Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 592/8365/19

провадження № 61-599 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Ові», акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»;

третя особа - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2020 року у складі судді Литовченка О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Собини О. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ові» (далі - ТОВ «Авто-Ові»), акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - АТ «СК «Країна»), третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 10 червня 2017 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) її малолітній син - ОСОБА_3 , який разом зі своєю тіткою - ОСОБА_4 , що придбала 2 квитка на проїзд

в касі Сумського автовокзалу (ТОВ «Сумиоблавтотранс»), їхав в автобусі «Рута 20» як пасажир, отримав тяжкі тілесні ушкодженні, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 06 вересня 2017 року № 833 проведеної в рамках кримінального провадження № 12017200220000168.

14 вересня 2017 року через отримані травми, її малолітній син визнаний дитиною-інвалідом до 18 років.

Унаслідок ДТП здоров`ю її неповнолітнього сина ОСОБА_3 завдано майнової та моральної шкоди, яка не відшкодована. Саме вона понесла витрати на лікування сина, відновлення його здоров`я, реабілітацію і здійснює за ним догляд, якого він потребує, як дитина-інвалід.

Вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 лютого 2019 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження) і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі пункту «є» статті 1 Закону України « Про амністію у 2016 році» він був повністю звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Її цивільний позов, як законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої каліцтвом та ушкодженням здоров`я під час ДТП, суд залишив без розгляду.

Вищевказаним вироком суду було встановлено, що ОСОБА_2 10 червня 2017 року о 13 год., рухаючись по проїзній частині автодороги «Київ-Суми-Юнаківка» у напрямку м. Ромни Сумської області, керував технічно несправним автобусом «Рута 20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль знаходився в оренді у ТОВ «Авто-Ові», з яким водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах.

В кінці грудня 2018 року їй стало відомо, що її малолітній син, будучи пасажиром автобусу «Рута 20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав бути застрахований відповідно до Закону України «Про страхування» та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (зі змінами).

В пасажирському квитку, який був направлений нею до ТДВ СК «Альфа-Гарант» зазначено, що її малолітній син був застрахований перевізником в ПАТ «СК «Країна», яке повинно було відшкодувати заподіяну здоров`ю її сина майнову та моральну шкоду. Проте, вона не мала можливості своєчасно звернутися до цієї страхової компанії, оскільки у неї немає відомостей про укладений з цим відповідачем договір обов`язкового страхування та про умови договору, а також відсутні документи, наявність яких вимагається законом.

Вважала, що відповідач ТОВ «Авто-Ові», як перевізник, після настання страхового випадку 10 червня 2017 року повинен був скласти акт про нещасний випадок, який стався на транспорті під час здійснення пасажирського перевезення автобусом «Рута 20», державний номер НОМЕР_1 . Без цього акта про нещасний випадок вона не мала можливості звернутися до АТ «СК «Країна» для отримання страхових виплат у розмірі 90 % страхової суми, тобто 91 800 грн.

Оскільки водій ОСОБА_2 здійснював перевезення пасажирів, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «Авто-Ові», то саме ця юридична особа повинна нести майнову відповідальність за дії свого працівника під час виконання ним трудових обов`язків.

За період з 10 червня 2017 року по квітень 2019 року на лікування сина ОСОБА_3 від отриманої в результаті ДТП тяжкої травми вона витратила грошові кошти на загальну суму 35 925 грн 24 коп. і 821 грн 20 коп. на проїзд до лікаря, а всього: 36 746 грн 44 коп.

Такими неправомірними діями відповідачів її сину було завдано також моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд з АТ «СК «Країна» на свою користь, як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , страхову суму у розмірі 93 840 грн; стягнути з ТОВ «Авто-Ові» на її користь, як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , 5 488 528 на відшкодування моральної шкоди стягнути з ТОВ «Авто-Ові» 36 746 грн 44 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , страхову суму у розмірі 51 тис. грн. Стягнуто з ТОВ «Авто-Ові» на користь ОСОБА_1 150 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Авто-Ові» на користь ОСОБА_1 витрати на лікування у розмірі 36 746 грн 44 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що неповнолітній ОСОБА_3 у результаті ДТП визнаний дитиною-інвалідом до 18 років без визначення групи інвалідності, тому з відповідача АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , підлягає стягненню страхова сума у розмірі 51 000 грн, що складає 50 % страхової суми (як інвалідам 3-ї групи) відповідно до Положення «Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959.

Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності і справедливості, враховуючи ступінь вини водія, який скоїв злочин унаслідок порушення Правил дорожнього руху, а також тяжкість отриманих ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року АТ «СК «Країна» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «СК «Країна».

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 640/20642/15-ц, оскільки у скарзі порушується питання, яке стосується інших правовідносин, що відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 592/8365/19 із Ковпаківського районного суду м. Суми.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності квитка та акту про нещасний випадок, який мав бути складений перевізник, зобов`язання страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування не наступило.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 червня 2017 року приблизно о 13 годині у с. Комишанка Недригайлівського району Сумської області на автодорозі Н-07 «Київ - Суми - Юнаківка» 281 км +50 м маршрутний автобус «Рута», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 з`їхав у кювет, де перекинувся.

Унаслідок ДТП пасажири транспортного засобу отримали тілесні ушкодження.

Вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 лютого 2019 року у справі № 582/1130/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження).

Вироком встановлено, що водій ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Авто-Ові», 10 червня 2017 року керував технічно несправним автобусом «Рута 20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , рухався по проїзній частині автодороги «Київ-Суми- Юнаківка» у напрямку м. Ромни. Перебуваючи в районі 281км +50 м вищевказаної автодороги ОСОБА_2 , продовжуючи порушення вимог правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, допустив його виїзд за межі проїзної частини вліво, де відбулося перекидання автобуса. Унаслідок ДТП тілесні ушкодження отримали пасажири автобуса «Рута 20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема, неповнолітній ОСОБА_3 .

Матеріалами кримінального провадження у справі № 582/1130/18, які досліджувалися судом першої інстанції, та висновком судово-медичної експертизи від 06 вересня 2017 року № 833 встановлено, що ОСОБА_3 у результаті ДТП отримав ушкодження здоров`я у вигляді «відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, багатоуламкового ушкодження у вигляді правої тім`яної кістки, забою-здавлення головного мозку кістковими уламками, рвано-забійної рани м`яких тканин тім`яної ділянки справа, лобної та тім`яної ділянки зліва, вушної раковини зліва, подапоневротичної гематоми тім`яно-потиличної ділянки, забою-садни м`яких тканин волосяної частини голови, ГРВІ, гострий фарингіт», які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров`я в момент заподіяння (а.с. 14-17, т. 1),

ТОВ «Авто-Ові» на підставі укладеного з відділом інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації договору про організацію перевезень від 22 червня 2016 року № 038/16 здійснював перевезення пасажирів на автобусних маршрутах «Суми - Ромни» та «Суми - Левченки» (а.с. 19-21, т. 1).

Згідно з наказом ТОВ «Авто-Ові» від 15 вересня 2016 року№ Ао000000129-0000001388 ОСОБА_2 було прийнято на роботу водієм, тобто він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Авто-Ові» (а.с. 128, т. 1).

Відповідно до дорожнього листа, 10 червня 2017 року ОСОБА_2 здійснював перевезення пасажирів маршрутним автобусом «Рута», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по маршруту «Ромни - Суми».

Транспортний засіб «Рута 20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був переданий в оренду ТОВ «Авто-Ові» орендодавцем ОСОБА_5 , що підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу від 26 квітня 2016 року (а.с. 134-135, т. 1).

14 вересня 2017 року через травму, отриману під час ДТП 10 червня 2017 року, ОСОБА_3 визнаний дитиною-інвалідом до 18 років, що підтверджується посвідченням від 09 жовтня 2017 року (а.с. 24, т. 1), консультаційним висновком-протоколом лікарсько-консультативної комісії від 30 серпня 2017 року № 398 (а.с. 49, т. 1) та індивідуальною програмою реабілітації дитини - інваліда від 14 вересня 2017 року № 312 (а.с. 50-51, т. 1, а.с. 94, 83-85, т.1 кримінального провадження)

Цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів автобуса «Рута», реєстраційний номер НОМЕР_1 застраховано у товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа- Гарант» (далі - ТДВ СК «Альфа-Гарант») відповідно до полісу від 24 травня 2017 року № АК3683966 (а.с. 18, т. 1).

Між публічним акціонерним товариством «СК «Країна» (далі - ПАТ «СК «Країна») та товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту» було укладено договір доручення про надання послуг при проведенні обов`язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті від 05 квітня 2011 року № 40-01. Відповідно до додатку до договору доручення ТОВ «Авто-Ові» є перевізником, на якого поширюється дія договору (а.с. 117-121, т. 1).

Згідно з цим договором доручення, товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту» зобов`язалося здійснювати за плату, за дорученням ПАТ «СК «Країна», страхування пасажирів на лініях автомобільного транспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим, приміського сполучення на умовах Положення «Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 9519.

Згідно з пунктом 1.2. вказаного договору документом, що підтверджує укладання договору страхування пасажирів на лініях автомобільного транспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим, приміського сполучення є квиток, виданий під час здійснення регулярних пасажирських перевезень. У квитку має бути відображена інформація про розмір страхової суми, страхового платежу та контактна інформація страховика.

Відповідно до пункту 2.1.1. договору доручення страхова сума для кожного застрахованого становить 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно з повідомленням про настання страхового випадку із пасажирами, ТОВ «Авто-Ові» 15 червня 2017 року повідомило ПАТ СК «Країна» про дорожньо-транспортну пригоду. В цьому повідомленні зазначені потерпілі: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 та номери їх проїзних квитків, зокрема ОСОБА_7 - П-3441181, ОСОБА_3 - П-3441180 (а.с. 122, т. 1).

Під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 допитана у судовому засіданні ОСОБА_1 надала показання, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її син ОСОБА_3 та її сестра ОСОБА_4 (колишнє прізвище « ОСОБА_4 ») близько 11 години придбали квитки на рейс «Суми-Ромни», що повинен відправлятися по маршруту о 12 годині.

В матеріалах кримінального провадження міститься квиток на проїзд в автобусі (а.с. 188, т. 1), який належав пасажиру ОСОБА_7 , № П-3441181, чек № 953020.

Згідно з листом ТДВ СК «Альфа- Гарант» від 21 грудня 2018 року № 12/3649, товариством було направлено у Недригайлівський районний суд Сумської області відзив на позовну заяву, додатками до якого є ряд документів, серед яких квитки на проїзд (чек № 953020 та чек № 953019) (а.с. 239, т. 1).

Судом також встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 мав квиток П-3441180 на рейс 2700, придбаний в касі Сумського автовокзалу (ТОВ «Сумиоблавтотранс»), був пасажиром, на якого розповсюджуються умови договору доручення від 05 квітня 2011 року № 40-01 як на застраховану особу відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування».

ОСОБА_1 були понесені витрати на лікування та придбання ліків, що підтверджується виписками із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого, фіскальними чеками та квитанціями про придбання ліків і отримання медичних послуг на заявлену в межах позовних вимог суму у розмірі 36 746 грн 44 коп. за період стаціонарного та амбулаторного лікування (а.с. 95-140, т. 1 кримінального провадження; а.с. 27-77, 185-191, 226-230, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ «СК «Країна» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України справа переглядається в межах доводів касаційної скарги АТ «СК «Країна».

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).Чинне законодавство визначає як різні об`єкти страхування, так і різні види страхування, які відповідно мають різне правове регулювання.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ОСЦПВВТЗ) у статті 5 передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Законом України «Про страхування» у пункт 6 статті 7 передбачено такий вид обов`язкового страхування як особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Указаним законом також визначено одним з видів добровільного страхування - страхування від нещасних випадків.

В свою чергу порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами перевізника визначено в Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі - Правила). Ці правила є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними само зайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Пунктами 48 та 145 зазначених Правил визначено, що під час здійснення регулярних перевезень пасажирський автомобільний перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів, зобов`язаний здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, які згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд, забезпечувати попередній та поточний продаж квитків, а також здійснювати обов`язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 «Про затвердження Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» із змінами і доповненнями (далі - Положення).

За змістом пункту 1 вказаного Положення обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті поширюється на пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані.

Застрахованими вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки (пункт 2 Положення).

Тобто, відповідно до вимог законодавства саме на перевізника покладений обов`язок забезпечувати та здійснювати страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Положення наведених нормативних актів дають підстави для висновку, що застраховані пасажири (з квитками чи без них) можуть претендувати на відшкодування у страховій компанії, і виплата страхового відшкодування має здійснюватися відповідно до Закону України «Про страхування», а не Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у статі 32 якого чітко визначено, що відповідно до цього закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування».

Відповідно до пункту 6 Положення, розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 грн.

Пунктами 7-8 цього Положення встановлено наступні страхові випадки: а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті; б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності; в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Страховики виплачують страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім`ї загиблого або його спадкоємцю у розмірі 100 відсотків страхової суми; б) у разі одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності: I групи - 90 відсотків страхової суми; II групи - 75 відсотків страхової суми; III групи - 50 відсотків страхової суми; в) у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу - 0,2 відсотка страхової суми, але не більше 50 відсотків страхової суми.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 мав квиток П-3441180 на рейс 2700, придбаний у касі Сумського автовокзалу (ТОВ «Сумиоблавтотранс»), був пасажиром, на якого розповсюджуються умови договору доручення від 05 квітня 2011 року № 40-01 як на застраховану особу відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» і відповідно до пункту 2 Положення був застрахованим з моменту оголошення посадки на автобус.

Отже, вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, й обґрунтовано задовольнили частково вимоги ОСОБА_1 до АТ «СК «Країна».

Посилання касаційної скарги на відсутність квитка у неповнолітнього ОСОБА_3 безпідставні, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності акту про нещасний випадок не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову законного представника малолітнього потерпілого, оскільки відповідно до пункту 9 Положення обов`язок скласти такий акт покладається на перевізника.

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 640/20642/15-ц, згідно з яким застраховані пасажири (з квитками чи без них) можуть претендувати на відшкодування у страховій компанії, і виплата страхового відшкодування має здійснюватися відповідно до Закону України «Про страхування», а не Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», так як наявність підстав для відступлення від вказаного висновку суду касаційної інстанції не встановлено.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки суду не спростовують, на законність й обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Осіян

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

О. В. Ступак

С. Ф. Хопта