Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

місто Київ

справа № 591/7326/19

провадження № 61-4203св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на постанову Сумського апеляційного суду від 22 березня 2022 року у складі колегії суддів:Ткачук С. С., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі - АТ «Сумигаз») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму необлікованого (донарахованого) природного газу в розмірі 120 831,37 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 01 січня 2016 року між сторонами укладений договір розподілу природного газу на комунально-побутовий об`єкт, що перебуває у власності фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання заяви-приєднання № 094259KL7Q00Е до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2498.

31 липня 2017 року представниками позивача в присутності відповідача - власника нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), а саме: пошкодження пломби АТ «Сумигаз», пломби заводу виробника та держповірника, що зафіксовано в акті про порушення від 31 липня 2017 року № 07/1251, акті контрольного огляду вузла обліку природного газу побутового лічильника від 31 липня 2017 року № 310717.

04 серпня 2017 року (за участі та в присутності відповідача) проведено експертизу лічильника газу GMS Арсенал G-4, заводський номер - 15674, рік виготовлення - 2009. За результатами проведеної експертизи підтверджено факт несанкціонованого втручання споживачем в роботу ЗВТ, зокрема встановлено: «зовнішній вигляд лічильника побутового - незадовільний: пломба заглушка заводу виробника, яка розташована у верхній лівій частині облікового механізму пошкоджена (фіксатори зламані, додатково зроблено два отвори, які замазані речовиною білого кольору невідомого походження), дана заглушка легко демонтується зі свого посадочного місця. Корпус облікового механізму в районі розташування заглушки пошкоджений (має подряпини). Тавро державного повірника, яке повинно бути встановлено на обліковому механізмі в місці передбаченому будовою лічильника відсутнє, замість нього один отвір замазаний речовиною, що схожа на смолу без будь-яких відтисків, на верхній правій пломбі нанесено відтиск «СОГ», який не відповідає відтиску заводу виробника чи державного повірника. Пломба наклейки № 5311555 та № 6371384 порушені та надалі зафіксовані за допомогою речовини, що нагадує клей. Комісія дійшла висновку, що «лічильник газу побутовий не придатний до експлуатації за зовнішнім виглядом, не відповідає вимогам Р50-071-98 (пункт 6.4.1), метрологічні похибки не відповідають вимогам нормативно-технічної документації

ДСТУ 3336-96 (пункт 5.1.5). Усі описані вище пошкодження свідчать про несанкціонований доступ до облікового механізму лічильника, що призвели до спотворення достовірних показів. Втручання.»

Рішенням постійно діючої комісії АТ «Сумигаз» з розгляду актів про порушення від 17 серпня 2017 року задоволено акт про порушення від 31 липня 2017 року № 07/1251 щодо споживача послуги з розподілу природного газу ОСОБА_1 . Того ж дня, складений акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу, вартість якого склала 120 831,41 грн. 07 грудня 2018 року на адресу відповідача направлено рахунок на оплату від 23 листопада 2018 року № 00014854 та копію акта про порушення від 31 липня 2017 року № 07/1251, а 25 січня 2019 року - лист-вимогу про необхідність оплати вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу у розмірі 120 831,37 грн.

Посилаючись на те, що станом на листопад 2019 року ОСОБА_1 не сплатила АТ «Сумигаз» вартість донарахованого об'єму природного газу на у розмірі 120 831,37, позивач просив задовольнити позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сумигаз» суму необлікованого (донарахованого) природного газу в розмірі 120 831,37 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги АТ «Сумигаз», суд першої інстанції зазначив, що згідно з пунктом 4 глави 6 розділу Х Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб відповідає власник на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування. Оскільки споживач ОСОБА_1 не забезпечила збереження цілісності лічильна та пломб, що стало підставою для задоволення акта про порушення від 31 липня 2017 року № 07/1251, з неї на користь АТ «Сумигаз» підлягає стягненню вартість необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу в розмірі 120 831,37 грн

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 23 березня 2022 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2021 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено АТ «Сумигаз», що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та право на подання до Сумського апеляційного суду заяви про передачу справи до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не урахував, що договір розподілу природного газу між АТ «Сумигаз» та ОСОБА_1 був укладений шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 01 січня 2016 року не як побутовим споживачем газу, а як фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП), яка використовує природний газ у своїй комерційній діяльності як ФОП за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично об`єктом постачання та розподілу природного газу є салон-магазин з продажу меблів, а тому зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Сумигаз», у якій позивач просив скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 22 березня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не урахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 про те, що «за змістом статей 51 52 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Таким чином, виходячи з суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання у відповідача з втратою його статусу як ФОП не припинились»;

- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо визнання фізичної особи фізичною особою-підприємцем на підставі підписаного договору з іншим господарюючим суб`єктом, який не є стороною у справі;

- пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції не дослідив докази на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 припинила свою господарську діяльність 20 березня 2012 року, тобто за чотири роки до укладення договору розподілу природного газу.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 та пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та витребувано матеріали справи.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 334,8 кв. м, салону-магазину з продажу меблів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі заяви-приєднання № 094259KL7QAP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), адресованої оператору ГРМ АТ «Сумигаз», ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року приєдналася до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Типового договору за цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

Пунктом 1.4 Типового договору визначено, що споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.

Пунктом 3.1 вказаного Типового договору встановлено, що споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

01 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» та ФОП ОСОБА_1 укладений договір № НОМЕР_1 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Відповідно до акта контрольного огляду вузла обліку природного газу з побутовим лічильником від 31 липня 2017 року, на момент проведення контрольного огляду вузла обліку газу, що встановлений за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено пошкодження встановлених пломб на лічильнику газу. Показники лічильника на дату огляду складали 1606 куб. м.

31 липня 2017 року представниками АТ «Сумигаз» Мартиненко Є. В. та Дудною А. М. складений акт про порушення від 31 липня 2017 року № 07/1251, відповідно до якого в приміщенні меблевого салону, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено на лічильнику газу пошкодження пломб ПАТ «Сумигаз», невідповідність пломб заводу виробника, пошкодження пломб держповірника, невідповідність умовам експлуатації (не наданий проект та вузол обліку газу).

Згідно з актом експертизи лічильника газу від 04 серпня 2017 року № 729 лічильник газу побутовий не придатний до експлуатації за зовнішнім виглядом, не відповідає вимогам P 50-071-98, метрологічні похибки не відповідають вимогам нормативно - технічної документації ДСТУ 3336-96. Наявні на засобі обліку пошкодження свідчать про несанкціонований доступ до облікового механізму лічильника, що призвели до спотворення достовірних показів. Втручання.

Відповідно до протоколу засідання постійно діючої комісії АТ «Сумигаз» (м. Суми) з розгляду актів про порушення від 17 серпня 2017 року, акт про порушення від 31 липня 2017 року № 07/1251 щодо споживача послуги з розподілу природного газу ОСОБА_1 задоволено. Визначено об`єм необлікованого природного газу за нормативною потужністю неопломбованого газового обладнання споживача ОСОБА_1 , починаючи з 31 січня 2017 року до 31 липня 2017 року. Вартість природного газу визначено відповідно до вимог Кодексу ГРМ за цінами закупівлі природного газу оператором ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу. Вирішено скласти акт-розрахунок необлікованого об`єму природного газу, пред`явити до сплати ОСОБА_1 суму, що буде визначена за результатами розрахунку, шляхом направлення споживачеві платіжного рахунку.

07 грудня 2018 року АТ «Сумигаз» направило на адресу ОСОБА_1 рахунок на оплату від 23 листопада 2018 року № 00014854 та копію акта про порушення від 31 липня 2017 року № 07/1251, а 25 січня 2019 року - лист-вимогу про необхідність оплати вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу в розмірі 120 831,37 грн.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 в період з 14 серпня 2002 року до 20 березня 2012 року була зареєстрована як фізична особа - підприємець, 20 березня 2012 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1

17 грудня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Сумигаз» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтями 124 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Господарського кодексу України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частиною другою статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 ГК України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (статті 2 3 ГК України).

Отже, фізична особа, яка виявила бажання реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

Апеляційний суд встановив, що на підставі заяви-приєднання №094259KL7QAP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), адресованої оператору ГРМ - АТ «Сумигаз», ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець з 01 січня 2016 року приєдналася до Типового договору. Того ж дня між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» та ФОП ОСОБА_1 укладений договір № 094259KL7QAP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Згідно з пунктом 5 розділу I Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, на відміну від побутового споживача, що є фізичною особою, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, споживач, що не є побутовим, - це юридична або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу.

Тобто, на момент приєднання відповідача до договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), ОСОБА_1 не діяла як фізична особа, а як фізична особа - підприємець, про що сторони і зазначили у заяві-приєднанні №094259KL7QAP016 до умов Типового договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що фактично як на момент приєднання до Типового договору, так і укладення з постачальником договору на постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 діяла як фізична особа - підприємець у правовідносинах, що виникли між сторонами.

Сторонами у справі не заперечувалося, що як на момент виникнення між сторонами договірних правовідносин, так і на дату складення АТ «Сумигаз» акта про порушення від 31 липня 2017 року № 07/1251, належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення використовувалося нею у підприємницькій діяльності як салон-магазин з продажу меблів, а отже, і спожитий природній газ використовувався для здійснення господарської діяльності, а не для задоволення власних побутових потреб.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, АТ «Сумигаз» обґрунтовувало наявність підстав для стягнення з відповідача вартості необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу, а також їх розмір, посиланням на главу 4 розділу XIКодексу ГРМ, якою передбачено визначення необлікованих об`ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим, а не згідно з главою 3 цього розділу, що регулює порядок визначення необлікованих об'ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування побутовому споживачу (фізичній особі).

Аналізуючи характер спірних правовідносин сторін, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначений спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Твердження заявника про те, що зобов'язання відповідача не можна вважати такими, щовиникли з господарського договору, оскільки ОСОБА_1 на дату звернення до суду з цим позовом (листопад 2019 року) втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності (20 березня 2012 року) і не мала такого статусу на момент приєднання до Типового договору (01 січня 2016 року) та дату складення акта про порушення (31 липня 2019 року), та неврахування апеляційним судом висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 є необґрунтованими з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 виклала правовий висновок про те, що «за змістом статей 51 52 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном».

Висновок суду апеляційної інстанції про належність спору до господарської юрисдикції та наявність підстав для закриття провадження у справі, не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеномуу постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 про те, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права та обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

З 15 грудня 2017 року господарський суд, згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Отже, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18).

Ураховуючи наведене, втрата відповідачем у спірних правовідносинах статусу фізичної особи-підприємця на час звернення позивача до суду з позовом не впливає на правильність висновків апеляційного суду про належність спору до господарської юрисдикції.

Доводи заявника про неналежне дослідження судом наявних у справі доказів зводяться до непогодження з наданою судом апеляційної інстанції правовою кваліфікацією правовідносин, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи,та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Необґрунтованими є також і посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо визнання фізичної особи фізичною особою-підприємцем на підставі підписаного договору з іншим господарюючим суб`єктом, який не є стороною у справі, оскільки як встановлено апеляційним судом у правовідносинах, що виникли між сторонами на підставі заяви-приєднання № 094259KL7QAP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), ОСОБА_1 діяла не як побутовий споживач, а як фізична особа - підприємець.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволеннякасаційної скаргиАТ «Сумигаз».

Керуючись статтями 400 409 410 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 22 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко