Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 592/9943/15-ц

провадження № 61-14604св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Служба автомобільних доріг у Сумській області, ОСОБА_3

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2016 року в складі судді Костенко В. Г. і постанову Сумського апеляційного суду від 20 червня 2019 року в складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали позов до ОСОБА_3 і Служби автомобільних доріг у Сумській області, в якому просили стягнути з відповідачів солідарно на користь кожного з них по 97 450,00 грн моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 04 квітня 2009 року приблизно об 11.00 на автошляху «Суми-Солідарне» сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), під час якої автомобіль ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 зіткнувся з велосипедом, яким керував ОСОБА_4 , 1999 року народження.

Від зіткнення ОСОБА_4 зазнав тілесних ушкоджень, від яких помер на місці пригоди.

Позивачі є батьками загиблого. У зв`язку з втратою дитини вони зазнали моральної шкоди, розмір грошового відшкодування якої оцінили в 97 450,00 грн кожному.

Позивачі вважають, що ОСОБА_3 несе відповідальність за загибель сина як власник джерела підвищеної небезпеки.

Служба автомобільних доріг повинна нести відповідальність, оскільки не забезпечила ділянку, де сталася ДТП, знаком населений пункт.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 97 450,00 грн як відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що внаслідок зіткнення автомобіля під керуванням відповідача із сином позивачів, який рухався на велосипеді, останній помер.Залежність ДТП і наслідків від наявності дорожніх знаків є припущенням. Заподіяння моральної шкоди Службою автомобільних доріг у Сумській області не доведено, тому позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди саме водієм автомобіля ОСОБА_3 . При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховано суть позовних вимог, характер діяння особи та обсяг страждань (душевних, психічних), яких зазнали позивачі, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), час та зусилля, які витратили позивачі при захисті своїх інтересів. Втрата дитини є невідновлювальною. Тому заявлена сума грошового відшкодування шкоди є обґрунтованою.

Постановою Сумського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2016 року в оскарженій частині залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що в зв`язку зі смертю їх сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки позивачі зазнали душевних страждань, тому саме відповідач ОСОБА_3 , як особа, яка керувала автомобілем ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто джерелом підвищеної небезпеки, зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду батькам загиблого незалежно від наявності його вини. Тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що вина відповідача в скоєнні ДТП на даний час не встановлена. Матеріали справи не містять доказів того, що дана ДТП сталася внаслідок непереборної сили або умислу загиблого ОСОБА_4 .

Не знайшло свого підтвердження посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що на час розгляду даної справи була чинна постанова слідчого від 17 жовтня 2012 року про закриття кримінального провадження, оскільки ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29 квітня 2013 року вказану постанову скасовано, а матеріали справи направлено прокурору Сумської області для відновлення досудового слідства, яке за повідомленням учасників справи триває і на даний час.

Твердження позивача про безпідставне посилання позивачів на висновки проведених експертиз не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки додані до позовної заяви експертні висновки підтверджують обставини того, що 04 квітня 2009 року об 11-00 год. на автошляху «Суми-Солідарне» мала місце ДТП, що сталася за участю ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер на місці події від зіткнення з автомобілем відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявлений розмір моральної шкоди не обґрунтований позивачами та є завеликим, не заслуговують на увагу оскільки, визначаючи розмір моральної шкоди, суд, з огляду на встановлені у справі обставини, виходив з глибини фізичних і душевних страждань позивачів, пов`язаних із смертю їх сина, та правильно визначив розмір моральної шкоди в сумі по 97 450,00 грн кожному з позивачів, що відповідає засадам розумності та справедливості.

Не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами посилання в апеляційній скарзі на подвійне відшкодування моральної шкоди на користь позивачів, оскільки з рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2015 року у цивільній справі № 591/988/15-ц вбачається, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди були задоволені частково, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа страхування») на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто моральну шкоду в розмірі 5 % від суми страхового ліміту за полісом страхування (51 000,00 грн), тобто, лише по 2 550,00 грн кожному з позивачів. Таким чином, стягнутий із страхової компанії на користь позивачів розмір грошового відшкодування моральної шкоди не свідчить про подвійне стягнення моральної шкоди.

У справі відсутні докази наявності інших судових рішень про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, а та обставина, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 подали цивільний позов про відшкодування моральної шкоди також не підтверджує факт притягнення відповідача до подвійної відповідальності за завдану моральну шкоду.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо порушення правил дорожнього руху велосипедистом ОСОБА_4 із зазначених вище мотивів висновків місцевого суду про часткове задоволення позову також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду в оскарженій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 липня 2019 року ОСОБА_3 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2016 року та постанову Сумського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_3 задоволено частково, зупинено виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2016 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суд при вирішенні справи послався на висновки експертизи, що є безпідставними, необ`єктивними та незаконними, оскільки суд послався не на судово-медичну, а на технічну та автотехнічну експертизи, в яких не вказано на порушення Правил дорожнього руху з боку водія (про велосипедиста взагалі не вказано). Цим самим суд зробив суперечливий висновок про те, що моральна шкода стягується з водія як з володільця джерела підвищеної небезпеки, а в такому випадку дії учасників ДТП не повинні братися до уваги.

Відповідач не вважає визначений судом розмір моральної шкоди виваженим, оскільки він складає 141 мінімальну заробітну плату.

Відповідач є невинуватим у ДТП, вже тричі за 10 років кримінальне провадження щодо відповідача закривалося.

Позиції інших учасників

У вересні 2019 року Служба автомобільних доріг у Сумській області надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що судами повно встановлено обставини справи, досліджені всі письмові докази, наявні у справі, що свідчили про те, що відповідач ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху, перевищивши швидкість руху, внаслідок чого сталося ДТП і загинув син позивачів.

Відповідач ОСОБА_3 не наводить у касаційній скарзі будь-яких доводів, які б свідчили про підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції дослідив повно письмові докази та правильно встановив обставини справи. Крім того, обставини ДТП встановлювалися вже у справі за позовом позивачів до страховика - ПрАТ «СК Альфа страхування», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача.

Доказів на спростування вини у ДТП відповідач не надав. Дії відповідача перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із смертю сина позивачів. Те, що кримінальне провадження тричі закривалося, свідчить лише про некомпетентність правоохоронних органів.

05 липня 2019 року Сумський районний суд Сумської області постановив ухвалу про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 у порядку статті 49 Кримінального кодексу України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Така підстава звільнення від відповідальності не є реабілітуючою обставиною для відповідача.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керувався характером і обсягом страждань позивачів, невідновлювальністю втрати позивачів сина.

У касаційній скарзі відповідач не наводить жодної законної і належної обставини, яка б давала підстави для скасування рішення суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

04 квітня 2009 року об 11-00 на автошляху «Суми-Солідарне» сталася ДТП за участю ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від зіткнення з автомобілем відповідача ОСОБА_4 зазнав тілесних ушкоджень, від яких помер на місці події.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 .

З приводу дорожньо-транспортної пригоди щодо ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого Слідчого управління УМВС України в Сумській області Колодяжного В. А. від 17 жовтня 2012 року кримінальну справу закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 ознак складу злочину.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29 квітня 2013 року вказану постанову скасовано, а матеріали справи направлено прокурору Сумської області для відновлення досудового слідства.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 на час ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа страхування» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 серпня 2008 року за № ВВ/3686526. Ліміт страхової виплати за шкоду, заподіяну майну, відповідно до зазначеного полісу складає 20 500 грн, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 51 000,00 грн, франшиза - 0 грн.

Протокол відтворення обстановки і обставин події від 01 травня 2009 року за участю ОСОБА_3 містить дані, отримані в результат проведення слідчої дії, зокрема про швидкість руху автомобіля - 105 км/год.

Згідно з висновком експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи від 08 травня 2009 року № 293 смерть ОСОБА_6 настала під час і внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

У висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13 липня 2010 року № 9-41 зазначено, що в разі обмеження швидкості на цій ділянці до 60 км/год водій автомобіля ВАЗ (при максимальній швидкості 60 км/год.) мав технічну можливість запобігти зіткненню з велосипедистом, і порушення ним пункту 12.4 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.

Згідно з висновком комісійної дорожньо-технічної та автотехнічної експертизи від 17 вересня 2014 року № 7141/10401/7789/14-52 водій ОСОБА_3 навіть за відсутності дорожніх знаків «кінець міста Суми» і «початок села Косівщина», враховуючи забудову території, мав рухатися з максимальною швидкістю 60 км/год, і саме порушення швидкісного режиму знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Рішенням Зарічногорайонного суду м. Суми від 08 травня 2015 року в справі № 591/988/15-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування», Сумської філії ПрАТ «СК «Альфа страхування», третя особа ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, яке набрало законної сили, стягнуто із страхової компанії на користь ОСОБА_1 16 904,66 грн як відшкодування матеріальних витрат і 2 550,00 грн як відшкодування моральної шкоди, а також на користь ОСОБА_2 2 550,00 грн як відшкодування моральної шкоди.

У цьому рішенні судом встановлено, що 04 квітня 2009 року, приблизно об 11:00 на автошляху «Суми-Солідарне» сталася ДТП - зіткнення автомобіля ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 і велосипедиста ОСОБА_4 , 1999 р.н., внаслідок якої помер ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про те, що є недоведеним факт вини відповідача ОСОБА_3 у загибелі сина позивачів, а тому суди неправомірно стягнули з нього кошти на відшкодування моральної шкоди позивачів, є безпідставними.

Відповідно до статей 1167 1168 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується, зокрема, її батькам.

Згідно із статтею 1187 ЦК України діяльність, пов`язана звикористанням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У даній справі судами не встановлено наявності непереборної сили або умислу потерпілого у заподіянні шкоди внаслідок ДТП за участю ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом, та велосипедиста ОСОБА_4 , внаслідок якого останній загинув.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2015 року у цивільній справі № 591/988/15-ц позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» задоволені частково, на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стягнуто, зокрема, моральну шкоду в розмірі 5 % від суми страхового ліміту за полісом страхування, що складав 51 000,00 грн, тобто, по 2 550,00 грн кожному.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції стягнув надмірний розмір моральної шкоди, суперечить обставинам справи, встановленим судом.

Згідно зі статтею 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім1ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, завданої загибеллю їх сина. При визначенні розміру моральної шкоди суди виходили із засад розумності та справедливості, глибини фізичних і душевних страждань позивачів, пов`язаних із загибеллю сина.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, неправильного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження, з приводу чого судами попередніх інстанцій докладно викладено мотиви в оскаржуваних рішеннях.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України Верховний Суд під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлені обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2016 року зупинено Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року, то у зв`язку із залишенням цього рішення без змін необхідно поновити його виконання.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2016 року та постанову Сумського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов