Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа №594/666/17
провадження №61-3907св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю членів сім`ї, визнання права власності на частку в об`єктах нерухомого майна в порядку поділу спільного сумісного майна членів однієї сім`ї за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2018 року у складі судді Зушман Г. І. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Сташків Б. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до ОСОБА_3 , яка є їх спільною дочкою, з позовом, вимоги якого уточнили під час розгляду справи та просили:
визнати, що будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , нежиле приміщення магазину, розташоване по АДРЕСА_1 , та земельна ділянка загальною площею 0,2065 га, призначена для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташована за цією адресою, такими, що належать сторонам, як членам однієї сім`ї на праві спільної сумісної власності;
у порядку поділу спільного сумісного майна членів однієї сім`ї визнати право особистої приватної власності за кожним з них (позивачів) по 2/5 ідеальних частини вказаних будинковолодіння та земельної ділянки, а за відповідачем визнати право особистої приватної власності на 1/5 ідеальну частину вказаного майна.
2. Позовна заява мотивована тим, що спірне майно набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім`ї.
3. Разом з тим, 11 червня 2016 року відповідач повідомила позивачів, що вважає себе єдиним власником всього спірного майна і заперечує будь-які їхні права на це майно.
4. Посилаючись на наведені обставини, позивачі просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області
від 08 червня 2018 року позов задоволено.
Визнано, що будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , нежиле приміщення магазину АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,2065 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташована на території с. Кудринці Борщівського району Тернопільської області, належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як членам сім`ї на праві спільної часткової власності.
Проведено поділ спільного сумісного майна членів сім`ї, в порядку якого:
визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право особистої приватної власності по: 2/5 ідеальних частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/5 ідеальних частини нежилого приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/5 ідеальних частини земельної ділянки загальною площею 0,2065 га, для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташованої на території с. Кудринці Борщівського району Тернопільської області;
визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на: 1/5 ідеальну частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/5 ідеальну частину нежилого приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/5 ідеальну частину земельної ділянки загальною площею 0,2065 га, для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташованої на території с. Кудринці Борщівського району, Тернопільської області.
6. Вирішено питання розподілу судових витрат.
7. У резолютивній частині рішення суду першої інстанції вирішено, що заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2017 року у виді накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,2065 га, для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташовану на території с. Кудринці Борщівського району Тернопільської області, що належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 , продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюване майно є спільним майном членів однієї сім`ї ОСОБА_1 : батьків та їх дочки ОСОБА_3 , оскільки спірний будинок придбано як незавершене будівництво готовністю 20% у 2001 році і оформлено на неповнолітню дочку, після цього позивачі на протязі 2001-2004 років за свої спільні, як подружжя, кошти та працю добудували будинок та магазин, здали їх в експлуатацію, реконструкція та оформлення всіх належних документів робилися виключно позивачами, які на даний час ним користуються, займаючись підприємницькою діяльністю. Крім того, беззаперечним доказом того, що спірні об`єкти нерухомості набули статусу спільного майна членів сім`ї є договір купівлі-продажу від 19 лютого 2001 року, в якому зазначено, що всі права та обов`язки по добудові незакінченого будівництвом житлового будинку бере на себе ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 8 червня 2018 року - залишено без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення урахував ступінь трудової участі кожного учасника процесу, внесення ними коштів при створені спільної сумісної власності, та зробив правильний висновок щодо зменшення частки відповідачки із 1/3 до 1/5, так як виходячи з умов договору купівлі-продажу вона набула право на незавершене будівництво ступенем готовності 20 % і в подальшому участі в будівництві не приймала, а решту 4/5 частин поділив між позивачами, як подружжям, порівну, тобто, по 2/5 ідеальної частки за кожним. Пропорційно до часток сторін у праві власності як будинковолодіння, так і магазину за кожним із них судом вірно визначено право сторін на спірну земельну ділянку відповідно по 2/5 та 1/5 ідеальних часток.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували положення частини четвертої статті 368 ЦК України та невірно витлумачили частину другу статті 331 ЦК України, оскільки не встановили, з якого моменту відповідач перестала бути членом сім`ї ОСОБА_1 , коли саме, з огляду на приписи частини другої статті 331 ЦК України, виникло право власності на нерухоме майно (тобто коли спірне нерухоме майно було прийняте до експлуатації та коли була проведена державна реєстрація права власності), яка подія була першою: чи право власності на спірне нерухоме майно виникло до того, як вона перестала бути членом сім`ї позивачів, чи після того.
13. Судами не враховано положення частини першої статті 62 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 19 лютого 2001 року між
ОСОБА_7 , як продавцем, та неповнолітньою ОСОБА_3 , оскільки виходячи з обставин, установлених судами, та вказаної норми матеріального права, ОСОБА_1 брав на себе обов`язки добудувати нерухоме майно від імені ОСОБА_3 , а не за рахунок сім`ї, у зв`язку з чим право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно мало виникнути за відповідачем одноособово, а не спільно з позивачами.
14. Касаційна скарга також містить посилання на те, що позивачі, достовірно знаючи, що вони є власниками спірного майна, добровільно допустили проведення державної реєстрації права власності на це майно лише за відповідачем одноособово, усвідомлюючи при цьому, що в подальшому вони можуть бути позбавлені можливості володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном.
15. Позивачам достовірно могло бути відомо про порушення їх права власності (у тому числі й права користування), починаючи щонайменше
з 03 вересня 2010 року (момент останньої державної реєстрації права власності на один зі спірних об`єктів нерухомого майна), а не з моменту пред`явлення відповідачем вимоги про припинення користування спірним майном.
16. Проте суди не встановили, чи мали позивачі об`єктивну можливість дізнатися про порушення їх прав раніше, ніж у червні 2016 року, з огляду на презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.
Доводи інших учасників справи
17. У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заперечують проти доводів відповідача та просять залишити ухвалені у справі судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції, зупинено дію рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
19. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26 червня 1983 року, від якого мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після реєстрації 28 квітня 2008 року шлюбу із ОСОБА_8 , змінила прізвище із ОСОБА_1 на ОСОБА_9 .
21. 19 лютого 2001 року між ОСОБА_7 , як продавцем, та неповнолітньою ОСОБА_3 , яка досягла на той момент 15 з половиною років та діяла за згодою батька ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач купила незакінчений будівництвом житловий будинок, процент готовності якого становив 20%, що знаходиться по
АДРЕСА_1 . Договором було передбачено, що всі права та обов`язки по добудові незакінченого будівництвом житлового будинку бере на себе законний представник неповнолітньої ОСОБА_1
22. У період 2001-2004 років позивачі, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти і спільною працею добудували будинок і магазин, провели реконструкцію останнього, здали його в експлуатацію.
23. 18 травня 2004 року виконкомом Кудринецької сільської ради ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 .
24. На підставі рішення Кудринецької сільської ради від 22 березня 2007 року ОСОБА_3 видано державний акт від 13 серпня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2065 га, для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташовану на території с. Кудринці Борщівського району Тернопільської області.
25. Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 18 грудня 2007 року, затвердженого розпорядженням голови РДА 26 грудня 2007 року №770, зареєстрованого районною інспекцією ДАБК 26 грудня 2007 року, пред`явлений державній приймальній комісії реконструйований цокольний поверх житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 під магазин продпромтоварів, прийнято в експлуатацію.
26. 21 липня 2010 року ОСОБА_3 видано Кудринецькою сільською радою свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на нежиле приміщення, магазину, розташоване в АДРЕСА_1 , яке зареєстровано Борщівським районним БТІ.
27. 03 вересня 2010 року ОСОБА_3 видано Кудринецькою сільською радою свідоцтво про право власності на нерухоме майно - на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , яке зареєстровано Борщівським районним БТІ.
28. Згідно технічного паспорта, виготовленого станом на 22 жовтня 2015 року СПД ФОП ОСОБА_10 , садибний (індивідуальний) житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 , побудовано у 2001 році.
29. За даними технічного паспорта, виготовленого станом на 15 березня 2016 року СПД ФОП ОСОБА_10 , нежиле приміщення магазину, розташоване в АДРЕСА_1 , побудовано у 2001 році.
30. 09 червня 2016 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до позивача
ОСОБА_1 , в якій зазначила, що в її приватній власності знаходиться земельна ділянка, будинковолодіння по АДРЕСА_1 та інші господарські споруди АДРЕСА_1 . Просила негайно звільнити земельну ділянку від транспортних засобів (тракторів, автобусів та іншого інвентаря), звільнити приміщення в будинковолодінні від продуктів харчування та інших товарів, про що її повідомити.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
32. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
33. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
34. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
37. Спір у даній справі стосується визнання права власності у порядку поділу спільного сумісного майна членів однієї сім`ї на будинковолодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , нежилого приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки загальною площею 0,2065 га, призначена для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташована за цією адресою.
38. Суди дійшли висновку, що оспорюване майно є спільним майном членів однієї сім`ї ОСОБА_1 (батьків та їх дочки ОСОБА_3 ), оскільки, придбавши незавершене будівництво готовністю 20% у 2001 році спірне будинковолодіння і оформивши його на неповнолітню дочку, позивачі в період 2001-2004 років за свої спільні, як подружжя, кошти та спільною працею добудували будинок і магазин, реконструювали останній, здали їх в експлуатацію, та оформили всі належні документи особисто, та використовують це майно для проживання та здійснення підприємницької діяльності.
39. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (втратив чинність з 20 червня 2007 року), майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
40. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України.
41. Згідно з пунктами 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, його положення застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
42. Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
43. Частиною 1 статті 377 ЦК України та частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім, багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового використання в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
44. За змістом частини другої статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
45. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
46. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної власності.
47. Суди установили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (подружжя) з часу придбання та реєстрації у 2001 році на ім`я неповнолітньої дочки ОСОБА_3 незакінченого будівництва житлового будинку, фактично фундаментні блоки, за власні кошти та власними силами завершили будівництво, ввели в експлуатацію будинок та господарські будівлі, здійснили подальшу реконструкцію цокольного поверху під магазин, а ОСОБА_3 під час будівництва та реконструкції будинку участі не приймала, в сільську раду, або виконавчий комітет із заявами, пов`язаними із будівництвом, приватизацією чи введенням в експлуатацію не зверталася, правовстановлюючі та дозвільні документи ні особисто, ні через уповноваженого представника не отримувала.
48. Усі документи для отримання дозволу на будівництво, дозволу на реконструкцію та приватизацію земельної ділянки подавалися особисто ОСОБА_1 , ним же збиралися відповідні дозвільні та правовстановлюючі документи на будинок, земельну ділянку та магазин. Плата за землю вносилась ОСОБА_1 особисто.
49. З часу закінчення будівництва будинком, господарськими будівлями та прилеглою земельною ділянкою користувалося подружжя ОСОБА_1 , як своїм власним, а з часу реконструкції, магазин використовує у своїй підприємницькій діяльності ОСОБА_2
50. ОСОБА_3 у будинку не проживала та не була зареєстрована, ним не користувалася.
51. За встановлених фактичних обставин справи, та заважаючи на ступінь трудової участі кожного учасника спільної власності, внесення кожним коштів при її створені суд дійшов висновку про зменшення частки відповідача з 1/3 до 1/5 частин, а іншу 4/5 частину поділено між позивачами, як подружжям, порівну, тобто, по 2/5 ідеальної частки за кожним.
52. Розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного на момент виниклих спірних правовідносин, спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, якщо письмовою угодою між членами сім`ї не передбачено інше; майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю.
53. Звертаючись з позовом про визнання спірного будинку спільною сумісною власністю, позивачі не зазначили жодну з наведених підстав для виникнення спільної власності, а відповідач, у свою чергу, заперечувала проти будь-якої домовленості про створення спільної сумісної власності.
54. Зосередившись на встановленні ступеню трудової участі кожного із родини ОСОБА_1 в добудові спірного майна, суд не врахував умови пунктів 1 та 2 договору купівлі-продажу від 19 лютого 2001 року, згідно із якими, покупцем виступає саме неповнолітня ОСОБА_3 , яка діяла за згодою батька
ОСОБА_1 , а всі права та обов`язки по добудові незакінченого будівництвом житлового будинку бере на себе законний представник неповнолітньої ОСОБА_1
55. Отже зміст даної умови договору свідчить про безоплатне закінчення будівництва позивачами.
56. Умови договору не містять будь-яких застережень, які б свідчили про те, що в разі добудови будинок переходить у спільну сумісну власність.
57. Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
58. За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.
59. Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
60. Матеріали справи не містять відомостей про те, що договір купівлі-продажу в наведеній частині в установленому законом порядку визнавався недійсним.
61. Оскільки будинок незавершений будівництвом був придбаний відповідачем в приватну власність, участь інших осіб, у тому числі батьків, у будівництві не створює для них права власності на житловий будинок.
62. Інші особи, які брали участь у будівництві не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає вимогам законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
63. З матеріалів справи слідує, що у червні 2016 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 вже звертались з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, які є предметом спору у даній справі.
64. Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2017 року, яке частково змінено рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 03 травня 2017 року (а. с. а. с. 41-48) наведений вище позов залишено без задоволення.
65. Зі змісту наведених рішень слідує, що обґрунтовуючи цей позов
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наголошували на тому, що в 2001 році вони за власні кошти купили незакінчений будівництвом житловий будинок (фундамент) по АДРЕСА_1 , однак покупцем об`єкта була вказана їх неповнолітня на той час дочка - ОСОБА_3 . Вони за власні кошти та власними силами завершили будівництво і ввели будинок в експлуатацію, власником майна зазначивши ОСОБА_3 . Остання також є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинковолодіння.
66. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що спірний будинок збудований на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_3 . Остання у встановленому законом порядку стала власником незавершеного будівництвом будинку, водночас, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не є ні власниками земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, ні забудовниками. Сама по собі та обставина, що позивачі витратили власні кошти для спорудження будинку та його реконструкції не може бути підставою для задоволення позову на підставі частини третьої статті 368 ЦК України.
67. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вказані судові рішення не скасовані.
68. Зважаючи на те, що відсутність у позивачів права власності на спірне майно підтверджено судовим рішення, яке в установленому законом порядку не скасовано, та ними не наведено підстав, з яких може бути припинено право власності відповідача ОСОБА_3 , то заявлений позов не підлягає задоволенню.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
69. Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
70. Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
71. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому постанову апеляційного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
2. Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня
2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.
3. Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю членів сім`ї, визнання права власності на частку в об`єктах нерухомого майна в порядку поділу спільного сумісного майна членів однієї сім`ї.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська