Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 592/6348/13

провадження № 61-15768св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 25 жовтня 2013 року у складі судді Котенко О. А. та постанову Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І. , Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ в натурі частки нерухомого майна у праві спільної часткової власності.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 25 травня 2004 року вони є власниками 21/100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Інші 38/ 100 частин будинку належить ОСОБА_3 , а 41/100 частка - ОСОБА_4 . Все домоволодіння фактично поділене на дві ізольовані частини, які мають окремі входи.

В установленому законом порядку вони (позивачі) прибудували до будинку прибудову «а3».

Земельна ділянка площею 823 кв. м на час придбання ними частини будинку не була приватизована, порядок користування нею врегульовано рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 квітня 2013 року за яким їм у користування виділено 423,5 кв. м землі, відповідачам - 399,5 кв. м.

Оскільки такий порядок користування житловим будинком, прибудинковими спорудами та земельною ділянкою всіх влаштовує, вони звернулися до відповідачів з пропозицією припинити право спільної часткової власності на будинок, яка останніми залишена без реагування.

Посилаючись на норми статті 364 ЦК України, просили суд виділити їм в натурі частину житлового будинку та господарських будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення будинку: кухню «1-1» площею 30,6 кв. м, вбиральню «1-2» площею 1,7 кв. м, житлову кімнату «1-3» площею 13,3 кв. м, житлову кімнату «1-4» площею 9,0 кв. м, житлову кімнату «1-5» площею 19, 1 кв. м, коридор «1-6» площею 2,7 кв. м, ванну кімнату «1-7» площею 4,3 кв. м, коридор «1-8» площею 5,4 кв. м, топочну «1-9» площею 6,0 кв. м, з прибудованих споруд - вбиральню «Д», визнавши за ними право власності на окремий об`єкт нерухомого майна в рівних частинах, а саме - по 50/100 частин за кожним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року позов задоволено.

Виділено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в натурі частину житлового будинку та господарських будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме такі приміщення будинку та прибудов до будинку: кухню «1-1» площею 30,6 кв. м, вбиральню «1-2» площею 1,7 кв. м, житлову кімнату «1-3» площею 13,3 кв. м, житлову кімнату «1-4» площею 9,0 кв. м, житлову кімнату «1-5» площею 19,1 кв. м, коридор «1-6» площею 2,7 кв. м, ванну кімнату «1-7» площею 4,3 кв. м, коридор «1-8» площею 5,4 кв. м, топочну «1-9», площею 6,0 кв. м, з прибудованих споруд - вбиральню «Д», визнавши право власності на окремий об`єкт нерухомого майна, в рівних частках, а саме по Ѕ за кожним.

Суд першої інстанції дійшов висновку про виділення у власність позивачам приміщень із господарськими спорудами, якими вони фактично користуються згідно з порядком, що встановлений між співвласниками. Суд погодився з висновком будівельно-технічного дослідження, яким було запропоновано єдиний варіант поділу житлового будинку та надвірних будівель і споруд в домоволодінні на АДРЕСА_1 , визнав за позивачами право власності на виділені приміщення та будівлі, як на окремий об`єкт нерухомого майна, та вважав, що такий виділ не буде порушувати права та охоронювані інтереси відповідачів, а, навпаки, сприятиме подальшому впорядкуванню майнових відносин між співвласниками.

Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 25 червня 2019 року заяву ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу.

Постановою Сумського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року постанову Сумського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд вказав, що при виділі у власність позивачам частини спірного домоволодіння суд повинен зазначити в рішенні, яка частка виділяється відповідачам, тим самим, визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомості майна, який залишається у спільній частковій власності відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

При новому апеляційному розгляді справи, постановою Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 жовтня 2020 року ОСОБА_3 , представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 25 жовтня 2013 року та постанову Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року, залишити позов без розгляду.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень є посилання заявника на пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Окрім того, посилаються на те, що не були належним чином повідомлені судом першої інстанції про розгляд справи, жодного повідомлення в судові засідання не отримували, справу розглянуто у їх відсутність.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_6 подали відзив, у якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Ковпаківського районного суду міста Суми цивільну справу № 592/6348/13 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки нерухомого майна у праві спільної часткової власності.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року справу № 592/6348/13 призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Обставини справи

Встановлено, що на підставі до договору купівлі-продажу від 25 травня 2004 року позивачі є власниками 21/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Інші 38/100 та 41/100 частини будинку належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно згідно з договором дарування від 20 грудня 2001 року.

Згідно з технічним планом та планом присадибної ділянки станом на 06 вересня 2007 року за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 823 кв. м розташовані: житловий будинок «А-1», «М» , «Д» - вбиральні, «Л» - кухня, № 1-6 - огорожі.

Сертифікатом відповідності від 26 березня 2010 року Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Сумський області засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта житлового будинку (загальна площа - 244,5 кв. м, загальна площа квартир - 236,1 кв. м, житлова площа - 135,2 кв. м).

Звертаючись до суду з позовом, позивачі просили виділити їм в натурі частину спірного житлового будинку та господарських будівель відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 06 березня 2013 року № 6, проведеної експертом товариства з обмеженою відповідальністю «Суми-Експерт МС» у ході розгляду справи № 1806/8889/12 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Сумська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, яким було запропоновано єдиний варіант поділу житлового будинку та надвірних будівель і споруд в домоволодінні по АДРЕСА_1 .

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 25 жовтня 2013 року та постанову Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року є посилання заявників на пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи касаційної скарги з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 158 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина перша, друга статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення(стаття 76 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

Стаття 128 ЦПК України у чинній редакції визначає, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (стаття 223 ЦПК України).

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Матеріали справи не містять даних про належне повідомлення судом першої інстанції відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розгляд справи на 03 вересня 2013 року, 27 вересня 2013 року та 25 жовтня 2013 року, оскільки згідно з довідками поштових установ конверти поверталися до суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до вимог частини третьої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) не може свідчити про належне їх повідомлення.

Отже, відсутні докази належного і завчасного повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дату та час судових засідань. Заочне рішення суду першої інстанції ухвалене за їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилалися на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неналежне їх повідомлення про розгляд справи та розгляд справи за їх відсутності.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку 08 жовтня 2020 року та залишаючи заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року без змін, за наслідками перегляду апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , апеляційний суд зазначив, що судом направлялися судові повістки про розгляд справи на 03 вересня 2013 року, 27 вересня 2013 року, 25 жовтня 2013 року, проте поштові відправлення поверталися неврученими з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Інші дані про місце проживання чи перебування відповідачів в матеріалах справи відсутні. Відтак, суд вжив всіх можливих заходів для сповіщення відповідачів про час та місце розгляду справи.

При цьому, апеляційний суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18), у пунктах 47, 48 якої вказано, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)».

Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права в силу вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а не залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, як помилково дійшов висновку суд апеляційної інстанції.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності відповідачів, які належним чином не повідомлені про дату, час і місце судового засідання, і вони обґрунтовують свою апеляційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун