Постанова

Іменем України

15 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 594/838/19

провадження № 51-727км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_2.,

суддів: ОСОБА_3., ОСОБА_4.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5.,

захисника ОСОБА_6.,

засудженої ОСОБА_1 ,

прокурорів ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу захисника ОСОБА_6. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 липня 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), працюючої майстром лісу Кам`янець-Подільського військового лісництва Шепетівського військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», громадянки України, не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставин

Вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 липня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади майстра лісу на лісогосподарських підприємствах усіх форм власності строком на 1 рік без сплати штрафу.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК на ОСОБА_1 покладено обов`язок протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 14 287 грн за проведення експертизи.

Як встановив суд, ОСОБА_1 , працюючи майстром лісу Кам`янець-Подільського військового лісництва Шепетівського військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, у порушення вимог ст. ст. 86, 89, п. 4 ч. 1 ст. 93 Лісового кодексу України; розділів 1, 3-5 посадової інструкції, затвердженої начальником Шепетівського військового лісгоспу від 13 серпня 2012 року; договору про повну матеріальну відповідальність від 13 серпня 2012 року, проявляючи злочинну недбалість, неналежно виконувала свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, що виразилось у неналежному здійсненні охорони лісу в кварталах № 1, 2, переданого під охорону лісового обходу №1, розташованого в урочищі «Бурдяківці» на території Скала-Подільської селищної ради неподалік села Бурдяківці Борщівського району Тернопільської області, а саме: не виявила незаконну рубку лісу і будь-якого іншого незаконного користування, що потягнуло незатримання в установленому порядку осіб винних у лісопорушеннях, не склала акти про самовільні рубки, не своєчасно повідомила адміністрацію підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереженості ввірених їй матеріальних цінностей, та у період з 05.10.2015 по 07.04.2016 допустила здійснення невстановленими особами самовільні рубки дерев різних порід в закріпленому їй обході №1 урочища «Бурдяківці» Кам`янець-Подільського військового лісництва Шепетівського військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», що завдало тяжкі наслідки державним інтересам - лісовому фонду України на загальну суму 473 996,68 грн.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 367 КК, як неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_6. залишено без задоволення, а вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 липня 2021 року - без змін.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного їй покарання у виді позбавлення волі у зв`язку з закінченням строків давності.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6., діючи в інтересах засудженої ОСОБА_1 , посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок і ухвалу апеляційного суду та закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, через відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.

Зокрема, захисник зазначає, що в матеріалах справи відсутній доказ факту передання ОСОБА_1 під охорону будь - яких матеріальних цінностей, та, як наслідок, обов`язку здійснювати охорону, зокрема, лісу, оскільки сам факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах із Шепетівським військовим лісгоспом та отримання нею заробітної плати жодним чином не свідчить про факт передання їй матеріальних цінностей, тому обов`язку щодо забезпеченості збереження матеріальних цінностей у останньої не виникало. Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.

Також, на переконання захисника, державна лісова охорона має статус правоохоронного органу, відтак досудове розслідування у даному кримінальному провадженні повинні були здійснювати слідчі Державного бюро розслідувань.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника - прокурор Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_8. просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У засіданні суду касаційної інстанції:

- захисник ОСОБА_6. підтримав свою касаційну скаргу, просив вирок та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, провадження закрити через відсутність у діянні складу кримінального правопорушення;

- прокурори ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. просили залишити касаційну скаргу захисника ОСОБА_6. без задоволення, а вирок та ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни, посилаючись а їх законність та обґрунтованість.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

У відповідності до ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, обґрунтовані дослідженими під час судового розгляду доказами, яким судом першої інстанції дано належну оцінку, перевірено судом апеляційної інстанції, є законними та обґрунтованими.

Доводи захисника ОСОБА_6. про недоведеність винуватості ОСОБА_1 є неприйнятними, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та спростовуються детально наведеними у рішенні апеляційного суду доводами.

Так, відповідно до положень ст. 367 КК службова недбалість - це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 18 КК службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної впади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної впади, органом мiсцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Зі змісту судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 з 13 серпня 2012 року працювала на посаді майстра лісу Кам`янець-Подільської дільниці Шепетівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкобінат», уклавши 13 серпня 2012 року договір про повну матеріальну відповідальність з метою збереження матеріальних цінностей, що належать Шепетівському військовому лісгоспу. Відповідно до вказаного договору майстер лісу ОСОБА_1 прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереженості ввірених їй матеріальних цінностей, зобов`язується вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки ввірених їй матеріальних цінностей, брати участь в їх інвентаризації.

Таким чином, апеляційний суд правильно встановив, що відповідно до займаної посади, ОСОБА_1 була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто згідно з ч. 3 ст. 18 та п. 1 примітки до ст. 364 КК є службовою особою, а доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_1., що в матеріалах справи відсутній доказ факту передання під охорону будь - яких матеріальних цінностей, та як наслідок обов`язку здійснювати охорону, зокрема лісу, є неприйнятними.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6. про недоведеність спричинення ОСОБА_1 тяжких наслідків державі, оскільки висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 11 квітня 2018 року, на думку захисника, є недопустимим доказом були предметом перевірки апеляційного суду, який визнав їх безпідставними та належним чином спростував, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Отже, зважаючи на наведене, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 367 КК, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, суд першої інстанції, проаналізувавши в судовому засіданні докази, правильно вважав доведеним заподіяння тяжких наслідків державним інтересам - лісовому фонду України на загальну суму 473 996, 68 грн, з чим обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 , будучи майстром лісу Кам`янець-Подільського військового лісництва Шепетівського військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», відповідно до ст. 3 Лісового кодексу України не є працівником правоохоронного органу.

З огляду на наведене, посилання у касаційній скарзі на те, що досудове розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_1 проведено не уповноваженим органом, який діяв поза межами визначених КПК України повноважень, на переконання колегії суддів, є неспроможними.

Також, у касаційній скарзі захисника ОСОБА_6. наголошується, що судами у порушення вимог кримінального процесуального закону не надано оцінки факту відсутності постанови про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні та, як наслідок, недопустимості доказів, зібраних не уповноваженими слідчими.

Втім, як правильно встановив апеляційний суд , під час досудового розслідування рішень про визначення групи слідчих не приймалось, а досудове розслідування здійснювалось одноособово слідчим ОСОБА_10., якого визначено керівником органу досудового розслідування, про що свідчить відповідне письмове доручення, яке долучено до матеріалів кримінального провадження.

Таким чином, апеляційний суд, діючи в межах своїх повноважень із дотриманням вимог ст. ст. 412 419 КПК, при перевірці апеляційних скарг дійшов висновку про доведеність у ході судового розгляду винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Ухвала апеляційного суду є достатньо вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам статей 370 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив цей суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.

Таким чином, зважаючи на те, що істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено, касаційна скарга захисника ОСОБА_6. задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 липня 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6. в інтересах засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4