Постанова
Іменем України
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 592/6701/19
провадження № 61-15286св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Сумська міська рада,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником подану представником ОСОБА_3 , на постанову Сумського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Ткачук С. С., Хвостика С. Г.,
Короткий зміст вимог заяви
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, заінтересована особа - Сумська міська рада.
Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , із яким вона починаючи з лютого 2011 року і до дня смерті останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживала однією сім`єю.
Вони вели спільне господарство, їх відносини були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, як подружжя.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на домоволодіння на АДРЕСА_1 .
Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 немає.
Посилалася на те, що вона зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку ненаданням доказів на підтвердження родинних відносин між нею та померлим.
Ураховуючи наведене, просила встановити, що вона - ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з лютого 2011 року до 25 грудня 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 06 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловік і дружина, з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 підтверджується актом від 25травня 2019 року № 11, підписаним ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , затвердженим Громадським квартальним комітетом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно доглядала за ОСОБА_4 , 1965 року народження, проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , вела спільне господарство, проводила поховання за свій рахунок (а. с. 34). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з лютого 2011 року до 25 грудня 2018 року.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
27 серпня 2020 року особа, яка не брала участь у справі, ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилаючись на те, що судом вирішено питання про його права та обов`язки - він є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_4 , його рідним братом.
Ухвалами Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарженні рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 06 вересня 2019 року, відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 17 вересня 2020 року.
Постановою Сумського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 06 вересня 2019 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу залишено без розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
- звертаючись до суду з заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 та без встановлення цього факту буде позбавлена можливості оформити свої спадкові права;
- доданими до апеляційної скарги ОСОБА_2 копіями свідоцтв про народження та витягів із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126 133 135 Сімейного кодексу України підтверджується, що ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- постановою приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Скоробагатько Н. Б. від 27 липня 2020 року ОСОБА_2 відмовлено у поданні заяви про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 брата ОСОБА_4 , роз`яснено право звернення до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини у судовому порядку;
- однак під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не повідомила про те, що у спадкодавця ОСОБА_4 є рідний брат ОСОБА_2 , який відповідно до положень статті 1262 ЦК України є спадкоємцем за законом другої черги спадкування, у той час як вона у разі встановлення факту спільного проживання з померлим протягом не менш ніж п`яти років до часу відкриття спадщини може відноситись до четвертої черги спадкоємців за законом (стаття 1264 ЦК України);
- оскільки в даному випадку існує спір про право ОСОБА_1 на спадкування і це право оспорюється іншою особою, зокрема, ОСОБА_2 , який також претендує на спадкове майно, яке належало померлому брату ОСОБА_4 , заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, що є підставою для застосування положень частини шостої статті 294, частини четвертої статті 315 ЦПК України про залишення заяви без розгляду.
Аргументи учасників справи
Зміст та доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що:
- на момент подачі заяви про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не було жодного спадкоємця, який би вважався таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , а тому вона з дотриманням норм процесуального права звернулася до суду з даною заявою у порядку окремого провадження;
- суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Копію рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 06 вересня 2019 року ОСОБА_2 отримано 20 липня 2020 року, а апеляційну скаргу - подано 27 серпня 2020 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Ухвала апеляційного суду від 07 вересня 2020 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження не містить обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст відзиву
У березні 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона прийнята з дотриманням норм процесуального права. Представник ОСОБА_2 зазначає, що він не мав можливості звернутися до апеляційного суду раніше, ніж 27 липня 2020 року, оскільки для підтвердження свого права на отримання спадщини після смерті брата ОСОБА_4 він повинен був надати апеляційному суду відповідний документ нотаріуса, який відкрив спадкову справу. Постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії він отримав лише 27 липня 2020 року і того ж дня подав апеляційну скаргу. Тому наявні підстави вважати, що існували поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яким апеляційний суду надав належну оцінку. У касаційній скарзі ОСОБА_1 спотворює фактичні обставини справи, умисно приховала від суду та нотаріуса те, що у померлого ОСОБА_4 є спадкоємець другої черги.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року справу призначено досудового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 08 лютого 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/2321/16, від 09 листопада 2020 року у справі № 420/1813/19, від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження
№ 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
У справі, що переглядається:
- у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулося до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту спільного проживання її та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період із лютого 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник вказувала, що інших спадкоємців немає, а тому заінтересованою особою у даній справі є Сумська міська рада;
- 06 вересня 2019 року суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 ;
- 20 липня 2020 року представник особи, яка не брала участь у справі, ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про видачу копії судового рішення від 06 вересня 2019 року. Того ж дня, 20 липня 2020 року, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 отримав копію рішення суду першої інстанції, про що свідчить його підпис на заяві з відміткою про отримання (а. с. 58);
- 27 серпня 2020 року особа, яка не брала участь у справі, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 06 вересня 2019 року, в якій, серед іншого, просив поновити йому строк на апеляційне оскарження. ОСОБА_2 зазначав, що про наявність рішення йому стало відомо лише у травні 2020 року, коли ОСОБА_1 вигнала його з будинку його померлого брата. У липні 2020 року його брат отримав копію рішення. Вважав наведені обставини поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження;
- ухвалою Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 06 вересня 2019 року. Апеляційний суд вказав, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду, однак як убачається з клопотання про його поновлення, строк пропущений з поважних причин. Ураховуючи, що ОСОБА_2 , який не брав участі у цій справі, але вважає, що оскаржуваним судовим рішенням суд вирішив питання про його права, свободи та інтереси, дізнався про наявність оскаржуваного рішення суду від 06 вересня 2019 року лише у липні 2020 року, після чого 27 серпня 2020 року подав апеляційну скаргу, тому клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду є обґрунтованим, отже, таким, що підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд передчасно та безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження.
Вказане порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали про відкриття апеляційного провадження та постанови апеляційного суду, направлення справи для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Тому колегія суддів іншим доводам касаційної скарги оцінку не надає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку що: ухвала про відкриття апеляційного провадження та постанова апеляційного суду прийняті без додержання норм процесуального права.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та постанову апеляційного суду скасувати і передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Ухвалу Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 вересня 2020 рокускасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року та постанова Сумського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук