Постанова

Іменем України

21 січня 2020 року

м. Київ

справа 592/13809/18

провадження № 61-13827св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: комунальний заклад Сумської обласної ради «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса», департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І., від 12 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу Сумської обласної ради «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» (далі - КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса»), департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (далі - департаменту) про визнання неправомірними припинення трудових відносин, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 22 серпня 2017 року вона уклала контракт з департаментом, за умовами якого прийнята на роботу до КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» на посаду методиста, терміном на 1 рік до 21 серпня 2018 року. З 13 березня 2018 року по 20 березня 2018 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі Сумської обласної ради «Обласний клінічний перинатальний центр», з діагнозом: Пологи ІІ передчасні. ІНФОРМАЦІЯ_1 року дитина - ОСОБА_2 помер. 14 травня 2018 року їй надіслано повідомлення КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» про закінчення строку дії контракту. 20 серпня 2018 року вона звернулася до керівництва КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» із заявою, де зазначала, що вона як одинока мати, яка самостійно виховує дитину до чотирнадцяти років, має законні гарантії та бажання продовжувати працювати після закінчення контракту на посаді методиста на умовах безстрокового трудового договору.

21 серпня 2018 року її звільнено з посади методиста КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» за пунктом 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на підставі наказу КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» від 23 липня 2018 року № 62-К.

Посилаючись на порушення її прав, ОСОБА_1 просила суд: скасувати наказ КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» від 23 липня 2018 року № 62-К про її звільнення з посади методиста; поновити її на посаді методиста КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса»; стягнути з КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» на її користь належний середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 50 970 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми в складі судді Алфьорова А. М. від 22 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Наказ КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» від 23 липня 2018 року № 62-К про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса».

Стягнуто з КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 серпня 2018 року по 22 березня 2019 року в сумі 43 675, 45 грн без відрахування суми податків і зборів.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто у дольовому порядку з КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса», департаменту на користь держави судовий збір у сумі 768, 40 грн, тобто з кожного по 384,20 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць у сумі 6 325,55 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 скористалася своїм правом, яке давало їй можливість продовжити контракт з КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» або укласти новий контракт, шляхом подання відповідної заяви.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд виходив з того, що ОСОБА_1 неодноразово перебувала на лікарняному, тому для обрахування сум взято два повні місяці роботи - листопад 2017 року та грудень 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» задоволено.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 березня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Компенсовано КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 114, 40 грн

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що одностороння згода ОСОБА_1 на продовження трудових відносин, укладання з відповідачем трудового договору на невизначений строк не створює роботодавцю імперативного обов`язку продовжувати трудовий договір з нею, а отже і не є підставою для висновку про порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні позивача у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Суд вказав, що частиною 3 статті 184 КЗпП України визначено, що одиноким матерям, при наявності дитини віком до чотирнадцяти років, ґарантується обов`язкове працевлаштування у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору, при цьому заборони звільнення таких жінок у зв`язку із закінченням строку контракту КЗпП України не встановлює.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У серпні 2019 року Департамент направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову суду апеляційної інстанції в силі.

У вересні 2019 року від КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову суду апеляційної інстанції в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на положення Закону України «Про освіту» в частині укладення контракту з працівниками, який втратив чинність. Крім того, вказує, що припинення трудового договору з нею відбулося не за розпорядчим актом роботодавця, а за наказом комунального закладу, який проігнорував її звернення про продовження трудових відносин на безстроковій основі, оскільки на час подання нею заяви жодним нормативним актом не передбачено обов`язкового запровадження для педагогічних працівників контрактної форми договору.

Посилаючись на положення статті 184 КЗпП України вказує, що її звільнення за пунктом другим статті 36 КЗпП України відбулося без урахування заборони щодо звільнення одиноких матерів.

Положенням Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного Банку України (далі - НБУ) від 12 листопада 2003 року № 492 передбачено, що права першого підпису та повноважень роботодавця на прийом та звільнення працівників закладу виконуюча обов`язки керівника закладу - методист ОСОБА_3 не мала.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції упереджено оцінював докази та порушив принципи, встановлені частинами першою, третьою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24 липня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 серпня 2017 року ОСОБА_1 уклала контракт з департаментом, за умовами якого вона прийнята на роботу до КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» на посаду методиста, терміном на один рік, тобто до 21 серпня 2018 року.

Пунктом 5.8 контракту визначено, що за два місяці до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою Сторін продовжений або укладений на новий строк.

ОСОБА_1 на утриманні має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з нею.

14 травня 2018 року КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» надіслав ОСОБА_1 повідомлення про закінчення строку дії контракту.

20 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до керівництва КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» із заявою, де зазначала, що вона як одинока мати, яка самостійно виховує дитину до чотирнадцяти років, має законні гарантії та бажання продовжувати працювати після закінчення контракту на посаді методиста на умовах безстрокового трудового договору.

Наказом КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» від 23 липня 2018 року № 62-К ОСОБА_1 з 21 серпня 2018 року звільнено з посади методиста за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 3 статті 54 Закону України «Про освіту», у редакції Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XI, яка була чинною на час укладення контракту, педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Частиною 1, 3 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Частина друга статті 26 Закону «Про загальну середню освіту», у редакції Закону від 05 березня 2017 № 1838-VIII, що діяла на час укладення контракту, призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою. Призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу. Призначення на посаду та звільнення з посади інших працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює його керівник. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника і заступників керівника приватного загальноосвітнього навчального закладу здійснює його власник за погодженням з відповідним органом управління освітою. Призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних та інших працівників приватного загальноосвітнього навчального закладу здійснює його власник.

Пункт п`ятий частини другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту, в редакції Закону від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII, визначає, що заступник керівника, педагогічні та інші працівники закладу загальної середньої освіти призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 22 серпня 2017 року прийнята на посаду методиста КЗ СОР «Обласний ліцей-інтернат спортивного профілю «Барса» за контрактною формою трудового договору, строком до 21 серпня 2018 року у відповідності до вимог частини третьої статті 54 Закону України «Про освіту», у редакції, яка була чинною на час укладення контракту. 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 була звільнена по закінченню дії контракту, про що була повідомлена роботодавцем за два місяці (а.с. 54). Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідач не виявив наміру на продовження строку дії контракту або його переукладення, то одностороння згода ОСОБА_1 на продовження трудових відносин, укладення трудового договору на невизначений строк, не створює роботодавцю імперативного обов`язку продовжувати трудовий договір з нею.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що припинення трудового договору з ОСОБА_1 відбулося з підстав, передбачених пунктом другим статті 36 КЗпП України.

Щодо порушення вимог статті 184 КЗпП України при звільненні позивача, Верховний Суд зазначає наступне.

За частиною 3 статті 184 КЗпП України звільнення, зокрема, одиноких матерів з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України у пункті 9 постанови від 6 листопада 1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, зокрема, одиноких матерів провадиться з обов`язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов`язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров`я). Передбачені частиною третьою статті 184 КЗпП України гарантії поширюються і на випадки звільнення у зв`язку з закінченням строку договору зазначених працівників, коли вони були прийняті на сезонні роботи.

Таким чином, частиною третьою статті 184 КЗпП України встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме: заборонено звільнення, зокрема, одиноких матерів та передбачено обов`язкове працевлаштування у випадках її звільнення після закінчення строкового трудового договору. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов`язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини другої статті 232 КЗпП України обов`язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі. Оскільки згідно з статтею 235 зазначеного Кодексу підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав, то у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов`язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, зокрема одиноких матерів, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов`язання по працевлаштуванню.

Проте ОСОБА_1 не заявила позовних вимог про виконання відповідачем зобов`язання по працевлаштуванню.

Також зазначена правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 759/19440/15-ц (провадження № 14-105цс18), в якій встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Таким чином, судом апеляційної інстанції належним чином виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримання вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини у справі, обґрунтовано застосував положення статей 36 184 КЗпП України до правовідносин учасників справи.

Щодо доводів касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції положень Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII, що втратив чинність на час розгляду справи, а не Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII, колегія суддів зазначає наступне.

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На час укладення контракту (серпень 2017 року) діяла норма Закону України «Про освіту» в редакції Закону № 1060-XII. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановлюючи обставини справи, що виникли на час укладення контракту, обґрунтовано виходив з того, що на час укладення контракту педагогічні та науково-педагогічні працівники приймалися на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом, що узгоджується з положенням частини третьої статі 54 Закону № 1060-XII.

Доводи касаційної скарги про відсутність повноважень виконуючого обов`язки комунального закладу на підпис документів з кадрових питань, в силу вимог нормативно-правових актів НБУ, не заслуговують на увагу, оскільки статтею 26 Закону України «Про загальну середню освіту», в редакції закону на час закінчення строку дії контракту, визначено, що в обов`язки керівника комунального закладу входять питання прийняття та звільнення, зокрема, педагогічних працівників. Тоді як нормативно-правовими актами НБУ унормовано, зокрема, право розпорядження рахунками юридичної особи і підпис розрахункових (фінансових) документів керівником юридичної особи, а також іншими уповноваженими на це особам.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Кривцова Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник