ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 595/1011/24
провадження № 61-1027св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на заочне рішення Бучацького районного суду Тернопільської області, в складі судді Содомори Р. О., від 31 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Костів О. З., Гірського Б. О.,
Храпак Н. М., від 14 січня 2025 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спадкового майна.
2. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
3. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно: а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 6121281100:01:001:0593; земельну ділянку кадастровий номер 6121281100:01:001:0561; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер, 6121281100:01:001:1200; земельну ділянку кадастровий номер, 6121210100:02:001:0508; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 6121210100:02:001:0507.
4. Посилаючись на те, що спадкова справа заведена, проте сторони не можуть здійснити поділ майна за взаємною згодою, ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 просили суд:
- виділити ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , земельну ділянку, кадастровий номер 6121210100:02:001:0507, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та визнати за
ОСОБА_1 , як за спадкоємцем першої черги за законом, право власності після смерті чоловіка на зазначене майно;
- виділити ОСОБА_5 земельну ділянку, кадастровий номер 6121210100:02:001:0508, для ведення особистого селянського господарства та визнати за ОСОБА_5 , як за спадкоємцем першої черги за законом, право власності після смерті батька на зазначене майно;
- виділити ОСОБА_6 земельну ділянку, кадастровий номер 6121281100:01:001:0593, для ведення товарного сільського господарства, земельну ділянку, кадастровий номер 6121281100:01:001:0561, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку, кадастровий номер 6121281100:01:001:1200, для індивідуального садівництва та визнати за ОСОБА_6 , як за спадкоємцем першої черги за законом, право власності після смерті батька на зазначене майно.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
5. Заочним рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного від 14 січня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
6. Судові рішення мотивовані тим, що позивачки не вжили усіх заходів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 у позасудовому порядку, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог про поділ спадкового майна та похідної від неї вимоги про визнання права власності на спадкове майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
8. У січні 2025 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на заочне рішення Бучацького районного суду Тернопільської області .від 31 жовтня
2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 січня
2025 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у квітні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 1278 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт
3 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Касаційна скарга мотивована тим, що якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не суперечить закону.
13. Наголошує, що якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб.
14. Стверджує, що ОСОБА_1 , яка є особою похилого віку, вкладала значні зусилля в житловий будинок по АДРЕСА_1 , в якому проживала зі спадкодавцем, у зв`язку з чим при розгляді справи необхідно враховувати норми моралі, традиції, звичаї. Натомість, ОСОБА_3 має на праві власності інше житло і тривалий час із сім`єю проживає за кордоном.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи, встановлені судами
15. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , за яким, на час смерті, було зареєстроване нерухоме майно:
- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою:
АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 172659440;
- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою:
АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 172662488;
- земельна ділянка з кадастровим номером 6121210100:02:001:0507, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 150560190;
- земельна ділянка з кадастровим номером 6121281100:01:001:0561, що розташована за адресою: Жизномирська сільська рада, Бучацький район, Тернопільська область, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права
№ 192219446;
- земельна ділянка з кадастровим номером 6121281100:01:001:0593, що розташована за адресою: Жизномирська сільська рада, Бучацький район, Тернопільська область, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №192219201.
16. За життя ОСОБА_4 заповіт не склав.
17. До кола спадкоємців першої черги за законом після смерті
ОСОБА_4 належать дружина спадкодавця - ОСОБА_1 , та діти спадкодавця: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
18. Суди встановили, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
19. Приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Іванів Л. І. листом від 27 липня 2024 року
№ 160/01-24 повідомила суду про відсутність можливості видати свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_4 у зв`язку із тим, що згідно даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за життя спадкодавець ОСОБА_4 не здійснив поділ належної йому земельної ділянки площею 0,0999 га, за кадастровим номером 6121210100:02:001:0507, на якій знаходяться два об`єкти нерухомого майна: житловий будинок з надвірними будівлями, якому присвоєно адресу АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1865078261212, та житловий будинок з надвірними будівлями, якому присвоєно адресу АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1865095161212. Поділ житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на два окремі об`єкти без поділу земельної ділянки, на якій вони розміщені, унеможливлює оформлення спадкоємцями їхніх спадкових прав.
20. 05 червня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 направили
ОСОБА_6 лист-пропозицію про поділ спадкового майна, яка залишилась без відповіді.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
22. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
23. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
24. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
25. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
26. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування
не може ґрунтуватися на припущеннях.
27. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
28. За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
29. Згідно зі статтею 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
30. У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 243/6275/16-ц Верховний Суд вказав, що тлумачення статті 1278 ЦК України свідчить, що якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець.
За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності.
Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.
31. ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мають право домовитись про поділ спадкового майна на тих умовах, які вони вважають для себе прийнятними.
32. Водночас у розглядуваній справі відсутнє підтвердження згоди
ОСОБА_6 на поділ спадкового майна відповідно до запропонованого позивачами порядку з відступленням від рівності часток спадкоємців, а саме виділення ОСОБА_1 двох житлових будинків та земельної ділянки,
ОСОБА_5 - однієї земельної ділянки, ОСОБА_6 - трьох земельних ділянок.
33. Позивачки наполягають на тому, щоб суд, всупереч волі одного зі спадкоємців, здійснив поділ спадщини з відступленням від рівності часток, тобто фактично припинив право відповідача на частку у спільному майні.
34. Однак правових підстав для задоволення таких вимог судами не встановлено.
35. Щодо посилань позивачок на положення статті 1279 ЦК України, колегія суддів враховує таке.
36. Відповідно до частини першої статті 1279 ЦК України спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім`єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.
37. У розглядуваній справі не заявлялись і не вирішувались вимоги про виділ предметів домашньої обстановки та вжитку одному зі спадкоємців.
38. Відповідно до частини другої статті 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.
39. Колегія суддів звертає увагу на суперечливі дії позивачки ОСОБА_9 , яка у своїй заяві від 15 квітня 2024 року поданій нотаріусу, просила видати їй свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя щодо житлових будинків по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , а також видати свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частини п`яти земельних ділянок та 1/6 частини двох житлових будинків.
40. Отже, згідно з вказаною заявою, ОСОБА_9 вважала, що до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 входять п`ять земельних ділянок та по
1/2 частини житлових будинків.
41. Однак у позові ОСОБА_9 вже просить здійснити поділ житлових будинків та земельних ділянок, як спадкового майна в цілому, не вказуючи, що вона є співвласником спірного майна.
42. Від правильного встановлення цих обставин залежить обсяг спадкового майна після смерті ОСОБА_4 та, відповідно, порядок його поділу.
43. Відомості про те, чи були видані ОСОБА_9 нотаріусом свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя або відмовлено у видачі таких свідоцтв, в матеріалах справи відсутні, а сама ОСОБА_9 ні рішення районного суду, ні постанову апеляційного суду у цій справі не оскаржує.
44. Верховний Суд не погоджується із доводами ОСОБА_2 про те, що суди позбавили її ефективного способу захисту.
45. Позивачки у розглядуваній справі не просили здійснити поділ спадкового майна у рівних частках між усіма спадкоємцями або виділити певне майно в межах їхньої частки у спадщині і суди попередніх інстанцій не відмовляли їм у такому поділі.
Натомість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 наполягали на поділі спадкового майна з відступленням від рівності часток без згоди всіх спадкоємців, мотивуючи це зокрема нормами моралі, традиціями, звичаями, що є помилковим.
46. Відмова судів у задоволенні позову про поділ спадкового майна у запропонованому позивачками порядку не позбавляє спадкоємців права домовитись про поділ спільного майна, або, у разі неможливості оформлення права на спадщину у нотаріуса, звернутись до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно відповідно до часток кожного зі спадкоємців чи виділ їм в натурі майна у межах їхніх часток у спадщині.
47. Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих доказів, суди дійшли загалом правильного висновку про відмову в позові.
48. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
49. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
50. З урахуванням встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, на яку позивачка посилалась у касаційній скарзі.
51. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Заочне рішення Бучацького районного суду Тернопільської області .
від 31 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников