУЮ за порушення присяги державного службовця. У подальшому його поновлено на посаді на підставі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 04 січня 2017 року. Надалі факт притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину мав вирішальне значення для припинення його служби у державному органі за власним бажанням.

ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку з необґрунтованим повідомленням про підозру, безпідставним затриманням та обвинуваченням, покладенням на нього процесуальних обмежень порушені його права. Він був змушений витрачати багато часу на доведення своєї невинуватості.

Незаконно перебуваючи під слідством впродовж більше чотирьох років, позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у порушенні психологічного комфорту та перебуванні у стані постійної напруги, страху та стресу. Затримання у громадському місці, блокування автомобіля, перевезення у кайданках, поміщення в ІТТ та СІЗО, носіння електронного засобу контролю, звільнення з роботи, отримання статусу безробітного та неможливість працевлаштуватись спричинили позивачу моральні страждання та завдали шкоди його репутації. У день святкування дня народження доньки йому обирали запобіжний захід, тому він не міг бути присутнім на святкуванні та не мав можливості по телефону привітати свою дитину. Засоби масової інформації висвітлювали факт його затримання, при цьому правоохоронними органами не було навіть повідомлено громадськість про те, що позивача виправдано, а він не є корупціонером. Все це негативно вплинуло на нього та на його відносини зі знайомими і близьким людьми.

Посилаючись на вказані обставини, позивач вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди на підставі норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у розмірі 1 500 000,00 грн та 90 000,00 грн витрат, які понесені на правову допомогу в кримінальному провадженні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 07 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 90 000,00 грн понесених витрат на правову допомогу та 300 000,00 грн моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення як підозрюваного та обвинуваченого, та суми, сплаченої ним у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги в кримінальному провадженні. При цьому, моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, слідства, прокуратури, суду, оскільки незаконність перебування позивача під слідством та судом встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивач незаконно перебував під слідством і судом з 04 жовтня 2016 року (дата фактичного затримання) до 06 травня 2020 року (дата постановлення ухвали Сумським апеляційним судом про залишення виправдувального вироку без змін). Вказаний період становить 43 місяці та 3 дні.

Урахувавши мінімальний гарантований розмір компенсації моральної шкоди, який становить 258 600,00 грн, а також те, що законом не передбачено обмеження максимального розміру моральної шкоди, суд стягнув на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн.

Суд також врахував, що відповідно до вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні № 591/1578/17 констатовано наявність провокації злочину з боку правоохоронних органів, порушення порядку затримання та освідування позивача. Крім того, затримання позивача відбувалось у громадському місці. Цей факт широко висвітлено засобами масової інформації, що спричинило позивачу додаткові моральні страждання.

Також суд вказав , що трудові права позивача були відновлені у судовому порядку, під час кримінального переслідування позивач не був позбавлений можливості спілкуватися з сім`єю та близькими людьми, мав можливість працювати і тим самим утримувати сім`ю, беручи до уваги ті вимушені зміни, яких позивач зазнав у зв`язку з кримінальним переслідуванням, а також термін переслідування. Суд виходив із засадам розумності та справедливості, а також з того, що заподіяння моральної шкоди в більшому розмірі позивачем не доведено.

Додатковим рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 13 серпня

2021 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2 452,83 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив з того, що адвокат Молібог Ю. М. представляла інтереси ОСОБА_1 у цій справі на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 24 грудня 2020 року, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 20 листопада 2020 року. 08 липня 2021 року підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 15, відповідно до якого сторони погодили надання таких послуг: складання та направлення адвокатського запиту № 79 до Зарічного районного суду міста Суми; складання та направлення адвокатського запиту № 80 до прокуратури Сумської області; опрацювання документів; формулювання правової позиції; складання позовної заяви, розрахунків; копіювання додатків до позову, завіряння, подання до суду; участь у судових засіданнях. Згідно з вказаним актом всього адвокатом витрачено часу -15 год, а позивачем сплачено - 10 000,00 грн.

Відповідно до квитанцій від 12 липня 2021 року № 0.0.2192020256.1,

№ 0.0.2192018158.1 адвокат Молібог Ю. М. отримала від ОСОБА_1 кошти

у загальній сумі 10 000,00 грн.

Суд першої інстанції вважав, що доводи представника Сумської обласної прокуратури про відсутність у матеріалах справи копії договору про надання правничої допомоги не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про стягнення витрат на надання правової допомоги, оскільки ордером підтверджується надання такої допомоги позивачу на підставі договору від

20 листопада 2020 року. Факт надання послуг адвокатом не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи. Зокрема, адвокат

Молібог Ю. М. подавала до суду в інтересах позивача всі заяви по суті та з процесуальних питань, а також відповідні докази, брала участь у всіх судових засіданнях. Розрахунок наданих за договором послуг, а також докази сплати послуг, надані представником позивача.

Враховуючи складність справи, фактично витрачений час на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта, а також часткове задоволення позовних вимог (у розмірі 24,5283 % від суми заявлених вимог), суд зробив висновок, що необхідною і достатньою сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є 2 452,83 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , Сумської обласної прокуратури залишено без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 07 липня 2021 року та додаткове рішення Зарічного районного суду міста Суми від 13 серпня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції правильно встановив,

що на правовідносини, які виникли між сторонами, поширюються норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди. На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, встановивши всі обставини справи, проаналізувавши ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, порушення життєвого укладу та моральні страждання, яких зазнав позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, зробив обґрунтований висновок, що належним розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1

є 300 000,00 грн. Вказана сума відповідає принципу розумності та справедливості, а також нормі частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди не є достатнім для компенсації моральної шкоди, а також доводи апеляційної скарги Сумської обласної прокуратури про те, що судом безпідставно завищено розмір відшкодування моральної шкоди апеляційний суд відхилив. При цьому апеляційний суд вказав, що період незаконного перебування позивача під слідством і судом становить 43 місяці та 03 дні. Аргументи апеляційної скарги представника позивача про те, що моральна шкода підлягає стягненню у тому числі й за період перегляду Верховним Судом ухвали Сумського апеляційного суду у справі не ґрунтуються на нормах закону та обґрунтовано спростовані судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважав, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження

в розмірі 90 000,00 грн є правильним, оскільки позивач відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» має право на відшкодування суми, сплаченої ним у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Така шкода відшкодовується в повному обсязі, розмір якої було доведено стороною позивача належними та достатніми доказами, що містяться в матеріалах справи. При цьому, апеляційний суд не встановив підстав для зменшення розміру такої шкоди.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд врахував складність справи, фактично витрачений час на представництво інтересів заявника у суді, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта,

а також часткове задоволення позову (у розмірі 24,5% від суми заявлених вимог) та обґрунтовано стягнув витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 452,83 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог. Такий висновок суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підтверджується письмовими доказами, яким суд дав належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги Сумської обласної прокуратури про те, що відсутність договору про надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу були предметом розгляду в суді першої інстанції та обґрунтовано ним спростовані.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2021 року виконувач обов`язків керівника Сумської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: змінити рішення Зарічного районного суду міста Суми від 07 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в частині задоволених позовних вимог у спосіб прийняття рішення про зменшення розміру стягнутої моральної шкоди до 258 600,00 грн та зменшення витрат за надання професійної правничої допомоги; скасувати додаткове рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 13 серпня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій є необґрунтованими, прийняті з неправильним застосуванням статей 16 23 1176 ЦК України, норм законів України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а також з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 76 - 81 141 263 - 264 ЦПК України;

відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», враховуючи період перебування під слідством та судом, а також розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом, сума відшкодування моральної шкоди має становити 258 600,00 грн (6 000,00 грн х 43 місяці + 6 000,00 грн / 30 днів х 3 дні), а не 300 000,00 грн як визначено судами. Водночас наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі, ніж визначено нормами статті 13 вказаного Закону ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено. Суди правильно встановили характер спірних відносин, проте дійшли помилкового висновку про наявність підстав для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь позивача, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

суди попередніх інстанцій не взяли до уваги той факт, що дії слідчого та суду під час проведення досудового розслідування неправомірними не визнавались, процесуальні документи не скасовувалися, на момент їх прийняття вони були необхідними та достатніми для належного розслідування кримінального провадження, направлені виключно на з`ясування істини, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила;

ОСОБА_1 не навів жодних конкретних обставин щодо того, у чому саме полягає завдана моральна шкода, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, які полягали б у фізичному або душевному болю, погіршенні здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації, не зазначив якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів її заподіяно, не підтвердив зв`язок вказаних факторів з можливими неправомірними діями відповідачів, наявності інших складових, які підлягають доведенню у суді, а також обґрунтованості розміру шкоди;

висновки судів про необхідність відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальному провадженню у повному обсязі та витрат на професійну правничу допомогу в цій справі є помилковими. Суди не дослідили питання співмірності гонорару в розмірі 90 000,00 грн із окремими фактами надання правової допомоги, а також надали неправильну оцінку доказам на підтвердження наданих послуг адвоката. Крім того, стягнення судами суми витрат про надання правової допомогиу цій справі у розмірі 2 452,83 грн здійснено без наявності у матеріалах справи самого договору про надання такої допомоги. ОСОБА_2 також не надано належних доказів на підтвердження укладення відповідного договору, обсягу та змісту наданих послуг, реальності, необхідності та розумності витрат, на професійну правничу допомогу адвоката.

Аналіз доводів касаційної скарги Сумської обласної прокуратури свідчить, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині задоволених позовних вимог. Тому в іншій частині судові рішення у касаційному порядку не переглядаються.

У листопаді 2021 року представник Державної казначейської служби України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури (в частині посилань на висновки, викладені в рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року у справі № 6-10388св15, від 01 лютого 2012 року

у справі № 6-39869св11, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року у справі № 520/1919/17) повернуто скаржнику.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сумської обласної прокуратури та витребувано справу з суду першої інстанції. Крім того, цією ж ухвалою

у задоволенні клопотання Сумської обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Зарічного районного суду міста Суми від 07 липня 2021 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 07 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня

2021 року залишено без руху, надано вказаному скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 07 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня

2021 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року провадження № 6-2203цс15, постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16, від 21 червня 2018 року у справі

№ 205/119/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 04 грудня

2019 року у справі № 468/901/17-ц, від 04 березня 2020 року у справі

№ 686/23731/15-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 522/17164/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 04 жовтня 2016 року ОСОБА_3 було затримано за підозрою у вчиненні злочину. Це підтверджується копією протоколу затримання особи від 04 жовтня 2016 року, складеного старшим слідчим СВ Харківського

ВП ГУНП в Харківській області. Затримання відбулось на АДРЕСА_1 .

05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016221430000075, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 268 КК України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року у справі № 635/7011/16-к стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а також визначено розмір застави у сумі 344 500,00 грн. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області вказана ухвала змінена у частині визначення строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З 04 жовтня 2016 року до 07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 утримувався під вартою, був звільнений у зв`язку зі сплатою застави.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року у справі № 635/7011/16-к ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області строком на 2 місяці.

Позивач та його представник неодноразово звертались до уповноважених осіб зі скаргами на дії слідчого та прокурора у вказаному кримінальному провадженні,

у тому числі з клопотанням про закриття кримінального провадження.

21 червня 2017 року затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016221430000075 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

22 січня 2018 року відповідно до статті 338 КПК України затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною першою статті 369, частино другою статті 190 КК України.

Вироком Зарічного районного суду міста Суми від 14 червня 2018 року у справі

№ 591/1578/17 ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною першою статті 369, частиною другою статті 190 КК України, у кримінальному провадженню № 42016221430000075 виправдано за недоведеністю вини.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 06 травня 2020 року вирок Зарічного районного суду від 14 червня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року ухвалу Сумського апеляційного суду від 06 травня 2020 року залишено без змін.

Згідно з наказом Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 05 жовтня 2016 року № 534/06 відкрито дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_3 .

Відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 13 грудня 2016 року № 2689/04 ОСОБА_3 звільнено з посади начальника Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ в Сумській області за порушення присяги державного службовця.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04 січня 2017 року

в справі № 818/1690/16 наказ Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 13 грудня 2016 року № 2689/04 визнано протиправним та скасовано. Поновлено ОСОБА_3 на посаді Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ в Сумській області.

Згідно з наказом Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 26 липня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на роботі.

Відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 26 липня 2018 року позивача звільнено з посади за власним бажанням.

Про затримання позивача та порушення стосовно нього кримінального провадження засобами масової інформації здійснено певну кількість публікацій.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з нормами статей 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконногоповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У наведених статтею першою цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода (стаття 3 Закону № 266/94-ВР).

Статтею 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року в справі № 521/8508/18 (провадження № 61-8995св21) вказано, що «законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року в справі № 607/11828/17 (провадження № 61-17142св19) зазначено, що «Законом України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування».

Встановивши, що внаслідок незаконного перебування під слідством та судом позивачу заподіяно моральну шкоду, яка проявилась у порушенні життєвого укладу та моральних стражданнях ОСОБА_1 , суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та визначення для відшкодування моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, тривалості перебування позивача під слідством і судом та інших обставин справи.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про безпідставне стягнення витрат на правничу допомогу в кримінальному провадженні з таких підстав.

Суди встановили, що 04 жовтня 2016 року між адвокатом Молібог Ю. М. і позивачем укладено договір про участь адвоката у кримінальному процесі, за яким адвокат взяв на себе зобов`язання надати необхідну правову допомогу підзахисному при провадженні у кримінальній справі, а підзахисний зобов`язався виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг захисника (пункт 1.1 договору). Розмір гонорару передбачений у додатковій угоді до даного договору (пункт 5.1 договору).

Відповідно до додаткової угоди від 04 жовтня 2016 року на виконання основного договору клієнт вплачує адвокату гонорар у сумі 20 000,00 грн за участь адвоката у кримінальному провадженні № 42016221430000075 на стадії досудового розслідування. Актом здачі-прийняття виконаних робіт адвокатом від 25 березня 2017 року визначено перелік послуг за договором, час та вартість послуг за період з 04 жовтня 2016 року до 21 березня 2017 року.

Додатковою угодою від 25 березня 2017 року визначено розмір гонорару за участь адвоката у кримінальному провадженні на стадії судового розгляду у суді першої інстанції - 20 000,00 грн. Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що у випадку досягнення позитивного результату, а саме постановлення у справі виправдувального вироку підзахисний сплачує адвокату додатково гонорар 20 000,00 грн. Актом здачі-прийняття виконаних робіт адвокатом від 25 березня 2017 року визначено перелік послуг за договором, час та вартість послуг за період з 18 квітня 2017 року до 08 червня 2018 року.

Додатковою угодою від 25 липня 2018 року визначено розмір гонорару за участь адвоката у кримінальному провадженні на стадії судового розгляду у суді апеляційної інстанції - 15 000,00 грн. Актом здачі-прийняття виконаних робіт адвокатом від 07 травня 2020 року визначено перелік послуг за договором, час та вартість послуг за період з 20 грудня 2018 року до 06 травня 2020 року.

Додатковою угодою від 01 вересня 2020 року визначено розмір гонорару за участь адвоката у кримінальному провадженні на стадії судового розгляду у суді касаційної інстанції - 15 000,00 грн. Актом здачі-прийняття виконаних робіт адвокатом від 19 листопада 2020 року визначено перелік послуг за договором, час та вартість послуг.

Участь адвоката Молібог Ю. М. як захисника ОСОБА_3 у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування та судового розгляду у першій, апеляційній та касаційній інстанції підтверджується також дослідженими судом матеріалами кримінальної справи № 591/1578/17 відносно ОСОБА_1 ,

ОСОБА_4 .

Копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру від 25 березня 2017 року, від 15 червня 2018 року, від 25 червня 2018 року, від 19 листопада 2020 року, від 07 травня 2020 року підтверджено сплату позивачем коштів захиснику за договором. У тому числі квитанцією від 25 червня 2018 року підтверджується сплата коштів в сумі 20 000,00 грн за досягнення позитивного результату - постановлення по справі виправдувального вироку, що передбачено пунктом 2 додаткової угоди від 25 березня 2017 року.

Таким чином, сума витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, надану адвокатом Молібог Ю. М. позивачу ОСОБА_1 становить 90 000,00 грн, яку суди обґрунтовано стягнули на користь позивача, виходячи із положень статті 3 Закону № 266/94-ВР, якою, серед іншого, передбачено відшкодування сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Ухвалюючи додаткове рішення у цій справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував складність справи, фактично витрачений час на представництво інтересів позивача у суді, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта, а також часткове задоволення позову (у розмірі 24,5% від суми заявлених вимог), обґрунтовано стягнув витрати на професійну правничу допомогу у цій справі пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 452,83 грн.

Посилання Сумської обласної прокуратури на те, що відсутність договору про надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі, були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, вказані доводи обґрунтовано ними спростовано.

Згідно з частиною другою статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тлумачення частини другої статті 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 757/24363/20 (провадження № 61-20822св21) зазначено, що: «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження

№ 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. […] ухваливши правильне по суті судове рішення про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суди не звернули увагу, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації моральної шкоди належить змінити».

У справі, що переглядається:

моральна шкода, завдана під час проведення досудового розслідування у рамках кримінального провадження від 31 серпня № 42016221430000075, та витрати на правову допомогу в кримінальному провадженні підлягає відшкодуванню за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли компетентні органи;

суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у абзаці другому резолютивної частини зазначив: «Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1

90 000 грн. понесених витрат на правову допомогу по кримінальному провадженню та 300 000 грн. моральної шкоди».

За таких обставин резолютивну частину рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій в частині стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації моральної шкоди та витрат на правову допомогу в кримінальному провадженні належить змінити.

Інші аргументи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржених судових рішень не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги Сумської обласної прокуратури, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року в справі № 521/8508/18 (провадження № 61-8995св21), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року в справі № 607/11828/17 (провадження

№ 61-17142св19), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі

№ 757/24363/20 (провадження № 61-20822св21), дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог частково ухвалені з порушенням норм процесуального і матеріального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що: касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог підлягають зміні з викладенням абзацу другого резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн компенсації моральної шкоди та 90 000,00 грн понесених витрат на правову допомогу в кримінальному провадженні». В іншій оскарженій частині рішення суду першої інстанції, постанова апеляційного суду та додаткове рішення суду першої інстанції підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 07 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в частині задоволених позовних вимог змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн компенсації моральної шкоди та 90 000,00 грн понесених витрат на правову допомогу в кримінальному провадженні».

В іншій оскарженій частині рішення Зарічного районного суду міста Суми від

07 липня 2021 року, постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня

2021 року та додаткове рішення Зарічного районного суду міста Суми від 13 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук