Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 593/618/21
провадження № 61-16593св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент»,
третя особа - приватний нотаріус Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Даниїла Степанівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» на ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 червня 2021 року у складі судді Німко Н. П. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Гірського Б. О.,
Бершадської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» (далі - ТОВ «ФК «Інвент»), третя особа - приватний нотаріус Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д. С., із вимогами визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки
від 17 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі -
ВАТ КБ «Надра») про передачу банку нежитлової будівлі, магазину з офісом, загальною площею 418,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д. С. 17 жовтня
2007 року, запис в реєстрі 5385; скасування заборони відчуження вказаного майна, запис в реєстрі 87, а також про визнання недійсним договору про внесення змін від 28 серпня 2014 року № 1 до вказаного договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д. С. 28 серпня 2014 року, запис в реєстрі 1981 та скасування заборони відчуження, запис в реєстрі 1982.
14 червня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила суд вжити заходи забезпечення вказаного позову шляхом встановлення заборони вчиняти реєстраційні дії всім державним реєстраторам, суб`єктам державної реєстрації, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державних адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним і приватним виконавцям щодо нежитлової будівлі, магазину з офісом, загальною площею 418,5 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 234 в книзі 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 20278686 (свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 14 вересня 2007 року), про що винести відповідну ухвалу, яку спрямувати до негайного виконання у відділ державної виконавчої служби.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що при задоволенні цього позову буде встановлено, що відповідач не мав і не має прав іпотекодержателя, які він має намір реалізувати, фактично може в
будь-який час набути право власності на її нерухоме майно, більш того, перепродати це майно третім особам, відтак відновлення вказаного права за нею вимагатиме від неї додаткового звернення до суду з позовом про скасування запису про право власності та поновлення права власності чи з віндикаційним позовом. У будь-якому випадку фінансові, часові та моральні витрати для поновлення порушеного права будуть значними.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області
від 16 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Заборонено вчиняти реєстраційні дії всім державним реєстраторам, суб`єктам державної реєстрації, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним і приватним виконавцям щодо нежитлової будівлі, магазину з офісом, загальною площею 418,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено розмір зустрічного забезпечення в сумі 51 191 грн 80 коп. Строк внесення забезпечувального платежу в сумі 51 191 грн 80 коп. встановлено
до 25 червня 2021 року (включно).
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , враховуючи, що у відповідності до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не може створювати правових наслідків крім тих, які пов`язані з його недійсністю, і в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, невжиття заходів забезпечення позову, у разі зміни власника майна, яке є предметом оспорюваних правочинів, настане неможливість виконання або буде утруднене виконання такого можливого рішення суду про визнання недійсним зазначених вище правочинів, оскільки у такому разі не зможуть наступити правові наслідки приведення сторін до того правового положення, яке існувало до укладення правочину. Зважаючи на такі обставини, суд вирішив забезпечити позов у спосіб, запропонований позивачем, а саме шляхом заборони компетентним особам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке є предметом оспорюваних правочинів.
Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення у цій цивільній справі, суд виходив з існування визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення. Як вбачається із змісту оспорюваних правочинів, вартість майна, яке є предметом таких договорів, складає 1 262 500,00 грн. Таким чином, розмір збитків, яких може зазнати відповідач ТОВ «ФК «Інвент» у зв`язку із забезпеченням позову у цій справі за 6 місяців судового розгляду такої справи внаслідок неможливості розпоряджатися належним йому майном за ціною, яка вказана позивачем й отримати мінімальний дохід від поміщення таких коштів на депозит, може скласти 51 191,80 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Інвент» залишено без задоволення. Ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 червня
2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що між сторонами виник спір, предметом якого фактично є оскарження законності набуття відповідачем ТОВ «ФК «Інвент» прав іпотекодержателя згаданого вище нерухомого майна, яке перебуває у спільній сумісній власності позивача та відповідача ОСОБА_2 на підставі оспорюваного договору іпотеки від 17 жовтня 2007 року та оспорюваного договору про внесення змін
від 28 серпня 2014 року № 1 до вказаного договору іпотеки, відповідно до пункту 3.3.1 якого, іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, виконання яких забезпечено іпотекою за цим договором, звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами в порядку та в спосіб згідно цього договору.
Врахувавши принципи здійснення цивільного судочинства, з метою створення гарантій для належного виконання можливого судового рішення, а також з метою недопущення виникнення умов, за яких рішення суду буде неможливо виконати чи таке виконання буде ускладнене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У вересні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку
ТОВ «ФК «Інвент», посилаючись на порушення судами норм процесуального права, подало касаційну скаргу на ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 червня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову не навів жодного обґрунтованого мотиву, з якого він дійшов висновку про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а обмежився виключно неправильним висновком про гіпотетичну ймовірність того, що у разі зміни власника майна, яке є предметом оспорюваних правочинів, настане неможливість виконання або буде утруднене виконання такого можливого рішення суду про визнання недійсним правочинів.
Також суди не дослідили обставини, які повинні бути враховані на етапі дослідження заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; не враховано співмірності вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Так, позивачкою заявлено позовну вимогу про визнання договору іпотеки недійсним, і при цьому такий захід забезпечення позову, як заборона вчиняти реєстраційні дії всім державним реєстраторам та суб`єктам державної реєстрації щодо нерухомого майна, не є співмірним із позовною вимогою.
Таким чином, оскаржувані рішення прийняті з порушенням статей 149,
150 ЦПК України та не застосуванням до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 та від 02 червня 2021 року у справі № 344/12298/19).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року справу № 593/618/21 призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Інвент», у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ,
ТОВ «ФК «Інвент», третя особа - приватний нотаріус Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д. С., із вимогами визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 17 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» про передачу банку нежитлової будівлі, магазину з офісом, загальною площею 418,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д. С. 17 жовтня 2007 року, запис в реєстрі 5385; скасувати заборону відчуження вказаного майна, запис в реєстрі 87, а також визнати недійсним договір про внесення змін від 28 серпня 2014 року № 1 до вказаного договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д. С. 28 серпня
2014 року, запис в реєстрі 1981 та скасувати заборону відчуження запис в реєстрі 1982.
Ухвалою суду від 25 травня 2021 року у вказаній цивільній справі відкрите провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 22 червня 2021 року на 11 год. 00 хв., питання забезпечення позову у такій ухвалі судом не вирішувалося.
14 червня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову.
Згідно додатків до заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 на праві власності належить нежитлова будівля - магазин з офісом, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане
14 вересня 2007 року виконавчим комітетом Бережанської міської ради Тернопільської області, зареєстроване в Бережанському ОК МБТІ за
№ 20278686 згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно).
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Інвент» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 6 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ, визначено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
На підставі статті 159 ЦПК України у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. У разі подання відповідного позову про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням, зазначеним у частині першій цієї статті, відшкодування збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову, здійснюється в першу чергу за рахунок коштів зустрічного забезпечення.
Відповідно до частин першої-третьої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові
від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження
№ 14-729цс19).
У позовній заяві позивач заявляє вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 17 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» про передачу банку нежитлової будівлі, магазину з офісом, загальною площею 418,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д. С. 17 жовтня 2007 року, запис в реєстрі 5385; скасування заборони відчуження вказаного майна, запис в реєстрі 87, а також про визнання недійсним договору про внесення змін від 28 серпня 2014 року № 1 до вказаного договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д. С.
28 серпня 2014 року, запис в реєстрі 1981 та скасування заборони відчуження, запис в реєстрі 1982. Предметом позову у цій справі є законність укладення договору іпотеки та договору про внесення змін до нього.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказувала, що при задоволенні цього позову буде встановлено, що відповідач не мав і не має прав іпотекодержателя, які він має намір реалізувати, фактично може в будь-який час набути право власності на її нерухоме майно, більш того, перепродати це майно третім особам, відтак відновлення вказаного права за нею вимагатиме від неї додаткового звернення до суду з позовом про скасування запису про право власності та поновлення права власності чи з віндикаційним позовом.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про часткове задоволення заяви виходячи із того, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі зміни власника майна, яке є предметом оспорюваних правочинів, настане неможливість виконання або буде утруднене виконання такого можливого рішення суду про визнання недійсним зазначених вище правочинів, оскільки у такому разі не зможуть наступити правові наслідки приведення сторін до того правового положення, яке існувало до укладення правочину.
Проте колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.
Крім того, судами не взято до уваги, що навіть у випадку задоволення позову ОСОБА_1 у цій справі, право власності ОСОБА_2 на майно не буде скасовано, а тому забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій не є співмірним із заявленими позивачем вимогами про визнання недійсним іпотечного договору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Оскільки суди неправильно застосували норми процесуального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Щодо розподілу судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ТОВ «ФК Івент» при поданні апеляційної скарги сплатило судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, при поданні касаційної скарги сплатило судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Оскільки касаційна скарга ТОВ «ФК Івент» підлягає задоволенню, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, то зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Івент» слід стягнути судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» задовольнити.
Ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 червня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» судовий збір у розмірі
4 540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович