Постанова

Іменем України

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 591/8999/13-ц

провадження № 61-16892св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», Зарічний відділ державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2018 року у складі судді Клімашевської І. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, у складі колегії суддів: Ткачук С.С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Заява мотивована тим, що 20 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк») та ОСОБА_2 укладений договір № 28/7-ф, за умовами якого позивач надав позичальнику грошові кошти в сумі 28 930 доларів США на строк до 19 березня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5 відсотків річних.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 травня 2014 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 31 804,57 доларів США та 2 542,13 грн в рахунок відшкодування судового збору.

На виконання вказаного рішення виданий виконавчий лист від 06 серпня 2014 року.

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Брокбізнесбанк», який виступав стягувачем у виконавчому провадженні, укладений договір № 227 від 07 лютого 2018 року, відповідно до умов якого ПАТ «Брокбізнесбанк» відступило ОСОБА_1 шляхом продажу право вимоги за кредитною угодою № 28/7ф від 20 березня 2008 року до ОСОБА_2 .

Просив замінити стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» за виконавчим листом № 591/8999/13-ц про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 , на ОСОБА_1 .

Короткий змістсудових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» у виконавчому провадженні з виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/8999/13-ц, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 31 804,57 доларів США та 2 542,13 гривень в рахунок відшкодування судового збору, на стягувача ОСОБА_1 .

Судові рішення мотивовані тим, що з укладенням договору про відступлення (купівлі-продажу) права майнової вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитора на стадії припинення банком здійснення фінансової діяльності і фізичній особі відбувся продаж майнової вимоги з метою погашення кредиторської заборгованості стягнутої за судовим рішенням. Боржник не оспорює договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, а відповідно до частини четвертої статті 215, статтями 1077-1086 ЦК України недійсність договору факторингу з підстав набуття право матеріальної вимоги фізичною особою, яка не має права здійснювати фінансові послуги, прямо не встановлена законом (нікчемний правочин), отже це є оспорюваний правочин, який в силу статті 204 ЦК України є правомірним, доки його недійсність не буде визнана судом. Отже, оскільки новий кредитор заявив своє право вступити у виконавче провадження на підставі діючого договору, заява нового кредитора про заміну сторони у виконавчому провадженні підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерними є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року (справа № 909/968/16) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 жовтня 2018 року (справа № 465/646/11).

Суди першої та апеляційної інстанції вказаної процесуальної норми не дотримались, безпідставно не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що оскільки ПАТ «Брокбізнесбанк» знаходиться на стадії ліквідації, то реалізація активів Банку відбувається у відповідності до розпорядження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. ОСОБА_1 придбав право вимоги за кредитними договорами на відкритих торгах, оформлених протоколом № UA-EA-2017-12-21-000332 від 10 січня 2018 року на підставі статей 6 512-519 627 632 656 ЦПК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних особі». Випадки, коли не допускається заміна кредитора, визначені статтею 515 ЦК України, за якою заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Підстави вважати, що предметом цього договору є вимога, яка має особистий характер, не вбачається.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 591/8999/13-ц, витребувано справу з суду першої інстанції, зупинено дію ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2018 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

У вересні 2019 року матеріали цивільної справи № 591/8999/13-ц надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року касаційне провадження зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 346/1305/19.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року касаційне провадження поновлено.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 травня 2014 року по справі № 591/8999/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 31 804,57 доларів США та 2 542,13 грн в рахунок відшкодування судового збору. За вказаним рішенням суду видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

07 лютого 2018 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про відступлення (купівлю - продаж) прав вимог за № 227, відповідно до якого ПАТ «Брокбізнесбанк» відступив право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 28/7 - ф від 20 березня 2008 року на користь ОСОБА_1 . Даний договір боржником в судовому порядку не оспорюється.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

У частині п`ятій статті 442 ЦПК України зазначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Частиною п?ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (цесія) є правонаступництво, і такий правонаступник кредитора має право звертатися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Звертаючись до суду із даною заявою ОСОБА_1 зазначав, що набув право вимоги до боржника за кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги від 07 лютого 2018 року.

Відповідно до статей 512 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) зроблено висновок, що «продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) викладено правовий висновок, що «відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації».

Отже, встановивши, що внаслідок укладення договору про відступлення (купівлі-продажу) права майнової вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитора на стадії припинення банком здійснення фінансової діяльність на користь фізичної особи з метою погашення кредиторської заборгованості стягнутої за судовим рішенням, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви нового кредитора про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) та від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 серпня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов