№ 592/15122/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 592/15122/19

провадження № 61-15396св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Собини О. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 21 листопада 2012 року позивачу належить на праві власності Ѕ частина житлового будинку, літ. «А», загальною площею 107,1 кв. м з надвірними та господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . Також згідно договору купівлі-продажу від 21 листопада 2012 року позивачу належить Ѕ частина земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:12:045:0004, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за тією ж адресою. Іншою частиною вказаного будинку, господарськими будівлями та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , володіє та фактично користується ОСОБА_2 .

У позивача виникла необхідність щодо поділу майна між співвласниками спірного будинку для припинення права спільної власності. У добровільному порядку відповідач не бажає вирішити це питання, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Позивач (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив суд:

- поділити житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 та виділити у власність ОСОБА_1 (показано синім кольором в додатку № 2, варіант № 2 висновку будівельно-технічної експертизи від 25 листопада 2019 року) наступні приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлового будинку літ. «А-І»: коридор «2-2», площею 3,3 кв. м, житлова кімната «2-3», площею 15,8 кв. м, кухня «2-4», площею 4,2 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а»: кладова «ІІ», площею 3,4 кв. м, коридор «ІІІ», площею 2,8 кв. м, кладова «ІV», площею 4,3 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а1»: житлова кімната «1-9», площею 7,1 кв. м., ґанок літ. «кр». Господарські споруди: погріб літ. «п/г», убиральня літ. «Г», огорожа № 1, припинивши право спільної часткової власності, та визнати як самостійний об`єкт при розподілі;

- виділити в натурі ОСОБА_1 згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 21 січня 2020 року № 6 частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 409 кв. м, з урахуванням площі під будівлями, яка відображена синім кольором (додаток № 1 арк. 2), припинивши право спільної часткової власності та визнати як самостійний об`єкт при розподілі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Поділено житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 та виділено у власність ОСОБА_1 (показано синім кольором в додатку № 2, варіант № 2 висновку будівельно-технічного експертизи від 25 листопада 2019 року) наступні приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлового будинку літ. «А-І»: коридор «2-2», площею 3,3 кв. м, житлова кімната «2-3», площею 15,8 кв. м, кухня «2-4», площею 4,2 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а»: кладова II, площею 3,4 кв. м, коридор «III», площею 2,8 кв. м, кладова «IV», площею 4,3 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а»: житлова кімната «1-9», площею 7,1 кв. м, ґанок літ. «кр». Господарські споруди: погріб літ. «п/г», убиральня літ. «Г», огорожа № 1, припинивши право спільної часткової власності, та визнано як самостійний об`єкт при розподілі.

Виділено у натурі ОСОБА_1 , по варіанту виділення частини земельної ділянки, висновку земельно-технічної експертизи від 21 січня 2020 pоку № 6, частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 409 кв. м, з урахуванням площі під будівлями, яка відображена синім кольором (додаток № 1 арк. 2), припинивши право спільної часткової власності та визнано як самостійний об`єкт при розподілі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 2 варіант поділу, як житлового будинку з господарськими спорудами, так і земельної ділянки буде найбільш наближеним до ідеальної частки, яка належить ОСОБА_1 , який саме і звернувся до суду із позовом для вирішення спору.

Постановою Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 вересня 2020 року змінено в частині поділу будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Поділити житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 1 варіантом висновку будівельно-технічної експертизи № 1323 від 25 листопада 2019 року, виділивши:

ОСОБА_1 наступні приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлового будинку літ. «А-І»: коридор «2-2», площею 3,3 кв. м; житлова кімната «2-3», площею 15,8 кв. м; кухня «2-4», площею 4,2 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а»: коридор «ІІІ», площею 2,8 кв. м; кладова «IV», площею 4,3 кв. м, ґанок літ. «кр». Господарські споруди: убиральня літ. «Г», огорожа № 1, що позначені синім кольором в додатку № 1 варіанту поділу № 1 висновку будівельно-технічної експертизи № 1323 від 25 листопада 2019 року.

ОСОБА_2 наступні приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлового будинку літ. «А-І», загальною площею 31,4 кв. м: житлова кімната «1-4», площею 10,4 кв. м; житлова кімната «1-5», площею 21,0 кв. м. Приміщення житлової прибудови літ. «А1»: житлова кімната «1-6», площею 13,7 кв. м; житлова кімната «1-7», площею 6,2 кв. м; кухня «1-8», площею 12,1 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а»: кладова «ІІ», площею 3,4 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а1»: житлова кімната «1-9», площею 7,1 кв. м. Приміщення тамбуру літ. «а2»: тамбур «І», площею 2,8 кв. м. Господарські споруди: погріб літ. «п/г», кухня «літ. И», прибудова літ. «и», убиральня літ. «М», навіс літ. «П», навіс літ. «Р», навіс літ. «С», навіс літ. «Т», душ літ. «У», сарай літ. «Ф», сарай літ. «Х», сарай літ. «Ц», навіс літ. «Ч», огорожа № 2, 3, що позначені рожевим кольором в додатку № 1 варіанту поділу № 1 висновку будівельно-технічної експертизи № 1323 від 25 листопада 2019 року.

Поділити в натурі земельну ділянку, площею 0,0891 га, кадастровий номер 5910136600:12:045:0004, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 2 варіантом висновку будівельно-технічної експертизи № 6 від 31 січня 2020 року, виділивши:

ОСОБА_1 земельну ділянку площею 409 кв. м, з урахуванням площі під будівлями, що позначена блакитним кольором у додатку 1 арк. 2 ІІ варіанту поділу земельної ділянки до висновку експертизи;

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 482 кв. м, з урахуванням площі під будівлями, що позначена жовтим кольором у додатку № 1 арк. 2 ІІ варіанту поділу земельної ділянки до висновку експертизи».

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що будинок підлягає поділу між сторонами за 1 варіантом висновку будівельно-технічної експертизи від 25 листопада 2019 року № 1323, по сформованому порядку користування житловим будинком літ. «А-І» з надвірними спорудами, оскільки він відповідає інтересам та правам обох співвласників. В той час, як 2-й варіант поділу будинку порушує право власності відповідача та не враховує сформований співвласниками порядок користування будинком. За цим варіантом необхідно здійснювати переобладнання приміщень будинку та змінювати системи електропостачання і опалення. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що поділ будинку необхідно здійснювати за 2-м варіантом висновку будівельно-технічної експертизи, оскільки він буде найбільш наближеним до ідеальної частки, яка належить ОСОБА_1 , оскільки як встановлено, частки у праві власності на будинок змінилися після здійснення ОСОБА_2 прибудови до своєї частини будинку, що не було враховано експертом під час виконання висновку будівельно-технічної експертизи. Крім того ОСОБА_1 фактично придбав приміщення № 2 будинку, яким володів і користувався попередній співвласник будинку та яким з 2012 року користується і позивач. Суд першої інстанції не врахував, що за змістом статті 367 ЦК України, при поділі майна, що у спільній частковій власності, суд зобов`язаний зазначити у рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки конкретно виділяється кожному із співвласників, а не тільки позивачу. Рішення суду із зазначенням частини будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки, яка виділяється тільки позивачу, ухвалюється за наслідками розгляду позову про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності в порядку статті 364 ЦК України. В даній же справі ОСОБА_1 подав позов саме про поділ в натурі будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки.

Апеляційний суд вказав, що оскільки рішення суду в частині поділу земельної ділянки сторони не оскаржують, то колегія суддів вважала за необхідне лише зазначити яка частина земельної ділянки виділяється іншому співвласнику ОСОБА_2 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасовано. Передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалося ОСОБА_2 в частині поділу земельної ділянки. При цьому зробив неправильний висновок про зміну резолютивної частини рішення суду першої інстанції в частині поділу земельної ділянки, не змінивши мотиви рішення суду першої інстанції в цій частині та не вказавши підстави виходу за межі доводів і вимог апеляційної скарги. За таких обставин суд апеляційної інстанції по суті не переглянув рішення суду першої інстанції.

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 вересня 2020 року в даній справі змінено і викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Поділити в натурі земельну ділянку, площею 0,0891 га, кадастровий номер 5910136600:12:045:0004, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 1 варіантом висновку будівельно-технічної експертизи № 6 від 31 січня 2020 року, виділивши:

ОСОБА_1 земельну ділянку площею 392 кв. м, з урахуванням площі під будівлями, що позначена блакитним кольором у додатку 1 арк. 1 варіанту поділу № 1 земельної ділянки до висновку експертизи;

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 499 кв. м, з урахуванням площі під будівлями, що позначена жовтим кольором у додатку № 1 арк. 1 варіанту поділу № 1 земельної ділянки до висновку експертизи».

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що будинок підлягає поділу між сторонами за 1 варіантом висновку будівельно-технічної експертизи від 25 листопада 2019 року № 1323, по сформованому порядку користування житловим будинком літ. «А-І» з надвірними спорудами, оскільки він відповідає інтересам та правам обох співвласників.

Також місцевим судом не враховано, що за змістом статті 367 ЦК України, при поділі майна, що у спільній частковій власності, суд зобов`язаний зазначити у рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки конкретно виділяється кожному із співвласників, а не тільки позивачу. Рішення суду із зазначення частини будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки, яка виділяється тільки позивачу, ухвалюється за наслідками розгляду позову про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності в порядку статті 364 ЦК України. В даній же справі ОСОБА_1 подав позов саме про поділ в натурі будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки. Оскільки колегія суддів зробила висновок про необхідність поділу нерухомості між сторонами за 1 варіантом висновку будівельно-технічної експертизи від 25 листопада 2019 року № 1323, тому і поділ спірної земельної ділянки необхідно провести згідно 1 варіанту висновку земельно-технічної експертизи від 31 січня 2020 року № 6.

Враховуючи, що рішення суду в частині поділу земельної ділянки не оскаржувалося, колегія суддів апеляційного суду з огляду на вищевикладене вважала за необхідне вийти за межі вимог апеляційної скарги і відповідно ухвалити нове рішення щодо поділу земельної ділянки та домоволодіння.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Ковпаківського районного суду м. Суми.

21 жовтня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Пророка В. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 31 жовтня 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16, у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі № 757/24164/17-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 592/15122/19 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції порушив принцип диспозитивності, не обґрунтував, чому виходить за межі апеляційної скарги та не вирішив питання щодо стягнення на користь скаржника суми компенсації за відступ від ідеальних часток співвласників у спірному домоволодінні.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу від 21 листопада 2012 року ОСОБА_1 належить на праві власності Ѕ частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на приватизованій земельній ділянці загальною площею 0,0891 га, кадастровий номер: 59101136600:12:045:0004. На земельній ділянці знаходяться: літера - А-І - житловий будинок, житловою площею 74,2 кв. м, загальною площею 107,1 кв. м, літера А-1 - житлова прибудова, літера Б - кухня, літера б - прибудова, літера Е - кухня, літера Г - вбиральня, літера Д - навіс, літера И - кухня, літера и - прибудова, літера М - вбиральня, літера Н - сарай, літера п/г 1 - погріб, літера О - сарай, літера П - навіс, літера Р - навіс, літера С - навіс, літера Т - навіс, літера У - душ, літера Ф - сарай, літера Х - сарай, літера Ц - сарай, літера Ч - навіс, № 1-3 огорожа. Також в договорі зазначено, що до житлового будинку збудована житлова прибудова, літ. «А1», житловою площею 38,5 кв. м, ця житлова прибудова та перепланування кухні та коридора в житлові кімнати, належать іншому співвласнику ОСОБА_2 , збудовані та переобладнані самовільно. Договір посвідчено 21 листопада 2012 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Скоробагатько Н. Б. (т. 1 а. с. 6, 7).

На підставі договору від 21 листопада 2012 року позивачу належить Ѕ частина земельної ділянки загальною площею 0,0891 га, кадастровий номер 5910136600:12:045:0004, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено 21 листопада 2012 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Скоробагатько Н. Б. (т. 1 а. с. 14, 15).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 вересня 1977 року ОСОБА_3 набув у власність Ѕ частину будинку, загальна жила площа якого 35,70 кв. м, та відповідну частину надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . В договорі зазначено, що в користування покупця переходить частина будинку, яка складається з: кухні - площею 10,50 кв. м, кімнати площею 20,50 кв. м, коридору площею 7,10 кв. м, зазначених на плані під цифрами: 1-4, 1-5, 1-9, 1/2 сараю «В», огорожі № 2 (т. 1 а. с. 38, 39).

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 належить Ѕ частина земельної ділянки площею 0,0891 га, розташованої на АДРЕСА_1 .

09 серпня 1978 року управління головного архітектора м. Суми видало ОСОБА_2 дозвіл на прибудову до своєї частини будинку веранди розміром 3,0х7,0 м, а також будівництво сараю розміром 3,0х5,0 м (т. 1 а. с. 147).

На підставі рішення Ковпаківського виконкому від 24 квітня 1984 року № 149 ОСОБА_2 надано дозвіл на прибудову до його частини будинку жилої кімнати розміром 3,0х7,0 м, кухні розміром 3,0х3,5 м, переобладнання кухні площею 10,5 кв. м в жилу кімнату, коридору площею 7,1 кв. м в жилу кімнату.

Зі згоди попереднього співвласника будинку ОСОБА_2 добудував до своєї частини будинку прибудову, в якій влаштував окремий вхід до своєї частини будинку та яка складається з двох житлових кімнат 1-6 площею 13,7 кв. м, 1-7 площею 6,2 кв. м та кухні 1-8 площею 12,1 кв. м. Крім того, переобладнав коридор 1-9 площею 7,1 кв. м та кухню 1-4 площею 10,4 кв. м в жилі кімнати.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 25 листопада 2019 року № 1323, виходячи з нормативних вимог поділ житлового будинку літ. «А-І» з надвірними будівлями, що перебувають за адресою: АДРЕСА_1 , в натурі по сформованому порядку користування можливий.

Експерт запропонував два варіанти поділу домоволодіння.

При 1-му варіанті:

ОСОБА_2 виділяються (показано рожевим кольором в додатку №1) наступні приміщення і надвірні будівлі садиби: приміщення житлового будинку літ. «А-І», загальною площею 31,4 кв. м: житлова кімната «1-4», площею 10,4 кв. м; житлова кімната «1-5», площею 21,0 кв. м. Приміщення житлової прибудови літ. «А»: житлова кімната «1-6», площею 13,7 кв. м; житлова кімната «1-7», площею 6,2 кв. м; кухня «1-8», площею 12,1 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а»: кладова «II», площею 3,4 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а»: житлова кімната «1-9», площею 7,1 кв. м. Приміщення тамбуру літ. «а»: тамбур «І», площею 2,8 кв. м. Господарські споруди: погріб літ. «п/г», кухня літ. «И», прибудова літ. «и», убиральня літ. «М», навіс літ. «П», навіс літ. «Р», навіс літ. «С», навіс літ. «Т», душ літ. «У», сарай літ. «Ф», сарай літ. «X», сарай літ. «Ц», навіс літ. «Ч», огорожа № 2, 3, що складає 84/100 ідеальних часток;

ОСОБА_1 виділяються (показано синім кольором в додатку № 1) наступні приміщення і надвірні будівлі садиби: приміщення житлового будинку літ. «А-І»: коридор «2-2», площею 3,3 кв. м; житлова кімната «2-3», площею 15,8 кв. м; кухня «2-4», площею 4,2 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а»: коридор «III», площею 2,8 кв. м; кладова «IV», площею 4,3 кв. м., ґанок літ. «кр».Господарські споруди: убиральня літ. «Г», огорожа № 1, що складає 16/100 ідеальних часток.

При 2-му варіанті:

ОСОБА_2 виділяються (показано рожевим кольором в додатку № 2) наступні приміщення і надвірні будівлі садиби: приміщення житлового будинку літ. «А-І»: житлова кімната «1-4», площею 10,4 кв. м; житлова кімната «1-5», площею 21,0 кв. м. Приміщення житлової прибудови літ. «А»: житлова кімната «1-6», площею 13,7 кв. м; житлова кімната «1-7», площею 6,2 кв. м; кухня «1-8», площею 12,1 кв. м. Приміщення тамбуру літ. «а»: тамбур «І», площею 2,8 кв. м. Господарські споруди: кухня літ. «И», прибудова літ. «и», убиральня літ. «М», навіс літ. «П», навіс літ. «Р», навіс літ. «С», навіс літ. «Т», душ літ. «У», сарай літ. «Ф», сарай літ. «X», сарай літ. «Ц», навіс літ. «Ч», огорожа № 2, 3, що складає 79/100 ідеальних часток;

ОСОБА_1 виділяються (показано синім кольором в додатку № 2) наступні приміщення і надвірні будівлі садиби: приміщення житлового будинку літ. «А-І», загальною площею 23,3 кв. м: коридор «2-2», площею 3,3 кв. м; житлова кімната «2-3», площею 15,8 кв. м; кухня «2-4», площею 4,2 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а»: кладова «II», площею 3,4 кв. м; коридор «III», площею 2,8 кв. м; кладова «IV», площею 4,3 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а1»: житлова кімната «1-9», площею 7,1 кв. м. ґанок літ. «кр». Господарські споруди: погріб літ. «п/г», убиральня літ. «Г», огорожа № 1, що складає 21/100 ідеальних часток.

Необхідно провести наступні переобладнання: 1. Між кімнатою «1-9», і кімнатою «1-4» закласти дверний проріз; 2. Між коридором «III» і кладовою «II» влаштувати дверний проріз. Виконати окреме електропостачання і опалення. Подальша експлуатація даних об`єктів: частини житлового будинку літ. «А-І» та господарчих споруд садиби, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , як окремих об`єктів нерухомого майна, можлива.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316 317 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється».

Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 2-413/11 (провадження № 61-17672св18).

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-12цс13 від 03 квітня 2013 року).

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_2 здійснив прибудову до своєї частини будинку, і прибудовані приміщення включені у висновку будівельно-технічної експертизи до варіантів розподілу.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що будинок підлягає поділу між сторонами за 1 варіантом висновку будівельно-технічної експертизи від 25 листопада 2019 року № 1323, по сформованому порядку користування житловим будинком з надвірними спорудами, оскільки 2 варіант поділу будинку порушує право власності відповідача та не враховує сформований співвласниками порядок користування будинком. За цим варіантом необхідно здійснювати переобладнання приміщень будинку та змінювати системи електропостачання і опалення. Крім того, 1 варіант висновку експертизи відповідає інтересам та правам обох співвласників.

Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що фактичний порядок користування будинком не є визначальним для поділу будинку в натурі.

Відступивши від принципу поділу спільного майна пропорційно ідеальним часткам співвласників та зменшивши реальну частку позивача в майні апеляційний суд не визначив арифметичне значення відхилення від ідеальних часток сторін по справі та не стягнув при цьому компенсацію на користь відповідної сторони за зменшення частки.

Визначений у висновку судової експертизи розмір часток зроблений з урахуванням вартості прибудов, здійснених ОСОБА_2 .

Тому доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо стягнення на його користь суми компенсації за відступ від ідеальних часток співвласників у спірному домоволодінні є обґрунтованими.

При цьому Верховний Суд відхиляє доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що позивач не просив про стягнення грошової компенсації, оскільки вирішення цього питання без окремого клопотання позивача не буде свідчити про порушення принципу диспозитивності цивільного процесу, а саме питання компенсації, враховуючи правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, нерозривно пов`язане з поділом домоволодіння в натурі.

З урахуванням зазначеного, висновки апеляційного суду є передчасними, а справа потребує повторного розгляду з урахуванням зазначеного у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судом апеляційної інстанції не встановлені, а скаржник рішення суду першої інстанції не оскаржує, постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров В. В. Пророк