Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 592/6904/21
провадження № 61-16798св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - директор Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи
І-ІІІ ступенів № 10 ім. Героя Радянського союзу О. Бутка, м. Суми, Сумської області ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 липня 2021 року у складі судді Косолап М. М.
та постанову Сумського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до директора Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10
ім. Героя Радянського союзу О. Бутка, м. Суми, Сумської області ОСОБА_2 (далі - директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2) про поновлення на роботі.
Позов мотивований тим, що згідно з наказом КУ Сумської спеціалізованої школи
І-ІІІ ступенів № 10 від 31 серпня 2020 року позивача прийнято на роботу на посаду вчителя німецької мови за умовами строкового трудового договору з 01 вересня 2020 року до 31 травня 2021 року. Відповідно до наказу КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 від 31 травня 2021 року позивача звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до трудового законодавства він має право на щорічну основну оплачувану відпустку пропорційно до відпрацьованого ним часу. Вважав, що директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів
№ 10 ОСОБА_2 була зобов`язана надати йому оплачувану щорічну відпустку з 01 червня 2021 року тривалістю 50 днів, тобто до 20 липня 2021 року. Крім того, позивач повідомляв відповідача про те, що він не потребує грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку, а бажає отримати саме відпустку, строк якої зараховується до стажу роботи. Таким чином, на переконання позивача, строковий трудовий договір підлягав продовженню до 20 липня
2021 року. Проте директор школи відмовила позивачу у наданні відпустки, трудовий договір з ним не продовжила та незаконно звільнила його з роботи.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив терміново зобов`язати директора
КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 поновити його на роботі з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки пропорційно до відпрацьованого ним часу.
В уточненій позовній заяві від 11 червня 2021 року, яка подана на виконання ухвали Ковпаківського районного суду міста Суми від 04 червня 2021 року, ОСОБА_1 просив терміново зобов`язати директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 поновити його на роботі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 05 жовтня
2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що роботодавець, звільнивши позивача у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, діяв відповідно до вимог трудового законодавства, а позивач не довів порушення відповідачем його прав під час звільнення.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції врахував факт узгодження між сторонами у справі умов трудового договору, зокрема, щодо строку його дії -
з 01 вересня 2020 року до 31 травня 2021 року. Волевиявлення ОСОБА_1 на укладення строкового трудового договору підтверджується його особистим підписом у наказі роботодавця, в якому вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначенням дати початку трудових відносин (01 вересня 2020 року) та дати припинення трудового договору (31 травня 2021 року). 13 травня 2021 року ОСОБА_1 запропонував роботодавцю продовжити трудовий договір, а в разі відмови надати йому щорічну оплачувану відпустку з 01 червня 2021 року. Проте згоди на продовження трудового договору або надання відпустки роботодавець не надав, а 31 травня 2021 року позивача звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору. За таких обставин, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії роботодавця щодо припинення строкового трудового відповідають вимогам трудового законодавства та укладеному сторонами трудового договору.
Крім того, апеляційний суд вказав, що надання відпустки працівнику, який звільняється у зв`язку із закінченням строку трудового договору, врегульовано частиною другою статті 3 Закону України «Про відпустки». Вказана норма передбачає виключно можливість надання роботодавцем відпустки працівнику
з перевищенням строку його трудового договору, проте не встановлює прямого обов`язку для роботодавця надавати таку відпустку. Тому відмова роботодавця надати позивачу відпустку, яка повністю перевищує строк укладеного з ним трудового договору, не суперечить трудовому законодавству та не порушує трудових прав позивача.
Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції про те, що директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10
ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, оскільки ОСОБА_1 працював вчителем німецької мови за строковим трудовим договором укладеним з КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10, від імені якої діяла директор. Отже, спірні трудові правовідносини у позивача виникли саме
з юридичною особою КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнення касаційної скарги від 15 листопада 2021 року, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким терміново зобов`язати директора
КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 поновити його на роботі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржене рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є необґрунтованими та протиправними, прийняті всупереч нормам Конституції України та трудового законодавства.
На переконання позивача, належним відповідачем за його позовом є саме директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2,
а не юридична особа -КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 як помилково вважали суди попередніх інстанцій, оскільки лише директор школи приймає на посаду та звільняє з посади працівників закладу освіти, а також несе відповідальність за свою діяльність. Водночас трудове законодавство не містить норми, яка передбачала б те, що відповідачем у трудових спорах повинна бути юридична особа. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначала того, що вона є неналежним відповідачем.
Суд першої інстанції проігнорував, а суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частини другої статті 3 Закону України «Про відпустки». Право на отримання невикористаної відпустки у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору реалізується саме за бажанням працівника, у тому числі коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. Тому надання відпустки з наступним звільненням та продовження чинності трудового договору до закінчення такої відпустки є обов`язком, а не правом роботодавця, як помилково вважав суд апеляційної інстанції.
Обґрунтованість позиції позивача також підтверджується листами Управління Держпраці у Сумській області від 31 травня 2021 року та від 09 червня 2021 року, проте суди проігнорували вказані докази.
За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У грудні 2021 року від директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що предметом спору у цій справі
є поновлення позивача на роботі. Згідно з статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно,
з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення. Оскільки під час розгляду справи порушень прав позивача під час звільнення за строковим трудовим договором, які б були підставою для його поновлення на роботі не встановлено, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Вимоги позивача щодо зобов'язання директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 поновити позивача на роботі з наданням щорічної оплачуваної відпустки пропорційно до відпрацьованого часу та доводи касаційної скарги свідчать про існування спору про щодо надання позивачу невикористаної відпустки (невикористання працівником часу відпочинку). Правомірність ненадання відпустки позивачу знаходиться поза межами предмету спору у цій справі та є предметом спору у іншій цивільній справі № 592/6537/21 за позовом позивача ОСОБА_1 до директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10про зобов'язання надати щорічну оплачувану відпустку. Вказана справа на даний час перебуває у провадженні Сумського апеляційного суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не зазначає у чому конкретно полягає незаконність і/або необґрунтованість рішення суду першої та апеляційної інстанцій, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили суб'єктний склад учасників справи, дійшли обґрунтованого висновку, що директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 є неналежним відповідачем.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права). Зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно з наказом КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 від 31 серпня 2020 року № 219-к ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду вчителя німецької мови КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 з 01 вересня 2020 року до 31 травня 2021 року з окладом 4 383,00 грн.
З вказаним наказом позивач ознайомився 01 вересня 2020 року.
13 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив продовжити трудовий договір на підставі Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», а у разі відмови - надати щорічну основну оплачувану відпустку з 01 червня 2021 року.
Листом директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10
ОСОБА_2 від 27 травня 2021 року № 01-12/221 позивача повідомлено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346
«Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» у перший та наступні роки відпустка педагогічним працівникам надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. Літні канікули у 2020-2021 навчальному році відповідно до Закону України «Про освіту» розпочинаються 15 червня 2021 року. Термін трудового договору закінчується 31 травня 2021 року, а щорічну оплачувану відпустку ОСОБА_1 просив надати з 01 червня 2021 року. Крім того, у листі зазначено про наступне отримання компенсації за невикористану щорічну відпустку.
28 травня 2021 року з позивачем проведено розрахунок - виплачено заробітну плату за відпрацьований час - 6 733,63 грн та компенсацію за невикористану відпустку (50 календарних днів) - 10 584,50 грн.
Згідно з наказом КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 від
31 травня 2021 року № 102-к ОСОБА_1 звільнено 31 травня 2021 року у зв`язку із закінченням строку строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті
36 КЗпП України. З цим наказом позивач ознайомився 03 червня 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 661/2744/19 (провадження № 61-77св21) вказано, що «позивач заявила позовні вимоги про визнання дій директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6 та в. о. директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_5 у ненаданні ґрунтовної відповіді на запити профспілки, непогодження з профспілкою умов праці: графіка відпусток, тарифікації, розподілу обов`язків, такими, що перешкоджають законній діяльності ПО ВПП ЗОШ № 10 Новокаховської МР та МО ВППОН м. Нова Каховка, передбаченої Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Аналіз змісту указаних вимог свідчить про те, що вони спрямовані до директора ОСОБА_6 та в.о. директора ОСОБА_5 , як до посадових осіб ЗОШ № 10 Новокаховської МР, та стосуються їхньої професійної діяльності. Жодних позовних вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , як фізичних осіб, позовна заява МО ВППОН м. Нова Каховка не містить. Таким чином, оскільки ЗОШ № 10 Новокаховської МР є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадових осіб, то саме вона має відповідати за цим позовом. Директор ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6 і виконуюча обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР- заступник директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_5 не можуть бути відповідачами у цій справі, як фізичні особи, наділені процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовими особами ЗОШ № 10 Новокаховської МР, тобто юридичної особи, від імені якої вони діяли у відносинах з позивачем. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу, на вказане уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про можливість розгляду позовних вимог МО ВППОН м. Нова Каховка в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6, виконуючої обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР - заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_5 про перешкоджання законній діяльності профспілки».
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 зазначив відповідачем директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 та пред`явив вимоги про поновлення його на роботі.
Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що вони спрямовані до директора ОСОБА_2 як до посадової особи КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10, та стосуються її професійної діяльності. Жодних позовних вимог до ОСОБА_2 як фізичної особи, позовна заява ОСОБА_1 не містить. При цьому трудовий спір у ОСОБА_1 виник із саме роботодавцем - КУ Сумською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 10. Таким чином, оскільки КУ Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 10 є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, а позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадових осіб, то саме вона має відповідати за цим позовом.
Директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 не може бути відповідачем у цій справі як фізична особа, наділена процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовою особою КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10, тобто юридичної особи, від імені якої вона діяла у відносинах з позивачем.
Суди попередніх інстанцій, розглянувши справу, на вказане уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про можливість вирішення позовних вимог
ОСОБА_1 до директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 про поновлення його на роботі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.
Відповідно до змісту частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
З урахування викладеного, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 661/2744/19 (провадження № 61-77св21), дають підстави для висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм процесуального права. Тому колегія суддів дійшла вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржені судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Керуючись статтями 255 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ім. Героя Радянського союзу О. Бутка, м. Суми, Сумської області ОСОБА_2 про поновлення на роботі, закрити.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 липня 2021 року та постанова Сумського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук