Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 592/2425/15-ц

провадження № 61-9361св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сумська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок,

третя особа - голова Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Харченко Юрій Сергійович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги голови Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Харченка Юрія Сергійовича та ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 09 червня

2016 року у складі колегії суддів: Дібровної В. В., Лузан Л. В., Криворотенка В. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, третя особа - голова Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Харченко Ю. С., про визнання незаконною та скасування постанови президії Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 22 листопада 1988 року він був членом Українського товариства мисливців і рибалок.

Постановою президії Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок від 26 лютого 2015 року його виключено з членів вказаного товариства.

Посилаючись на те, що він не вчиняв жодних дій, які б давали підстави для застосувати до нього передбаченого пунктом 3.8 Статуту товариства такого заходу впливу, як виключення з членів цього товариства, просив суд визнати незаконною та скасувати вказану постанову президії Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок.

Крім того, позивач зазначав, що незаконними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, приниженні честі та гідності, яких він зазнав у зв`язку з незаконним його виключенням з членів товариства, а тому просив стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 6 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виключення позивача з членів Українського товариства мисливців і рибалок було проведено за наявності підстав, передбачених у Статуті товариства, тому оскаржувана позивачем постанова є правомірною. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на заподіяння йому моральної шкоди внаслідок виключення із товариства є необґрунтованими.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 09 червня 2016 року рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано незаконною та скасовано постанову президії Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок від 26 лютого

2015 року про виключення ОСОБА_1 з членів Українського товариства мисливців і рибалок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії позивача щодо звернення до голови Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок не містять жодних порушень Статуту Українського товариства мисливців і рибалок, оскільки

ОСОБА_1 використав своє право на звернення та виконував свій обов`язок як члена товариства в частині піклування про майно товариства. Виходячи з цього, апеляційний суд вважав, що застосування до ОСОБА_1 заходу громадського впливу, передбачено пунктом 3.8 Статуту товариства, є безпідставним. Відмовляючи в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважав їх недоведеними.

Аргументи учасників справи

У червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від голови Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Харченка Ю. С. надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі голова Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дії позивача щодо звернення до голови Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок не свідчить про наявність порушень Статуту товариства. На його переконання, вирішення питання про обґрунтованість застосування до члена громадської організації заходів громадського впливу, співмірність вжитих заходів із вчиненим проступком, прийом, виключення, поновлення в членах громадської організації відноситься до виключної компетенції цієї організації і її відповідних органів.

У липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 6 000,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд, обґрунтовано задовольнивши його позовні вимоги про визнання незаконною і скасування постанови президії Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок від 26 лютого 2015 року про виключення ОСОБА_1 з членів Українського товариства мисливців і рибалок, не надав належної оцінки його доводам щодо завдання йому моральної шкоди протиправним виключенням з товариства.

У серпні 2016 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу голови Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Харченка Ю. С. У наданих запереченнях позивач зазначив, що доводи третьої особи про те, що вирішення питання про обґрунтованість застосування до члена громадської організації заходів громадського впливу, співмірність вжитих заходів із вчиненим проступком, прийом, виключення, поновлення в членах громадської організації відноситься до виключної компетенції цієї організації і її відповідних органів, є необґрунтованими. Крім того, вказав, що ним сплачено, а Сумською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок прийнято щорічний членський внесок у розмірі 350,00 грн та добровільний внесок за трудову участь у розмірі 50,00 грн, що, на його думку, підтверджує чинність його членства у товаристві.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами голови Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Харченка Ю. С. та ОСОБА_1 ,витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 13 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 592/2425/15-ц до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20).

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що з 22 листопада 1988 року ОСОБА_1 був членом Українського товариства мисливців і рибалок.

У період із грудня 2014 року до лютого 2015 року ОСОБА_1 неодноразово направляв письмові звернення до голови президії Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців і рибалок з питань щодо діяльності керівництва президії Сумської обласної ради Українського товариства мисливців і рибалок, які були розглянуті і перевірені цим вищим органом управління вказаної громадської організації. За результатами проведених уповноваженою комісією перевірок складено акти про відсутність фактів порушення вимог Статуту організації та норм чинного законодавства у діяльності керівництва Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок.

Постановою засідання президії Сумської обласної ради Українського товариства мисливців і рибалок від 26 лютого 2015 року (протокол № 39) ОСОБА_1 виключено із членів Українського товариства мисливців і рибалок на підставі пункту 3.8 Статуту товариства.

Позиція Верховного Суду

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Розглянувши спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, суди загальної юрисдикції мають розглядати справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Виникнення спірних правовідносин у справі зумовлено незгодою позивача з постановою президії Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок від 26 лютого 2015 року про його виключення з членів товариства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з пунктом 1.1 статуту Українського товариства мисливців і рибалок, Українське товариство мисливців і рибалок (далі - Статут) - є добровільною всеукраїнською громадською організацією, яка об`єднує мисливців з метою сприяння активному розвитку любительського мисливського, стендового і рибальського спорту, охорони, відтворення, збереження, раціонального використання тваринного світу та захист спільних інтересів. Українське товариство мисливців і рибалок є юридичною особою і суб`єктом права приватної власності на належне йому майно та грошові кошти. Товариство є неприбутковою громадською організацією.

Діяльність товариства будується на основі добровільності членства, виборності керівних органів, підзвітності їх перед членами товариства, дотримання статутних положень. Його діяльність поширюється на території України і здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян», іншого чинного законодавства, а також цього статуту, в тісній взаємодії з державними органами і громадськими організаціями.

Підпунктами «г» і «д» пункту 3.5 Статуту передбачено право членів товариства брати участь з правом вирішального голосу на зборах первинних організацій, вносити до будь-якого органу товариства пропозиції з питань його роботи; обирати й бути обраним до керівних і ревізійних органів товариства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі

№ 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) зазначено, що:

«оскільки у вказаній справі підставою для звернення особи з позовом було визнання незаконним рішення зборів товариства про звільнення з посади голови правління товариства через недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання і проведення загальних зборів господарського товариства, що є порушенням прав учасника на управління товариством, а не трудових прав керівника товариства, тому спір у цій частині за своєю правовою природою та правовими наслідками належав до корпоративних спорів і, відповідно, має розглядатися в порядку господарського судочинства.»;

«Можна підсумувати, що громадське об`єднання (громадська організація) є одним з різновидів юридичної особи, створеної шляхом об`єднання осіб, які мають право участі у ньому (у ній). Члени громадської організації товариства садоводів мають право брати участь в управлінні товариством, обирати та бути обраними до органів управління товариством садоводів, одним з яких є голова правління, порядок обрання та усунення з посади якого передбачено Статутом такої громадської організації.»;

«Статут ГО ТС «Малинівка» є основним документом, що регулює діяльність товариства садоводів та передбачає порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов`язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенцію.»;

«До виключної компетенції зборів (зборів уповноважених) відноситься: прийняття редакцій Статуту товариства, внесення до нього змін та доповнень; обрання терміном на п`ять років голови правління товариства, правління та ревізійної комісії, визначення їх кількісного складу і дострокове припинення їх повноважень; прийняття правил внутрішнього розпорядку товариства, положень, інструкцій; встановлення розмірів вступних, членських, цільових внесків та термінів їх сплати; затвердження прибутково-видаткового кошторису тощо (частина третя пункту 6.2 Статуту).»;

«Як установлено, позивач був членом товариства, а із червня

2016 року по вересень 2017 року обіймав виборну посаду голови правління, за що отримував заробітну плату. Оскільки вказаний спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків зазначені положення Статуту товариства, тому його слід розглядати за правилами господарського судочинства.».

У справі, що переглядається, підставою звернення до суду з позовом позивач вважає порушення його прав як члена обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок. Позивач є носієм прав учасника громадської організації, а відносини між ним і відповідачем є відносинами щодо членства в товаристві, діяльності останнього та його припинення. Сумська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок є юридичною особою, а спір стосується, зокрема, членства у ньому та пов`язаних з членством прав позивача, який оскаржив рішення президії цього об`єднання. Вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду, а тому судам необхідно було закрити провадження у справі. Вимога позивача про відшкодування моральної шкоди є похідною від вирішення вимог про визнання незаконною та скасування постанови громадської організації, а тому таку вимогу теж треба розглядати за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі

№ 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції».

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що оскаржені рішення належить скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 409, 400, 414 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 256 (в редакції, чинній станом з 08 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та голови Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Харченка Юрія Сергійовичазадовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 09 червня 2016 рокускасувати.

Провадження у справі № 592/2425/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, третя особа - голова Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Харченко Юрій Сергійович, про визнання незаконною та скасування постанови президії Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок та відшкодування моральної шкоди закрити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 жовтня 2015 рокута рішення Апеляційного суду Сумської області від 09 червня 2016 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов